Справа № 2-1127\07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2007 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
· головуючого - КЛОЧКО О.В.
· при секретарі - ДРОБОТ І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про розірвання договору та відшкодування збитків -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про розірвання договору та відшкодування збитків, що були їй завдані внаслідок його невиконання відповідачем, на загальну суму 822698,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на такі обставини, що викладені в позовній заяві, а саме :
26.04.1993 року між комерційною фірмою „Фонд" та відповідачем - Черкаським державним заводом хімічних реактивів був укладений договір на дольову участь в будівництві житла першої черги восьмисекційного будинкуАДРЕСА_1загальною площею 364 кв. м. Згідно пункту 2.1. Договору вартість будівництва 1 кв. м. житла складала 200 тисяч карбованців, загальна вартість договору складала 72 000 000 карбованців.
Згідно до умов договорів комерційна фірма „Фонд" взяла на себе зобов'язання по фінансуванню витрат на знос старих будівель, виготовлення проектно-кошторисної документації та веденню будівництва.
Розрахунок між сторонами був встановлений крім грошової форми, також у формі надання автотранспортних послуг, поставки палива, будівельних та інших матеріалів та обладнання.
За підсумками фінансово-господарських відносин між відповідачем та фірмою „Фонд", що підтверджені актом звірки взаєморозрахунків, зобов'язання по фінансуванню будівництва квартир були виконані в повному обсягу.
30.10.2002 року між позивачкою ОСОБА_1. та фірмою „Фонд" був укладений договір про передачу долі в дольовому будівництві першої черги житлового будинку АДРЕСА_1. Предметом вказаного договору стала уступка фірмою „Фонд" на користь позивачки сплаченої в повному обсягу частки в будівництві першої черги восьмисекційного багатоповерхового будинкуАДРЕСА_1площею 155,66 кв. м., яка складалася з однокімнатної і чотирьохкімнатної квартир заНОМЕР_1
11.11.2002 року в зв'язку з заміною кредитора між позивачкою та відповідачем був укладений договорі № 41 на дольову участь в будівництві житла. Предметом договору стало житло, яке було визначено в договорі про
уступку частки в будівництві від 30.10.2002 року, тобто квартири НОМЕР_1 площею 103,83 кв. м. і 51,82 кв. м.
11.11.2003 року в зв'язку з додатковими витратами на будівництво позивачка на вимогу відповідача доплатила 1084,80 грн. На її письмове звернення щодо передачі житла у власність відповідач відповіді не надав.
В липні 2005 року позивачці стало відомо про те що будинок зданий в експлуатацію, в зв'язку з чим вона звернулася з позовом до суду про визнання права власності на спірні квартири. В позові їй було відмовлено з тих підстав, що спірні квартири на законних підставах вибули з володіння відповідача і перебувають у власності третіх осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка ОСОБА_1. послалася на те, що на цей час квартири на законних підставах передані третім особам, тому виконати договірні зобов'язання є неможливим. Вини позивачки в тому, що квартири стали власністю третіх осіб, немає. Тому, вона вважає, що договір підлягає розірванню, а відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані невиконанням договору збитки, розмір яких на час подачі позову складає -700470 гривень, а на день розгляду позову складає 822698,12 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. позовні вимоги підтримала повністю та в ході судового розгляду справи уточнила та доповнила правові підстави позову та збільшила суму позовних вимог з 700470 грн. до 822698,12 грн., визначивши збитки за невиконання договору по передачі чотирикімнатної квартири в розмірі 540071,84 грн., а однокімнатної- 282626,28 грн.
Представник позивачки ОСОБА_2. також підтримав позовні вимоги ОСОБА_1.
Представник відповідача - Черкаського державного заводу хімічних реактивів - Петренко CO. позов не визнав.
При цьому, в судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що відповідач 11.11.2002 року уклав з позивачкою договір № 41 на дольову участь в будівництві житла та підтвердив, що позивачка брала участь у фінансуванні двох квартир - чотирикімнатної та однокімнатної загальною площею 155,66 кв. м. Не заперечував проти наданих позивачкою документів, що свідчать про повний розрахунок за будівництво квартири. Однак просив суд відмовити в задоволенні позову зважаючи на те, що позивачки пропустила трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. На думку відповідача строк позовної давності сплинув 16.01.2007 року в зв'язку з тим, що будинок був зданий в експлуатацію 16.01.2003 року. Позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права 02.02.2007 року.
