Справа № 204/8994/19

Провадження № 2/204/11/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

за участю представника третьої особи Скосарева І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Воробйова Олена Олександрівна, Дніпровська міська рада, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення ІХ (РНОНМ 838709812101), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Воробйовою О.О., зареєстрований в реєстрі за №1461; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 967 400,00 грн. В обґрунтування позовної заяви вказано, що 04 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення IX (РНОНМ 838709812101), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Воробйовою Оленою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 1461. За умовами пункту 1.1 даного договору ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_5 зазначене житлове приміщення, а останній приймає його у власність, сплативши обумовлену в п. 2.1 грошову суму за житлове приміщення. За змістом п. 2.1 даного договору продаж за домовленістю сторін вчиняється за суму 967 400,00 грн., яка сплачена ОСОБА_3 до підписання цього договору, банківським переказом в безготівковій формі на рахунок ОСОБА_4 , який підписом під цим договором, підтверджує факт повного розрахунку за продане житлове приміщення, що також підтверджується платіжним дорученням № 2 від 04 вересня 2019 року. Право власності за позивачем зареєстровано 04 вересня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно Витягу з ДРРГІ на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 179732790, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 838709812101, номер запису про право власності 33072844, виданого 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Воробйовою О.О. 11 жовтня 2019 року ОСОБА_3 прибув до придбаного житлового приміщення і виявив, ще замки були змінені та потрапити до приміщення не мав можливості. Після чого було викликано поліцію та цього ж дня ОСОБА_3 звернувся з заявою до Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області щодо притягнення до відповідальності невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи майном, що належить останньому. Після прибуття працівників поліції до спірного житлового приміщення також прибули представники Дніпровської міської ради та повідомили, що зазначене приміщення належить територіальній громаді міста Дніпра ще з 2003 року і невідомі особи неодноразово шахрайськими діями намагалися припинити право комунальної власності. Станом на 16 грудня 2019 року право власності на: житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення IX (РНОНМ 838709812101) в цілому зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 193670686 від 18 грудня 2019 року; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 40 (РНОНМ 105164912101) в цілому зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 193672009 від 18 грудня 2019 року. Таким чином, позивач вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту прав та інтересів ОСОБА_3 є передбачений законом спосіб захисту, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 229 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 під час вчинення оспорюваного правочину помилився щодо обставин, які мають істотне значення, що виразилося у помилці як природи правочину, так і властивостей, якості речі, які взагалі унеможливлюють її використання за цільовим призначенням, враховуючи, що по-перше за договором було придбане житлове приміщення на першому поверсі, а після з`ясувалося, що це нежитлове приміщення на цокольному поверсі, а по-друге спірне майно знаходиться у комунальній власності та належить територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, а не продавцю ОСОБА_4 . Також враховуючи, що в розумінні ст. 658 ЦК України право продажу товару належить лише власникові товару, то покупець ОСОБА_3 помилився стосовно прав та обов`язків сторін.

Не погодившись з позовними вимогами, представник відповідача подав до суду відзив на позовному заяву, відповідно до якої вказав наступне. В позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 229 ЦК України оспорюваний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки: ОСОБА_3 під час вчинення оспорюваного правочину помилився щодо обставин, які мають істотне значення, що виразилося у помилці як природи правочину, так і властивостей, якості речі, які взагалі унеможливлюють її використання за цільовим призначенням, оскільки: за договором було придбане житлове приміщення на першому поверсі, а після з`ясувалося, що це не житлове приміщення на цокольному поверсі; спірне майно знаходиться у комунальній власності та належить територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, а не продавцю ОСОБА_4 ; відповідно до положень ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить лише власникові товару, то покупець ОСОБА_3 помилився стосовно прав та обов`язків сторін. 04.09.2019 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення IX (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 838709812101), посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Воробйовою О.О., зареєстрований за реєстровим №1461. Обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 є хибними, не відповідають дійсності та є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, виходячи з наступного. Позивач ОСОБА_3 придбав у відповідача ОСОБА_4 житлове приміщення IX (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 338709812101), загальною площею 114,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час в позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначає, що за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №40 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 105164912101), загальною площею119,8 кв.м. Тобто, це є два окремих об`єкта нерухомості, які мають різну нумерацію, різні реєстраційні номери, різні площі, різний опис, окрім іншого придбаний позивачем об`єкт нерухомості є житловим на відмінну від того об`єкту нерухомості, що належить Територіальній громаді міста. Відповідно до п.4.2 оскаржуваного договору, покупець підтвердив, що житлове приміщення, яке продавалося, візуально було оглянуто ним до підписання цього договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню житлового приміщення за призначенням, самовільних перепланувань та реконструкцій зроблених Продавцем, на момент огляду, виявлено не було та його стан відповідає даним, залученим у вищевказаному технічному паспорті. Тобто, твердження позивача ОСОБА_3 , що він помилився щодо обставин, які мають істотне значення не відповідає дійсності та спростовується самим договором купівлі-продажу. Щодо тверджень позивача ОСОБА_6 , що він помилився щодо природи правочину також не відповідає дійсності, оскільки відповідно до оскаржуваного договору, сторони до підписання договору ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, під час підписанні договору сторони перебували при здоровому розумі, ясній пам`яті та діяли добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договори. Оскаржуваний договір було укладено відповідно до вимог законодавства, а тому будь-які підстави для визнання його недійсним відсутні. Вважаю за необхідне зазначити, що в п. 1.3. оскаржуваного договору зазначено на підставі яких правоустановчих документів відчужуване нерухоме майно належало ОСОБА_4 . На момент укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 був законим та єдиним власником відчужуваного майна, яке належало йому у законний спосіб. У зв`язку з чим, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні рішення залишив на розсуд суду.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З рахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим законодавець встановив загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Таким чином, розпоряджатись майном може тільки власник.

