Справа № 2-605/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді - Семеняки О.М. при секретарі - Дашковській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошей,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошей, укладеного між ними 03.03.2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В., 03.03.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-349, посилаючись на те, що 2 березня 2006 року вона домовилась з ОСОБА_2 про позику у неї 3 000 доларів США. ОСОБА_2 пояснила, що 02.03.2006 року може передати їй 1000 дол. США, а 2000 доларів США приготує на 03 березня 2006 року. 02.03.2006 року ОСОБА_1 по письмовій розписці отримала від ОСОБА_2 1000 доларів США, а 3 березня 2006 року, під час зустрічі з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 остання пояснила, що укладе з нею договір позики грошей, в сумі 3000 доларів США, який буде посвідчено нотаріусом.
Ознайомившись в нотаріальній конторі з текстом договору позики побачила, що в ньому замість суми позики в розмірі 3000 доларів США зазначена сума 61 680 грн., що еквівалентно 12 000 доларам США. З цього приводу ОСОБА_2 пояснила, що насправді, як вони домовились, вона дає їй у позику на один місяць 3000 доларів США і таку ж суму вона їй має повернути, а сума грошей в розмірі 61 680 грн., що еквівалентно 12 000 доларам США вказано в договорі на той випадок, якщо ОСОБА_1 відмовиться повертати позику в розмірі 3000 доларів США з метою компенсувати свої ризики і можливі втрати за рахунок вартості квартири ОСОБА_1
Посилаючись на вимоги ст. ст. 233, 235 ЦК України, позивач просить постановити судове рішення, яким визнати недійсним договір позики грошей на суму 61 680 грн., укладений 03 березня 2006 року між ОСОБА_2, як позикодавцем та ОСОБА_1, як позичальником та посвідчений приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною Є.В., реєстр № 1-349.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позов підтримала та пояснила, що грошей в сумі 61 680 грн. у ОСОБА_2 не позичала, а позичила у неї 02.03.2006 року по письмовій розписці 1000 доларів США. З березня 2006 року за пропозицією ОСОБА_3 та разом з нею зустрілися з ОСОБА_2, яка пообіцяла позичити ще 2000 доларів США. Разом зайшли в нотаріальну контори, де з ОСОБА_2 уклала договір позики. З договором позики ознайомилась, бачила, що в ньому зазначена сума позики 61 680 грн., що еквівалентно 12 000 доларів США, але підписала його, так як ОСОБА_2 запевнила, що повертати їй необхідно лише обумовлену суму в 3000 доларів США, а у договорі зазначена більша сума для страховки, на випадок, якщо вона відмовиться повертати ОСОБА_2 3000 доларів США.
2000 доларів США від ОСОБА_2 не отримувала, а остання передала їх ОСОБА_3 для вирішення питання в суді про закриття цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1
Представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав та посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві, просить визнати недійсним договір позики, від 3 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2, як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 попросила її допомогти своїй знайомій ОСОБА_1 2 березня 2006 року зустрілась з ОСОБА_1, яка попросила позичити її 12 000 доларів США. ОСОБА_2 погодилась та в своїй квартирі передала їй під розписку 1000 доларів США. З березня 2006 року уклала з ОСОБА_1 та нотаріально засвідчили договір позики на 61 680 грн., що еквівалентно 12 000 доларам США. Після цього в присутності ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 залишок обумовленої суми вії 000 доларів США.
Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Канівського районного нотаріального округу Стеблина Є.В. позов не визнав та в судовому засіданні пояснив, що 3 березня 2006 року до нього в нотаріальну контору звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з проханням посвідчити договір позики грошей. Після виготовлення договору вони ознайомились з його змістом, підписали в його присутності і отримавши від них стверджувальні відповіді про правильність договору і передачу грошей, засвідчив його своїм підписом та печаткою, зареєструвавши в реєстрі за № 1-349.
Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи - приватного нотаріуса Канівського районного
нотаріального округу, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов до задоволення не підлягає, з наступних підстав.
Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що на початку березня 2006 року до його дружини ОСОБА_2 підійшла ОСОБА_1 з проханням позичити 12 000 доларів США. За погодженням з ним ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 під розписку 1 000 доларів США, а наступного дня ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір позики, який було посвідчено у нотаріуса. Надавши нотаріусу відповідний дозвіл на позику, він пішов у своїх справах. В нотаріальній конторі залишились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Пізніше ОСОБА_2 розповіла йому, що відповідно з умовами договору передала ОСОБА_1 залишок обумовленої суми в 11000 доларів США, а всього відповідно до договору позичила їй 12 000 доларів США.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що на початку березня 2006 року до неї звернулася ОСОБА_1 з проханням позичити грошей. ОСОБА_3 звернулася за допомогою до ОСОБА_2 так, як знала ОСОБА_1, як хорошу людину. В її присутності ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 під розписку 1000 доларів США, а наступного дня у нотаріуса вони засвідчили договір позики. На прохання ОСОБА_2 вона була присутня при передачі грошей. В її присутності Яценко C.O. передала ОСОБА_1 11 000 доларів США.
Відповідно до договору позики від 3 березня 2006 року ( ах. 13) ОСОБА_2, як позикодавець передала ОСОБА_1, як позичальнику гроші в сумі 61 680 грн., що еквівалентно 12000 доларам США на день передачі. Договір підписано сторонами, засвідчено нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1-349.
Суд критично оцінює пояснення позивача ОСОБА_1 в тій частині, що 3 березня 2006 року вона позичила у ОСОБА_2 2000 доларів США, які отримала ОСОБА_3 для вирішення питання в суді про закриття цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, оскільки провадження по дані справі закрито ухвалою суду від 02.03.2006 року в зв'язку з відмовою позивача від позову за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 02.03.2006 року, яка не заперечувала проти її закриття, що встановлено в результаті огляду зазначеної цивільної справи в судовому засіданні.
Покази свідка ОСОБА_7 - матері позивачки ОСОБА_1 в тій частині, що дочка не позичала у ОСОБА_2 грошей в сумі 61 680 грн., а позичила лише 1000 доларів США, про що їй стало відомо від самої дочки ОСОБА_1 суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наведеними вище показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, нотаріально засвідченими договором позики від 3 березня 2006 року.
В судовому засіданні встановлено, що укладений 3 березня 2006 року між ОСОБА_2, як позикодавцем та ОСОБА_1, як позичальником, договір позики відповідає вимогам ст. ст. 203, 208, 209, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, зокрема вчинений письмово, нотаріально посвідчений.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не надала в судовому засіданні передбачених ст. ст. 233, 235, 1051 ЦК України підстав для визнання договору позики недійсним, а тому приходить до висновку про безпідставність її позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,212-215,294 ЦПК України, ст. ст. 202, 203,208, 209, 1046, 1047, 1051 ЦК України, суд-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошей на суму 61680 грн., підписаного 3 березня 2006 року ОСОБА_2, як позикодавцем та ОСОБА_1, як позичальником, та посвідченого 03.03.2006 року приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу Стеблиною СВ., реєстр за № 1-349, відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суду першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня його винесення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.