ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"04" жовтня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-1300/2011

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Пасічник С.С.         

суддів:                                                                              Євпак В.В.

                                                                                          Зарудяної Л.О.,

< Поле для текста >

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захиcту населення Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від "25" березня 2011 р. у справі № 2-а-1300/2011 за позовом ОСОБА_3 < Текст >  до  Управління праці та соціального захиcту населення Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області  про визнання бездіяльності  протиправною і зобов"язання вчинити дії  < Текст > 

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25.03.2011 року (а.с.17) позов задоволено: визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області (далі УПСЗН) щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закону №796-ХІІ) протиправною; зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати передбачену ст.37 Закону №796-ХІІ, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", як особі яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення з 11.09.2010 року по 25.03.2011 року, за виключенням сум фактично проведених виплат щомісячної грошової допомоги, з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом вказаного періоду.

В апеляційній скарзі (а.с.20) відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду із позовом 11.03.011 року, як потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, особа. Позивач отримує допомогу у зв’язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст.37 Закону №796-ХІІ, але у розмірі, встановленому постановою КМУ.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої доплати в твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.37 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996 р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ці кошти мають бути виплачені відповідачем згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. №936.

Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено доплату, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України в межах строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  Управління праці та соціального захиcту населення Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області  залишити без задоволення, а постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від "25" березня 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

< Текст > 

Головуючий   суддя                                                              С.С. Пасічник

судді:                                                                                      В.В. Євпак   

                                                                                                Л.О. Зарудяна   

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1,34200

3- відповідачу   Управління праці та соціального захиcту населення Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області  вул.Кірова 10,смт.Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34200

< Текст >