13.02.2025 Справа № 363/3535/22

ВИРОК

Іменем України

13 лютого 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді: ОСОБА_1 ; при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12022111150000218, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, такого, що офіційно не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 року приблизно о 16 год. 40 хв. водій ОСОБА_4 , керував технічно справним автомобілем марки «GREAT WALL PEGASUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював рух по проїзній частині автодороги «Р-02» зі сполученням Київ-Овруч зі сторони с. Лютіж в напрямку с. Демидів у Вишгородському районі Київської області. Так, на шляху прямування, проїжджаючи ділянку дороги в районі кілометрового знаку 34 км+35 км, автодороги «Р-02» зі сполученням Київ-Овруч, поза межами населеного пункту, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, в порушення вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, які регламентують:

- п. 14.6 а) - обгін заборонено на перехресті;

- дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» - (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжній з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не діють змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Порушення вищевказаних вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_4 виявились в тому, що він маючи об`єктивну можливість спостерігати за автомобілем марки «MERCEDES BENZ GL-450», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухаючись попереду нього, у попутному йому напрямку, почав зменшувати швидкість, проте водій ОСОБА_4 , продовжуючи рух у зазначеному режимі тим самим, створюючи своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, без прийняття необхідних застережних заходів, наближаючись до нерегульованого перехрестя, перетинаючи суцільну розмітку 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху та, діючи необережно - проявляючи злочинну недбалість, в порушення вимог п. 14.6 а), який регламентує, обгін на перехресті заборонено, почав виконувати маневр обгону автомобіля марки «MERCEDES BENZ GL-450», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надав дорогу автомобілю марки «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керування ОСОБА_8 , який, заходячись в правій смузі перед автомобілем марки «MERCEDES BENZ GL-450», реєстраційний номер НОМЕР_2 , почав виконувати маневр лівого повороту (розвороту) та ОСОБА_4 допустив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля із лівою передньою частиною автомобіля марки «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля марки «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичного експерта, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: епідуральної гематоми лобно - тім`яної ділянки ліворуч; фрагментарного перелому правої та лівої лобних кісток з переходом на ліву тім`яну кістку та лівий вилицевий комплекс, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, так як є небезпечними для життя в момент спричинення.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 .

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , розуміючи суть і зміст обвинувачення, частково визнав вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просив суд ухвалити виправдувальний вирок, оскільки вважає недоведеним факт вчинення ним кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, пред`явлений до нього позов просив залишити без розгляду.

Щодо обставин кримінального правопорушення, яке йму інкримінується зазначив наступне:

Так, обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що він провину у пред`явленому обвинуваченні визнає лише частково, в тій частині, що здійснив обгін транспортного засобу «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 там, де це заборонено ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху. Посилався на те, що дійсно 15.02.2022 року близько 16 год. 00 хв., він керував автомобілем «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та здійснював рух по проїзній частині автодороги «Р-02» зі сполученням «Київ-Овруч» зі сторони с. Лютіж в напрямку в с. Демидів у Вишгородському районі Київської області. В якості пасажира, на передньому пасажирському сидінні перебувала його донька, вони обидва були пристебнуті ременем безпеки. Так, погодні умови були нормальні, траса суха, але на обочині був сніг, видимість нормальна, перед місцем ДТП був невеличкий пригорок, ОСОБА_4 рухався з дозволеною швидкістю, приблизно до 70 км/год. Дорожні знаки чітко видно з відеозапису з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в його автомобілі та який був наданий органу досудового розслідування. Спускаючись по трасі з пригорка, він бачив перед собою автомобіль «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 , який почав гальмувати, але задні стопи в нього не горіли, наблизившись до нього близько 15-20 метрів, ОСОБА_4 знизив швидкість до 30 км/год, побачив як водій вказаного автомобіля «вільнув» ліворуч, не вмикаючи покажчики повороту, задні стопи в нього вже горіли та знову перестроївся на свою смугу, і вирішив його обігнати, дійсно в тому місці де це було заборонено, але ОСОБА_4 думав, що водій «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 загубився, або щось шукає, тому гальмує. ОСОБА_4 керувався розділом 34 ПДР України, де зазначено, що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволено перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змогу здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год. ОСОБА_4 переконався, що в зустрічному напрямку відсутні автомобілі, повністю виїхав керованим автомобілем на призначений для зустрічного напрямку руху бік дороги, та почав випереджати автомобіль «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 . При цьому автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_4 не бачив взагалі. Вже коли ОСОБА_4 виїхав на зустрічну смугу руху і фактично порівнявся з автомобілем «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 , обгін якого він здійснював, лише тоді він побачив автомобіль «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , що включив лівий поворот саме в той момент, коли вже повертав ліворуч. ОСОБА_4 зрозуміло, що відразу намагався загальмувати, але зіткнення уникнути не вдалося. Відбувся удар, ОСОБА_4 вдарився правою стороною свого транспортного засобі (бампером) в автомобіль «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , а саме - в його ліву стойку між водійськими та пасажирськими дверцятами та в переднє ліве крило. ОСОБА_4 відразу допоміг своїй донці вилізти з авто, оскільки її пасажирські двері заклинило та відразу побіг до машини «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , з якої вийшли водій та пасажирка, що сиділа позаду водія, всі підбігли до переднього пасажирського сидіння, на якому лежала потерпіла, вона була притомна, з нею розмовляли, жодних явних тілесних ушкоджень в неї не було. ОСОБА_4 відразу спитав, чи була вона пристебнута ременем безпеки у водія та іншої пасажирки і вони пояснили, що ні. Після чого, обвинувачений відразу сам викликав швидку та патрульну поліцію і залишався на місці ДТП до приїзду останніх. На думку ОСОБА_4 , який постійно, практично кожного дня рухається по цій дорозі, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , не мав ані права ані можливості здійснювати розворот на цій частині траси, оскільки це заборонено діючими ПДР України, саме по цій трасі, приблизно через 800 метрів є ділянка, що дозволяє водіям розвертатися, але водій «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , до неї не доїхав.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , засвідчив добровільність позиції обвинуваченого щодо частково визнання ним вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, правильність розуміння ним обставин та фактів, викладених в матеріалах кримінального провадження. Крім того, захисник також просив суд прийняти рішення відповідно до вимог п. 1 ст. 373 КПК України, ухваливши виправдувальний вирок, у зв`язку з недоведенням в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, пред`явлений позов просив залишити без розгляду. Захисник зазначив, що під час допиту, експерт чітко зазначив, що коли водій ОСОБА_8 розпочав виконання маневру, повороту ліворуч, то автомобіль під керуванням обвинуваченого вже був на зустрічній смузі і тому, саме невиконання вимог п. 10.1 ПДР України водієм ОСОБА_8 і призвели до зіткнення. ОСОБА_4 не порушував п. 10.1 та п. 13.1 ПДР України, як зазначено в повідомленні про підозру, саме водій ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України, тобто це він вчинив порушення, яке перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та наслідками. Також захисник зауважив, що під час допиту судово-медичного експерта ОСОБА_10 , остання зазначила, що особисто вона рахує, що потерпіла скоріш за все не була пристебнута ременем безпеки, оскільки якби була пристебнута, то як би вона дісталася аж до панелі, вона повинна була сидіти, вона була б фіксована і в такому випадку удар був би навпаки. Таким чином, на думку сторони захисту, водієм ОСОБА_8 порушено не лише п. 10.1 ПДР України, а і п. 14.3 ПДР України, але нажаль прокурором не повідомлено про підозру зазначеній особі.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному визнав частково, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена зібраними та дослідженими по справі доказами.

Прокурор ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримала пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України саме ОСОБА_4 . Стороною обвинувачення вказано на те, що досліджені матеріали кримінального провадження, у тому числі показання допитаних у судовому засіданні потерпілої та свідка, висновки проведених експертиз, беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_4 порушено вимоги ПДР України, що призвело до заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень. З урахуванням цього прокурор просила призначити обвинуваченому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без застосування положень ст. 75 ст. 76 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 15.02.2022 року вона їхала зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_8 на автомобілі «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , відпочивати та, по дорозі шукали знак, який дозволяв їм розвернутися, знайшли, загальмували, чоловік пересвідчився, що йому назустріч ніхто не їде, включив лівий поворот, при цьому позаду вони бачили автомобіль свідка ОСОБА_12 «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 , який теж загальмував та чекав коли вони здійснять розворот, автомобіля обвинуваченого - «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , вони не бачили взагалі і коли її колишній чоловік намагався повернути ліворуч, в цей момент вона відчула потужний удар та втратила свідомість, далі нічого не пам`ятає. Потерпіла додала, що перебувала в автомобілі на передньому пасажирському сидінні та була пристебнута ременем безпеки. Крім того, в автомобілі, позаду за водієм, ще була її подруга ОСОБА_13 , яка в теперішній час перебуває за кордоном. Удар прийшовся в ліву сторону автомобіля, при цьому ні її чоловік, ні подруга не постраждали. Потім потерпіла тривалий час лікувалася в лікарні, їй провели дві операції, в теперішній час лікується дома, отримала другу групу інвалідності. З чоловіком ОСОБА_8 вона шлюб розірвала та він покинув територію України, де він зараз перебуває, їй невідомо. Заявлений позов підтримала в повному обсязі.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 посилався на те, що провина обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованого йому правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України доведена, судом досліджено три висновки експерта і в кожному зазначається, що ОСОБА_4 порушив ПДР України і його дії, що не відповідали вимогам ПДР України, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем, в якому їхала потерпіла. А відтак, враховуючи, що обвинувачений до теперішнього часу не вибачився перед потерпілою, не відшкодував їй спричиненої шкоди, вважав неможливим застосувати до нього ст. ст. 75 та 76 КК України. Уточнений позов просив задовольнити в повному обсязі.

