Дата документу 03.02.2025 Справа № 335/13921/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/13921/24                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/125/25                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       3 лютого 2025 року                                                 м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42024080000000094, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автомобіль ISUZU MIDI в кузові білого кольору, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова) - НОМЕР_2 .

Під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи за попередньою змовою здійснюють незаконну порубку дерев у великих обсягах у лісосмугах Запорізького району Запорізької області, що спричинило тяжкі наслідки довкіллю.

Так, 28 листопада 2024 року невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку дерев у лісосмугах Запорізького району Запорізької області, чим завдали збитки на суму 204370,05 грн., що спричинило тяжкі наслідки довкіллю.

Крім того, 3 лютого 2024 року невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку дерев в лісосмугах Запорізького району Запорізької області, чим завдали збитки на суму 271875,24 грн., що спричинило тяжкі наслідки довкіллю.

Також, 17 грудня 2024 року невстановлені особи діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку дерев в лісосмугах Запорізького району Запорізької області, чим завдали збитки на суму 627 тис. грн., що спричинило тяжкі наслідки довкіллю.

26 грудня 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля ISUZU MIDI в кузові білого кольору, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова) – НОМЕР_2 , який був розташований біля будинку 7 по вул. Ювілейна с. Гнаровське Запорізького району Запорізької області, в ході якого було виявлено та вилучено автомобіль ISUZU MIDI в кузові білого кольору, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова) - НОМЕР_2 .

В обґрунтування клопотання старший слідчий зазначав, що вилучені предмети мають доказове значення у кримінальному провадженні, так як були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування не доведено той факт, що вилучений транспортний засіб має відношення до обставин, які підлягають дослідженню у відповідному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що транспортний засіб ISUZU MIDI в кузові білого кольору, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова) - НОМЕР_2 систематично використовувався саме для перевезення незаконно зрубаних дерев, що встановлено в ході проведення досудового розслідування, зокрема негласних (розшукових) дій.

Вважає, що при постановленні ухвали слідчим суддею не враховано, що вказаний транспортний засіб використовувся як знаряддя вчинення злочину, а отже зберіг на собі його сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024080000000094 від 9 серпня 2024 року за ч. 4 ст. 246 КК України у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Від представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 надійшла заява, в якій він просив розглянути апеляційну скаргу прокурора у його та ОСОБА_9 відсутність, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Якщо ж арешт накладається у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного (обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль ISUZU MIDI в кузові білого кольору, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова) - НОМЕР_2 , слідчий суддя, по-перше, перевірив законність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження; а по-друге, врахував співрозмірність (пропорційність) такого втручання в інтереси власника майна.

Так, із доданого до клопотання витягу з ЄРДР за №42024080000000094 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 246 КК України убачається, що:

- невстановлені особи за попередньою змовою здійснюють незаконну порубку дерев у великих обсягах у лісосмугах Запорізького району Запорізької області, що спричинило тяжкі наслідки довкіллю;

- 28 листопада 2024 року невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порядку дерев у лісосмугах Запорізького району Запорізької області, чим завдали збитки на суму 204370,05 грн., що спричинило тяжкі наслідки довкіллю;

- 3 грудня 2024 року невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку дерев в лісосмугах Запорізького району Запорізької області, чим завдали збитки на суму 271875,24 грн., що спричинило тяжкі наслідки довкіллю;

- 17 грудня 2024 року невстановлені особи діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснили незаконну порубку дерев в лісосмугах Запорізького району Запорізької області, чим завдали збитки на суму 627 тис. грн., що спричинило тяжкі наслідки довкіллю.

Відповідно до протоколу обшуку від 26 грудня 2024 року, у ході проведення обшуку було виявлено та вилучено ISUZU MIDI, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою старшого слідчого від 26 грудня 2024 року вилучене майно долучено до матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42024080000000094 від 9 серпня 2024 року в якості речових доказів.

Із наведеного випливає, що на даний час триває досудове розслідування за ч. 4 ст. 246 КК України.

Диспозиція ч. 1 ст. 246 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, ч. 2 - за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, ч. 3 - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені у заповідниках або на територіях чи об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, а ч. 4 - за дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України є в тому числі дерева у лісах, а також у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах України.

Об`єктивна сторона злочину полягає в незаконній порубці лісу.

В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що вилучений транспортний засіб є знаряддям вчинення злочину.

Натомість, матеріали кримінального провадження не дають підстав вважати, що вилучений автомобіль ISUZU MIDI в кузові білого кольору, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , може містити будь-які сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначає про систематичне використання вказаного транспортного засобу для перевезення незаконних зрубаних дерев.

Разом з цим, до клопотання про арешт майна було надано лише такі процесуальні документи, як: протокол обшуку та постанову про приєднання предметів до матеріалів досудового розслідування як речових доказів.

При цьому, вказані документи жодним чином не підтверджують використання автомобіля ISUZU MIDI, як транспортного засобу для перевезення деревини, яка є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Крім того, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на автомобіль, слідчий лише процитував зміст законів, які на його думку підлягають застосуванню, обмежився висновком щодо необхідності накладення арешту на вилучений транспортний засіб, при цьому клопотання в цій частині не містить будь-якого аналізу доводів, не наведені відповідні мотиви.

Також слід зазначити, що накладення арешту, тобто обмеження прав власника користуватися транспортним засобом, у даному випадку не відповідає меті і завданням забезпечення кримінального провадження і не є спів розмірним обмеженню права власності.

Ураховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, судова колегія приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, а тому доводи апеляційної скарги прокурора стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42024080000000094, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                         ОСОБА_4