615/1064/24

Провадження № 2/625/3/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за первісним позовом представника позивача адвоката Репетун Катерини Володимирівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна, а також за зустрічним позовом представника відповідача адвоката Мирошниченко Ксенії Павлівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Репетун Катерина Володимирівна, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Валківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача адвокат Репетун К.В. зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу із серпня 2010 року до моменту державної реєстрації шлюбу, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також представник позивача за первісним позовом вказала, що в період спільного проживання сторони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, набували майно в інтересах сім`ї, піклувалися одне про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку та дружині, мали почуття взаємної любові і поваги, взаєморозуміння, що є морально-правовою основою шлюбу, навіть за відсутності його реєстрації. Водночас, як запевнила представник позивача за первісним позовом, в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторони у зареєстрованому шлюбі з будь-якими іншими особами не перебували.

Крім того, як зазначила представник позивача, 28 вересня 2013 року між позивачем та відповідачкою укладений шлюб, під час перебування у якому в подружжя народилася спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в подальшому, внаслідок того, що спільне життя подружжя не склалося, 21 грудня 2023 року відповідним рішенням Валківського районного суду Харківської області шлюб між ними розірваний, а спільна дитина колишнього подружжя після розірвання шлюбу на теперішній час проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача за первісним позовом адвокат Репетун К.В. також запевнила, що в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторонами на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 21 квітня 2011 року, придбаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 квадратних метрів, житловою площею 19,8 квадратних метрів, і цей будинок придбаний в інтересах сім`ї для спільного проживання в ньому та за спільні грошові кошти, а також за кошти, отримані у якості кредиту в сумі 50000 гривень 00 копійок, повернення яких з врахуванням відсотків відбувалося спільно, в тому числі вже і під час перебування сторін у шлюбі, проте право власності на цей будинок в цілому зареєстроване за в ідповідачкою ОСОБА_2 .

Крім того представник позивача за первісним позовом зазначила, що позивач ОСОБА_1 з 07 вересня 2011 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що, на думку адвоката, також є підтвердженням обставин спільного проживання позивача з відповідачкою без реєстрації шлюбу та придбання спірного будинку сторонами в інтересах сім`ї для спільного проживання в ньому

Проте, як запевнила адвокат Репетун К.В, відповідачка право позивача на спірне нерухоме майно не визнає, вчиняє перешкоди щодо користування ним зазначеним вище житловим будинком.

З огляду на вищевказані обставини адвокат Репетун К.В., діючи від імені та в інтересах  ОСОБА_1 , просила суд встановити факт проживання сторонами однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2010 року і до моменту державної реєстрації шлюбу (28 вересня 2013 року), визнати спільною сумісною власністю  ОСОБА_1  та ОСОБА_2  житловий будинок, розташований за адресою:  АДРЕСА_1 , а також, в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, визнати право власності за позивачем та відповідачкою по  частині за кожним на  спірний  житловий будинок. 

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Валківського районного суду Харківської області 18 червня 2024 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

27 червня 2024 року представником відповідача адвокатом Мирошниченко Ксенією Павлівною, діючою від імені та в інтересах ОСОБА_2 , у строк для подання відзиву пред`явлено зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації.

В обґрунтування заявлених вимог представник відповідача за первісним позовом адвокат Мирошниченко К.П., не погоджуючись із заявленими вимогами за первісним позовом, вважаючи підстави обґрунтування первісного позову такими, що не відповідають дійсності та вимогам закону, зазначила, що дійсно на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 21 квітня 2011 року, ОСОБА_2 набула права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 квадратних метрів, житловою площею 19,8 квадратних метрів, грошові кошти на придбання цього житлового будинку отримані нею за рахунок кредитних коштів, відповідно до договору на надання довгострокового кредиту на придбання завершеного або незавершеного будівництвом житлового будинку, укладеного між нею та КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», кредит та відсотки за користування ним виплачувалися ОСОБА_2 самостійно із власних доходів, у шлюбі на той час ОСОБА_2 не перебувала, а з ОСОБА_1 підтримувала лише дружні стосунки, які не мали ознак притаманних сім`ї, позаяк сторони не вели спільного господарства, і їх бюджети були повністю роздільними.

Також представник відповідача за первісним і позивача за зустрічним позовом адвокат Мирошниченко К.П. в зустрічні позовній заяві вказала, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений лише 28 вересня 2013 року, під час цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася спільна дитина ОСОБА_3 .

Крім того адвокат Мирошниченко К.П., обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, запевнила, що у 2012 році ОСОБА_2 отримала дозвіл на проведення реконструкції придбаного нею в 2011 році житлового будинку, яку розпочато на початку 2013 року, і що будівельні роботи здійснювалися її двоюрідним братом та племінником, реконструкцію на теперішній час завершено на 99,9%, проте технічна інвентаризація реконструйованого житлового будинку не проведена і будинок не введений в експлуатацію, відомостей до Державного реєстру речових прав щодо реконструйованого будинку не внесено.

Також представник відповідача за первісним позовом адвокат Мирошниченко К.П. у зустрічній позовній заяві вказала, що 03 грудня 2020 року сторони, перебуваючи у шлюбі, придбали автомобіль «HYUNDAI TUCSON», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , а восени 2023 року ОСОБА_2 стало відомо, що вказаний автомобіль у ОСОБА_1 відсутній, і що ОСОБА_1 користується новим автомобілем «CHEVROLET CAPTIVA», 2009 року випуску, який придбаний позивачем за первісним позовом у його двоюрідного брата в листопаді 2023 року за ціною 10000 доларів США, і що розрахунок за новопридбаний автомобіль відбувався за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 в результаті продажу автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, а також за кошти із загального на той час сімейного бюджету сторін, без будь якої згоди на це ОСОБА_4 .

Крім того у зустрічному позові представником зазначено, що перереєстрацію права власності на вказаний вище автомобіль «CHEVROLET CAPTIVA» 2009 року випуску ОСОБА_1 не здійснював аж до 15 червня 2024 року, а із інформації наявної у відкритому доступі в мережі «Інтернет» ОСОБА_2 стало відомо, що 11 січня 2024 року ОСОБА_1 здійснено перереєстрацію (продаж) належного сторонам транспортного засобу «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, вартість якого згідно висновку за №193/2022, складеного 16 травня 2022 року ФОП ОСОБА_5 , складає 295477 гривень 00 копійок, без її відома та її згоди, проте грошові кошти від продажу автомобіля, який належав сторонам на праві спільної сумісної власності, витрачені ОСОБА_1 самостійно і на власний розсуд.

З огляду на такі обставини, а також у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_6 здійснив відчуження майна, яке спільно набуте сторонами у шлюбі, представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Мирошниченко К.П. просила суд в порядку поділу спільно нажитого майна подружжя автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який був відчужений без відома та згоди одного зі співвласників, стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини його вартості в сумі 147738 гривень 50 копійок, а також відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 , заявлених останнім у первісному позові.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Валківського районного суду Харківської області 02 липня 2024 року, зустрічний позов представника відповідача адвоката Мирошниченко Ксенії Павлівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

В подальшому на підставі розпорядження в.о. голови Валківського районного суду Харківської області про передачу цивільної справи з одного суду до іншого згідно п.2 ч.1 та ч.4 ст. 31 ЦПК України цивільну справу за первісним та за зустрічним позовом передано на розгляд до Коломацького районного суду Харківської області.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 04 липня 2024 року, справу прийнято до провадження і з метою виконання вимог, передбачених ч.1 ст. 189 ЦПК України, розпочато підготовче провадження та призначене підготовче засідання у справі, яке ухвалою, постановленою судом 29 листопада 2024 року, закрито і справу призначено до судового розгляду.

18 липня 2024 року представником первісного позивача адвокатом Репетун Катериною Володимирівною, діючою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому  адвокат Репетун К.В. виклала свої сволї заперечення на зустрічний позов, вважала заявлені у ньому вимоги необґрунтованими, непідтвердженими і такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що: 1) сторони поживали спільно однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з серпня 2010 року і до моменту державної реєстрації шлюбу, укладання кредитного договору та придбання спірного житлового будинку відбулося під час спільного проживання та безпосередньо в інтересах сім`ї, що, зокрема, підтверджується реєстрацією місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою: АДРЕСА_1 , з 07 вересня 2011 року, між сторонами фактично мали місце шлюбні відносини, а не лише дружні, як про це зазначено у зустрічному позові; 2) погашення кредиту за кредитним договором за №1365/0611п здійснювалося вже під час шлюбу за спільні грошові кошти подружжя і його повне погашення відбулося аж у грудні 2017 року; 3) доводи представника позивача за зустрічним позовом про знаходження у відповідача за зустрічним позовом квитанцій про сплату позивачкою за зустрічним позовом періодичних платежів на виконання кредитного договору, а також інших документів, є лише не обґрунтованими припущеннями ОСОБА_7 ; 4) наданими  представником позивачки за зустрічним позовом доказами не підтверджено, що роботи з приводу здійснення реконструкції житлового будинку взагалі розпочиналися, а також, що такі роботи дійсно завершено на 99,9%,, як і не підтверджено те, ким саме проводилися будівельні роботи; 5) право власності на спірний будинок зареєстровано саме за ОСОБА_2 , з огляду на що, ОСОБА_1 не має права здійснювати будь-які реєстраційні дії з приводу спільного нерухомого майна, а також не має можливості впливати на вчинення таких дій позивачкою за зустрічним позовом, а отже саме з вини ОСОБА_2 на теперішній час ще не проведено технічну інвентаризацію реконструйованого житлового будинку, його не введено в експлуатацію і відомості про реконструйований будинок не внесені до Державного реєстру речових прав; 6) технічний паспорт, копія якого була надана для отримання звіту з незалежної оцінки майна, на теперішній час є діючим, позаяк повторна технічна інвентаризація нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилася з вини позивача за зустрічним позовом; 7) відповідним рішенням Валківського районного суду Харківської області, ухваленим 21 грудня 2023 року, шлюб між сторонами розірваний, це судове рішення набрало законної сили 23 січня 2024 року, а тому шлюб між сторонами припинений у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, тобто 23 січня 2024 року; 8) позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження придбання автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску під час перебування сторін у шлюбі; 9) право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу, а отже доводи позивача за зустрічним позовом щодо продажу автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску і купівлі у листопаді 2023 року за отримані від його продажу кошти іншого автомобіля «CHEVROLET CAPTIVA» 2009 року, не узгоджуються із датами  продажу та перереєстрації зазначених автомобілів на нових власників; 10) продаж автомобіля  «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску відбувся під час перебування сторін у шлюбі, договір купівлі-продажу цього автомобіля ОСОБА_2 в судовому чи позасудовому порядку не оспорювався, нею не надано жодних доказів на підтвердження того, що грошові кошти від відчуження автомобіля не використовувалися в інтересах сім`ї і що вона їх не отримувала; 11) позивачкою за зустрічним позовом нічим не підтверджений факт розпорядження відповідачем за зустрічним позовом автомобілем «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску без її згоди, а також те, що кошти, отримані від продажу автомобіля, використалися не в інтересах сім`ї.