Крім показань потерпілої, вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується також показами допитаного судом свідка ОСОБА_12 .

Так, допитаний судом свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що в лютому 2022 року на автошляху між населеними пунктами Лютіж та Демидов, він їхав на автомобілі «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 в сторону с. Демидов, перед ним рухався автомобіль «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , позаду нього - автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 . Свідок побачив, що водій транспортного засобу «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 загальмував, свідок теж знизив швидкість майже до 30 км/год та під`їхав до цього автомобіля майже на 10 метрів, при цьому не став здійснювати його обгін, оскільки побачив, що він намагається розвернутися, крім того в заднє дзеркало помітив автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого, який пішов на обгін і саме в цей час автомобіль «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , повернув ліворуч і ці два транспортних засобу зіткнулися. Свідок почекав трохи та поїхав. Свідок зазначив, що ДТП відбулася на зустрічній смузі, сам ОСОБА_12 на неї не виїжджав. Також свідок вказав, що не може точно вказати, коли водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 включив лівий поворот, спочатку загальмував, потім намагався розвернутися.

Також вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується письмовими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду, а саме:

Згідно витягу з ЄРДР за №12022111150000218 від 16.02.2022 року до вказаного реєстру за заявою від 15.02.2022 року були внесені відомості про те, що 15.02.2022 року приблизно о 16 год. 40 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «Р-02» зі сполученням «Київ-Овруч» в напрямку с. Демидів на 34 км +35 м, поза межами населеного пункту, допустив зіткнення правою передньою частиною автомобіля із лівою передньою частиною автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 , що рухався в попутному напрямку та в цей момент здійснював маневр розвороту в межах дії дорожньої розмітки 1.7 ПДР України. В результаті ДТП пасажира автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_6 доставлено до Вишгородської ЦРЛ з попереднім діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку та в подальшому переведено до Київської обласної клінічної лікарні для детального обстеження (а.с.74, т.2).

Протоколом огляду місця ДТП від 15.02.2022 року, схемою до нього та ілюстративною таблицею зафіксовані обставини ДТП: місце розташування, пошкодження транспортних засобів тощо (а.с.75-78, 82-98, т.2). Досліджені судом докази (протокол та схема) підписані обвинуваченим ОСОБА_4 , зауважень та заперечень щодо доказів та відомостей, викладених у них не виявлено, а під час судового розгляду учасниками судового провадження не заявлено.

Згідно актів огляду та тимчасового затримання транспортних засобів від 15.02.2022 року - автомобілі: «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 були оглянуті та передані на спеціальний майданчик тимчасового тримання транспортних засобів (а.с.79-80, т.2).

Відповідно до результатів огляду на стан сп`яніння, проведеного за допомогою приладу «Драгер», у водіїв: ОСОБА_8 та ОСОБА_4 алкогольного сп`яніння не виявлено (а.с.81, т.2).

Згідно постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 16.02.2022 року, в рамках цього кримінального провадження, транспортні засоби: «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 визнані речовими доказами та передані на зберігання до майданчика тимчасового утримання (а.с.99-100, т.2).

Ухвалами слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18.02.2022 року накладено арешт на транспортні засоби: «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 . Місцем тимчасового утримання зазначено майданчик, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 215 (а.с.102-104,106-108, т.2).

Відповідно до розписки ОСОБА_4 від 14.04.2023 року - транспортний засіб «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , буде зберігатися в с. Мар`янівка, Київської області (а.с.188,т.2).

Зі змісту висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 26.05.2022 року за №СЕ-19/111-22/7458-ІТ - в момент первинного контакту автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 контактував передньою частиною із лівою передньою боковою частиною автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 . В момент первинного контакту направляючі повздовжніх осей автомобілів «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 були розташовані під кутом близько 80_+5 градусів. Зіткнення автомобілів «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 відбулося у смузі для руху в бік с. Лютіж, в районі початку утворення слідів бокового ковзання (а.с.63-67, т.2).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 04.05.2022 року за №СЕ-19/111-22/7448-ІТ- система робочого гальма автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення, або відмовлення в системі робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Система рульового управління автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , на момент експертного дослідження перебуває у працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , на момент огляду знаходяться в технічно-несправному, працездатному стані через зміщення переднього правого колеса разом із елементами його підвіски. Дана несправність виникла в результаті ДТП, несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП не виявлено (а.с.73-76, т.2).

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 20.04.2022 року за №СЕ-19/111-22/7449-ІТ- система робочого гальма автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення, або відмовлення в системі робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Рульове керування автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , на момент експертного дослідження знаходиться у працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією не виявлено. Підвіска автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , на момент огляду знаходяться в технічно-несправному стані через деформацію стійки лівого переднього колеса. Дана несправність виникла в момент зіткнення, несправностей, що могли б викликати зміни курсової стійкості транспортного засобу перед подією не виявлено (а.с.82-85, т.2).

Згідно протоколу огляду цифрового носія інформації від 21.02.2022 року, диску формату CD+R 700 MB-80 MIN 52X «Axent» оглянуто та зафіксовано відеозапис з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в автомобілі марки «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та направлений на проїжджу частину в напрямку руху автомобіля, що зафіксував ДТП в період з 16 год. 30 хв. по 16 год. 50 хв. 15.02.2022 року, який був наданий водієм вказаного транспортного засобу ОСОБА_4 (а.с.101-113, т.2).

Так, з оглянутого судом відеозапису з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в автомобілі марки «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 та направлений на проїжджу частину в напрямку руху автомобіля, що зафіксував ДТП в період з 16 год. 30 хв. по 16 год. 50 хв. 15.02.2022 року, який був наданий водієм вказаного транспортного засобу ОСОБА_4 вбачається інформація, закріплена в протоколі огляду цифрового носія інформації від 21.01.2022 року, а саме - під час перегляду відеофайлу «02080077» встановлено, що він містить відеозапис кольорового зображення, що відображає світлу пору доби при природньому освітленні, корисне акустичне зображення відсутнє. Відеозапис відповідає отриманню з мобільного об`єкту, характерного для учасника дорожнього руху, транспортного засобу з приладом відео реєстрації (відеокамерою), стаціонарно розміщеним за вітровим склом, спрямованим вперед, з охопленням подій попереду за напрямком руху в секторі оглядовості в транспортному потоці, в русі, відображає дорогу, транспорт, територію. Відеозапис в цілому охоплює події, що передували настанню події ДТП, відбувалися на кульмінаційній фазі розвитку і настання ДТП, на постконтактній фазі. З матеріалів справи відомо, що запис ведеться на прилад відеореєстрації, встановленому в автомобілі «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 . На початковій стадії, автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 рухається в попутному напрямку з автомобілем «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 , наближаючись до нерегульованого перехрестя, про що сповіщає дорожній знак 1.23.1, відбувається загоряння стоп-сигналів на автомобілі «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 та зниження швидкості. В подальшому, автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , перетинаючи суцільну розмітку 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, виїжджає на зустрічну смугу руху та починає виконувати маневр обгону автомобіля «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 . В момент, коли автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 знаходиться в маневрі обгону на зустрічній смузі, в поле зору відеокамери потрапляє автомобіль «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , який знаходиться в правій смузі перед автомобілем «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 та починає виконувати маневр лівого повороту (розвороту). В подальшому, в процесі виконання маневру автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 та наближення автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , відбувається зіткнення вказаних транспортних засобів (а.с.113, т.2).

Таким чином можливо зробити висновок, що зіткнення транспортних засобів відбулося при умовах, коли водій автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 виконував маневр обгону на перехресті з перетином суцільної розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, а водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 виконував маневр розвороту.

