УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-548       Головуючий у 1 інстанції   -  Кобзій Б.І.

2007 р.                           Суддя-доповідач                            -   Триголов В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця 22 дня                                                м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді   -   Триголова В.М. ,

суддів - Омельченко Л.М. ,  Бондаревської СМ. ,

при секретарі - Колодюк О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського райсуду М. Кременчука від 18 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,  відшкодування моральної шкоди,  зустрічним позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,  -

встановила:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини із всіх видів заробітку щомісячно,  але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи з 21 серпня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та звернувся з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітнього сина разом з ним.

ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги не визнала,  посилаючись на їх безпідставність та,  що зустрічними позовними вимогами їй заподіяно моральні страждання та прохала стягнути з ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Рішенням Крюківського райсуду М. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини із всіх видів заробітку щомісячно,  але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи з 21.08.2006 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у прибуток держави в розмірі 51 гривні.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Зустрічну позовну заяву залишено без задоволення.

В апеляційному порядку вказане рішення оскаржив ОСОБА_1,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права,  невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт скаржиться на те,  що судом не враховано,  що в нього сезонний мінливий заробіток і стягнення аліментів в розмірі 1/2 частини заробітку є недоцільним і несправедливим та не в інтересах малолітнього сина.

Не звернув суд уваги на його доводи та надані ним докази,  які свідчать про те,  що син протягом останніх років проживав з ним,  утримувався за його рахунок та за рахунок його батьків,  а позивачка ніякої участі у вихованні дитини не приймала,  його вихованням не займалась,  а влітку 2006 року без його згоди забрала сина проживати разом з нею,  перевівши дитину в іншу школу,  чим завдала йому моральної травми.

Рішення суду вважає незаконним,  просить його скасувати,  ухвалити нове,  яким стягнути аліменти з нього в твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн. щомісячно.

Колегія суддів,  перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог,  прийшла до висновку,  що апеляційну скаргу необхідно відхилити з слідуючих підстав.

Судом вірно встановлено,  що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до 14.11.2001 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  який після його розірвання постійно проживав з матір'ю.

Оскільки відповідачем не надавалось достатньої матеріальної допомоги для утримання неповнолітнього сина,  суд на законних підставах задовольнив в цій частині позовні вимоги. 

Судом першої інстанції вірно визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з матір'ю,  так як остання має окрему квартиру,  що відповідає житловим та санітарним нормам,  а також містить належні умови для нормального проживання,  розвитку та виховання дитини.

Обгрунтовано судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди,  так як позивачкою ОСОБА_2 не доведено заподіяння такої шкоди.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права,  а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  колегія суддів прийшла до висновку,  що підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст. 3ОЗ,  308 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Крюківського райсуду М. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців в касаційному порядку.