ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/4097/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 ,

Провадження апел.суду №11-кп/818/804/25 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.347,

ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ст. 348,

ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194,

ч. 2 ст. 28 ст. 348 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

       головуючого                                - ОСОБА_2 ,

       суддів                                        - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       за участю секретаря                        - ОСОБА_5 ,

       обвинуваченого                                - ОСОБА_6 ,

       захисника                                        - ОСОБА_7 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220460000772 від 16.04.2020 та за № 12019220000000051 від 16.01.2019 за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 347, частиною 1 статті 14, частиною 2 статті 28, статтею 348, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 194, частиною 2 статті 28, статтею 348 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 23.03.2025 включно, без визначення застави.

Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Захисник в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, застосувати щодо обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або визначити розмір застави.                        Апеляційні вимоги мотивує тим, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України щодо мети та підстав продовження запобіжних заходів. Прокурором у клопотанні не наведено жодної аргументації щодо продовження існування ризиків, враховуючи, що у кримінальному провадженні вже пройшов значний час. Крім того, суд першої інстанції мав перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.                                                Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід, з метою лікування та допомоги родині.                                                                В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що тривалий час запобіжний захід продовжується за сфабрикованим обвинуваченням. Суд не приймає до уваги всіх обставин. ОСОБА_6 зазначає, що він має батька, місце постійного проживання, двох неповнолітніх дітей 2018 та 2013 року народження, міцні соціальні зв`язки, має можливість внесення застави. Вказує, що інкриміновані йому злочини не вчиняв, переховуватися не збирається, має захворювання та потребує лікування.

Від прокурора ОСОБА_8 надійшла заява, в якій він просить проводити апеляційний розгляд без його участі, залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, врахувати підвищену небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів. Одночасно прокурор зазначив, що 23.01.2025 у судовому засіданні суду першої інстанції проведено допит потерпілого ОСОБА_9 , під час якого, у зв`язку із порушенням порядку обвинуваченим, колегія суддів тричі робила ОСОБА_6 зауваження, але так і не видалила останнього з зали судового засідання. Під час відповіді потерпілого на запитання ОСОБА_6 , останній висловлювався лайкою на адресу потерпілого, у зв`язку із чим головуючим оголошено 15-хвилинну перерву, після чого ОСОБА_6 , в присутності сторони захисту та обвинувачення погрожував потерпілому фізичним насильством.

Враховуючи положення частини 4 статті 422-1 КПК України та зміст заяви прокурора, суд апеляційної інстанції вважає можливим здійснювати розгляд апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника без участі прокурора.

       Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, посилалися на тривале перебування обвинуваченого під вартою, необхідність оперативного хірургічного втручання для обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не встановила підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.                                Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.                                        Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував кількість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та їх тяжкість, дані про особу обвинуваченого, стадію судового провадження та дійшов обгрунтованого висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв`язку із чим застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується апеляційний суд.

Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких є злочини, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.                                                                                Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується: у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 347 КК України, тобто в умисному пошкодженні майна, що належить працівникові правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням службових обов`язків працівником правоохоронного органу, вчинене за попередньою змовою групою осіб;                                                                                                                у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14, частиною 2 статті 28, статтею 348 КК України, тобто у готуванні до посягання на життя працівника правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;                                                                        у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;                у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, статтею 348 КК України, тобто у посяганні на життя працівника правоохоронного органу, тобто замах на вбивство працівника правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинене за попередньою змовою групою осіб.                                                        Надаючи оцінку ризикам, встановленим судом першої інстанції, колегія суддів враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Колегія суддів приймає до уваги обсяг та зміст пред`явленого обвинувачення, суворість можливого покарання у випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що обгрунтовано вказує на наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. При цьому, наявність у обвинуваченого родинних зв`язків, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, в даному випадку не є безумовною обставиною, яка виключає існування встановленого ризику.                Суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованістю висновків суду першої інстанції щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, враховуючи, що в оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час судом першої інстанції не всі допитані.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги ту обставину, що потерпілий ОСОБА_10 , до якого на стадії досудового розслідування був застосований захід безпеки учасника кримінального провадження, у судовому засіданні під час його допиту повідомив, що він впізнав ОСОБА_6 , який здійснив на нього напад, у зв`язку із наведеним, колегія суддів суду першої інстанції вважала, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, він матиме можливість впливати на потерпілого, а саме підбурювати його до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні.                                        До того ж, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, потерпілий ОСОБА_10 та його представник у судовому засіданні суду першої інстанції, підтримали прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Прокурор у своїй заяві від 04.02.2025 також зауважує щодо поведінки обвинуваченого у суді першої інстанції, який під час відповіді потерпілого висловлювався лайкою на адресу потерпілого, у зв`язку із чим головуючим оголошено 15-хвилинну перерву, після чого ОСОБА_6 у присутності сторони захисту та обвинувачення, погрожував потерпілому фізичним насильством.                                                                                                Небезпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що з урахуванням кількості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, вчинених у різний час, існує велика ймовірність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому навів в ухвалі обгрунтовані мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.                        Доводи апеляційних скарг не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