Крім того суду були надані письмові заперечення проти позову, в яких відповідач вказує на те, що в позові слід відмовити з тих причин, що 25.01.2005 року ухвалою Господарського суду Черкаської області було порушено справу про банкрутство відповідача. Ухвалою вказаного суду від 26.08.2005 року позивачку не визнано конкурсним кредитором та відмовлено
у задоволенні вимог про передачу квартир. На думку відповідача , така відмова дорівнює відмові в позову, тому, позивачці слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши сторони , дослідивши наявні в справі письмові докази, суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають до повного задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 26.04.1993 року між комерційною фірмою „Фонд" та відповідачем був укладений договір на дольову участь в будівництві житла першої черги восьмисекційного будинкуАДРЕСА_1загальною площею 364 кв. м. Згідно пункту 2.1. Договору вартість будівництва 1 кв. м. житла складала 200 тисяч карбованців. Загальна вартість договору складала 72 000 000 карбованців.
Згідно умов договорів комерційна фірма „Фонд" взяла на себе зобов'язання по фінансуванню витрат на знос старих будівель, виготовлення проектно-кошторисної документації та веденню будівництва.
Приватна фірма «Фонд» виконала взяті нас себе зобов'язання по фінансуванню будівництва та виконала їх, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.
30.10.2002 року між позивачкою та фірмою „Фонд" був укладений договір про передачу долі в дольовому будівництві першої черги житлового будинку АДРЕСА_1, яка складалася з квартир НОМЕР_1 загальною площею 155,66 кв.м.
11.11.2002 року в зв'язку із заміною первісного кредитора приватного підприємства «Фонд» між позивачкою та відповідачем був укладений договір № 41 на дольову участь в будівництві житла. Предметом договору є однокімнатна та чотирикімнатна квартири АДРЕСА_1 відповідно площею 51,82 кв. м. і 103,84 кв.м. та загальною площею 155,66 кв.м.
Позивачка, як новий кредитор, повністю сплатила відповідачу дольову участь, тому , вважається особою, яка повністю виконала взяті на себе зобов'язання за договором.
Це підтверджується посиланням сторін в п. 2 договору № 41 від 11.11.2002 року на повний розрахунок за дольову участь на момент його укладання.
Крім того , позивачка здійснила доплату 1560 грн. на письмову вимогу відповідача від 25.10.2001 року № 6419, що підтверджується квитанцією № 1154 до прибуткового касового ордеру від 11.11.2002 року та компенсувала приватній фірмі «Фонд» витрати на дольову участь в сумі 31132000 крб., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 04.04.1996 року із розрахунку 200000 карбованців за 1 кв.м.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, до вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідач по справі в одноособовому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за договором та не передав у власність позивачці квартири за НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 614 ЦК України, доведення відсутності вини покладається на особу, що порушила зобов'язання. Відсутність своєї вини в невиконані договірного зобов'язання відповідач в суді не довів.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку , що в зв'язку з односторонньою відмовою від виконання зобов'язань , достатньо правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору та відшкодуванню збитків позивачу, які завдані таким невиконанням..
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому розмірі.
Позивачка за договором повинна була одержати житло загальною площею 155,66 кв. м. та з вини відповідача не одержала таке майно. Щоб відновити свої права вона мусить зробити додаткові витрати, розмір яких складає вартість житла, що не було передано їй відповідачем по справі на виконання договірних зобов'язань.
Згідно наданого позивачем розрахунку загальна ринкова вартість чотирикімнатної та однокімнатної квартири площею 155,66 кв.м. в районі розташування будинкуАДРЕСА_1складає 822698,12 грн. із розрахунку мінімальної вартості 1 кв. м. житла 5201,50 грн. Розрахунок підтверджено висновком сертифікованого суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємства «Ажіо».
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з
урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а як що вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
В зв'язку з тим, що позивачці за договором не передано дві квартири, для відновлення її прав їй необхідно зробити витрати в розмірі вартості таких квартир виходячи з ринкових цін на день ухвалення рішення. Виходячи з принципу повного відшкодування збитків, суд вважає, що їх розмір позивачем доведений та складає 822698,12 грн.
