ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

13 лютого 2025 року Справа № 280/106/25 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач)  до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі    - відповідач), в якій позивач просить суд:  

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 , щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області поновити та виплачувати з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, в складі пенсії, яку виплачувати з урахуванням довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області” № 33/28-3180 від 03.02.2022.

Ухвалою судді від 10.01.2025  позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно ухвали суду від 10.01.2025 позивачем, у порушення вимог ст.160 КАС України, не зазначено в позовній заяві власної адреси електронної пошти; відомостей про наявність або відсутність власного електронного кабінету та електронного кабінету сторін,  а також власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

20.01.2025 до суду надійшла уточнена позовна заява позивача.

Ухвалою суду від 27.01.2025 продовжено позивачу  строк на усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дати отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням доказів їх поважності за період з 01.07.2021 по 29.06.2024.

На виконання вимог ухвали судді від 27.01.2025 позивачем надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій посилається, на те, що про порушення свої прав дізнався із листа відповідача від 24.12.2024. З позовом звернувся до суду 30.12.2024. Таким чином, вважає позивач, ним не пропущено строк звернення до суду

Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Позивач заявляє про порушення свого права відповідачем з 01.07.2021, при цьому за матеріалами справи, спірна доплата не виплачується у складі пенсії позивача з листопада  2024 року внаслідок перерахунку пенсії, проведеного відповідачем на виконання рішення суду у справі №280/6919/24,  водночас позов подано до суду у 2025 році, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 за подібних правовідносин Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

При цьому, як зазначає Верховний Суд, отримання листа у відповідь на заяву про надання роз`яснення не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанови Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 по справі №240/27663/23 тощо).

Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду у справах такої категорії до обставин даної справи, слід зазначити, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав дізнатися саме з серпня 2024  року, отримуючи пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним.

Суд також звертає увагу на те, що положення “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Слід зазначити, що на виконання рішення суду у справі №280/6919/24 пенсія позивача підлягала перерахунку на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області”  від 03 лютого 2022 року № 33/28-3180 з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи, що вказана довідка містила повну інформацію про розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, позивач мав реальну можливість визначити орієнтовний розмір своєї пенсії внаслідок такого перерахунку та, у випадку його невідповідності чинному законодавству, виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові пенсійної виплати.

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, вперше позивач звернувся до відповідача щодо спірного питання лише в  2024 році, що не може вважатись розумним строком пошуку шляхів захисту порушеного права.

В обґрунтування строку звернення до суду заявник посилається, на те, що про порушення свої прав дізнався із листа відповідача від 24.12.2024. З позовом звернувся до суду 30.12.2024. Таким чином, вважає позивач, ним не пропущено строк звернення до суду.

Проте, суддя не вважає зазначені причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки позиція з питання нарахування щомісячної доплати до пенсії була висловлена Верховним Судом у кінці 2022 року, водночас отримання листа відповідача від 24.12.2024 у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання доплати до пенсії і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Отже, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені позивачем підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу з частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 29.06.2024.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя,

        УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період     з 01.07.2021 по 29.06.2024, наведені в заяві (вх.№6059 від 10.02.2025).

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,  - повернути позивачеві в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 29.06.2024.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                                А.В. Сіпака