25 липня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій адвокат Лиска П.О. зазначив, що в зв`язку з виниклою потребою у часі для підготовки заперечень на доводи представника первісного позивача адвоката Репетун К.В., викладених нею у відзиві на зустрічну позовну заяву, вказані заперечення будуть надані у письмових поясненнях, а також просив суд в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 повністю задовольнити.

Крім того, адвокат Лиска П.О. у відповіді на відзив на зустрічний позов зазначив, що до подачі 17 листопада 2023 року до суду позову про розірвання шлюбу сторони певний час не проживали вже як чоловік та дружина, не вели спільне господарство, не витрачали кошти в інтересах сім`ї, автомобіль відчужений 11 січня 2024 року, у той час коли фактичні шлюбні відносини між сторонами були вже повністю припинені.

25 липня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відзив на первісний позов, в якому адвокат Лиска П.О. зазначив, що відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги та заперечує проти їх задоволення повністю з тих підстав, що: 1) до матеріалів справи не додано жодного доказу, який свідчив би про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період із серпня 2010 року по 28 вересня 2013 року; 2) факт реєстрації в житловому будинку ОСОБА_1 не може бути доказом проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позаяк не відповідає положенням, закріпленим у ч.2 ст.3 СК України; 3) з моменту купівлі будинка та до укладання шлюбу ОСОБА_7 здійснила реконструкцію домоволодіння шляхом руйнування попереднього будинка та побудови нового разом із гаражем, внаслідок чого площа лище будинка на теперішній час складає 80 квадратних метрів, що не може заперечуватися ОСОБА_1 , позаяк останній проживав тривалий час у будинку ОСОБА_2 , а також підтверджується іншими доказами, із огляду на те, що право власності на будинок існує лише формально, вчинення будь-яких дій, спрямованих на його поділ є незаконним; 3) спірний житловий будинок належить ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2011 року, придбаний нею до шлюбу з ОСОБА_1 , вказаний правочин в судовому порядку чи будь-яким іншим чином недійсним не визнавався, ОСОБА_1 не заявлялися вимоги щодо стягнення компенсації частини за сплачений кредит, отриманий на придбання будинку, а також вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали у зв`язку із припиненням існування житлового будинку за вищевказаною адресою; 4) представником позивача за первісним позовом не доведено, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 мали спільний побут, взаємні права і обов`язки, вели спільне господарство і разом формували спільний бюджет у період з серпня 2010 року по 28 вересня 2013 року, позаяк лише показання свідків не можуть бути підставою для встановлення наявності фактичних шлюбних і сімейних відносин.

Крім того, представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , у відзиві на підставі положень ч.8 ст. 141 ЦПК України зроблено заяву про те, що між ОСОБА_2 та адвокатом Лискою П.О. укладений відповідний договір про надання правової допомоги, за умовами якого надання правової допомоги має оплатний характер та орієнтовний розмір витрат складає 40000 гривень 00 копійок, а також про те, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу будуть ним подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

25 липня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» за правилами, визначеними ст.93 ЦПК України, позивачеві за первісним позовом ОСОБА_1 поставлено десять запитань про обставини, що мають значення для справи.

02 серпня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В., діючою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відповіді на запитання у формі заяви свідка в порядку, визначеному ст. 93 ЦПК України.

29 липня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідною ухвалою, постановленою Валківським районним судом Харківської області 16 травня 2024 року, в якому адвокат Лиска П.О. просив скасувати арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 30957982), шляхом заборони його відчуження, накладений судом як захід забезпечення позову.

За результатами розгляду вказаного вище клопотання відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 01 серпня 2024 року, в задоволенні клопотання та у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих Валківським районним судом Харківськоїобласті згідно ухвали, постановленої 16 травня 2024 року, у виді накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 30957982), шляхом заборони його відчуження, відмовлено.

31 липня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано письмові пояснення щодо відчуження автомобіля ОСОБА_1 (т.2, а.с. 35-36, 62-66), в яких адвокат Лиска П.О. зазначив наступне: 1) ОСОБА_1 не зазначено ані способу відчуження, ані розміру суми, отриманої від продажу автомобіля, ані доказів того, що отримані за автомобіль грошові кошти передавались ОСОБА_2 і що вона їх використовувала, чи вони були між ними якось розподілені, або ж що ОСОБА_2 надавала свою згоду на продаж автомобіля, а також ОСОБА_1 на підтвердження своєї позиції щодо продажу автомобіля не наданого жодного доказу; 2) визнаючи позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (подання ним до суду заяви про визнання ним позову та відсутності заперечень проти розірвання шлюбу), ОСОБА_1 погодився з тим, що з травня 2023 року сторони вже фактично не були сім`єю, і що наявність зареєстрованого шлюбу є лише формальністю, а відтак будь-яке розпорядження спільно набутим рухомим майном не могло розцінюватися як таке, що відбулося зі згоди іншого із подружжя, і що витрачання коштів від продажу автомобіля відбулося в інтересах сім`ї, якої фактично вже не існувало, що, в свою чергу свідчить про суперечливість поведінки ОСОБА_1 , спрямовану на введення суду в оману; 3) автомобіль набутий сторонами за час перебування у шлюбі, є спільним майном подружжя, транспортний засіб є неподільним, а тому після відчуження майна необхідно поділити його вартість, про що і заявлена позовна вимога, а отже заявлений ОСОБА_2 варіант поділу спірного майна є способом вирішення виниклого спору між сторонами, виходячи з дійсної вартості цього майна на час розгляду справи; 4) на дату подання зустрічного позову транспортний засіб без згоди ОСОБА_2 вже був відчужений ОСОБА_1 , який і отримав кошти за проданий автомобіль, а тому ефективним та дієвим способом судового захисту вже після відчуження рухомого майна є отримання у якості компенсації частки вартості автомобіля на підставі проведеного звіту про його оцінку; 5) доводи ОСОБА_1 про те, що грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, є безпідставними, а позиція ОСОБА_2 , викладена у зустрічній позовній заяві є доведеною, а тому вимоги, заявлені нею підлягають задоволенню у повному обсязі.

31 липня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання про витребування доказів в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, в якому адвокат Лиска П.О. просив суд: 1) витребувати у Територіального сервісного центру №1452 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Донецькій, Луганській областях, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС), який розташований за адресою: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок №5, tsc1452@hsc.gov.ua, належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для проведення реєстраційних операцій з транспортним засобом "HYUNDAI TUCSON", державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , зокрема, договір купівлі – продажу, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, заяву з проханням провести операцію з перереєстрації, результат перевірки за Єдиним державним реєстром МВС, договір купівлі продажу транспортного засобу; 2) витребувати у приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Юлії Іванівни належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо укладання договору купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 21 квітня 2011 року, реєстровий номер 668; 3) витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області належним чином засвідчені копії: довідки щодо отриманих доходів ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року; інформації (довідки) щодо працевлаштування ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року; інформацію по наявних у ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) відкритих банківських рахунках за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, а також та за період з 01 січня 2023 року по 30 липня 2024 року; 4) витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчену копію довідки за формою ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, зазначивши при цьому у клопотанні обставини, які можуть підтвердити ці докази, підстави, з яких випливає, що ці докази мають відповідні особи, а також вжиті заходи для отримання цих доказів самостійно та причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 30 вересня 2024 року, вищевказане клопотання представника відповідача за первісним позовом адвоката Лиски П.О. задоволено.

