Справа № 2-2626/10

6/303/12/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року                                                                м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді                Заболотного А.М.

секретар судового засідання        Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про заміну сторони виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Кей Колект» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-2626/10, виданих Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області. Заяву мотивує тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 159081,54 грн. боргу за кредитним договором № 11157394000 від 22.05.2007 року. На виконання рішення суду були видані виконавчі листи. 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей Колект» були укладені договір факторингу № 2 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Враховуючи положення ст. 442 ЦПК України та вищевказане заявник просить замінити сторону виконавчого провадження ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТзОВ «Кей-Колект».

Представник заявника ТзОВ «Кей-Колект» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заінтересовані особи представник ПАТ «УкрСиббанк», Матяшенко В.А. та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак їх неявка, в силу ч. 3 ст. 442 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи № 2-2626/10 приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані із виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 22.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11157394000.

22.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Попович В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 2523.

22.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 11157394000-П.

В подальшому, 30.09.2010 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11157394000 від 22.05.2007 року у розмірі 159081,54 грн.

На виконання вищевказаного рішення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області були видані виконавчі листи № 2-2626/10, що 01.11.2010 року були отримані представником позивача.

13.02.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 2 відповідно до якого ПрАТ «УкрСиббанк» зобов`язується передати у власність ТзОВ «Кей- Колект», а ТзОВ «Кей-Колект» прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ «УкрСиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з виписки до договору факторингу № 2 до ТзОВ «Кей- Колект» перейшло право вимоги за кредитним договором № 11157394000 від 22.05.2007 року до ОСОБА_1

13.02.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» уклали договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Відповідно до п. 1 договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки у зв`язку з укладенням між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» договору факторингу № 2 від 13.02.2012 року, ПАТ «УкрСиббанк» передає, а ТзОВ «Кей-Колект» приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього Договору.

Таким чином, ТзОВ «Кей Колект» вважає, що стало правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «УкрСиббанк» у правовідносинах, де боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є підставою для заміни стягувача.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.11.2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31.10.2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15.08.2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15.05.2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10.08.2020 року у справі № 917/1339/16.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

У ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 року у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 року у справі № 5/128, від 21.08.2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Таким чином, для вирішення окресленого вище питання, необхідно з`ясувати обставини щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, проте такої вимоги заявником не заявлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час набрання рішенням законної сили) передбачалось, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, як вже було встановлено вище, на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2010 року були видані виконавчі листи.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, із врахуванням дати отримання виконавчого листа, суду не надано.

При цьому, матеріали справи також не містять відомостей про те, що виконавчі листи були пред`явлені до виконання, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання переривався, чи було відкрито виконавче провадження, якщо було відкрито то коли і, як наслідок закрито. Тому не можливо встановити чи заява про заміну сторони у виконавчому провадженні подана у межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У зв`язку з цим звертається увага на те, що питання про заміну стягувача у справі можна заявляти лише ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу, в межах якої будуть досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах (п.п. 6.19, 6.28 Постанови Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/3411/14).

В той же час заявник звернувся до суду з проханням вирішити питання про заміну стягувача не ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу, чи то поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, чи то видачі виконавчого листа, тощо.

Крім того судом також встановлено, що в матеріалах цивільної справи № 2-2626/10 наявна заява ТзОВ «Кей Колект», що надійшла до суду 11.03.2021 року. Так, в поданій до суду заяві ТзОВ «Кей Колект» просило замінити стягувача його правонаступником, видати дублікат виконавчого листа та поновити строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Разом з тим, відповідно до ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021 року вказана заява була повернута заявнику без розгляду.

Таким чином слід зробити висновок про те, що ТзОВ «Кей Колект» ще у 2021 році було відомо про втрату виконавчих листів та пропуск строку для пред`явлення їх виконання.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи встановлене вище, з огляду на зміст заяви ТзОВ «Кей Колект» та додані до неї докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для заміни стягувача його правонаступником, а саме з ПАТ «УкрСиббанк» на ТзОВ «Кей Колект», у зв`язку з чим в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 258, 260-261, 442, 446 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ- КОЛЕКТ», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про заміну сторони виконавчого провадження залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                А.М.Заболотний