521/1021/25

1-кп/521/1227/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши в приміщенні Малиновського районного суду м. Одеси в залі суду у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162470001521 від 23.10.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, Одеської області, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Одеса, Одеської області, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше 22 жовтня 2024 року, разом із ОСОБА_6 , маючи спільний злочинний корисливий умисел, направлений на пошкодження об`єкту електроенергетики, вчинене шляхом підпалу, а саме: трансформаторної підстанції ТП-314 інв. №2120403001850, що згідно Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 є об`єктом електроенергетики, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Поїзна, будівля 4/1, яка перебуває у власності ПАТ «Українська залізниця».

Надалі, 22.10.2024 о 23 годині 08 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись разом з ОСОБА_5 біля зазначеної трансформаторної підстанції, за допомогою запальнички підпалив поверхню вказаної підстанції, на яку заздалегідь розлив легкозаймисту речовину, що призвело до займання даної підстанції, яке могло призвести до порушення нормальної роботи вказаної підстанції.

Внаслідок підпалу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вказаного об`єкту електроенергетики, через термічний вплив вогню на трансформаторну підстанцію сталося її аварійне автоматичне відключення та вибух, внаслідок якого ОСОБА_6 місце події покинув, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які позбавили можливості останнього покинути місце події. Своїми діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пошкодили майно АТ «Українська залізниця», чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 5 643, 52 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили умисне пошкодження об`єкту електроенергетики загальнонебезпечним способом, що могло призвести до порушення нормальної роботи цього об`єкту, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194-1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вину за ч. 2 ст. 194-1 КК України визнали повністю, щиро розкаялись.

Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинувачених і дослідженням документів, що характеризують їх особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Представник потерпілого АТ «Укрзалізниця» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу Малиновського районного суду м. Одеси заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинувачених, а також дослідженням документів, що характеризують їхні особи, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їхніх позицій, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_5 після роз`яснення йому суті обвинувачення підтвердив вищевикладені обставини свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Цивільний позов визнає повністю та обіцяє в добровільному порядку відшкодовувати завдані збитки. Просить суворо не карати.

Показання обвинуваченого суд оцінює як достовірні та такі, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 просив визнати винним ОСОБА_5 та призначити мінімальне покарання за санкцією ч. 2 ст. 194-1 КК України, враховуючи наявність пом`якшуючої обставини, а саме щире каяття, повне визнання своєї вини, бажання стати на шлях виправлення та в подальшому приєднатися до лав ЗСУ, та застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні після роз`яснення йому суті обвинувачення підтвердив вищевикладені обставини, свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Цивільний позов визнає повністю та обіцяє в добровільному порядку відшкодовувати завдані збитки. Просить суворо не карати.

Показання обвинуваченого суд оцінює як достовірні та такі, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 просила визнати винним ОСОБА_6 та призначити йому мінімальне покарання за санкцією ч. 2 ст. 194-1 КК України, враховуючи наявність пом`якшуючої обставини, а саме щире каяття, повне визнання своєї вини, бажання стати на шлях виправлення та застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Суд приходить до переконання про винуватість обвинувачених у скоєнні пред`явленого їм кримінального правопорушення та кваліфікує дії обвинувачених за ч. 2 ст. 194-1 КК України, як умисне пошкодження об`єкту електроенергетики загальнонебезпечним способом, що могло призвести до порушення нормальної роботи цього об`єкту, за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинувачених, суд виходить з наступних обставин.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 194-1 КК України у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст. ст. 50, 65 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченим, суд визнає їх щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченим судом не встановлено.

При визначені виду та міри покарання обвинувачених, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особу обвинувачених; соціальне положення (неодружені); стан здоров`я (на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебувають, інвалідності чи тяжких захворювань не мають); те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю визнають вину у вчиненому; наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність тяжких наслідків, завдання невеликих матеріальних збитків.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, відомості про особу кожного з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їхнє ставлення до скоєного, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченим покарання в межах санкції ч. 2 ст. 194-1 КК України, у виді позбавлення волі, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та для попередження вчинення ними нових злочинів.

Крім цього, суд, враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щиро покаялися у вчиненому та активно сприяли встановленню істини у справі під час судового розгляду, не судимі в силу ст. 89 КК України, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених можливе без ізоляції від суспільства, і що обвинувачених слід звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком, відповідно до ст.75 КК України, встановивши їм іспитові строки та покласти на них обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, що є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо цивільних позовів.

Цивільний позивач АТ «Укрзалізниця» звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2821,76 грн. та до відповідача ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2821,76 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що пред`явлені цивільні позови до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 128 КПК України, особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення ст. 1192 ЦК України зазначають, зокрема, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач АТ «Укрзалізниця» має право на відшкодування шкоди.

