Справа №:755/387/25

Провадження №: 1-кс/755/534/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2025 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100040001564, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України,

встановив:

У провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100040001564, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна.

Строки звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна дотримані, оскільки вилучення майна, згідно протоколу обшуку відбулося 05 лютого 2025 року, клопотання прокурором подане 06 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку.

Отже, клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України.

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, подав заяву, в якій просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, зазначивши, що позицію викладену у клопотанні підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Власник майна - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності учасників, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши зміст клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100040001564, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.

Так, на території Дніпровського району м. Києва здійснює протиправну діяльність група осіб, яка займається замовленням прекурсорів у невстановлених осіб в особливо великих розмірах для подальшого виготовлення психотропної речовини «Амфетамін», з метою подальшого збуту.

05.02.2025 року в період часу з 07:44 по 09:09 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09.01.2025 справа № 755/387/25 (провадження №1-кс/755/88/25) було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone SE, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 - спец. пакет ICR0096242; ?поліетиленові пакети у кількості 3 шт. з порошкоподібною речовиною світлого кольору - спец. пакет ICR0096243; ?електронні ваги, три зіп-пакети з залишками порошкоподібної речовини, три пластикові карти із залишками порошкоподібної речовини, металевий пінцет із залишками порошкоподібної речовини, два предмета (пристрої) для вживання наркотичної речовини із залишками порошкоподібної речовини - спец. пакет ICR0096254.

05.02.2025 року на підставі ст. 98 КПК України старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 винесено постанову про визнання вищезазначеного майна речовими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на нього є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом, так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

За викладених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 05.02.2025 року в кримінальному провадженні № 12024100040001564, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, під час проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , а саме:

- мобільний телефон Iphone SE, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

-? ?поліетиленові пакети у кількості 3 шт. з порошкоподібною речовиною світлого кольору;

-? ?електронні ваги, три зіп-пакети з залишками порошкоподібної речовини, три пластикові карти із залишками порошкоподібної речовини, металевий пінцет із залишками порошкоподібної речовини, два предмета (пристрої) для вживання наркотичної речовини із залишками порошкоподібної речовини.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1