За змістом положень статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 вересня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового приміщення, відповідно до якого продавець передає у власність покупця житлове приміщення ІХ, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець приймає у власність зазначене житлове приміщення, сплативши продавцю обумовлену в пункті 2.1. грошову суму за житлове приміщення. Опис об`єкта: у житловому будинку літ. Літ. А-9 на І поверсі житлове приміщення ІХ складається: приміщення І - тамбур, 1 - коридор, 2, 3, 4 - житлове приміщення, 5 - коридор, 6 - комора, 7, 8 - коридор, 9 - душ, 10 - туалет, 11 - кухня, 12 - житлове приміщення. Загальна площа 114,9 кв.м. житлова площа 78,5 кв.м.

Продаж за домовленістю сторін вчиняється за суму 967400,00 грн., яка сплачена покупцем до підписання цього договору банківським переказам в безготівковій формі.

У договорі вказано, що житлове приміщення, що відчужуються належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого 12 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кохан Г.Л.

Згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №179732790 від 04.09.2019 року житлове приміщення ІХ, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а, літ. А-9 на І поверсі житлове приміщення ІХ складається: приміщення І - тамбур, 1 - коридор, 2, 3, 4 - житлове приміщення, 5 - коридор, 6 - комора, 7, 8 - коридор, 9 - душ, 10 - туалет, 11 - кухня, 12 - житлове приміщення належить на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, №189529965 від 20.11.2019 року нежитлове приміщення №40, опис на першому поверсі житлового будинку літ А-9, нежитлове приміщення №40, загальною площею 119,8 кв.м., яке складається із позиції 1-11, а - ганок, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за Територіальною громадою міста Дніпра.

Відповідно до листа КП «Міські активи» ДМР від 24.06.2024 року №763 вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.06.2018 року №566 «Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна» 01 серпня 2022 року Комунальним підприємством «Міські активи» ДМР було зараховано на балансовий облік об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №40 на першому поверсі житлового будинку літ. А-9, загальною площею 119,8 кв.м., ганок літ. А за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно поверхового плану нежитлове приміщення №40 тотожне з житловим приміщенням №ІХ.

Рішенням Дніпровської міської ради №15/47 від 29.01.2014 року визначено, що об`єкти нерухомого майна згідно з додатком є об`єктом права комунально власності територіальної громади міста Дніпропетровська, зокрема, нежитлове приміщення №40, опис: на першому поверсі житлового будинку літ А-9, нежитлове приміщення №40, загальною площею 119,8 кв.м., яке складається із позиції 1-11, а - ганок, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із наданої копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2000 року по справі №2-1169, зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про захист права власності - задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_7 на нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення, загальною площею 117,2 кв.м. по АДРЕСА_3 .

Проте, згідно відповіді Дарницького районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2019 року №5/872/19 вбачається, що згідно алфавітних показників архіву суду з 1999-2000 року справи де сторонами значиться ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не зареєстровано.

Також, прокурором відділу обласної прокуратури надано клопотання відповідно до якого, повідомлено суд, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12016040650000163 встановлено, що ОСОБА_7 ніколи не мав права власності на об`єкти нерухомості зазначені у підробленому судовому рішенні Дарницького районного суду міста Києва справа №2-1169. Усі документи у реєстраційні справі на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , включаючи копії паспортів підроблені.

Таким чином, житлове приміщення ІХ, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а, літ. А-9 не існує.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення ІХ (РНОНМ 838709812101), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Воробйовою О.О., зареєстрований в реєстрі за №1461 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що наявні передбачені ст. 661 ЦК України підстави для відшкодування позивачу збитків, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та реєстрації за нею права власності на відповідне нерухоме майно він не міг знати про права третіх осіб на нерухоме майно.

Отже вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2019 року у розмірі 967400,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 10373,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 13, 15, 16, 18, 204, 215, 216, 229, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 42, 76-82, 89, 141, 203, 215-216, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Воробйова Олена Олександрівна, Дніпровська міська рада, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення ІХ (РНОНМ 838709812101), укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Воробйовою О.О., зареєстрований в реєстрі за №1461.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 967 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10373,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Воробйова Олена Олександрівна, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 5, прим. 2;

Дніпровська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 75.

Суддя В.В. Самсонова