КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-355/11                                             Головуючий у 1-й інстанції:  Ступак О.В.     

Суддя-доповідач:  Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

           Київський апеляційний адміністративний суд у складі:                      

головуючого –судді                    Мацедонської В.Е.,  

суддів                              Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,-

                                                                                    встановив:

15 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про  визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і несплати додаткової пенсії у повному розмірі, та зобов'язання зробити перерахунок  додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2009 - 2010 роки.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01 січня 2009 року по 15 червня 2010 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії задоволено, а саме: визнано дії Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва щодо призначення та виплати ОСОБА_2 як особі, постраждалій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірах нижче від визначених ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" –неправомірними; зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити з 15 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2 виходячи з розмірів, визначених ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю – у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплачені суми з урахуванням проведених виплат та положень ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з  таких підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок та виплату відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва, визнаний інвалідом 3 групи захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 та посвідченням серії НОМЕР_2, виданим Держадміністрацією м. Києва 29 вересня 1993 року.

У відповідності до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IIІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 тарвня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення додаткової  пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової  пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок додаткової пенсії в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року –залишити без змін.

        Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                В.Е.Мацедонська

Судді                                                                                                    Т.М.Грищенко

                                                                                                    І.О.Лічевецький