Згідно постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 21.02.2022 року, в рамках цього кримінального провадження, цифровий носій інформації - диск формату CD+R 700 MB-80 MIN 52X «Axent», що містить файл з назвою «02080077», визнано документом в рамках кримінального провадження за №12022111150000218 від 16.02.2022 року та залучено до матеріалів провадження (а.с.114-115, т.2).

Зі змісту висновку судово-медичної експертизи за №20/Є від 04.08.2022 року у потерпілої ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма; епідуральна гематома лобно-тім`яної ділянки ліворуч, фрагментарний перелом правої і лівої лобних кісток з переходом на ліву тім`яну кістку та лівий вилицевий комплекс, які могли утворитися 15.02.2022 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Вище описані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди та в період і за обставин, вказаних в постанові(а.с.145-147, т.2).

Допитаний судом судово-медичний експерт ОСОБА_10 показала в суді, що вище зазначений висновок вона готувала по матеріалам кримінального провадження за №12022111150000218 від 16.02.2022 року, на підставі постанови ст. слідчого ВРЗЗС Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_14 по медичній документації, тобто нею була досліджена медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_6 , заключний діагноз якої, після тривалого лікування та операції, був - закрита черепно-мозкова травма, епідуральна гематома лобно-тім`яної ділянки ліворуч, фрагментарний перелом правої та лівої лобних кісток з переходом на ліву тім`яну кістку та лівий вилицевий комплекс. Експерт зазначила, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли бути нею отримані внаслідок ДТП в період та за обставин, вказаних в постанові ст. слідчим. На запитання захисника щодо того, як експерт вважає, чи була пристебнута потерпіла ременем безпеки в момент ДТП, експерт зазначила, що достовірно не знає, але за характером виявлених ушкоджень, скоріш за все, що ні.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України - висновки експертів є одним із процесуальних джерел доказів.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 101 КПК України - кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Так, у відповідності до висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 15.07.2022 року за №16987/16988/22-52, виконаного на підставі постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області - в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 13.1 ПДР України, а водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 - відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. З причин, викладених у дослідницькій частині, водій автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом дотримання вимог п.п. 10.1 та 13.1 ПДР України, а водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_4 . Дії водія автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. п. 13.1, 10.1 ПДР України, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, а невідповідностей в діях водія автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 вимогам п. 12.3 ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору не вбачається (а.с.259-266, т.2).

Допитаний судом експерт ОСОБА_15 суду показав, що він дійсно приймав участь в проведенні зазначеної експертизи. Так, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, оскільки він виконував маневр розвороту там, де йому це було дозволено, він мав перевагу у русі, рухався в своїй смузі, перед розворотом загальмував та зупинився і тому, його дії повинні регламентуватися саме п. 12.3, а не п. 10.1 ПДР України. Водій ОСОБА_8 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 . Експертом невідповідностей в діях водія автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 вимогам п. 12.3 ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, не вбачається. ОСОБА_15 зазначив, що водій ОСОБА_4 з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 13.1 ПДР України, але не дотримався вимог п. 10.1, виконуючи виїзд на зустрічну смугу руху, не маючи на це права із-за дорожньої розмітки, яка не дозволяла цього, крім того не впевнився, що обгін буде безпечним. Крім того, в його діях вбачається і порушення п. 13.1 , оскільки він міг зупинитися шляхом гальмування ще перед автомобілем «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 , не виїжджаючи на зустрічну смугу руху. ОСОБА_15 додав, що покази свідка ОСОБА_12 при проведенні цієї експертизи не враховувалися, оскільки їх не було надано, для їх перевірки необхідно проводити додаткові дослідження. При проведенні цієї експертизи експертами детально та уважно було досліджено наданий відеозапис з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в автомобілі марки «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 .

На виклику другого експерта, що приймав участь у проведенні зазначеної судової інженерно-транспортної експертизи від 15.07.2022 року за №16987/16988/22-52 ОСОБА_16 - учасники провадження не наполягали.

Так, згідно висновку експерта від 28.11.2022 року за №СЕ-19/111-22/48906-ІТ, що був замовлений захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 - в ситуації, що склалася безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_4 ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України та вимогами п. 14.6 а) ПДР України, а водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 повинен був керуватися вимогами п. 10.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 , експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України та вимогам п. 14.6 а) ПДР України, а в діях водія автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 , експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності п. 10.1 ПДР України. З технічної точки зору, причиною даної ДТП є невідповідність дій водія автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України та вимогам п. 14.6 а) ПДР України, а також невідповідності дій водія автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 вимогам п. 10.1 ПДР України (а.с.32-39, т.2).

Допитаний судом експерт ОСОБА_17 повністю підтвердив свої висновки, викладені у зазначеній вище експертизі, пояснив, що вказана експертиза, була ним проведена на замовлення захисника обвинуваченого ОСОБА_4 . Експерт пояснив, що згідно наданих йому стороною захисту вихідних даних, викладених ним у висновку, водій «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 порушив саме п. 10.1 ПДР України, оскільки виконував маневр повороту, при цьому йому неможливо ставити в провину порушення п. 12.3 ПДР України. Порушення п. 12.3 ПДР України, на думку експерта, неможливо інкримінувати і ОСОБА_4 тому, що той виконував обгін там, де це прямо заборонено, а відтак в його діях вбачаються ознаки порушення саме п. 14.6 а) та 1.1 ПДР України. ОСОБА_17 пояснив, що він оглядав відеозапис ДТП, але в дослідницькій частині на нього не посилався. Висновок експерта від 26.05.2022 року він теж бачив, але не досліджував його тому, що не мав на це дозволу, в цьому висновку дійсно вказаний кут зіткнення автомобілів, який не суперечить його висновкам. На думку експерта, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 повинен був пересвідчитись, що йому ніхто не заважає здійснити маневр розвороту, тобто переконатися, що за автомобілем «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 , не має інших транспортних засобів і мав таку можливість, оскільки з оглянутого відео чітко вбачається, що коли ОСОБА_8 намагався розвернутися, ОСОБА_4 вже був на зустрічній смузі руху. Експерт вважає, що обидва водії: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 мали технічну можливість уникнути ДТП, що сталася.

Таким чином, з наданих суду сторонами кримінального провадження зазначених двох висновків експертів, а саме: висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 15.07.2022 року за №16987/16988/22-52 та висновку експерта від 28.11.2022 року за №СЕ-19/111-22/48906-ІТ вбачається, що вони суперечать один одному. Ця суперечність полягає, перш за все, у відповідності дій водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вимогам ПДР України та наявності (відсутності) технічної можливості уникнення даної ДТП, шляхом дотримання вимог ПДР України, як наслідок - наявність (відсутність) в діях вказаних водіїв причинного зв`язку з виникненням даної пригоди. Ці суперечності є ключовими та тягнуть за собою майже протилежні за змістом висновки експертів.

Допит експертів, що готували зазначені висновки, в судовому засіданні не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Відповідно до ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Частина 2 цієї статті наголошує, що суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо, зокрема - 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Так, ухвалою суду від 15.02.2024 року, за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , щодо призначення по справі додаткової судової інженерно-транспортної експертизи, судом була призначена у вказаному кримінальному провадженні за №12022111150000218 від 16.02.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України додаткова судова інженерно-транспортна експертиза, проведення якої було доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

При цьому суд, у вказаній ухвалі зобов`язав експерта при проведенні додаткової експертизи обов`язково врахувати фактичні наявні дорожні знаки та лінії дорожньої розмітки на проїжджій частині автодороги «Р-02» зі сполученням «Київ-Овруч» зі сторони с. Лютіж в напрямку в с. Демидів у Вишгородському районі Київської області, що зазначені в протоколі огляду місця ДТП від 15.02.2022 року, схемі до протоколу, ілюстративній таблиці, протоколі огляду цифрового носія інформації від 21.02.2022 року та на відеозапису, що міститься на цифровому носію інформації - диску формату «CD+R 700 MB - 80 MIN 52X «Axent».

29.07.2024 року до суду спрямовано висновок експерта за №220 від 24.07.2024 року за результатами проведення додаткової судової автотехнічної експертизи. Так, згідно висновків експерта, враховуючи викладені в ухвалі та наданих матеріалах обставини пригоди, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був відмовитися від виконання маневру обгону на перехресті та в місці нанесення суцільної дорожньої розмітки, тобто діяти відповідно до вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 , виконуючи належним чином вимоги п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 . В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України і, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 . Крім того, експерт зазначив, що враховуючи викладені в ухвалі та наданих матеріалах справи обставини пригоди, у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 повинен був перед початком виконання маневру лівого розвороту переконатися в безпеці маневру, тобто діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 , виконуючи належним чином вимоги п. 10.1 ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 . В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України і, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем«Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 . Експерт виснував, що в даній дорожній обстановці, в причинному зв`язку з настанням ДТП перебувають як дії водія автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 так і дії водія автомобіля «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_8. В умовах даної ДТП - аварійна обстановка створена як діями водія ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, так і діями водія ОСОБА_8 , які не відповідали п. 10.1 ПДР України, чим позбавили себе технічної можливості уникнути ДТП. (а.с.237-243, т. 3).