07 серпня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В., діючою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подані письмові пояснення по справі (т.2, а.с. 98-107), в яких адвокат Репетун К.В. зазначила, що: 1) відзив на первісний позов ОСОБА_1 поданий до суду представником відповідача за первісним позовом з порушенням процесуального строку його подання до суду; 2) клопотання представника відповідача за первісним позовом про приєднання доказів по справі, з доданими до нього документами, подано до суду з порушенням встановленого строку для їх подачі, і адвокат Лиска П.О. продовжує подавати нові докази та окремі пояснення без обґрунтування неможливості їх подання разом із відзивом на первісний позов, що в цілому свідчить про наміри, спрямовані на затягування строків розгляду справи; 3) доводи та аргументи викладені представником відповідача за первісним позовом у відзиві на первісний позов та інших поданих процесуальних документах, жодним чином не спростовують доводів і міркувань, викладених у первісному позові ОСОБА_1 , а тому заявлені ним вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню; 4) враховуючи положення ст. 72 СК України перебіг позовної давності почався з дня, коли ОСОБА_1 дізнався про те, що ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до органу реєстрації про зняття його із зареєстрованого місця проживання, внаслідок чого 02 травня 2024 року ОСОБА_1 знято із реєстрації у будинку АДРЕСА_1 , а тому первісний позов подано у встановлений законом строк.

30 серпня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання, в якому вона просила суд витребувати у приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко Світлани Олександрівни належним чином засвідчену копію нотаріально посвідченого Договору поруки від 27 квітня 2011 року, реєстровий №485.

Відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 30 вересня 2024 року, вище зазначено клопотання представника позивача за первісним позовом адвоката Репетун К.В. про витребування доказів в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, задоволено.

30 серпня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання, в якому вона просила суд допитати у якості свідків: 1) ОСОБА_8 , 2) ОСОБА_9 , 3) ОСОБА_10 , 4) ОСОБА_11 , 5) ОСОБА_12 , 6) ОСОБА_13 .

Відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 30 вересня 2024 року, клопотання представника позивача за первісним позовом адвоката Репетун К.В. про виклик свідків задоволено.

30 вересня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій адвокат Репетун К.В. просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , а також іншим особам вчиняти дії щодо здійснення перешкод ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказану заяву відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 02 жовтня 2024 року, повернуто заявнику, як таку, що подано без додержання вимог передбачених ст. 14 та ст.151 ЦПК України.

30 вересня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В., діючою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.2, а.с. 243-256), в якій адвокат Репетун К.В., збільшивши розмір позовних вимог за первісним позовом, просила суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 право власності на рухоме майно, а також усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 у вказане житлове приміщення.

Обґрунтовуючи свою заяву адвокат Репетун К.В. зазначила, що 22 вересня 2024 року скориставшись відсутністю ОСОБА_1 та їх спільного сина вдома, ОСОБА_2 змінила всі замки в спірному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , після чого не впустила ОСОБА_1 із сином до цього житла.

Водночас, як запевнила адвокат Репетун К.В., відповідним рішенням виконавчого комітету Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області за №93 від 03 червня 2024 року визначено місце проживання спільної дитини сторін – ОСОБА_3 разом із батьком дитини - ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, проте, не зважаючи на це, ОСОБА_1 разом з дитиною змушені проживати у знайомих, позаяк ОСОБА_2 вчинила вищезазначені дії.

Крім того адвокат Репетун К.В. вказала, що позивачеві за первісним позовом стало відомо про те, що відповідачка за первісним позовом зрізала замки в гаражеві та сараї, в яких окрім спільного сумісного майна сторін знаходилися ще й особисті речі ОСОБА_1 , які були придбані ним вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

З огляду на вказані обставини, вважаючи, що все майно, яке залишилось в спірному житловому будинку, придбавалось сторонами під час шлюбу, адвокат Репетун К.В. просила суд у порядку поділу спільного рухомого майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 право власності на рухоме майно, а саме: 1)визнати за ОСОБА_1 право власності на вбудовану шафа духова електрична, варильну панель індукційну, миючий пилосос «BOSCH BWD41740», бойлер об`ємом 80 л, витяжку, морозильну ларь «Hisense», акустичну система «Sven», настільну лампу, приставку смарт-ТБ, автоматичну систему подачі повітря, електрогенератор 2,8 кВт, електро котел 9 кВт 3 фазний з фітингами для підключення і насосом, OSB листи 10 мм. в кількості 20 одиниць, мультиварку «Redmond», бетонозмішувач; 2) визнати за ОСОБА_2 право власності на телевізор «Panasonic» 32, диван старий, кухонний стіл, 2 стільці, стіл письмовий, ліжко двоспальне, з матрацом ортопедичним, тумбочки в кількості 2 одиниць, шафу, кухню більше 4 м., душеву систему «Qtap», терморегулятор та теплий пол, електричний лічильник 3 фазний двозонний, кухонний куток-диван, холодильник «Samsung», мийку кухонна «Franke», унітаз, меблі у ванну кімнату, шафу і шафа під мийку з дзеркалом і поличками, пральну машина шириною 35 см, твердопаливний котел, кухонний куточок, три рулони мінеральної вати, банки скляні різної ємності від 0,5 до 3 літрів, постільну білизну, декілька комплектів полотенець, подушки, одіяла, покривала, посуд.

Крім того адвокатом Репетун К.В. в інтересах ОСОБА_1 заявлена вимога про усуненя перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 у вказане житлове приміщення.

15 жовтня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано письмові заперечення проти прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог, в яких адвокат виклав свою позицію про незгоду із прийняттям до розгляду такої заяви адвоката Репетун К.В. у зв`язку із її невідповідністю за формою та змістом вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України (т .3, а.с. 53-57).

Відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 16 жовтня 2024 року, заяву представника за первісним позовом адвоката Репетун К.В. про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 права власності на рухоме майно судом прийнято до розгляду. Водночас судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині вимоги про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 у вказане житлове приміщення.

28 жовтня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.3, а.с. 87-95), в якому  адвокат Лиска П.О.,  вказав що відповідачка за первісним позовом в повному обсязі не визнає заявлені збільшені позовні вимоги та заперечує проти їх задоволення з наступних підстав: 1) перелік майна, яке зазначене у додатку до позову, не є доказом того, що сторони набували таке майно на праві спільної сумісної власності і що воно на момент припинення фактичних шлюбних відносин чи на момент пред`явлення позову перебувало у спільній власності колишнього подружжя, а також того, що права ОСОБА_1 порушені ОСОБА_7 ; 2) матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в період шлюбу сторони придбали майно, яке зазначене в заві про збільшення розміру позовних вимог; 3) ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання за ним права власності на частину будинку, водночас представник позивача за первісним позовом просить визнати за відповідачкою за первісним позовом право власності на рухоме майно, зокрема на унітаз, душову систему, кухню, терморегулятор та теплу підлогу, електричний лічильник 3-фазний двозонний, мийку кухонну, меблі у ванну кімнату, шафу і шафу під мийку з дзеркалом і поличками, твердопаливний котел, три рулони мінеральної вати, та інше майно, яке є невід`ємними складовими частинами житлового будинку (будівельні матеріали за документами); 4) в заяві про збільшення розміру позовних вимог не зазначено ціни позову, не додано жодного доказу, що таке майно існувало взагалі; 5) до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано звіту про оцінку майна, що позбавляє можливості визначити наявність такого майна, а так само вирішити й інші майнові питання, зокрема, щодо компенсації, можливості оцінки поділу майна виходячи з критерію рівності часток кожного із колишнього подружжя; 6) зі змісту позовних вимог не зрозуміло, яким саме чином виконувати судове рішення про визнання права власності на речі, які не мають індивідуальних ознак; 7) неможливо визнати за ОСОБА_7 право власності на певні речі, позаяк ОСОБА_7 такої вимоги не заявляла.

Крім того, представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , у відзиві на підставі положень, закріплених у ч.8 ст. 141 ЦПК України, зроблено заяву про те, що між ОСОБА_2 та адвокатом Лискою П.О. укладено відповідний договір про надання правової допомоги, за умовами якого надання правової допомоги має оплатний характер і що орієнтовний розмір витрат складає 40000 гривень 00 копійок, а отже загальний розмір витрат на правову допомогу з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 80000 гривень 00 копійок, а також про те, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу будуть ним подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

06 листопада 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог (т. 3, а.с. 120-142), де адвокат Репетун К.В. виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідача за первісним позовом у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Зокрема представник позивача за первісним позовом адвокат Репетун К.В. з приводу заперечень сторони відповідача за первісним позовом про наявність спільного майна подружжя продублювавши доводи, вже раніще викладенні нею у заяві про збільшення позовних вимог, зазначила, що 22 вересня 2024 року ОСОБА_2 , скориставшись відсутністю ОСОБА_1 та його сина вдома, спільним місцем проживання яких відповідним рішенням виконавчого комітету Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області за №93 від 03 червня 2024 року визначено за адресою місця проживання батька: АДРЕСА_1 , змінила всі замки в цьому будинку, який є спільною сумісною власністю сторін, а також, що відповідачка за первісним позовом зрізала замки в гаражеві та сараї, в яких, окрім спільного сумісного майна сторін, знаходилися ще й особисті речі ОСОБА_1 , які були придбані ним вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , і які позивач за первісним позовом не має можливості забрати у зв`язку із відсутністю доступу до будинка.

Крім того, адвокат Репетун К.В. знову акцентувала увагу на тому, що за зверненням ОСОБА_2 до органу реєстрації, 20 травня 2024 року ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вказані обставини адвокат Репетун К.В. вважала дії ОСОБА_2 протиправними, що дозволяє суду відступити від засад рівності часток подружжя, позаяк відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилялася від участі в утриманні дитини, приховала та пошкодила спільне майно подружжя, а також вчинила дії, спрямовані на унеможливлення потрапляння позивача за первісним позовом разом із його сином у житловий будинок, що, на думку адвоката, має враховуватися під час розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог і ухвалення судом рішення про поділ майна подружжя.

