Справа № 2- 656/2007року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді: Барашкова В.В.
при секретарі: Шевчук І.Ю.
з участю сторін і представників сторін: позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частину приватизованої квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, виділення грошової компенсації в рахунок 1/6 частини квартири та виселення у зв»язку з неможливістю сумісного проживання, суд , -
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частину приватизованої квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, виділення грошової компенсації в рахунок 1/6 частини квартири та виселення у зв»язку з неможливістю сумісного проживання.
Ухвалою суду від 12.06.2007 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено ОСОБА_4.
Під час провадження по справі позивачами уточнено позовні вимоги.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов підтримали та просили суд постановити рішення, яким припинити право власності на 1/6 частину приватизованої квартири, зареєстрованої на співвласника ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право власності на житло від 09.02.2001 року по АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру поАДРЕСА_1 від 09.02.2001 року, зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ 31.10.2006 року р/номер НОМЕР_1.; виділити ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі 34930 грн. в рахунок 1/6 частини приватизованої квартири; виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4. позовні вимоги вважала підставними і просила задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. За таких обставин, керуючись ст. ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає, що в даному випадку можна провести заочний розгляд справи, враховуючи, що позивачі та третя особа не заперечують проти такого розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.02.2001 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_4., ОСОБА_6 та ОСОБА_5. є співвласниками квартири по АДРЕСА_1 Як вбачається з Технічного паспорту на квартиру вищевказана квартира складається з трьох кімнат, загальною площею 61, 4 кв.м.
Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Як встановлено під час провадження по справі відповідач ОСОБА_5. систематично порушує правила співжиття в квартирі, даний факт підтверджується Довідкою Вовчинецького відділення міліції від 19.10.2006 року № 2530. та поясненнями сторін по даній справі. Тому спільне сумісне проживання позивачів та відповідача в спірній квартирі є неможливим.
Між тим, як вбачається Акту обстеження матеріально-побутових умов сім»ї відповідач ОСОБА_5. проживає в АДРЕСА_2. Його частка в квартирі поАДРЕСА_1 є незначною, тому є доцільним виділення ОСОБА_5. грошової компенсації в сумі 34930 грн. в рахунок 1/6 частини приватизованої квартири, внесеної позивачами на депозитний рахунок ТУ ДСА в Івано-Франківській області. Такі дії не завдадуть істотної шкоди інтересам відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність» - власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Окрім цього, як зазначалося вище відповідач по даній справі систематично порушує правила співжиття в спірній квартирі.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтерисованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру поАДРЕСА_1 від 09.02.2001 року, зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ 31.10.2006 року р/номер НОМЕР_1 та така не підлягає до задоволення оскільки, позивачами під час провадження по справі не надано належних і допустимих доказів існування порушень чи невідповідність закону оспорюваного свідоцтва.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність», ч.1 ст. 365 ЦК України, ч.1 ст. 116 ЖК України, ч 208, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частину приватизованої квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, виділення грошової компенсації в рахунок 1/6 частини квартири та виселення у зв»язку з неможливістю сумісного проживання - задоволити частково.
Припинити право власності на 1/6 частину приватизованої квартири, зареєстрованої на співвласника ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право власності на житло від 09.02.2001 року по АДРЕСА_1
Виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську.
Кошти внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА в Івано-Франківській області в сумі 34930 грн. сплатити ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 800 грн. судових витрат по справі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано позивачем протягом десяти днів з дня проголошення
рішення, апеляційна скарга на рішення подається позивачем протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.