Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/18801/24

Провадження № 2-з/376/2/2025

У х в а л а

"29" січня 2025 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

При секретарі – Таранчук В.О.,

розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

Встановив :

В провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №357/18801/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Представник позивача ОСОБА_2 в обгрунтування заяви про забезпечення позову вказав наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про стягнення збитків з ОСОБА_3 на підставі статті 661 ЦК країни в розмірі 6 760 000,00 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 23.04.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно умов вказаного договору, а саме п.1.1. - 1.5 Позивач придбала у Відповідача земельну ділянку площею 52,0 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033.

Разом з тим, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.01.2022 у траві № 376/2452/20, яке частково залишено в силі постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у Позивача витребувано частину вказаної земельної ділянки, а також судами зроблено висновок, що укладений між Позивачем та Відповідачем Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 не породжує жодних правових наслідків, у зв`язку з тим, що Відповідач не мав права реалізовувати вказану земельну ділянку.

Не зважаючи на те, що остаточне судове рішення у справі № 376/2452/20 було ухвалено ще в листопаді 2023 року, Відповідачем, станом на дату звернення з позовом до суду, Позивачу не відшкодовані збитки пов`язані з витребуванням майна, що вказує на недобросовісну поведінку Відповідача, та вказує на те, що Відповідач може вчиняти перешкоди у виконанні рішення у даній справі.

При таких обставинах, з підстав передбачених ст. ст. 151, 152 ЦПК України, на час розгляду справи в суді позивач вважає, що необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), у межах суми позову 6 760 000,00 грн.

Тому на підставі викладеного адвокат Ярошенко Д.В. просить суд:

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), у межах суми позову 6 760 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

За змістом ст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суду необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, встановив, що 23.04.2019 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. (а.с.112-115).

Згідно умов вказаного договору, а саме п.1.1. - 1.5 Позивач придбала у Відповідача земельну ділянку площею 52,0 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033.

Разом з тим, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.01.2022 у траві № 376/2452/20, яке частково залишено в силі постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у Позивача витребувано частину вказаної земельної ділянки, а також судами зроблено висновок, що укладений між Позивачем та Відповідачем Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 не породжує жодних правових наслідків, у зв`язку з тим, що Відповідач не мав права реалізовувати вказану земельну ділянку.

Не зважаючи на те, що остаточне судове рішення у справі № 376/2452/20 було ухвалено ще в листопаді 2023 року, Відповідачем, станом на дату звернення з позовом до суду, Позивачу не відшкодовані збитки пов`язані з витребуванням майна, що вказує на недобросовісну поведінку Відповідача, та вказує на те, що Відповідач може вчиняти перешкоди у виконанні рішення у даній справі.

Суд перевіривши на відповідність доказів викладеним обставинам, беручи до уваги предмет позову, обґрунтування необхідності вказаного виду забезпечення позову, вважає, що вимоги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 щодо накладення арешту на майно відповідача є обгрунтованими, а заява про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення в цьому випадку судом згідно ч. 3 ст.154 ЦПК України не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.7,149-153,154,247,258 - 261, 352 - 354 ЦПК України,Постановою Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, Постановою Пленуму ВСУ України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, суд, -

Ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1  – адвоката Ярошенка Дмитра Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про стягнення коштів - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), у межах суми позову 6 760 000,00 грн. до набрання рішенням у справі № 357/18801/24 законної сили.

Копію ухвали направити учасникам справи до відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя:                                                О.М. Коваленко