Крім того представник позивача за первісним позовом адвокат Репетун К.В. зазначила, що внаслідок протиправних дій відповідачки за первісним позовом, ОСОБА_1 не маючи можливості разом зі своїм сином потрапити в своє житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де й знаходиться все майно та чеки, які підтверджують купівлю спільно набутого майна, а тому відсутня можливість подання відповідних доказів, окрім певної кількості чеків, які зберіглися в електронному форматі і які додано до відповіді на відзив, а також відсутня можливість проведення оцінки відповідного рухомого майна і надання звіту про його оцінку.

Також адвокат Репетун К.В. акцентувала увагу суду на тому, що в таблиці переліку рухомого майна, що є додатком до заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначено найменування і вартість всього оспорюваного майна, а також суму, на яку збільшено розмір позовних вимог, що спростовує протилежні доводи сторони відповідача за первісним позовом.

З приводу доводів представника відповідача за первісним позовом щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат представник позивача за первісним позовом адвокат Репетун К.В. вказала, що стороною відповідача за первісним позовом до суду не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які понесла сторона відповідача за первісним позовом і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а заявлені стороною відповідача за первісним позовом витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 80000 гривень 00 копійок є неспіврозмірними зі складністю справи і виходять за розумні межі визначення розміру гонорару.

12 листопада 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано заперечення на відповідь на відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.4, а.с. 7-14), в яких адвокат Лиска П.О. виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником позивача за первісним позовом у відповіді на відзив пояснень, міркувань, а також мотиви їх відхилення.

Так представник відповідачки за первісним позовом в черговий раз акцентував увагу суду на тому, що перелік майна, який є додатком до позову, не є доказом того, що сторони набували таке майно на праві спільної сумісної власності і що таке майно на момент припинення фактичних шлюбних відносин або ж на час пред`явлення позову перебувало у спільній власності колишнього подружжя, а також що права ОСОБА_1 якимсь чином порушені ОСОБА_2 , а тому не можливо вирішувати питання про поділ такого майна, визначення розміру часток, збільшення таких часток за рахунок іншого майна.

Також адвокатом Лискою звернуто увагу на те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження вартості рухомого майна, його повного обсягу, оцінки, а тому не можливо й стверджувати про справедливість та рівність поділу, та ще й за умови що ОСОБА_1 вже забрав собі певне майно.

Також представник відповідача за первісним позовом у запереченнях на відповідь на відзив акцентував увагу суду на тому, що: 1) ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і немає жодного відношення до проживання, та законності перебування у будинку за цією адресою; 2) рішення виконавчого комітету Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визначення місця проживання дитини не має жодного значення при вирішенні питання про поділ майна; 3) ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилялася від участі в утриманні дитини, приховала чи пошкодила спільне майно подружжя, а також вчиняла інші дії, які унеможливлювали потрапляння позивачем за первісним позовом і його сином до будинку; 4) в заяві про збільшення розміру позовних вимог не вказано відсоток частки, на яку необхідно збільшити частку ОСОБА_1 при вирішенні питання про поділ майна; 5) ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що він разом із дитиною мешкає у знайомих, і що дитина позбавлена можливості доступу до житла, в якому зареєстроване її місце проживання, а також до майна, яке знаходиться у цьому житлі; 6) долучені до відповіді на відзив розрахункові документи не підтверджують набуття у власність певною особою майна, його оплати, отримання та наявності такого майна на праві приватної власності у сторін, а також позивачем за первісним позовом не зазначено де саме знаходяться оригінали таких доказів, і чи існують вони взагалі, не вказано хто саме був їх покупцем, відсутні докази постачання та передачі відповідних товарів; 7) ОСОБА_1 не надано звіту про оцінку майна; 8) стороною позивача за первісним позовом не наведено конкретних обставин, за яких розмір гонорару адвокату має бути зменшений та до якого розміру.

15 листопада 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. до суду подано заяву, в якій вона просила суд викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою, постановленою 29 листопада 2024 року Коломацьким районним судом Харківської області, у задоволені вищевказаної заяви представника позивача за первісним позовом адвоката Репетун К.В. про виклик і допит у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 відмовлено.

15 листопада 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В., діючою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи фотокопій на підтвердження обставин спільного проживання сторін разом, а також долучення до матеріалів справи портативного носія інформації з оригіналами електронних доказів згідно ст. 100 ЦПК України, а також клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення представнику відповідача за первісним позовом адвокату Лисці П.О. копії електронних документів на портативному пристрої – картці пам`яті.

Крім того, у поданому 24 травня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. до суду первісному позові, крім іншого, заявлялося й клопотання про витребування у відповідачки ОСОБА_2 документів, на підтвердження того, які саме особи залучалися у якості поручителів під час укладання між КП «Харківській обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 договору про надання довгострокового кредиту за №1365/0611п від 11 травня 2011 року.

Ухвалою, постановленою 29 листопада 2024 року Коломацьким районним судом Харківської області у задоволені вищезазначеного  клопотання про витребування докаазів відмовлено.

29 листопада 2024 року судом закрито підготовче провадження у справі і справу призначено до судового розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.

24 грудня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В., діючою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.

27 грудня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано письмові заперечення на клопотання представника позивача за первісним позовом адвоката Репетун К.В. про зупинення провадження у справі.

Відповідною ухвалою, постановленою Коломацьким районним судом Харківської області 12 лютого 2025 року, в задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом адвоката Репетун К.В. про зупинення провадження у цій цивільній справі  до остаточного перегляду Великою Палатою Верховного Суду та оприлюднення повного тексту рішення у справі 607/10858/22 відмовлено.

24 грудня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмово викладеного виступу представника ОСОБА_2 адвоката Лиски П.О. у судових дебатах, які й долучені судом до матеріалів цивільної справи.

Також 24 грудня 2024 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання про приєднання доказів, а також клопотання про долучення доказів, за результатами розгляду яких судом 12 лютого 2025 року адвокату поновлено строк на подання доказів і до матеріалів справи долучено копію технічного паспорта на житловий будинок, а також копія повідомлення адвоката Репутун К.В., адресованого ОСОБА_2 .

В судове засідання представник позивача за первісним позовом адвокат Репетун К.В. та сам позивач за первісним позовом не з`явилися, водночас адвокатом до канцелярії суду подана відповідна заява про розгляд справи за її відсутності, а також за відсутності позивача за первісним позовом ОСОБА_1 (т.4, а.с. 222).

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи (т.4, а.с. 221), відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 не з`явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Лиска П.О. у судове засідання не з`явився, водночас ним до суду подано відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (т.4, а.с. 148-150).

Ззаслухавши вступне слово та пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, допитавши свідків, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, а також врахувавши пояснення представників сторін, надані ними безпосередньо у судових засіданнях, а також викладені у їхніх письмових заявах, клопотаннях та поясненнях, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно приписів, закріплених у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 та 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами, визначеними ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно імперативних приписів, закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За мовами договору купівлі – продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І. 21 квітня 2011 року за №668 (т.4, а.с. 35-37), ОСОБА_7 , податковий номер: НОМЕР_5 , набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 квадратних метрів, житловою площею 19,8 квадратних метрів.

Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,1500 гектарів з кадастровим номером 6321255400:00:002:0184.

Крім того, відповідно до умов вказаного договору продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 50000 гривень 00 копійок, які покупець зобов`язався сплатити продавцю за рахунок коштів Харківського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Також у пункті 6 вказаного договору зазначено, що покупець свідчить, що він придбаває вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за власні кошти, оскільки на час його придбання у шлюбі ні з ким не перебуває, про що доведено до відома продавця.

Як вбачається із договору поруки, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. 27 квітня 2011 року за №485, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий номер: НОМЕР_6 , який є поручителем позичальника зобов`язався нести відповідальність перед кредитором у разі невиконання свого зобов`язання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , податковий номер: НОМЕР_5 , по поверненню кредиту в розмірі 50000 гривень 00 копійок, який надається для купівлі житлового будинку Харківським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, зобов`язався виплачувати нарахування по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, витрат в повному обсязі на умовах кредитного договору, укладеного між Харківським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_7 (т.4, а.с. 30-34).

11 травня 2011 року між Комунальним підприємством «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_7 укладений договір за №1365/0611п про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку, а також договір про надання послуг по кредитуванню на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку (т.2, а.с. 230-235).

За умовами вказаних договорів Комунальне підприємство «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» надало ОСОБА_7 (Далі- позичальник) довготерміновий кредит в сумі 50000 гривень 00 копійок строком на 7 років на придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався повернути кредит та відсотки за ним до 30 листопада 2017 року в порядку, визначеному п.2.4.2 договору про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку.

У пункті 4.3. вказаного договору зазначено, що кредит позичальнику для покупки будинка видається грошовими коштами у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на особистий рахунок продавця будинку – ОСОБА_15 .

Позичальниця ОСОБА_7 свої зобов`язання за договором про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку, укладеного між його сторонами 11 травня 2011 року за №1365/0611п виконала повністю, що підтверджується відповідним актом, датованим 12 грудня 2017 року про остаточний розрахунок за договором №1365/0611п від 11 травня 2011 року (т.2, а.с. 236).

Із технічного паспорту на садибний, (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складений 20 липня 2011 року КП «Валківське бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_7 , вбачається, що вказаний житловий будинок має наступні характеристики: 1) літера А -1 житловий будинок 1955 року побудови, загальною площею 37,1 квадратних метрів, житловою площею 19,8 квадратних метрів; 2) літера а – веранда 1965 року побудови; 3) літера Б – сарай 1968 року побудови; 4) літера В – сарай 1955 року побудови; 5) літера в – сарай 1975 року побудови; 6) літера Г – літня кухня 1980 року побудови; 7) літера г – веранда 1980 року побудови; 8) літера г1- сарай 1983 року побудови; 9) літера г2- сарай 1983 року побудови; 10) літера Д – сарай 1983 року побудови; 11) літера д – сарай 1984 року побудови; 12) літера Е – вбиральня 1971 року побудови; 13) літера Ж – сарай 1975 року побудови; 14) літера З – сарай 1975 року побудови; 15) літера К – навіс 1976 року побудови; 16) літера №1 – погріб 1980 року побудови; 17 літера №1-3, №4 – огорожа, колодязь (т.4, а.с. 179-185).

Згідно даних із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 04 вересня 2024 року ФОП ОСОБА_16 на ім`я ОСОБА_7 , цей житловий будинок було реконструйовано і станом на 04 вересня 2024 року він має наступні характеристики: 1) літера А -1 житловий будинок 2013 року побудови, загальною площею 79,6 квадратних метрів, та житловою площею 39,7 квадратних метрів; 2) літера л – ганок 2013 року побудови; 3) літера М – альтанка 2013 року побудови; 4) літера Г – літня кухня 1980 року побудови; 5) літера г1- сарай 1983 року побудови; 6) літера Д – сарай 1983 року побудови; 7) літера д – сарай 1984 року побудови; 8) літера З – сарай 1975 року побудови; 9) літера О – льох 1980 року побудови; 10) літера Н – гараж 2013 року побудови; 11) літера Е – вбиральня 1971 року побудови; 12) літера №1, 2, 6 – огорожа 2013 року побудови, №4, №5 колодязь, зливна яма (т.2, а.с. 170-173).

Крім того, зазначена інформація міститься у витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованого 16 вересня 2024 року (т.2, а.с.174-180). Водночас у витягзі зазначено, що розпорядженням Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області за №69-0 від18 грудня 2015 року назва вулиці «Фрунзе» перейменована на «Сонянчна». Право власності на житловий будинок літера Л-1 загальною площею 79,6 квадратних метрів, житловою площею 39,7 квадратних метрів не оформлено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 13 травня 2024 року, ОСОБА_7 є єдиним власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі – продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І. 21 квітня 2011 року за № 668 (т.1, а.с. 30).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 28 вересня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції у Харківській області, вбачається, що 28 вересня 2013 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на - « ОСОБА_17 », про що складено відповідний актовий запис за № 86 (т.2, а.с. 51).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 , виданого виконавчим комітетом Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської  області 16 квітня 2015 року, неповнолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_18 (т.2, а.с. 51).

Рішенням, ухваленим Валківським районним суду Харківської області 21 грудня 2023 року за результатами розгляду справи №615/2208/23, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_18 , зареєстрований 28 вересня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №86, розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_18 відновлено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_19 » (т. 2, а.с. 58-59).

Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна, складеного ТОВ «КОНСАЛТИНГ- ЕКСПЕРТ І» 23 травня 2024 року на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 37,1 квадратних метрів, житловою площею 19,8 квадратних метрів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і власником якого є ОСОБА_18 , складає 511807 гривень 00 копійок (т.1, а.с. 6-18).

Із роздрукованих відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2011 року по 4 квартал 2014 року за формою № 25ДР від 22 жовтня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 у вказаному періоді отримав дохід у сумі 157508 гривень 96 копійок, з якого перераховано податку у сумі 22332 гривні 50 копійок, і джерелами отримання доходу є ДП «ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ» та ТОВ «СВНЦ ІНТЕЛЕКТ – СЕРВІС ЛТД» (т.3, а.с. 84-85).

Як вбачається із інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Харківській області за №615/1064/24/1628/24 від 16 жовтня 2024 року (т. 3, а.с. 82) ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_4 , на обліку в органах державної податкової служби у Харківській області не значиться як суб`єкт господарювання фізична особа – підприємець.

Із роздрукованих відомостей із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 – індивідуальні відомості про застраховану особу вбачається, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, і за період з 2011 року по 2014 рік із сум заробітку для нарахування пенсії сплачено страхових внесків на загальну суму 152471 гривня 43 копійки (т.3, а.с. 142 а- 142б).

Згідно інформації, зазначеній в довідці, виданій керівником Ков`язького ліцею Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області 19 червня 2024 року за №09-16/37, ОСОБА_18 працює на посаді вчителя географії Ков`язького ліцею Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області (т.1, а.с. 138).

Як вбачається із довідок про доходи, виданих відділом освіти Валківської міської ради 19 червня 2024 року за №№ 13, 14, а також 20 червня 2024 року за № № 15, 16, 17, 18, 19, 20, ОСОБА_18 в 2011, 2012, 2013, 2014, в 2015, в 2017, 2023, та 2024 році отримала дохід у вигляді заробітної плати (без урахування аліментів) у сумі 202895 гривень 17 копійок (т.1, а.с. 139-146).

Представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. на підтвердження купівлі і наявності рухомого майна, яке зазначене у таблиці переліку рухомого майна, що є додатком до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30 вересня 2024 року, до суду надані електронні копії чеків на покупку товарів (т. 3, а.с. 130-139), а саме: чек від 27 грудня 2020 року замовлення Е-01617289, найменування товару – акустична система «Sven SPS – 710 Black», кількість 1 шт., вартістю 1918 гривень 00 копійок; чек від 29 квітня 2018 року замовлення И-00857374, найменування товару – терморегулятор «ProfiTherm EX01», кількість 1 шт., вартістю 734 гривні 00 копійок та мат нагріваючий «ProfiTherm Eсо» 300 Вт 2.0 м2 (premat 21500300), кількість 1 шт., вартістю 1678 гривень 00 копійок; чек від 11 квітня 2021 року замовлення Е-01717670, найменування товару – настільна лампа «Delux TF-110 LED 7W Black» (90005294), кількість 1 шт., вартістю 616 гривень 00 копійок; чек від 02 грудня 2019 року замовлення Е-01252169, найменування товару – морозильна ларь «Hisense FC»-17DD4SHA/CPA1, кількість 1 шт., вартістю 3066 гривень 00 копійок; чек від 04 листопада 2022 року замовлення Е-02110400, найменування товару – роутер «ТР- Link Archer C64», кількість 1 шт., вартістю 1566 гривень 00 копійок; чек від 28 листопада 2021 року замовлення Е-01921798, найменування товару – душова система «Qtap Plava QT1001CRM», кількість 1 шт., вартістю 1147 гривень 00 копійок, наклейки на клавіатуру «Grand-X protected 68 keys Cyrillic orange», «Latin white» (GXDPOW), кількість 1 шт., вартістю 55 гривень 00 копійок, модуль пам`яті «Golden Memory» DDR3 2GB 1333 MHz (GM133D3N9/2G, кількість 1 шт., вартістю 195 гривень 00 копійок; чек від 18 січня 2023 року за №41022, найменування товару – водонагрівач «GORENJE GBF 80/UA», вартістю 5699 гривень 10 копійок, продавець ФТД-РИТЕЙЛ ТОВ магазин «Фокстрот»; чек від 22 листопада 2021 року за №41021, найменування товару – пилосос миючий «BOSCH BWD41740», вартістю 5699 гривень 00 копійок, продавець ФТД-РИТЕЙЛ ТОВ магазин «Фокстрот»; чек від 22 листопада 2021 року за №41021, найменування товару – вбудована духовка «SAMSUNG NV68A1110BB/WT», вартістю 7999 гривень 00 копійок, продавець ФТД-РИТЕЙЛ ТОВ магазин «Фокстрот»; чек від 29 червня 2021 року за №01012, найменування товару – вбудована поверхня «GORENJE IT 640 BSC» (BI6DA-50), вартістю 7099 гривень 10 копійок, продавець ФТД-РИТЕЙЛ ТОВ магазин «Фокстрот».

Водночас, слід зазначити, що у вказаних чеках відсутні будь-які відомості про покупців товарів, найменування яких зазначені в них, в деяких чеках відсутні відомості і про продавця товарів, ці чеки не містять відомостей про приймання-передачу товарів покупцем від продавців, а тому такі документи самі по собі жодним чином не можуть вважатися належними і достатніми доказами, які б беззаперечно підтверджували факти придбання позивачем або відповідачкою за первісним позовом певних товарів, зазначених у чеках, отримання таких товарів кимось із сторін та набуття права власності на них певною особою.

Із листа начальника ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Олександра Ништика від 30 вересня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 вбачається, що розгляд повідомлення ОСОБА_1 , яке було зареєстроване в ЄО ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за №3215 від 22 вересня 2024 року про конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_7 , припинено у зв`язку із відсутністю ознак кримінального чи адміністративного правопорушення (т.3, а.с.140).

Рішенням виконавчого комітету Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області від 03 червня 2024 року за №93 з врахуванням висновку служби у справах дітей Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 від 30 травня 2024 року за №01-07/127, а також з врахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини міської ради від 31 травня 2024 року (протокол №5), визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із його батьком ОСОБА_1 , а також зобов`язано останнього не перешкоджати ОСОБА_7 брати участь у вихованні малолітнього сина, не обмежувати спілкування матері з сином, оскільки за нею зберігається право на особисте виховання дитини ( т.3, а.с. 41-42).

Із акту обстеження сумісного місця проживання за №33, складеного 09 травня 2024 року спеціалістом першої категорії Валіквської міської ради Савченко М.М. в присутності свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з середини лютого 2024 року по квітень 2024 року включно, разом зі своїм сином ОСОБА_21 , який перебував на повному утриманні свого батька. Водночас колишня дружина ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично за цією адресою в зазначений вище проміжок часу не проживала (т.1, а.с. 21).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 09 травня 2024 року, ОСОБА_1 з 07 вересня 2011 року по 02 травня 2024 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 24).

Із витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 30 квітня 2024 року, вбачається, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з 17 березня 2023 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (т.3, а.с. 44).

Згідно даних, зафіксованих у витязі з реєстру територіальної громади, сформованому 11 червня 2024 року, місце проживання ОСОБА_7 з 07 вересня 2011 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 69).

Як вбачається із витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за №107/0306-50, виданого Валківською міською радою 02 травня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 3 особи, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_18 (т.1, а.с. 71).

14 січня 2013 року ОСОБА_7 відділом містобудування та архітектури Валківської райдержадміністрації виданий будівельний паспорт на добудову до житлового будинку, будівництво гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 76, 78-80).

Рішенням виконавчого комітету Ков`язької селищної ради від 18 грудня 2012 року за №91 ОСОБА_7 надано дозвіл на будівництво добудови до гаражу, прибудову до літньої кухні та перебудову житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 77).

Із довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої 17 червня 2024 року відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) за унікальним реєстраційним номером 201-20240617-0007938974, вбачається, що оціночна вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,10 квадратних метрів, житловою площею 19,80 квадратних метрів, складає 300024 гривні 46 копійок (т.1, а.с. 82).

Згідно звіту про оцінку майна за №3115/24, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 27 червня 2024 року на замовлення ОСОБА_7 , ринкова вартість колісного транспортного засобу, автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , попереднім власником якого до 21 січня 2024 року був ОСОБА_1 , складає 295477 гривень 00 копійок (т.1, а.с. 83-135).

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , виданого 03 грудня 2020 року ТСЦ 6350, вбачається, що ОСОБА_1 був власником транспортного засобу автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 (т.3, а.с. 103).

В Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом на 23 жовтня 2024 року містяться відомості про перереєстрацію ОСОБА_1 11 січня 2024 року в ТСЦ 1452 транспортного засобу автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 за новим власником, на підставі наступних документів: 1) договору купівлі – продажу, укладеного у ТСЦ 11 січня 2024 року за №1452/2024/4249690 (покупець – ОСОБА_22 , продавець – ОСОБА_1 ), за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 280000 гривень 00 копійок; 2) доручення продавця серії НТА №352421 від 11 грудня 2023 року (довірена особа – ОСОБА_23 ) (т.3, а.с. 98-105).

Як вже зазначалося вище позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , в порядку, визначеному ст. 93 ЦПК України, надано відповіді на поставлені представником відповідача за первісним позовом запитання (т.2, а.с. 94-97). Так ОСОБА_1 на поставлені йому запитання відповів, що: 1) з ОСОБА_7 він познайомився у серпні 2005 року у гуртожитку №4 ХНУ ім. Каразіна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де він на той час був зареєстрований (з 02 вересня 2003 року по 01 липня 2008 року). Із 03 березня 2006 року вони почали зустрічатися з ОСОБА_7 як пара, а із вересня 2008 року вони переїхали проживати в орендоване житло за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно із сестрою Боярської, Нерубацькою Лілією та її чоловіком ОСОБА_24 винаймали житло, та спільно проживали. У 2010 році він з ОСОБА_7 та з ОСОБА_25 переїхали проживати в селище Ков`яги в будинок батьків Боярської, де спільно з її батьками та ОСОБА_25 вели спільне господарство. Після чого разом з Боярською проживали біля двох місяців у її бабусі , а в 2011 році вирішили придбати будинок, а кошти на це отримали із фонду допомоги будівництва на селі; 2) факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 у період часу з серпня 2010 року по 28 вересня 2013 року підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади, з яких вбачається, що він з ОСОБА_7 в один день зареєстрували своє місце проживання у спільно придбаному будинку; 3) оформленням кредиту вони займалися спільно з ОСОБА_7 , а частину грошових коштів у сумі 2000 доларів на купівлю будинку вони отримали від його батька - ОСОБА_1 , який разом із ОСОБА_26 були поручителями за кредитом; 4) із договору купівлі продажу будинку вбачається, що станом на 21 квітня 2011 року загальна площа будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становила 37,1 квадратний метр, житлова 19,8 квадратних метрів; 5) інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманої у вигляді інформаційної довідки від 13 травня 2024 року за №378217456 підтверджено, що зареєстрована площа будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить: загальна площа 37,1 квадратний метр, а житлова 19,8 квадратних метрів. Відомості про будь-яку іншу зареєстровану площу на вказаний житловий будинок в Державних реєстрах, правовстановлюючих документах, чинній технічній документації, відсутні; 6) від ОСОБА_7 особисто та через її адвокатів йому надходили пропозиції щодо поділу спільного будинку в досудовому порядку, водночас ОСОБА_7 , визнаючи будинок об`єктом спільної власності, пропонувала виплатити йому кошти за половину будинку, однак він, не маючи жодного іншого житла, відмовився від такої пропозиції; 7) після того, як за відповідною заявою ОСОБА_7 його зняли із реєстрації у їх спільному будинку, від неї почали надходити погрози виселення з будинку та його продажу, а тому він був змушений звернутися до суду, позаяк його права були порушені; 8) на теперішній час він не вважає, що у договорі купівлі-продажу житлового будинку наявні недоліки, які роблять його недійсним.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дав свої показання про те, що він з ОСОБА_1 знайомий, позаяк останній є його сусідом. В 2011 році ОСОБА_27 та ОСОБА_28 переїхали проживати у будинок АДРЕСА_1 , і відтоді він знайомий із ними.

Також свідок пояснив, що сприймав їх як сім`ю, з 2011 року по 2013 рік ОСОБА_29 та ОСОБА_30 вели спільне господарство, а саме тримали курей та качок, і були випадки, коли ОСОБА_29 та ОСОБА_30 їздили на відпочинок до моря, він особисто доглядав за їхнім господарством. Крім того свідок вказав, що обробітком огороду займався переважно ОСОБА_29 , а ОСОБА_30 іноді йому допомагала в цьому.

Крім того, свідок вказав, що він бачив, як ОСОБА_29 особисто проводив будівельні роботи в домоволодінні, ставив паркан, будував гараж.

Також свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що в 2011 2013 роках він неодноразово бував в гостях у ОСОБА_29 та ОСОБА_31 , які жили та спілкувалися між собою добре, і що ОСОБА_29 та ОСОБА_30 на той час не перебували у шлюбі, йому не було відомо, і про це він дізнався пізніше.

Крім того свідок ОСОБА_10 пояснив, що йому нічого не відомо з приводу того, як витрачалися кошти ОСОБА_29 та ОСОБА_32 , чи спільно чи окремо вони розпоряджалися коштами він не знає.

Також свідок дав свої показання про те, що попередніми власниками спірного будинку, були старі чоловік та жінка, будинок на той час мав інший вигляд, а все домоволодіння, окрім житлового будинку, складалося ще й з літньої кухні та металевого гаража, і що на теперішній час будинок має інший вигляд внаслідок проведеної реконструкції, однак про те в які часові проміжки, і що саме будувалося, він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні дав свої показання про те, що ОСОБА_1 є його сусідом та товаришем із весни 2011 року, коли ОСОБА_27 та ОСОБА_28 переїхали проживати в будинок АДРЕСА_1 .

Також свідок пояснив, що ОСОБА_29 та ОСОБА_33 він сприймав як молоде подружжя, бо вони разом обробляли огород, тримали курей, качок та кролів, в 2011 - 2013 роках у дворі та в будинку, де проживали ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , велися ремонтні роботи, після яких будинок суттєво змінився, бо в ньому замінено дах, до нього добудовано терасу, змінилося подвір`я, побудований новий паркан, площа будинку не набагато збільшилася.

Крім того свідок ОСОБА_13 пояснив, що він часто гостював у ОСОБА_29 та ОСОБА_31 , які в 2011 році та в подальших роках постійно проживали в вищевказаному будинку, і йому відомо, що ОСОБА_30 до декретної відпустки щодня працювала у школі, а ОСОБА_29 в той час чимало часу проводив у відрядженнях.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 дала свої показання про те, що вона знайома з ОСОБА_34 , з яким вона перебуває в дружніх стосунках, а також із ОСОБА_35 , яка є її двоюрідною сестрою.

Також свідок ОСОБА_12 пояснила, що в 2003 – 2004 роках ОСОБА_29 та ОСОБА_30 почали зустрічатися і разом проживали у гуртожитку в місті Харкові, а в подальшому вони мешкали разом з ОСОБА_36 та його дружиною ОСОБА_37 в спільно вийнятій квартирі, чи в якомусь гуртожитку в Харкові, а в 2009-2011 роках ОСОБА_29 і ОСОБА_30 проживали в будинку батьків, а потім в будинку бабусі ОСОБА_31 , допоки не придбали власний будинок.