Допитаний судом експерт ОСОБА_19 повністю підтвердив свої висновки, викладені у зазначеній вище експертизі, пояснив, що вказана додаткова судова автотехнічна експертиза, була ним проведена на підставі ухвали суду від 15.02.2024 року.

Експерт зазначив, що дослідження ним поставлених питань проводилося на підставі встановлених судом обставин, з урахуванням показів свідка ОСОБА_12 , а також обставин, встановлених в ході огляду відеозапису з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в автомобілі марки «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 .

Експерт вказав, що питання вирішувалися в межах компетенції даної експертизи, з позиції наявності (відсутності) технічної складової причинного зв`язку між діями операторів керування транспортними засобами та створенням аварійної обстановки і настанням дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, експерт додав, що на а.с.11 в першому абзаці ним помилково зазначено автомобіль «Kia Sportage», дзн НОМЕР_5 , замість «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 .

Експерт зазначав, що водій ОСОБА_4 повинен був відмовитися від виконання маневру обгону на перехресті та в місці нанесення суцільної дорожньої розмітки, тобто діяти відповідно до вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України і в даній обстановці технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_8 для водія ОСОБА_4 полягала виключно в дотриманні останнім вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України - для виконання яких у нього не було перешкод технічного характеру. ОСОБА_4 , виконуючи належним чином зазначені вимоги мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 .

Крім того, експерт також вказував на те, що водій ОСОБА_8 повинен був перед початком виконання маневру лівого розвороту переконатися в безпеці маневру, тобто діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 для водія ОСОБА_8 полягала у дотриманні ним вимог п. 10.1 ПДР України, для виконання яких у нього не було перешкод технічного характеру. Водій ОСОБА_8 , виконуючи належним чином зазначені вимоги, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4 .

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Так, з аконним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, в рішенні «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може впливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі за №701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Під час судового розгляду обвинувачений, розуміючи суть і зміст обвинувачення, частково визнав вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Оцінюючи докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, не дивлячись на те, що свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_21 не вдалося можливим допитати, оскільки вони перебувають поза межами держави і їх місце перебування не встановлено, суд дійшов висновку, що показання потерпілої та свідка ОСОБА_12 , допитаних в судовому засіданні, письмові докази у кримінальному провадженні, є належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність достатньою для доведення поза розумним сумнівом вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та ухвалення обвинувального вироку.

Так, дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доводиться факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_4 , що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України і, вказана невідповідність дій водія ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням даної пригоди.

Відтак, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 року вказав, що дія ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає у тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів та доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Так, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та сам ОСОБА_4 в судових дебатах просили суд виправдати обвинуваченого, обґрунтовуючи це тим, що його вина не доведена, у зв`язку з чим захисник посилався на те, що ОСОБА_4 не повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 та 13.1 ПДР України, як зазначено у висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 15.07.2022 року за №16987/16988/22-52, виконаного на підставі постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області. Вказані твердження експертів спростовані висновками експерта від 28.11.2022 року за №СЕ-19/111-22/48906-ІТ, що був замовлений захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 та висновком експерта за №220 від 24.07.2024 року, за результатами проведення додаткової судової автотехнічної експертизи, призначеної ухвалою суду за клопотанням сторони захисту. Зазначеними останніми двома висновками встановлено порушення водієм ОСОБА_8 п. 10.1 ПДР України і захисник вважає, що саме дії ОСОБА_8 призвели до зіткнення транспортних засобів. Крім того, захисник посилався на те, що експерт ОСОБА_10 чітко зазначила при допиті в суді, що на її думку потерпіла не була пристебнути ременем безпеки, що також є грубим прошенням вимог п. 2.3 ПДР України, які теж були порушені водієм ОСОБА_8 , який не мав права перевозити пасажирку, не пристебнуту ременем безпеки. Також адвокат зтверджував, що бачить в діях водія ОСОБА_8 порушення п. 14.3 ПДР України, оскільки він перешкоджав обгону, в той час як водій ОСОБА_22 не намагався вчинити обгін. На думку сторони захисту саме нехтування вимогами ПДР України зі сторони водія ОСОБА_8 і призвели до створення аварійної ситуації та травмування потерпілої.

Так, судом встановлено, що дійсно під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, на підставі постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області була призначена судова інженерно-транспортна експертиза від 15.07.2022 року за №16987/16988/22-52, відповідно до висновків якої експертами ОСОБА_15 та ОСОБА_23 було констатовано порушення саме водієм автомобіля «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_4 п. п. 10.1 та 13.1 ПДР України, який мав технічну можливість уникнути даної ДТП, шляхом дотримання зазначених вимог і саме його дії знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В той час експерти зазначили, що водій ОСОБА_8 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем обвинуваченого і невідповідностей в діях цього водія вимогам п. 12.3 ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору не вбачали.

Допитаний судом експерт ОСОБА_15 суду показав, що покази свідка ОСОБА_12 при проведенні цієї експертизи експертами не враховувалися, оскільки їх не було надано, для їх перевірки необхідно було проводити додаткові дослідження, а відтак експерти не мали можливості перевірити вихідні дані, які були зазначені вказаним свідком і провели експертизу на підставі вихідних даних та викладених обставин, які були зазначені в постанові слідчого.

Судом встановлено, що дійсно свідок ОСОБА_12 не був допитаний стороною обвинувачення під час досудового розслідування вказаного провадження. Зазначений свідок дав покази вже в суді, які і були враховані експертами, під час проведення експертиз від 28.11.2022 року за №СЕ-19/111-22/48906-ІТ, що була замовлена захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 та за №220 від 24.07.2024 року, яка була призначена ухвалою суду за клопотанням сторони захисту.

Суд погоджується зі стороною захисту та вважає, що вказаний висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 15.07.2022 року за №16987/16988/22-52 необхідно визнати неналежним доказом з наступних підстав:

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Вбачається, що при проведенні зазначеної експертизи, експертами не були враховані покази свідка ОСОБА_12 , який був очевидцем ДТП, що сталася і, під час допиту експерта, в судовому засіданні останній це підтвердив. А відтак, суд приходить до висновку, що проведення дослідження на підставі схеми місця ДТП, протоколу огляду цифрового носія інформації від 21.02.2022 року, показів водіїв ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , потерпілої та свідка ОСОБА_21 та не врахування показів іншого водія автомобіля «Mercedes-Benz GL450», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_12 , який безпосередньо в момент зіткнення двох транспортних засобів фактично перебував поряд з ними - не відповідає меті самої експертизи, а саме, встановленню фактичних даних та обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи. Вказана експертиза є однобокою, необ`єктивною, а тому такий висновок не може бути взятий судом до уваги, зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що він є неналежним доказом.

В той же час, суд звертає увагу сторони захисту, що і висновком експерта від 28.11.2022 року за №СЕ-19/111-22/48906-ІТ, що був замовлений захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 і висновком експерта за №220 від 24.07.2024 року, за результатами проведення додаткової судової автотехнічної експертизи, призначеної ухвалою суду за клопотанням сторони захисту - встановлено, що водій ОСОБА_4 повинен був відмовитися від виконання маневру обгону на перехресті та в місці нанесення суцільної дорожньої розмітки, тобто діяти відповідно до вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України і в даній обстановці технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_8 для водія ОСОБА_4 полягала виключно в дотриманні останнім вимог п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України - для виконання яких у нього не було перешкод технічного характеру. ОСОБА_4 , виконуючи належним чином зазначені вимоги мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 .

Окрім цього, захисник звертався з клопотанням про призначення по цьому кримінальному провадженню додаткової судово-медичної експертизи, яке було розглянуто судом та ухвалою від 16.01.2024 року залишено без задоволення.

Так, суд констатував, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, постановою ст. слідчого ВРЗЗС Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_14 по матеріалам цього кримінального провадження була призначена судово-медична експертиза для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_6 , проведення якої було доручено експерту Іванківського відділення судово-медичної експертизи. Судом досліджено висновок судово-медичного експерта ОСОБА_10 за №20 від 04.08.2022 року, яким підтверджується, що у потерпілої ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження, перелік, яких вказаний у висновку, які могли утворитися 15.02.2022 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Крім того, експерт ОСОБА_10 показала в суді, що вище зазначений висновок вона готувала по матеріалам зазначеного кримінального провадження на підставі постанови ст. слідчого ОСОБА_14 по медичній документації, тобто вона дослідила медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_6 , заключний діагноз якої, після тривалого лікування та операції, був - закрита черепно-мозкова травма, епідуральна гематома лобно-тім`яної ділянки ліворуч, фрагментарний перелом правої та лівої лобних кісток з переходом на ліву тім`яну кістку та лівий вилицевий комплекс. Експерт зазначила у висновку та підтвердила в суді, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли бути нею отримані внаслідок ДТП в період та за обставин, вказаних в постанові ст. слідчим. Дійсно, на запитання захисника щодо того, чи була пристебнута потерпіла ременем безпеки в момент ДТП, експерт відповіла, що достовірно не знає, але за характером виявлених ушкоджень, скоріш за все, на її думку - ні. В той же час, допитана судом потерпіла ОСОБА_6 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, чітко зазначила, що перебувала в автомобілі на передньому пасажирському сидінні та була пристебнута ременем безпеки.