       Щодо посилання обвинуваченого на сфабриковане обвинувачення щодо нього та його непричетність до інкримінованих злочинів, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції безпосередньо не досліджуючи доказів та безпосередньо не отримуючи показань свідків, потерпілих позбавлений процесуальної можливості надати оцінку таким доводам обвинуваченого в контексті достатності доказів для доведення його винуватості.                                Переглядаючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, колегія суддів не надає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення, не перевіряє законність їх отримання органом досудового розслідування, в тому числі і не оцінює зміст досліджених судом першої інстанції доказів, показань свідків, потерпілих, які безпосередньо надаються суду першої інстанції, що є завданням перш за все суду першої інстанції, який здійснює судовий розгляд відповідного кримінального провадження.                                                                                                Лише суд першої інстанції за результатами судового провадження може надати оцінку всім доказам як окремо, так і в сукупності та визначити їх достовірність, достатність та допустимість. Заперечення обвинуваченим причетності до інкримінованих злочинів мають бути перевірені судом першої інстанції в ході судового розгляду, який може зробити висновок чи підтверджується пред`явлене обвинувачення, доказами, наданими стороною обвинувачення.                                                                                                Щодо посилання обвинуваченого на його незадовільний стан здоров`я, колегія суддів зазначає наступне.                                                                        В апеляційній скарзі обвинувачений посилається на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова за № 639/7232/24, якою як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, доручено керівництву Харківської міської медичної частини № 27 та філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях забезпечити обстеження ув`язненого ОСОБА_6 для встановлення діагнозу та призначення необхідного лікування.                                Захисник обвинуваченого суду апеляційної інстанції підтвердив вказані обставини, зазначив, що є декілька таких судових рішень, однак адміністрація установи, де утримується обвинувачений, не реагує, повідомив, що дії уповноважених осіб в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалися.                                                                                                Суду апеляційної інстанції не надано обгрунтованих доказів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого під вартою за станом його здоров`я. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, у зв`язку із чим обвинувачений не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із клопотанням про призначення судово-медичної експертизи для встановлення наявності чи відсутності захворювання, яке перешкоджає утриманню обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора.                Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Суд апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції обгрунтовано на даному етапі провадження не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, з огляду на положення частини 4 статті 183 КПК України.

Щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, то судом першої інстанції враховано, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 24 вересня 2021 року включно без визначення застави. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався слідчим суддями Київського районного суду м. Харкова.                                                                                                        Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2022 року ОСОБА_6 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави включно до 16 жовтня 2022 року, який у подальшому неодноразово був продовжений, останній раз до 26 січня 2025 року включно.                                                                                                        Надаючи оцінку доводам обвинуваченого щодо його тривалого перебування під вартою, суд першої інстанції посилався на складність даного кримінального провадження, кількість обвинувачених, соціальний інтерес до злочину, наслідки насильницьких злочинів, пов`язаних із спричиненням тілесних ушкоджень, із застосуванням зброї, обсяг матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження.                        

Разом з тим, з огляду на строк перебування обвинуваченого під вартою, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог статті 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду кримінального провадження, за яким обвинувачений перебуває тривалий час під вартою.

       З огляду на наведене, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали та застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 року – залишити без змін.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог статті 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду кримінального провадження, за яким обвинувачений перебуває тривалий час під вартою.        

Роз`яснити ОСОБА_6 право на звернення з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення захворювань, які перешкоджають утриманню обвинуваченого у слідчому ізоляторі.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.

Головуючий:

Судді: