Справа №362/1892/20

Провадження №4-с/333/11/25

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2025 року                                                        м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                                 Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання                                 Марченко В.С.,

представника особи, яка подала скаргу                                 ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи                                                 ОСОБА_2 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 12, оф. 33, РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на дії приватного виконавця щодо оцінки майна та скасування звіту про оцінку майна,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О., ОСОБА_4 про визнання дій приватного виконавця протиправними, скасування результатів оцінки майна.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця Коциняна М.О. перебуває зведене виконавче провадження № 69692736 з виконання виконавчого листа №362/1892/20, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 19.08.2022 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пені за договором найму будівлі № 10/04/17 в розмірі 1267560,00 грн., суми інфляційних витрат в розмірі 304390,00 грн., суми 3% річних у розмірі 111860,70 грн., а всього – 3 855 857,70 грн.

В межах виконавчого провадження приватний виконавець наклав арешт на все майно ОСОБА_3 , в тому числі на ії квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою приватного виконавця Коциняна М.О. від 12.12.2024 року у зведеному виконавчому провадженні № 69692736 було призначено суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , постановлено надати звіту про оцінку арештованого майна з питань визначення початкової вартості описаного майна – п`ятикімнатної квартири загальною площею 138,84 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої ії реалізації з електронних торгів.

Відповідно до звіту про оцінку арештованого майна №193/24 від 17.12.2024 року, початкова вартість вищевказаної квартири становить 2 137 892,00 грн., без урахування ПДВ.

ОСОБА_3 не погоджуючись із вказаною оцінкою самостійно замовила проведення оцінки своєї квартири суб`єкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , який 14.01.2025 року надав їй висновок, в якому зазначив, що ринкова вартість вищевказаної квартири складає 2 564 652,00 грн. без ПДВ.

Скаржник вважає, що оцінка майна, проведена суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 є суттєво заниженою, та становить різницю у 426 760,00 грн, вважає, що оцінка квартири проведена ФОП ОСОБА_7 більш відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна. Крім того, вважає що висновок, проведений на замовлення приватного виконавця не відповідає Національному стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440 та Національному стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 року № 1442.

Враховуючи викладене, скаржник просить суд визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. щодо визначення вартості арештованого майна - п`ятикімнатної квартири загальною площею - 138,84 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846241623101), скасувати Звіт про оцінку арештованого майна №193/24 від 17.12.2024 р.

10.02.2025 року на адресу суду надійшли заперечення від Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О., в яких він зазначив, що вимоги скарги ОСОБА_3 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки приватний виконавець вартість арештованого майна не визначав, а ініціював проведення оцінки майна, що є іншою процесуальною дією, принципово відмінною від визначення вартості арештованого майна приватним виконавцем. Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 826/6706/18, він зазначив, що у разі незгоди особою із результати оцінки арештованого майна боржник не позбавлений самостійно ініціювати проведення рецензування звіту про оцінку майна.

10.02.2025 року на адресу суду надійшли заперечення від стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_4 , в особі його представника Ваніна В.В., в яких він просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги, посилаючись на те, що дії приватного виконавця щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майн,а з метою його подальшої реалізації, повністю відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження», а тому не можуть вважатись протиправними. Будь-яких доказів протиправної поведінки, яка б суперечили Закону та підзаконним актам приватного виконавця, скаржником не надано.

Звіти стосовно одного й того ж майна, виконані різними оцінювачами, застосовуючи одні й ті самі стандарти, можуть містити розбіжності щодо визначення остаточної вартості через множинність чинників. В даному випадку у звітах різна мета оцінки, а саме: у звіті, виконаного ФОП ОСОБА_6 – «визначення початкової вартості об`єкта оцінки для примусової реалізації його з публічних торгів», у звіті, виконаного ФОП ОСОБА_7 – «визначення ринкової вартості цілої частини нерухомого майна для розрахунку розмірів державного мита та для цілей в органах судової системи».

При визначенні вартості арештованого майна, у відповідності до національних стандартів, враховуючи примусовий продаж майна, обумовлений строками реалізації, встановленими нормативно-правовими актами та подальші ризики, пов`язаних з придбанням такого майна, ФОП ОСОБА_6 було застосовано коефіцієнт ліквідності, що відображено у звіті в пункті 6.4. У звіті, наданим ОСОБА_3 , з урахуванням мети оцінки, коефіцієнт ліквідності на вартість майна не застосовувався.

Також адвокат Ванін В.В. зазначив, що за правилами, встановленими Порядком реалізації арештованого майна, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 року, арештоване майно продається шляхом підвищення цінових пропозицій на відкритому аукціоні, де кожен бажаючий може прийняти участь, що само по собі створює ринково-конкурентний підхід та забезпечує найефективніший спосіб отримання максимальної вартості при продажі такого майна.

В судовому засіданні представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_1 просив суд задовольнити вимоги з підстав, викладених у скарзі.