Таким чином, під час розгляду зазначеного кримінального провадження судом з`ясовано, що з висновку судово-медичного експерта ОСОБА_10 від 04.08.2022 року не вбачається підстав, необхідних для проведення додаткової експертизи, оскільки як зазначено в самому висновку та як підтвердила в суді сама експерт - судово-медична експертиза була проведена по матеріалам кримінального провадження, на підставі медичної документації, а саме медичної картки стаціонарного хворого, виданої на ім`я ОСОБА_6 . При цьому досліджений судом висновок судово-медичного експерта має чіткі відповіді - виявлені у потерпілої тяжкі тілесні ушкодження могли утворитися в результаті ДТП в період та за обставин, вказаних в постанові слідчого. Зазначений висновок експерта є достатньо обґрунтованим, чітким та не суперечить іншим матеріалам справи. Жодних доказів того, що потерпіла в момент ДТП не була пристебнута ременем безпеки до пасажирського сидіння суду, під час дослідження доказів надано не було. Що стосується питання сторони захисту про те, чи могла потерпіла отримати виявлені в неї тілесні ушкодження внаслідок різкого повороту ліворуч автомобіля «HYUNDAI SONATA», д/н НОМЕР_3 , то суд погоджується з прокурором та представником потерпілої про те, що досліджені в сукупності докази не свідчать про те, що водій автомобіля «HYUNDAI SONATA», д/н НОМЕР_3 , здійснював різкий поворот ліворуч, вказане спростовується показами потерпілої та свідка, а також матеріалами оглянутого судом відеозапису.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що виключно діями водія ОСОБА_8 була створена аварійна обстановка, яка й призвела до травмування потерпілої, суд приходить до наступного:

Відповідно до п. 3-5, 8 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за №14 від 23.12.2005 року - при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено ст. ст. 286 - 288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Так, ч. 2 ст. 286 КК України зокрема, встановлює відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, зазначені дії караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 року у справі за №13-31кс19 зазначила, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР України, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР України, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР України, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження ч. 2, загибель кількох осіб ч. 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР України можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР України) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР України, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР України, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР України, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Стаття 14 ЗУ "Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 14.6 а) - обгін заборонено на перехресті.

Розділом 34 «Дорожня розмітка» - п. 1.1 зазначено, що (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжній з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не діють змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Судом під час розгляду зазначеного кримінального провадження встановлено, що в дослідженій дорожньо-транспортній пригоді, а саме зіткненні між автомобілями «Great Wall Pegasus» та «Hyundai Sonata» вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України встановлюють такий порядок руху транспортних засобів, при якому водію ОСОБА_4 було заборонено перетинати суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, а вимоги п. 14.6 а) ПДР України встановлюють такий порядок руху транспортних засобів, при якому водію ОСОБА_4 було заборонено виконувати маневр обгону на перехресті. При цьому, оскільки рух автомобіля під керуванням обвинуваченого, без забезпечення умов безпеки дорожнього руху, категорично виключений, тому виконання обвинуваченим вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України та вимог п. 14.6 а) ПДР України, забезпечувало б наявність у нього технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_8 . Під час розгляду судом зазначеного кримінального справдження, суду не надано жодних доказів на підтвердження наявності причин технічного характеру, які б могли завадити обвинуваченому діяти відповідно до зазначених вимог ПДР України, а відтак, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед настанням ДТП, водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної події, шляхом виконання зазначених вимог ПДР України, а відтак в його діях вбачаються невідповідності вимогам горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України та вимогам п. 14.6 а) ПДР України, які і перебувають в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки, зіткненням автомобілів та, як результат - заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, на думку суду, встановлені висновками експертів порушення водієм ОСОБА_8 п. 10.1 ПДР України в дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, а саме те, що перед початком виконання маневру лівого розвороту, він повинен був переконатися в безпеці маневру, виконували лише функцію умов, що сприяли настанню виявлених наслідків, оскільки зазначений водій мав право розраховувати на те, що інші учасники дорожнього руху виконують вимоги ПДР України в частині заборони виконання обгону на перехресті та перетину лінії дорожньої розмітки 1.1.

При цьому слід зазначити, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти таку дорожньо-транспортну ситуацію, в якій водій не має технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути ДТП. Така ситуація може виникнути, коли водій мав змогу виявити перешкоду на відстані, яка перевищує зупинний шлях, але своєчасно не виконав заходів для запобіганню пригоді, або коли перешкода з`являється а відстані, що менша, ніж зупинний шлях.

Аварійна обстановка може створюватися тим учасником дорожнього руху, котрий своїми діями, що протирічать вимогам ПДР України та інших нормативних актів, позбавив себе чи іншого учасника руху можливості запобігти пригоді. Аварійна обстановка може виникнути також незалежно від дій учасників руху, наприклад, при раптовій несправності транспортного засобу. В даному випадку, як встановлено судом та доведено дослідженими доказами, в дорожній обстановці водій ОСОБА_4 мав технічну можливість своїми діями уникнути ДТП шляхом дотримання ПДР України, а відтак, в умовах даної ДТП аварійна обстановка створена діями обвинуваченого, що не відповідали вимога п. 14.6 а) та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 ПДР України.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню вище приведені докази, суд розцінює часткове визнання вини обвинуваченим і в той же час клопотання про ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з недоведенням в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, як бажання уникнути відповідальності за скоєне. Твердження сторони захисту про те, що причиною ДТП, що сталася 15.02.2022 року є саме нехтування вимогами ПДР України виключно водієм ОСОБА_8 , що і призвело до травмування потерпілої - є неспроможними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами, а відтак, з огляду на викладені обставини, ретельно, перевіривши доводи сторони захисту в цій частині, суд не знаходить підстав для визнання їх аргументованими.

Відповідно до положень ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями.

Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч. 2 ст. 286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо воно заподіяло потерпілій особі тяжке тілесне ушкодження.

Виходячи з норм ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином, внаслідок якого потерпілій ОСОБА_6 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, відповідно до довідки до акту медико-соціальної експертної комісії серії ААБ за №578004 - потерпілій призначено другу групу інвалідності безтерміново.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі за №1-33/2004.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, ст. 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пленум Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року роз`яснює, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, те, що він вчинив вказаний злочин з необережності, який призвів до заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких остання отримала другу групу інвалідності, в той же час суд бере до уваги й те, що обвинувачений сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відразу добровільно надавши працівникам поліції відеозапис з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в його автомобілі, після події, що трапилася не залишив місце ДТП, викликав швидку допомогу та працівників поліції, бере суд до уваги і дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, раніше не судимий, суд враховує також думку потерпілої та її представника, а також прокурора, які вважали неможливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, категорично заперечували про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, в той же час вважали достатнім і необхідним призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі строком три роки.

Таким чином, враховуючи все зазначене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

За змістом п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення ним ПДР України, що заподіяло потерпілій особі тяжкі тілесні ушкодження, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк в межах санкції статті.

Відповідно до вимог ст. 55 ч. 3 КК України - при призначенні покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в особі представника - адвоката ОСОБА_7 , звернулась з позовом до ОСОБА_4 та ТзДВ Страхова компанія «КРЕДО», який потім уточнила та остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 204 556,80 грн., моральну шкоду в сумі 4 334 188,53 грн., а всього - 4 538 745,33 грн. та стягнути з ТзДВ Страхова компанія «КРЕДО» на свою користь страхові виплати за завдану шкоду майну в сумі 130 000 грн., за шкоду життю та здоров`ю - 148 229,33 грн., моральну шкоду - 7 411,47 грн., а всього 285 640,80 грн.