Крім того свідок пояснила, що до ОСОБА_29 із ОСОБА_32 на той час коли вони проживали як подружжя у батьків ОСОБА_31 , вона ставилася як до людей, які планують створити справжню сім`ю, бо ті займалися спільним господарством: тримали курей, корову, ОСОБА_29 допомагав батькам ОСОБА_31 по господарству, виконував ремонтні роботи у будинку, провів водопостачання до будинку, а також зробив каналізацію. На той час ОСОБА_30 працювала вчителем у школі, а ОСОБА_29 працював на декількох роботах.

Також свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що з 2013 року вона із ОСОБА_32 не спілкується, позаяк між ними виникли неприязні родинні відносини, проте із ОСОБА_29 вона продовжує спілкуватися і вони перебувають в дружніх стосунках.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду про те, що з 2011 року вона знайома із ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , позаяк останні є її сусідами із того часу, коли вони придбали будинок АДРЕСА_1 , їй відомо, що ОСОБА_29 і ОСОБА_30 після придбання будинка разом проживали у ньому, розпочали приводити до ладу двір та ремонтні роботи у будинку, саджали огород, вели господарство.

Також ОСОБА_8 пояснила, що їй не відомо, як у ОСОБА_29 та ОСОБА_31 , до яких вона ставилася як до подружжя, в 2011-2013 роках формувався сімейний бюджет, але вона припускає, що в той час, коли ОСОБА_30 знаходилася в декретній відпустці, в неї, напевно, не було своїх доходів, а ОСОБА_29 в той час працював, забезпечуючи сім`ю.

Крім того, свідок ОСОБА_8 повідомила, що у неї із ОСОБА_35 колись виник конфлікт, після чого вони, хоча й вітаються, але спілкування припинили, водночас із ОСОБА_34 вона перебуває у дружніх стосунках.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що з 1998 року він перебував у шлюбі із рідною сестрою ОСОБА_40 - ОСОБА_26 , і що в 2008 - 2010 роках всі вони разом і з ОСОБА_39 та ОСОБА_38 винаймали житло в районі АДРЕСА_3 , і на той час ОСОБА_29 із ОСОБА_32 проживали як сім`я, ОСОБА_29 працював, заробляв кошти, а ОСОБА_30 навчалася у ВУЗі, і їм постійно допомагали батьки ОСОБА_29 .

Також свідок ОСОБА_9 повідомив, що плату за орендоване без будь-якого письмового договору житло та спожиті комунальні послуги вони тоді здійснювали із ОСОБА_29 порівну, тобто кожен за свою сім`ю, проте будь-яких доказів на підтвердження такої оплати немає, позаяк грошові кошти вони віддавали власнику житла, який потім самостійно сплачував за всі спожиті комунальні послуги.

Крім того свідок пояснив, що в подальшому, приблизно в 2010 році, ОСОБА_29 разом із ОСОБА_32 переїхали в селище ОСОБА_41 до батьків ОСОБА_31 , де, будучи не одруженими, проживали певний час як сім`я, а потім переїхали жити до ОСОБА_42 бабусі, а ще пізніше - за кредитні кошти придбали будинок, куди й перебралися проживати разом.

Також свідок повідоми суду про те, що ОСОБА_1 ще до реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 за власні кошти, а також кошти його батьків, придбав автомобіль, зареєструвавши за собою право власності на нього, а будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 придбали разом за кредитні кошти, а також кошти, які їм подарували батьки ОСОБА_29 , водночас право власності на будинок оформлене за ОСОБА_32 , позаяк кредит на придбання будинку надавався лише працівникам школи, а ОСОБА_27 на той час в школі ще не працював.

В судовому засіданні також досліджені збережені на долученому до матеріалів справи портативному носієві інформації фотознімки та фотокартки, а також роздруковані їх примірники, які подані представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. на підтвердження викладених у первісному позові доводів про спільне проживання сторін як подружжя урізні періоди їх життя. ( т. 3, а.с. 150-248).

Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями, закріпленими у ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Водночас згідно приписів, закріплених у ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити із того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Крім того для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Таким чином проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

За правилами, визначеними ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

З огляду на це особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід з`ясувати питання про наявність фактів створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, а також з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте) і мету придбання майна, що б і дозволило віднести таке майно до того, яке має правовий статус спільної сумісної власності.

Згідно імперативних приписів, закріплених у ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами, визначеними ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Водночас показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду : від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19 та інших, зокрема і в постанові від 17 січня 2024 року у справі №759/14906/18.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Критеріями, за якими майну може бути наданий правовий статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада2022 року у справі №753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі№ 199/3941/20.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) дійшов правового висновку про те, що для визначення осіб, як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) вказувала на те, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 та 74 СК України).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За недоведеності існування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і передбачені ст.74 СК України підстави вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом з`ясування питання про наявність підстав вважати доведеними факти проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Так, звертаючись до суду з первісним позовом, представник позивача адвокат Репетун К.В., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила суд встановити факт спільного проживання останнього однією сім`єю з ОСОБА_2 із серпня 2010 року до 28 вересня 2013 року, про що нею заявлена відповідна вимога.

Поряд із цим, встановлення такого факту пов`язане із вимогами позивача майнового характеру, а саме визнання нерухомого майна спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також визнання за ними права власності по частині спірного майна за кожним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою:  АДРЕСА_1 , придбаний ОСОБА_7 21 квітня 2011 року. При укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку, сторони у пункті 6 договору зафіксували, що покупець свідчить, що він придбаває вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за власні кошти, оскільки на час його придбання у шлюбі ні з ким не перебуває, про що доведено до відома продавця (т.4, а.с. 35-37).

До предмету доказування у цій справі віднесено встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно, тобто: факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ними подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Водночас належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, на час придбання 21 квітня 2011 року будинку матеріали справи не містять.

Окремо суд вважає за доцільне зазначити, що показання свідків про проживання сторін однією сім`єю, а також спільні фотографії, та фотографії на яких зафіксовані певні події, в тому числі і ті, які пов`язані із проведенням ОСОБА_1 будівельних робіт у будинку, не можуть вважатися достатніми доказами, які б беззаперечно свідчили про наявність тих обставин, якими представник позивача за первісним позовом обґрунтовувала заявлені вимоги, зокрема про наявність між сторонами на час придбання спірного будинку тих відносин, які згідно ст. 3 СК України притаманні сім`ї.

Крім того ті обставини, що ОСОБА_1 фактично проживав і що його місце проживання з 07 вересня 2011 року по 02 травня 2024 року було зареєстрован за адресою місця розташування спірного житлового будинку, а також те, що батько позивача за первісним позовом відповідно до умов договору поруки виступав поручителем позичальниці за кредитним договором, укладеним між Харківським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_7 , також, ні окремо, ні в сукупності із дослідженими у судовому засіданні доказами, не свідчать про доведеність існування між сторонами відносин, притаманних подружжю, в період, в який придбане спірне нерухоме майно.

За загальним правилом, встановленим у ст.ст. 89, 264 ЦПК України, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд виходить із наступного.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Так, у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, а на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15 листопада 2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Як уже зазначалось вище надані представником позивача за первісним позовом докази, які досліджені у судовому засіданні, як кожен окремо так і в їх сукупності, не можуть вважатися такими, які б з точки зору їх достатності беззаперечно свідчили про наявність тих обставин, якими представник позивача за первісним позовом обґрунтовувала заявлені вимоги, зокрема про наявність між сторонами на час придбання спірного будинку тих відносин, які згідно ст. 3 СК України притаманні сім`ї.

Слід зазначити також і те що позивачем за первісним позовом та його представником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його фінансової спроможності взяти участь у придбанні спірного житлового будинку, внесення ним, або залучення особистих грошових коштів на сплату кредиту та відсотків за договором про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку, а також доказів на підтвердження повідомлених ОСОБА_1 обставин щодо надання його батьками фінансової допомоги, спрямованої на придбання спірного будинку.

З огляду на вищевказане а також взявши до уваги те, що позивачем за первісним позовом та його представником не доведено існування тих обставин, якими обґрунтовані вимоги за первісним позовом, зокрема щодо спільного придбання будинка за спільні кошти, наявності у сторін спільного бюджету, ведення ними спільного господарства та побуту в період придбання спірного нерухомого майна, а отже і існування між ними таких відносин, які притаманні подружжю, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та його поділ, заявлених за первісним позовом.

Не знаходить суд також і підстав для задоволення заявленої за первісним позовом вимоги про встановлення факту проживання сторонами однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2010 року і до моменту державної реєстрації шлюбу (28 вересня 2013 року).

Так у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

З огляду на вказане, а також з врахуванням недоведеності існування факту, про встановлення якого заявлено вимогу, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову і в частині вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто про встановлення юридичного факту, позаяк такі підстави відсутні при вирішенні судом справи, яка виникла з приводу поділу між сторонами спірного нерухомого майна.