Приватний виконавець Коцинян М.О. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги з підстав, зазначених у запереченнях. Додатково зазначив, що ОСОБА_3 фактично оскаржує звіт про оцінку арештованого майна, а не дії приватного виконавця із визначення вартості її майна.

ОСОБА_4  та його представник ОСОБА_8 до зали судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Останній надав письмові заперечення, в яких просив розгляд скарги провести без його участі та участі стягувача.

Вислухавши пояснення особи, що подала скаргу ОСОБА_1 та приватного виконавця Коциняна М.О., дослідивши матеріали справи та наявній в ній письмові докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2021 року у справі №362/1892/20 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 про стягнення суми залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06.07.2022 року вказане рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя скасовано, позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачені як орендну плату за договором № 10/04/17 найму (оренди) кошти у розмірі 50000 грн., пеню в сумі 91250 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 12500 грн., суму 3% річних у розмірі 1490,41 грн.,а всього - 155240,41 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачені як орендну плату за договором № 10/04/17 найму (оренди) кошти у розмірі 1217560 грн., пеню за період з в сумі 2222047 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 304390 грн., суму 3% річних у розмірі 111860,70 грн. ,а всього - 3 855857,70 грн.; у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9 відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю; стягнуто на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу: з ОСОБА_3 у сумі 25474,38 грн., ОСОБА_10 в сумі 1025,62 грн.; скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідача ОСОБА_3 та зустрічне забезпечення, накладені ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2020р.

19.08.2022 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_4 були видані виконавчі листи №362/1892/20.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. було відкрито виконавче провадження №69690455 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачені як орендну плату за договором № 10/04/17 найму (оренди) кошти у розмірі 1217560 грн., пеню за період з в сумі 2222047 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 304390 грн., суму 3% річних у розмірі 111860,70 грн. ,а всього - 3 855857,70 грн.

Того ж дня, приватним виконавцем Коциняном М.О. було відкрито провадження №69691025 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 25474,38 грн.

Постановою приватного виконавця Коциняна М.О. від 19.08.2022 року були об`єднані виконавчі провадження №69690455, №69691025, №69691164 у зведене виконавче провадження №69692736.

Постановою приватного виконавця Коциняна М.О. від 18.04.2023 року у зведеному виконавчому провадженні №69692736 було накладено арешт на все майно ОСОБА_3 .

Відповідно до звіту про оцінку арештованого майна №46/23, складеного 20.04.2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , початкова (стартова) вартість об`єкта оцінки для реалізації його з публічних торгів, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 складає 2 613 709,00 грн., без врахування ПДВ.

16.06.2023 року на підставі ухвали Верховного Суду у справі №362/1892/20 було зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 06.07.2022 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, а саме:

-постанову Запорізького апеляційного суду від  06.07.2022 року в частині стягнення пені з ОСОБА_3 користь ОСОБА_4 змінено, а саме: стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_4 пеню за договором найму будівлі № 10/04/17 від 10 квітня 2017 року в розмірі 1 267 560 грн.;

-постанову Запорізького апеляційного суду від 06.07. 2022 року в частині задоволення позову про стягнення пені з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 скасовано (у задоволенні позову ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 про стягнення пені – відмовлено);

-в іншій частині постанову Запорізького апеляційного суду від 06.07.2022 року апеляційного суду залишено без змін;

-стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 12 520,00 грн.;

-поновлено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 06.07.2022 року в частині, що не змінена судом касаційної інстанції.

14.10.2024 року приватний виконавець Коцинян М.О. у вищевказаному виконавчому провадженні прийняв постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

21.10.2024 року постановою приватного виконавця Коциняна М.О. у зведеному виконавчому провадженні №69692736 було змінено (доповнено) реєстраційні дані.

Постановою від 12.12.2024 року приватний виконавець Коцинян М.О. призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6 та зобов`язав його надати письмовий звіт щодо оцінки спірної квартири з питань визначення початкової вартості описаного майна, для подальшої її реалізації з електронних торгів. Попередив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту.

13.12.2024 року приватним виконавцем Коциняном М.О. було відкрито провадження №76778096 про стягнення солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачені як орендну плату за договором № 10/04/17 найму (оренди) кошти у розмірі 50000 грн., пеню в сумі 91250 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 12500 грн., суму 3% річних у розмірі 1490,41 грн.,а всього - 155240,41 грн.

Того ж дня, постановою приватного виконавця Коциняна М.О. виконавче провадження №76778096 приєднано до зведеного виконавчого провадження №69692736.

Відповідно до звіту про оцінку арештованого майна №193/24, складеного 17.12.2024 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , початкова (стартова) вартість об`єкта оцінки для реалізації його з публічних торгів, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 ,. складає 2 137 892,00 грн., без врахування ПДВ.

18.12.2024 року приватним виконавцем Коциняном М.О. було направлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлення про результати оцінки арештованого майна, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень.

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, складено на замовлення ОСОБА_3 експертом-оцінювачем ФОП- ОСОБА_7 , ринкова вартість вищевказаної квартири складає 2 564 652,00 грн. без ПДВ.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Боржник ОСОБА_3 з матеріалами виконавчого провадження ознайомилася 14.01.2025 року, а з відповідною скаргою звернулася до суду 24.01.2025 року (дата відправлення), тобто в межах строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 15 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець приймає постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться у постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності (частини перша-третя статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частинами першою-третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

За положеннями статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ об`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1.

В скарзі представник ОСОБА_3 посилається на те, що звіт виготовлений з порушенням норм чинного законодавства, статей 50, 51 Національного стандарту № 1, в зв`язку з непроведенням ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Водночас, ОСОБА_3 було достовірно відомо про початок примусового виконання рішення суду, проте остання не виконала взяті на себе зобов`язання виконати рішення суду протягом досить тривалого часу самостійно, що свідчить про небажання скаржника виконувати рішення суду, що набрало законної сили. При цьому, суд враховує, що останнє рішення у справі було прийнято Верховним Судом 25.09.2024 року.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані здійснювати огляд об`єкта оцінки. У разі технічної або юридичної неможливості особистого огляду зазначати у звіті про оцінку майна відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки. У пункті 56 Національного стандарту № 1 передбачено особистий огляд об`єкту оцінки, а у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

У звіті про оцінку квартири, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11 , в обмежуючих умовах звіту зазначено, що доступ до приміщення обмежено, так як на об`єкт оцінки накладено арешт виконавчої служби, і сам боржник обмежує доступ до об`єкту майна (не відчиняє двері).

Враховуючи, що доступ до житла було обмежено поведінкою боржника, відсутність даних про огляд об`єкта оцінки, на думку суду, не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна

Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не уповноваженою особою приватного виконавця, і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом приватного виконавця.

Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.01.2024 року в справі № 2-3894/09 (провадження № 61-8199св23), від 08.08.2024 року в справі № 824/10/23 (провадження № 61-5854ав24).

Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Подібні за змістом висновки висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18), і враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 року в справі № 168/828/16-ц (провадження № 61-21793св18), від 07.02.2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23), від 10.09.2024 року в справі № 754/10703/22 (провадження № 61-9923св24).

Водночас визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного чи приватного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний чи приватний виконавець або залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 308/12150/16, від 20.03.2019 року в справі № 821/197/18/4440/16, від 20.07.2022 року в справі № 910/10956/15).

У цій справі приватний виконавець Коцинян М.О. відповідно до вимог закону прийняв постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_11 для проведення оцінки майна, попередив його про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

Також матеріали виконавчого провадження містять докази того, що приватний виконавець Коцинян М.О. вчинив всі необхідні дії для повідомлення боржника ОСОБА_3 про хід виконавчого провадження, у тому числі про результати проведеної оцінки.

Під час підготовки звіту про оцінку майна, а саме спірної квартири, суб`єкт господарювання встановив всі економічно-планувальні характеристики майна, місце розташування оцінюваної квартири, підібрав аналоги, які мають схожу площу з об`єктом оцінки та розташовані у місті Запоріжжі.

Водночас суд вважає занеобхідне зазначити, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Тобто зазначений Закон передбачає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

У свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року в справі № 826/6706/18, від 01.07.2020 року в справі № 2-1160/11, від 27.08.2020 року в справі № 295/11078/14, від 03.02.2021 року в справі № 442/649/17.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Встановлено, що приватний виконавець Коцинян М.О. під час вчинення виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв у межах наданих йому повноважень, у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Крім того, боржник ОСОБА_3 , ознайомившись зі звітом про оцінку спірного майна, не скористалася законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензування звітів з оцінки спірного нерухомого майна. Тобто ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржником доводи щодо неправильності визначення вартості майна, використання аналогічних з первісним звітом фотознімків є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна, у зв`язку з чим не можуть бути взяті судом до уваги.

Крім того,на думку, ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами, що її права чи свободи як боржника були порушені діями приватного виконавця щодо організації і проведення оцінки спірного майна в межах виконавчого провадження.

Звіт про оцінку майна від 14.01.2025 року, підготовлений на запит боржниці поза порядком, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», оцінювачем, суд не приймає до уваги, так як останній не був повідомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від дачі висновку та від дачі завідомо неправдивого висновку, а також метою проведення цього звіту було встановлення ринкової вартості цілої частини нерухомого майна для розрахунку розмірів державного мита та для цілей в органах судової системи.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259-261, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 12, оф. 33, РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на дії приватного виконавця щодо оцінки майна та скасування звіту про оцінку майна – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 13.02.2025 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                        Р.С. Холод