В обґрунтування позову представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_7 зазначено, внаслідок ДТП, яка відбулась 15.02.2022 року приблизно о 16 год. 40 хв. за участі транспортних засобів марки «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та марки «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 було завдано фізичну, матеріальну та моральну шкоду. Фізична шкода здоров`ю виразилась у нанесені їй тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що підтверджується як висновком експерта за №20/Э від 04.08.2022 року так і іншою медичною документацією. Згідно медичної карти стаціонарного хворого за №134969/100915/286/291 КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_6 в період з 15.02.2022 року по 08.03.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні в центрі нейрохірургії, із травмами отриманими внаслідок ДТП, яка відбулася 15.02.2022 року, з діагнозом: ЗЧМТ, перелом основи черепа відкритий, епідуральна гематома лобно-тім?яної ділянки ліворуч, лінійний перелом правої та лівої лобних кісток з переходом на ліву тім?яну кістку та лівий лицевий комплекс, набряк головного мозку. 15.02.2022 року з 22:50 по 01:10 16.02.2022 року ОСОБА_6 проведено оперативне втручання - декопресивна трепанація черепа в лівій лобно-скронево-тім?яній ділянці; видалення епідуральної гематоми лівої лобної ділянки. Крім того, згідно медичної карти стаціонарного хворого за №13857/597 КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», ОСОБА_6 в період з 02.06.2022 року по 22.06.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні центру нейрохірургії у зв`язку із травмами, отриманими внаслідок ДТП та їй було проведено повторне оперативне втручання - краніопластику краніодефекту титановою пластиною, для фіксації використано 8 гвинтів, гемостаз по ходу операції. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ №578004 ОСОБА_6 призначено другу групу інвалідності безтерміново. Матеріальна шкода була зумовлена необхідністю витрат коштів на лікування, зокрема купівлею медичних препаратів та витрат на проведення медичних обстежень. Загальна сума витрат на лікування склала 92 649,33 грн. та підтверджується відповідними чеками та квитанціями. На даний час реабілітація ще не завершилася, тому ОСОБА_6 , маючи намір пройти курс реабілітації, звернулась до оздоровчо-реабілітаційного центру «СОСНИ» де їй було надано попередню калькуляцію послуг, станом на 16.11.2022 року, у розмірі 55 580 грн. Необхідність даної реабілітації підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інвалідів за №868 від 26.09.2022 року, виданою Олександрійською МСЕК. Крім того, з огляду на зухвалу поведінку ОСОБА_4 , який усунувся від надання допомоги та до теперішнього часу уникає зустрічі із потерпілою, ОСОБА_6 вимушена була звернутися за правовою допомогою до адвоката, у зв`язку з чим понесла витрати, що пов?язані з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 60 000 грн. Також в результаті ДТП, автомобіль, в якому знаходилась ОСОБА_6 та який належить їй, відповідно до звіту за №3004422/06/22 про оцінку транспортного засобу від 22.06.2022 року, яка була здійснена на замовлення ТзДВ СК «КРЕДО», вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , складає 297 792,12 грн., ринкова вартість автомобілю до ДТП складає - 274 556,80 грн. Таким чином, вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, автомобіль, вважається фізично знищеним і вартість матеріального збитку дорівнює ринкової вартості транспортного засобу до ДТІ та становить 274 556,80 грн. Так, загальна сума матеріальної шкоди яка складається з витрат на лікування, попередніх витрат на реабілітацію, витрати на правову допомогу а також за втрачений автомобіль, становить 482 786,13 грн. Крім зазначеного, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Беручи до уваги, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТзДВ СК «КРЕДО» ОСОБА_6 звернулась до страхової компанії з відповідними заявами про повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку та про виплату страхового відшкодування, внаслідок чого було відкрито страхову страву за №3004422. Крім того, ТзДВ СК «КРЕДО» 08.06.2022 року було проведено огляд транспортного засобу ОСОБА_6 та 22.06.2022 року складено звіт за №3004422/06/22 про оцінку колісного транспортного засобу та вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу. Однак, у зв`язку з ненаданням до страхової компанії документів на підтвердження винуватості у ДТП водія забезпеченого транспортного засобу ТзДВ СК «КРЕДО» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Беручи до уваги, що ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» встановлені граничні страхові виплати (на день настання страхового випадку): за завдану шкоду майну - 130 000 грн. на одного потерпілого та за шкоду життю і здоров`ю - 260 000 грн. на одного потерпілого, потерпіла просить стягнути з ТзДВ СК «КРЕДО» 130 000 грн. шкоди, завданої майну, 148 229,33 грн. шкоди, завданої життю та здоров`ю, а також 7 411,47 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою потерпіла просить стягнути з ОСОБА_4 . Окрім матеріальної шкоди потерпілій було завдано і моральну шкоду. Наразі потерпіла змушена постійно відвідувати лікарів, консультуватися з ними з приводу відновлення здоров?я та приймати ліки, щодня приймати знеболювальні препарати, так як і до теперішнього часу відчуває нестерпний фізичний біль. Це завдає дуже великих як фізичних незручностей так і постійних моральних переживань та страждань. Крім того, ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження які б у разі нездійснення термінового хірургічного втручання могли б привести до летальних наслідків. Тому сам факт усвідомлення такого стану також завдає останній неоціненних душевних хвилювань та страждань. Також надзвичайно тяжких моральних страждань ОСОБА_6 отримала під час знаходження на стаціонарному лікування після перенесених операцій, адже вона тривалий час була прикута до ліжка, а потім була змушена пересуватися по території лікарні лише на інвалідному візку, тому, крім надзвичайно сильного фізичного болю, остання переживала ще і великі моральні труднощі пов`язані із її фізичним станом. Її звичайний життєвий уклад був порушений, вона в теперішній час не може займатися своїми звичними справами, перебуває в стані постійного стресу. У зв`язку зі своїм фізичним станом змушена була звільнитися із улюбленої роботи та маючи другу групу інвалідності не в змозі знайти іншу роботу. Також, додаткових моральних страждань додає і той факт, що ОСОБА_4 зовсім ухиляється від спілкування, жодного разу не поцікавився її станом здоров`я та взагалі фактично не визнає своєї вини. З метою об`єктивної оцінки моральної шкоди у грошовій формі Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову психологічну експертизи. Так, згідно висновку експерта від 22.02.2023 року за №477/22-27 - ДТП, яка відбулась 15.02.2022 року, внаслідок якого ОСОБА_6 отримані травми, що призвели до інвалідності, дійсно психотравмувала її та завдала психічних страждань. Розмір компенсації завданої шкоди становить 648 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розмір справи, тобто 4 334 188,53 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.01.2023 року прийнято уточнений цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , поданий в її інтересах адвокатом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та ТзДВ Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та визнано потерпілу ОСОБА_6 цивільним позивачем, обвинуваченого ОСОБА_4 та ТзДВ Страхова компанія «КРЕДО» - цивільними відповідачами.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 просили зазначений цивільний позов залишити без розгляду.

03.02.2023 року до суду від генерального директора ТзДВ «СК «КРЕДО» ОСОБА_26 надійшов відзив на зазначений цивільний позов потерпілої, у якому відповідач зазначав, що відповідно до п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» - у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розмірі заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Таким чином, до моменту отримання вироку суду у кримінальному провадження, підстави для проведення виплати страхового відшкодування за фактом ДТП відсутні, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну здоров`ю ще не настала. Відповідно до п. 4 Полісу ЕР/205548355 - розмір страхового відшкодування у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачки становить 260 000 грн., однак у випадку встановлення судом обоюдної вини учасників ДТП, страхове відшкодування за полісом повинно визначатися з урахуванням п. 36.3 зазначеного вище закону. Крім того, представник відповідача вважає, що відшкодуванню на користь потерпілої підлягають витрати в розмірі 74 232,51 грн., оскільки вони вже понесені та відповідають нормам ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів», а витрати в розмірі 18 325,82 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки відсутнє призначення медичного закладу про необхідність придбання лікарських препаратів, які були придбані на цю суму. Щодо вимоги про стягнення додаткових витрат на майбутнє лікування, які можуть бути понесені у зв`язку з перебуванням у ТОВ «РЦ «СОСНИ», то вказані витрати не є остаточними та можуть як збільшуватись так і зменшуватись, у зв`язку з обранням іншого закладу, послуг або застосуванням знижки. Водночас представник відповідача вказує, що страхова компанія не відмовляється у майбутньому відшкодувати обґрунтовані витрати, які будуть понесені у зв`язку з діагностикою, лікуванням, протезуванням потерпілої у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів та будуть відповідати вимогам ст. 24 Закону, у мирному позасудовому врегулюванні, у разі надання всіх необхідних документальних підтверджень витрат на понесене лікування та заяви на виплату страхового відшкодування у відповідності до ст. 35 Закону. Крім того, у випадку якщо судом буде встановлено обоюдну вину учасників ДТП в настанні події ДТП, страхове відшкодування повинно ділитися на кількість винних осіб тобто 74 323,51 грн./2=37161,75 грн., у зв`язку з чим і моральна шкода має становити 1858,08 грн. Таким чином, ТзДВ СК «Кредо» визнає право позивачки на отримання страхового відшкодування за наслідками ДТП (за умови: набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні за №12022111150000218 та у випадку настання цивільно-правової відповідальності обвинуваченого: за ст. 24 Закону, як відшкодування шкоди на лікування за попередніми розрахунками - 74 323,51 грн., у випадку, якщо судом було встановлено обоюдну вину учасників ДТП в настанні події ДТП, страхове відшкодування повинно визначатися з урахуванням п. 36.3. ст. тобто ділиться на кількість винних осіб тобто 74 323,51грн./2=37 161,75 грн.; за ст. 26-1 Закону, як відшкодування моральної шкоди 3 716,17 грн., у випадку, якщо судом було встановлено обоюдну вину учасників ДТП в настанні події ДТП, страхове відшкодування повинно визначатися з урахуванням п. 36.3. ст. тобто ділиться на кількість винних осіб тобто (74 323,51грн./2=3 7161,75 грн) = 37 161,75грн.*5%=1 858, 08 грн.; страхового відшкодування про стягнення матеріальної шкоди, заподіяноїо дорожньо-транспортною пригодою у частині до ТзДВ «СК Кредо» 128 500 грн., у випадку, якщо судом було встановлено обоюдну вину учасників ДТП в настанні події ДТП, страхове відшкодування повинно визначатися з урахуванням п. 36.3. ст., тобто ділиться на кількість винних осіб - сума страхового відшкодування становитиме 63 500 грн.

Під час розгляду зазначеного кримінального провадження потерпіла та її представник - адвокат ОСОБА_7 на уточненому позові наполягали та просили суд його задовольнити.

Розглядаючи вимоги зазначеного позову потерпілої, пред`явленого до обвинуваченого та ТзДВ Страхова компанія «КРЕДО», щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, страхових виплат за завдану шкоду майну, за шкоду життю та здоров`ю, завдані кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного:

Так, відповідно до ст. 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Частина 5 зазначеної статті наголошує, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Стаття 129 КПК України вказує на те, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як слідує із обставин поданого позову, потерпіла просила стягнути з відповідача - ТзДВ Страхова компанія «КРЕДО» моральну шкоду, страхові виплати за завдану шкоду майну, за шкоду життю та здоров`ю.

Так, відповідно до вимог ст. 1196 ЦК України - шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов`язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених ст. 1166 та ст. 1187 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України - законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Таким чином, потерпілим-цивільним позивачам належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Вони вільно, на власний розсуд обирають спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, згідно Полісу ОСОБА_4 серії ЕР №205548355 від 20.08.2021 року - ліміт виплати по життю і здоров`ю становить 260 000 грн., ліміт по майну становить 130 000 грн., а франшиза - 1 500 грн.

Заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, завданої життю і здоров`ю у розмірі 148 229,33 грн., що складається з витрат на лікування у розмірі 92 649,33 грн. та витрат на реабілітацію у розмірі 55 580 грн., потерпілою долучено до матеріалів цивільного позову копії відповідних чеків та квитанцій.

Стаття 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є :шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Дослідивши надані потерпілою докази на підтвердження понесених нею витрат на лікування суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 18 325,82 грн. за чеками: №3000944584 від 18.02.2022 року на суму 474,40 грн., №3000987452 від 20.02.2022 року на суму 1 329,70, №3000944584 від 21.02.2022 року на суму 2 383,92 грн., №300987452 від 18.02.2022 року на суму 808,8 грн., №3000987452 від 17.02.2022 року на суму 774,90 грн., №30000267993 від 20.07.2022 року на суму 1 210,00 грн., №111814 від 07.06.2022 року на суму 38,90 грн., №107718 від 07.06.2022 року на суму 130,60 грн., №11782 від 06.06.2022 року на суму 160,70, №300234012 від 06.06.2022 року на суму 106,50 грн., №11792 від 06.06.2022 року на суму 595,60 грн., №300987452 від 18.02.2022 року на суму 96,40 грн., №3000987452 від 24.02.2022 року на суму 2 423,10 грн., №3000944584 від 16.02.2022 року на суму 219,37 грн., №3000229844 від 01.07.2022 року на суму 638,82 грн., №3000944584 від 15.02.2022 року на суму 800,33 грн., №d7Qrv6yF4J8 від 19.09.2022 року на суму 357,70 грн., №3000206933 від 02.09.2022 року на суму 122,00 грн., №8258 від 04.07.2022 року на суму 13,60 грн., №96794 від 26.07.2022 року на суму 1 275,60 грн., №3000206933 від 31.07.2022 року на суму 1 080,00 грн., №8257 від 04.07.2022 року на суму 390,10 грн., №85443 від 27.07.2022 року на суму 480,90 грн., №3000229844 від 01.07.2022 року на суму 640,32 грн., та №102202 від 02.06.2022 року на суму 1 773,56 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки з вказаних платіжних документів неможливо встановити хто саме є платником грошових коштів та до матеріалів позову не долучено доказів, які б підтверджували необхідність їх здійснення відповідним закладом охорони здоров`я, як того вимагає ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, суд не вбачає і підстав для стягнення з ТзДВ «СК «КРЕДО» на користь потерпілої 55 580 грн. - витрат на курс реабілітації у оздоровчо-реабілітаційному центрі «СОСНИ», оскільки такі витрати на час розгляду справи не були нею понесені, доказів зазначеного, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ТзДВ «СК «КРЕДО» на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягають відшкодуванню витрати за завдану шкоду життю і здоров`ю у розмірі 74 323,51 грн. (148 229,33 - 55 580 - 18 325,82).

Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тобто, враховуючи, що розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, який підлягає стягненню з ТзДВ «СК «КРЕДО» на користь потерпілої, визначено судом у розмірі 74 323,51 грн. то розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню становить 3 716,17 грн.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з полісом серії ЕР №205548355 - розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн. Як вбачається зі звіту за №3004422/06/22, що виконаний 22.06.2022 року ФОП ОСОБА_27 - вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , становить 297 792,12 грн., а ринкова вартість - 274 556,80 грн., а тому у відповідності до ст. 30 Закону транспортний засіб вважається знищеним.

Згідно з п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається зі звіту за №19919/3004422 про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу, складеного 01.07.2022 року ТОВ «ЮЖТРАНСІНВЕСТ» - вартість утилізації пошкодженого КТЗ «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , становить 128 456,80 грн.

Таким чином, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, яка підлягає відшкодування власниці ОСОБА_6 становить 146 100 грн., що перевищує суму ліміту страхової відповідальності по майну - 130 000, а тому потерпілій має бути виплачений ліміт страхової суми згідно Полісу ЕР №205548355.

Разом з цим, згідно ст. 12 Закону - розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, що полісом ЕР №205548355 передбачено розмір франшизи 1 500 грн., потерпілій ОСОБА_6 має бути компенсована шкода, заподіяна її майну у розмірі 128 500 грн.

Як слідує із обставин поданого позову, потерпіла просила стягнути з відповідача - ОСОБА_4 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 204 556,80 грн. та моральну шкоду в сумі 4 334 188,53 грн.

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 204 556,80 грн., яка складається з витрат на правову допомогу у розмірі 60 000 грн. та витрат за втрачений автомобіль суд зазначає про наступне:

Згідно із вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частинах 1 та 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 1177 ЦК України - шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого на її користь майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме витрат за знищений автомобіль в сумі - 144 556,80 грн. - підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки винуватість обвинуваченого в спричиненні потерпілій зазначеної в позові майнової шкоди, встановлено під час розгляду цієї справи в суді, розмір завданої шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: звіту за №3004422/06/22, що виконаний 22.06.2022 року ФОП ОСОБА_27 , відповідно до якого - вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , становить 297 792,12 грн., а ринкова вартість - 274 556,80 грн., а тому у відповідності до ст. 30 Закону зазначений транспортний засіб потерпілої вважається знищеним, при цьому судом задоволені вимог потерпілої, щодо стягнення з ТзДВ СК «КРЕДО» на її користь, в рахунок страхового відшкодування стягнення матеріальної шкоди - 128 500 грн.

Щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої витрат на правову допомогу в сумі 60 000 грн. суд приходить до наступного:

Так, згідно ст. 124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 КПК України - процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Частина 2 ст. 120 КПК України вказує на те, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року у справі за №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

КПК України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат у тому числі на правову допомогу, що входить до предмету доказування в кримінальному провадженні, вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 року у справі за №753/10228/20.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі за №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі за №199/3939/18-ц, теж зазначено, що аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі за №755/9215/15-ц, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 21.02.2022 року потерпіла ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклали договір про надання правової допомоги з АБ «Одуд і Партнери» в особі адвоката ОСОБА_7 . Зі змісту вказаного договору слідує, що вартість надання правової допомоги, порядок та строки розрахунків за цим договором, клієнти узгоджують з адвокатським бюро та визначаються додатковими угодами та актами приймання-передачі наданих послуг, які є його невід`ємними частинами.