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на інше рухоме майно в порядку його поділу як спільного майна подружжя суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами, визначеними ч.ч. 1 та 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до п.п. 1, 2, та 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно приписів, закріплених у ст.ст. 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23 та 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Як вже зазначалося, позивач за первісним позовом у порядку поділу спільного рухомого майна подружжя просив визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 право власності на рухоме майно, а саме: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на вбудовану шафа духова електрична, варильну панель індукційну, миючий пилосос «BOSCH BWD41740», бойлер об`ємом 80 л, витяжку, морозильну ларь «Hisense», акустичну система «Sven», настільну лампу, приставку смарт-ТБ, автоматичну систему подачі повітря, електрогенератор 2,8 кВт, електро котел 9 кВт 3- фазний з фітингами для підключення і насосом, OSB листи 10 мм. в кількості 20 одиниць, мультиварку «Redmond», бетонозмішувач; 2) визнати за ОСОБА_2 право власності на телевізор «Panasonic» 32, диван старий, кухонний стіл, 2 стільці, стіл письмовий, ліжко двоспальне, з матрацом ортопедичним, тумбочки в кількості 2 одиниць, шафу, кухню більше 4 м., душеву систему «Qtap», терморегулятор та теплий пол, електричний лічильник 3 фазний двозонний, кухонний куток-диван, холодильник «Samsung», мийку кухонна «Franke», унітаз, меблі у ванну кімнату, шафу і шафа під мийку з дзеркалом і поличками, пральну машина шириною 35 см, твердопаливний котел, кухонний куточок, три рулони мінеральної вати, банки скляні різної ємності від 0,5 до 3 літрів, постільну білизну, декілька комплектів полотенець, подушки, одіяла, покривала, посуд.

Водночас у позивачем за первісним позовом та його представником не надано належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що сторони дійсно набували таке майно на праві спільної сумісної власності, що на момент припинення фактичних шлюбних відносин чи на момент пред`явлення позову спірне майно дійсно перебувало у спільній власності колишнього подружжя.

Як вже зазначав суд, що на підтвердження існування підстав для запявлення вимоги про поділ вищезазначеного рухомого майна, представником позивача за первісним позовом до суду подано копії певних товарних чеків.

Проте у вказаних чеках відсутні будь-які відомості про покупців товарів, найменування яких зазначені в них, в деяких чеках відсутні відомості і про продавця товарів, ці чеки не містять відомостей про приймання-передачу товарів покупцем від продавців, а тому такі документи самі по собі жодним чином не можуть вважатися належними і достатніми доказами, які б беззаперечно підтверджували факти придбання позивачем або відповідачкою за первісним позовом певних товарів, зазначених у чеках, здійснення оплати за товар, отримання таких товарів кимось із сторін та набуття права власності на них певною особою.

Крім того, позивачем за первісним позовом не надано доказів оцінки рухомого майна, про поділ якого заявлено вимогу, а також його повного обсягу.

З огляду на вищезазначені обставини, враховавши те, що позивачем за первісним позовом та його представником не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження існування обставин, якими ними обґрунтовані вимоги про поділ між сторонами рухомого майна, зокрема обставин щодо придбання певного майна в період перебування сторін у шлюбі, обсягу та вартості такого майна і його фактичного існування на час розгляду справи, суд не знаходить визначених законом підстав для задоволення первісного позову і в цій частині.

Щодо вимоги за зустрічним позовом про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації суд зазначає наступне.

Судом з`ясовано, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєструвавши за собою право власності, 03 грудня 2020 року придбав автомобіль «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , виданим 03 грудня 2020 року ТСЦ 6350 (т.3, а.с. 103), а тому, з огляду на неспростовану презумпцію спільності права власності подружжя, спірний автомобіль вважається об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Водночас судом з`ясовано також і те, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом 23 жовтня 2024 року містяться відомості про перереєстрацію ОСОБА_1 11 січня 2024 року в ТСЦ 1452 транспортного засобу автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 за новим власником, на підставі наступних документів: 1) договору купівлі – продажу, укладеного у ТСЦ 11 січня 2024 року за №1452/2024/4249690 (покупець – ОСОБА_22 , продавець – ОСОБА_1 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 280000 гривень 00 копійок); 2) доручення продавця серії НТА №352421 від 11 грудня 2023 року (довірена особа – ОСОБА_23 ) (т.3, а.с. 98-105).

Верховний суд у постанові від 05 липня 2023 у справі № 295/98/21 зазначив, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень ст. 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (ст. 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України закріплено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616 св 18); від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084 св 19).

У судовому засіданні з`ясовано, що згоди на відчуження спірного транспортного засобу позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надавала, позаяк це жодним чином не спростовано належними і допустимими доказами, а матеріали справи не містять будь-яких договорів про поділ майна подружжя.

Наявність таких обставин свідчить про те, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 розпорядився спірним транспортним засобом на власний розсуд без письмової згоди позивачки, атому суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на присудження грошової компенсації вартості частки спірного майна.

При визначення розміру компенсації суд виходить із наступного.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Ця позиція узгоджується з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 у справі № 127/7029/15-ц, згідно якого у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Суд вчергове зазначає, що вартість відчуженого ОСОБА_1  без згоди дружини транспортного  засобу згідно договору купівлі – продажу, укладеного у ТСЦ 11 січня 2024 року за №1452/2024/4249690 (покупець – ОСОБА_22 , продавець –  ОСОБА_1 ), на час продажу становила 280000 гривень 00 копійок.

Відповідно до звіту про оцінку майна за №3115/24, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 27 червня 2024 року на замовлення ОСОБА_7 , ринкова вартість колісного транспортного засобу, автомобіля «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , попереднім власником якого до 21 січня 2024 року був ОСОБА_1 , складає 295477 гривень 00 копійок (т.1, а.с. 83-135).

З урахуванням вказаної вище правової позиції Верховного Суду в рамках розгляду цієї справи суд визначає дійсну вартість відчуженого автомобіля, виходячи з ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу на час розгляду справи, у розмірі 295477 гривень 00 копійок.

Як указано в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №158/2229/16-ц, факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна, в інтересах сім`ї повинен доводити той з подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Водночас матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу, про те, що отримані ОСОБА_1 кошти від продажу автомобіля були використані в інтересах сім`ї.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при визначенні розміру компенсації вартості 1/2 частки спірного автомобіля необхідно взяти до уваги звіт про оцінку майна за №3115/24, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 27 червня 2024 року, з огляду на що з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 слід стягнути грошову компенсацію у розмірі частини ринкової вартості спірного автомобіля, яка на час розгляду справи визначена у розмірі 295477 гривень 00 копійок.

Як з`ясовано судом за результатами розгляду справи, спірний транспортний засіб придбаний у період зареєстрованого шлюбу між позивачкою за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом, і презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, у судовому засіданні не спростована, що, в свою чергу, дає підстави вважати позивачку за зустрічним позовом співвласницею автомобіля у рівних частках із відповідачем за зустрічним позовом, позаяк відповідний транспортний засіб перебував у спільній сумісній власності колишнього подружжя.

З огляду на те, що позивачка за зустрічним позовом є власницею лише 1/2 частини спірного автомобіля, який є неподільною річчю, і належна їй частка у цьому майні не може бути виділена в натурі, а також взявши до уваги ту обставину, що інший його співвласник – відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядився автомобілем, суд вважає, що позивачка за зустрічним позовом обрала належний спосіб захисту права шляхом стягнення із відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 грошової компенсації вартості належної її частки у праві на вже відчужений автомобіль.

Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 147738 (сто сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят), тобто 1/2 частини ринкової вартості відчуженого автомобіля.

Водночас до доводів представника відповідача за зустрічним позовом з приводу відсутності підстав для задоволення зустрічного позову, викладених ним у відзиві на зустрічну позовну заяву та в наданих до суду письмових поясненнях, суд ставиться критично, позаяк такі доводи не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами та з`ясованими судом фактичними обставинами справи.

За приписами,  закріпленими у  ч. 1 ст. 141 ЦПК України,  судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно квитанції ID: 0717-4411-1099-7598, датованої 24 травня 2024 року, квитанції ID: 9258-2009-4168-5614, датованої 18 червня 2024 року, та квитанції ID: 6989-4219-1412-0135, датованої 30 вересня 2024 року позивачем за первісним позовом при поданні первісного позову та заяви про збільшення розміру позовних вимог сплачено судовий збір у розмірі 9571 гривня 58 копійок (т.1, а.с. 33,46, т.2, а.с. 255).

З огляду на відмову у задоволенні первісного позову, суд, за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне судовий збір, сплачений у зв`язку із поданням первісного позову, покласти на позивача за первісним позовом.

Водночас суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача за зустрічним позовом на користь позивачки за зустрічним позовом суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1477 гривні 38 копійок.

Згідно імперативних приписів, закріплених у ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Крім того враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні первісного позову представника позивача адвоката Репетун Катерини Володимирівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна у повному обсязі, обставини, які зумовили застосування заходів забезпечення позову змінилися і потреба в забезпеченні позову відпала, а тому заходи забезпечення позову, вжиті Валківським районним судом Харківської області згідно ухвали, постановленої 16 травня 2024 року, у виді накладання арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 30957982), шляхом заборони його відчуження, мають бути скасованими.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні первісного позову представника позивача адвоката Репетун Катерини Володимирівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна відмовити.

Зустрічний позов представника відповідача адвоката Мирошниченко Ксенії Павлівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , індивідуальний податковий номер:НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер:НОМЕР_5 у порядку поділу спільного майна подружжя 147738 (сто сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок як грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , індивідуальний податковий номер:НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер:НОМЕР_5  судовий збір, сплачений позивачкою за зустрічним позовом, у розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

Скасувати заходи  забезпечення позову,вжиті Валківським районним судом Харківської області згідно ухвали, постановленої 16 травня 2024 року, у виді накладання арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер майна: 30957982), шляхом заборони його відчуження.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:                                          М.О. Скляренко