Справа № 304/726/24

Номер провадження 1-кп/298/39/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12024071130000006 від 4 січня 2024 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сімер Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції зазначене кримінальне провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року умисно, систематично вчиняє психологічне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_5 , що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя останньої.

Так, згідно постанови Перечинського районного суду Закарпатської області від 09.01.2024 у справі №304/2862/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 26.10.2023 близько 16:55 годин та 27.10.2023 близько 00 годин 50 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою спільного проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , а саме: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що могло завдати істотної шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на систематичне вчинення домашнього насильства, 03.01.2024 близько 21:00 годин ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, знаходячись по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в черговий раз вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 дії психологічного насильства, що проявлялись у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозою фізичної розправи, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілої.

У результаті злочинної діяльності ОСОБА_3 грубо порушено норми щодо запобігання та протидії домашньому насильству, загальновизнані норми моральності та добропристойності у сфері сімейних правовідносин і заподіяно шкоду особистим правам та інтересам потерпілої ОСОБА_5 , наданим їй Конституцією України.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у домашньому насильстві, тобтоумисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

12 лютого 2025 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 за ініціативи потерпілої ОСОБА_5 укладена угода про примирення обвинуваченого з потерпілою.

Згідно змісту вказаної угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання за ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для потерпілої і обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а для потерпілої позбавлення права вимагати в подальшому притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, з яким сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.

У судовому засіданні обвинувачений, потерпіла підтримали угоду про примирення від 12 лютого 2025 року, просили її затвердити.

Потерпіла пояснила, що продовжувати судовий розгляд справи вона не бажає, хоче, щоб обвинувачений залишив її в спокої. Ствердила, що угода укладена за її ініціативою, просила затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому покарання узгоджене в угоді про примирення, ствердивши, що наслідки укладення угоди їй зрозумілі, жодних претензій у неї до обвинуваченого нема. Разом з цим, просить суд винести рішення про заборону обвинуваченому наближатись до місця її проживання.

Прокурор у судовому засіданні повідомила, що до початку судового засідання примірник угоди отримала, зі змістом такої ознайомлена, щодо затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим не заперечує.

Захисник повідомив, що за ініціативою потерпілої укладена з обвинуваченим угода про примирення, сторонами узгоджено покарання, просив угоду про примирення затвердити.

Обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, із запропонованим видом та мірою покарання погодився, просив затвердити угоду про примирення. Повідомив, що готовий понести покарання за скоєне, кається щиро у вчиненому, просить вибачення у потерпілої, шкодує про все, що вчинив.

Перевіривши угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим з огляду на таке.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє свої права, визначені в п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним та вид покарання.

Також судом установлено, що потерпіла повністю розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.

На підставі пояснень обвинуваченого та потерпілої суд переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

На переконання суду, покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який є розлученим, непрацюючим, має місце реєстрації та постійного проживання, за даними наявної документації не перебуває на наркологічному та психіатричному обліках, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за скоєння домашнього насильства, втім в силу ст.89 КК України є несудимим, обставини, яка пом`якшує покарання є щире каяття, обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання.

Окрім цього, враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства по відношенню до потерпілої, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин, направити для проходження програми для кривдників.

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим, так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Водночас, суд дійшов висновку про відсутність необхідності обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили, оскільки учасники судового процесу не заявляли клопотання про його обрання та не надали суду доказів, що на час розгляду справи в суді існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 12 лютого 2025 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024071130000006 від 4 січня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і призначити йому узгоджене в угоді покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі п.1-3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 на строк 3 (три) місяці обмежувальні заходи:

- заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства - потерпілою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань 100 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства - потерпіла ОСОБА_5 , може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників.

Виконання обмежувального заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді проходження програми для кривдників покласти на Перечинську міську раду Закарпатської області.

Контроль за виконанням проходження ОСОБА_3 програми для кривдників та контроль за його поведінкою покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КК України, є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя ОСОБА_1