21.02.2022 року зазначені сторони уклали додаткову угоду за №1, згідно з якою, розмір послуг (захист прав та інтересів клієнта у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування) складає 40 000 грн. До вказаної угоди додано розрахункову квитанцію вартістю 40 000 грн. Зі змісту вказаної додаткової угоди вбачається, що оплата послуг з надання правової допомоги здійснюється на розрахунковий рахунок бюро, в безготівковому порядку, шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок. При цьому правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, що підписується сторонами. Адвокатське бюро надає клієнтам акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої допомоги, розмір гонорару, що підлягає сплаті (був сплачений) відповідно до договору, додаткові витрати, понесені бюро понад узгоджену суму гонорару тощо.

03.11.2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали додаткову угоду за №2, згідно з якою, розмір витрат на правову допомогу становить 20 000 грн. (вартість послуги - захист прав та інтересів клієнта на стадії судового розгляду, втому числі представлення інтересів у суді першої інстанції). До вказаної угоди не додано жодного документу щодо оплати зазначених витрат. В той же час, зі змісту вказаної додаткової угоди також слідує, що оплата послуг з надання правової допомоги здійснюється на розрахунковий рахунок бюро, в безготівковому порядку, шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок. При цьому правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, що підписується сторонами. Адвокатське бюро надає клієнтам акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої допомоги, розмір гонорару, що підлягає сплаті (був сплачений) відповідно до договору, додаткові витрати, понесені бюро понад узгоджену суму гонорару тощо.

Суд враховує правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 20.07.2021 року у справі за №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Потерпіла ОСОБА_6 просила суд стягнути на свою користь з обвинуваченого витрати на правову допомогу, проте підтверджених розрахунком витрат на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги, понесених потерпілою, як і актів приймання-передачі наданої правової допомоги, суду не надано, а відтак зазначені вимоги є необґрунтованими та такі, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди в сумі 4 334 188,53 грн., суд виходить з наступного:

Так, зі змісту ст. 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі і у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частина 4 ст. 23 ЦК України зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, передбачено ч. 5 цієї статті.

Так, згідно ППВСУ за №4 від 31.03.1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під маральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Аналізуючи зазначені статті діючого законодавства, можливо прийти до висновку, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

В позовній заяві, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, представник потерпілої вказував на те, що наразі потерпіла змушена постійно відвідувати лікарів, консультуватися з ними з приводу відновлення здоров?я та приймати ліки, в тому числі і знеболювальні препарати, оскільки до теперішнього часу відчуває нестерпний фізичний біль. Все це завдає їй фізичних незручностей, постійних моральних переживань та страждань. Крім того, ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження які б, у разі нездійснення термінового хірургічного втручання, могли б привести до летальних наслідків, а тому сам факт усвідомлення такого стану також завдає останній душевних хвилювань. Також потерпіла тривалий час була прикута до ліжка, а потім змушена була деякий час пересуватися на інвалідному візку. Її звичайний життєвий уклад був порушений, в даний час вона не може займатися своїми звичними справами, перебуває в стані постійного стресу, змушена була звільнитися з роботи та маючи другу групу інвалідності не в змозі знайти іншу. Окрім іншого, додаткових моральних страждань додає їй і той факт, що ОСОБА_4 ухиляється від спілкування з нею, жодного разу не поцікавився її станом здоров`я та взагалі фактично не визнає своєї вини.

Крім того, з метою об`єктивної оцінки моральної шкоди у грошовій формі Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову психологічну експертизу, за заявою представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 . Так, згідно висновку експерта від 22.02.2023 року №477/22-27 досліджувана ситуація, а саме дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 15.02.2022 року, внаслідок якої ОСОБА_6 отримані травми, що призвели до інвалідності, негативних змін психоемоційної і соціальної сфер існування - дійсно є психотравмуючою для неї та через, що їй завдано страждань (моральну шкоду). Згідно зазначеної ситуації психотравмуючий характер обумовлений: сама ситуація для ОСОБА_6 є стресогенно-неочікуваною та екстремальною на фоні прямої загрози її життю. Переживання того що сталось, лікування яке продовжується та наслідки травмування, супроводжуються інтенсивними емоціями, а саме потрясінням, розгубленістю, тривогою, емоційним збудженням, психосоматичними розладами, депресивним настроєм, ускладненням соціального функціонування, безповоротне руйнування стійких життєвих планів, втрачені життєві та професійні зв?язки, неможливість продовжувати звичне активне життя та плин буття особистості. Вищезазначені ознаки спричинили ОСОБА_6 моральні страждання (моральну шкоду) та стали причинно-наслідковим зв?язком в ситуації, що розглядається у справі для визначення орієнтовного розміру відшкодування моральних страждань. За результатами проведеного дослідження, узагальненням матеріалів та за Методикою психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань осіб та відшкодування моральної шкоди (14.1.75), рекомендований розмір грошової компенсації завданої ОСОБА_6 , моральної шкоди, може дорівнювати грошовому еквіваленту у 648 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати 6 700 грн., тобто моральна шкода завдана потерпілій, згідно висновку експерта від 22.02.2023 року за №477/22-27 - 4 341 600 грн. (потерпіла просить стягнути 4 334 188,53 грн.)

Суд вважає, що потерпіла беззаперечно має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено її спричинення, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, що знайшла своє вираження у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала із-за фізичного болю у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_4 щодо неї; у душевних стражданнях, яких ОСОБА_6 зазнала у зв`язку із знищенням її майна. Провина ОСОБА_4 у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілій спричинення тяжких тілесних ушкоджень, судом встановлена. Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно яким розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, випливає зі змісту ч. 3 цієї статті.

Як слідує з роз`яснюючих положень п. 9 ППВСУ за №4 від 31.03.1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування потерпілій обвинуваченим моральної шкоди, суд виходить з того, що слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі за № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_4 вчинено зазначений злочин з необережності в тверезому стані, обвинувачений сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відразу добровільно надавши працівникам поліції відеозапис з камери відеореєстратора, що був стаціонарно закріплений в його автомобілі, після події, що трапилася не залишив місце ДТП, викликав швидку допомогу та працівників поліції. З урахуванням викладеного, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди - 1 000 000 грн.

З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_6 та стягнення з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 144 556,80 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. та ТзДВ СК «КРЕДО» на користь потерпілої страхові виплати за завдану шкоду майну - 128 500 грн., за шкоду життю і здоров`ю - 74 323,51 грн., моральну шкоду - 3 716,17 грн.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Крім того, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання в тому числі і про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.

Так, судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18.02.2022 року було накладено арешт на транспортні засоби:

-«Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 є ОСОБА_4 , який згідно розписки передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

-«Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 є ОСОБА_6 , який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 215.

Так, зі змісту вказаних ухвал слідує, що арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів. Суд вважає за необхідне при ухваленні вироку скасувати накладений під час досудового розслідування вказаного провадження арешт на зазначені автомобілі, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні експертиз з обвинуваченого на користь держави.

Відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання, в порядку виконання вироку.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати ОСОБА_4 з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18.02.2022 року, на автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 є ОСОБА_4 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18.02.2022 року, на автомобіль «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 є ОСОБА_6 - скасувати.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України речові докази, а саме:

-автомобіль «Great Wall Pegasus», д/н НОМЕР_1 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 є ОСОБА_4 , який згідно розписки передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 - залишити в розпорядженні останнього;

-«Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_3 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 є ОСОБА_6 , який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 215 - передати власнику.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в загальному розмірі - 45 770,70 грн., з яких витрати, пов`язані з проведенням експертизи за №СЕ-19/111-22/7458-ІТ від 26.05.2022 року в сумі 2 574,30 грн.; витрати, пов`язані з проведенням експертизи за №СЕ-19/111-22/7448-ІТ від 04.05.2022 року в сумі 1 716,20 грн.; витрати, пов`язані з проведенням експертизи за №СЕ-19/111-22/7449-ІТ від 20.04.2022 року в сумі 1 372,96 грн.; витрати, пов`язані з проведенням експертизи за №16987/16988/22-52 від 15.07.2022 року в сумі 9 816,04 грн.; витрати, пов`язані з проведенням експертизи за №220 від 24.07.2024 року в сумі 30 291,20 грн.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ТзДВ «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, страхових виплат за завдану шкоду майну, за шкоду життю та здоров`ю, а також витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт № НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) в рахунок відшкодування спричиненої майнової шкоди - 144 556,80 грн.; в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди - 1 000 000 грн.

Стягнути з ТзДК «Страхова компанія «КРЕДО» (код ЄДРПОУ 13622789, 69069, м. Запоріжжя, пр-т Моторобудівників, 34) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) в рахуноквідшкодування шкоди, заподіяної її майну - 128 500 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3 716,17 грн.; витрати за завдану шкоду життю і здоров`ю у розмірі 74 323,51 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, представнику потерпілої та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча суддя ОСОБА_1