Отже, вивчивши матеріали справи, а також враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в ході розгляду справи в судовому засіданні повністю визнали пред`явлені цивільні позови, які повністю підтверджуються матеріалами справи, суд прийшов до переконання, що пред`явлені цивільні позови підлягають задоволенню.

Процесуальні витрати за проведення по справі експертиз підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.

На підставі ст. ст. 118, 122 КПК України суд вважає необхідним стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів.

Питання, щодо майна на яке накладено арешт слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Таким чином, враховуючи вищевказані положення КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до майна, яке належить ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «Motorola», моделі «moto g22», серійний номер « НОМЕР_1 » ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України). Оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію зазначеного мобільного телефону на користь держави, арешт накладений на нього скасуванню не підлягає.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2024 року та від 29.10.2024 року – скасувати.

Суд вважає за необхідне змінити до набрання вироком законної сили обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

В рамках даного кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25.10.2024 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання, а саме з 23.10.2024 року.

У випадку направлення ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання за даним вироком, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати йому до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням та судового провадження за період з 23.10.2024 року по 11.02.2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Суд вважає за необхідне змінити до набрання вироком законної сили обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

В рамках даного кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25.10.2024 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання, а саме з 23.10.2024 року.

У випадку направлення ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання за даним вироком, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати йому до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням та судового провадження за період з 23.10.2024 року по 11.02.2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст. ст.100,124,174, 349, 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання, призначеного цим вироком, з випробувальним терміном на 2 (два) роки, якщо він протягом цього часу не скоїть нового кримінального правопорушення.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи.

Строк випробування ОСОБА_5 , а саме іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 11 лютого 2025 року.

До набрання цим вироком законної сили змінити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, негайно звільнивши його з-під варти в залі суду та покласти на нього, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживатиме без дозволу суду;

- прибувати до суду за першою вимогою.

У випадку направлення ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання за даним вироком, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати йому до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням та судового провадження за період з 23.10.2024 року по 11.02.2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбуття призначеного покарання, призначеного цим вироком, з випробувальним терміном на 2 (два) роки, якщо він протягом цього часу не скоїть нового кримінального правопорушення.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи або навчання.

Строк випробування ОСОБА_5 , а саме іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 11 лютого 2025 року.

До набрання цим вироком законної сили змінити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обраний запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, негайно звільнивши його з-під варти в залі суду та покласти на нього, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживатиме без дозволу суду;

- прибувати до суду за першою вимогою.

У випадку направлення ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання за даним вироком, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати йому до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням та судового провадження за період з 23.10.2024 року по 11.02.2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме:

-витрати на проведення судової експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів від 10.12.2024 №СЕ-19/116-24/23673-ФХД в розмірі 11 142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) гривні 60 (шістдесят ) копійок;

-витрати на проведення судової експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів від 10.12.2024 №СЕ-19/116-24/23688-ФХД в розмірі 11 938 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок;

-витрати на проведення судової експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів від 06.12.2024 №СЕ-19/116-24/23688-ФХД в розмірі 11 938 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок;

-витрати на проведення судової експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів від 10.12.2024 №СЕ-19/116-24/23666-ФХД в розмірі 11 938 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок;

-витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № 434/24 від в розмірі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок;

- витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № 435/24 від в розмірі 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять ) гривень 40 (сорок) копійок.

Застосувати спеціальну конфіскацію у порядку ст. ст. 96-1,96-2 КК України мобільного телефону «Motorola», моделі «moto g22», серійний номер «ZT322FSFSV» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 та передати його в дохід держави.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2024 року та від 29.10.2024 року – скасувати.

Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме:

-полімерну пляшку з залишками паливно-мастильних матеріалів з поверхні металевих дверцят шафи електростанції змиви слідів невідомої речовини;

-змив слідів РБК з підлоги електростанції;

-пожежне сміття з підлоги електростанції;

-змив РБК неподалік від будівлі електростанції – знищити.

Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме:

-ліхтарик червоного кольору;

-дві банківські картки;

-чорну жилетку з плямами рідини бурого кольору,

-сіру кофту з плямами рідини бурого кольору,

-синю футболку з плямами рідини бурого кольору,

-штани синього кольору з емблемою «Runner» з плямами рідини бурого кольору – повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме:

- джинси синього кольору з написом OFIS JEANS, взуття коричневого кольору з написом ANDRE, шапку сірого кольору з біркою SWEETS;

- три запальнички синього, зеленого та сірого кольорів,

-мобільний телефон у корпусі білого кольору марки Motorola, моделі XT1622, imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою мобільного оператора «Водафон» - повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1