Справа № 344/17458/24

Провадження № 22-з/4808/20/25

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Бойчук

У Х В А Л А

14 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Бойчука І.В., розглянувши заяву  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 про відвід судді Баркова В. М. у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання неправомірною відмови у відновленні припиненого електропостачання та зобов`язання відновити електропостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21.01.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 по справі № 344/17458/24, провадження № 22-ц/4808/404/25, визначено колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барков В. М., судді: Василишин Л. В., Максюта І. О.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На адресу Івано-Франківського апеляційного суду 12.02.2025 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та заява про відвід судді Баркова В. М.

В обґрунтування заяви про відвід скаржники посилаються на те, що суддя Барков В. М. брав участь у розгляді справи №344/17458/24. За результатами розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а оскаржену ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2024 року залишено без змін.        

       Вважають, що позиція судді Баркова В. М. при вирішенні вказаної справи не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Крім того зазначили, що ними було направлено заяву Директору Державного бюро розслідувань про вчинення дій, що містять ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України стосовно працівників поліції, прокуратури, Державного бюро розслідувань та суддів двох інстанцій, в тому числі стосовно судді Баркова В. М. Тому вищезазначене змушує сумніватися в об`єктивності та безсторонності судді Баркова В. М. при вирішенні даної справи.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.02.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Баркова В.М. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід судді Баркова В.М. передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2025 року для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Бойчука І.В.

Відповідно до частини 3 статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (частини 7, 8 статті 40 ЦПК України).

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Згідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 37 ЦПК України передбачає недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, що є підставою для відводу (самовідводу) судді, у випадках, якщо суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Проте, право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.

Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Тобто, окрім прямо визначених підстав для відводу, самовідводу судді, передбачених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України). У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Направлення заяви до Державного бюро розслідувань про вчинення дій, що містять ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України стосовно судді Баркова В. М. також не може бути підставою для відводу, оскільки цю заяву обґрунтовано припущеннями, не підтвердженими будь-якими доказами, і така не свідчать про те, що зазначений суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду цієї справи або був упередженим під час її розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Баркова В.М.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше.

Заявниками у заяві про відвід не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Баркова В.М. у розгляді цієї цивільної справи і таких не вбачається з матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені ОСОБА_1 та ОСОБА_2  доводи в заяві про відвід судді Баркова В.М. не є правовими підставами для його відводу в розумінні статтей 36, 37 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.

Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 про відвід судді Івано-Франківського апеляційного суду Баркова В. М. у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання неправомірною відмови у відновленні припиненого електропостачання та зобов`язання відновити електропостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.Бойчук