Судом не взяті до уваги твердження відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності виходячи з наступного.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається коли особа дізналася або мала дізнатися про порушене право.
В п. 1 договору № 41 від 11.11.2002 року про дольову участь в будівництві житла вказано, що відповідач по справі зобов'язаний передати житло позивачці на протязі десяти днів від дати здачі будинку в експлуатацію.
Той факт, що позивачка 03.02.2004 року звернулася до відповідача з заявою передати їй у власність квартири не є доказом того, що їй стало відомо про здачу будинку в ексіїлуатацію, бо про це не йдеться в тексті заяви. Така думка є припущенням відповідача. Відповідач не довів належними доказами до відому позивачки - як про факт здачі їм будинку в експлуатацію, так і про те, що позивачка знала про такі обставини. Крім того, сам відповідач не дав відповіді відповідачці на її заяву. Зі змісту договору вбачається, що саме сторона, що взяла на себе обов'язок по здачі будинку в експлуатацію ЗОБОВ'ЯЗАНА повідомити позивачку про факт здачу житлового будинку в експлуатацію.
Крім того, заслуговує на уваги посилання позивача про те, що згідно умов договору про дольову участь в будівниці житла саме відповідач взяв на себе обов'язок здати збудований будинок в експлуатацію. Згідно ст. 527 ЦК України, зобов'язання повинно бути виконано належними сторонами. А з наданих суду документів, зокрема з рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2005 року та Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта першої черги 8-секційного житлового будинку поАДРЕСА_1 вбачається, що будинок відповідачем в експлуатацію не здавався в зв'язку з тим, що рішенням Черкаського міськвиконкому № 1378 від 15.12.2003 року функції замовника будівництва були передані ЗАТ «Черкасизалізобетон». Саме вказане підприємство здійснило здачу будинку в експлуатацію.
В зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що відповідач взагалі не виконав свого зобов'язання по здачі будинку в експлуатацію.
Не ґрунтується на законі твердження відповідача по справі про те, що його зобов'язання перед позивачкою вважаються погашеними на підставі ч. 2
ст. 14 Закону України «Про банкрутство» в зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2005 року було порушено справу про банкрутство відповідача, а ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 року позивачку не визнано конкурсним кредитором та відмовлено у задоволенні вимог передати квартири.
Припинення зобов'язань врегульовано главою 50 ЦК України. Порушення справи про банкрутство Цивільним кодексом України, як підстава для припинення зобов'язань за договором не передбачена.
Крім того , 2.12.2005 року по справі про банкрутство № 10/563 затверджено мирову угоду і платіжеспроможність боржника - відповідача по справі, відновлена. Тому, суд розглядає поданий позов по суті і до майнових відносин застосовує норми Цивільного кодексу України.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України. В постанові № 6/502 від 08.04.2003 року по аналогічній справі Верховний Суд України вказав на правомірність розгляду судом справи в позовному порядку та застосування норм Цивільного кодексу за позовом особи, яка не була визнана в процедурі банкрутства конкурсним кредитором, після затвердження мирової угоди та відновлення платіжеспроможності боржника. Судові витрати по розгляду справи підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11,213-215, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 22,23, 261,526,610,611,623,651 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Розірвати договір № 41 від 11.11.2002 року на дольову участь в будівництві житла, що був укладений між ОСОБА_1 та підприємством «Черкаський державний завод хімічних реактивів».
Стягнути з Черкаського державного заводу хімічних реактивів адреса 18036, МСП, м. Черкаси вул.. Чигиринська, 21, код ЄДРПОУ 00205104, р/р НОМЕР_1 в ЧФ ТОВ «Укрпромбанк» м. Черкаси, МФО 354927, на користь ОСОБА_1завдані збитки в сумі 822698,12 гривень.
Стягнути з Черкаського державного заводу хімічних реактивів на користь ОСОБА_1судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 170 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, а всього 200 гривень.
Стягнути з Черкаського державного заводу хімічних реактивів державне мито у прибуток держави в сумі 1530 гривень.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення . Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через суд першої інстанції.