Справа № 163/89/25 Провадження №11-кп/802/255/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря                 ОСОБА_5 ,

прокурора                         ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)

захисників                         ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 31 січня 2025 року стосовно ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В

УхвалоюЛюбомльського районного суду Волинської області від 31 січня 2025 року, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 . Продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 березня 2025 року, включно, з визначенням розміру застави.

Водночас відмовлено у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт.

Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором доведено наявність ризиків, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість, на даному етапі судового розгляду, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисники обвинуваченого просять ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , та обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказують про незаконність та необгрунтованість оскарженої ухвали та недоведеність наявності вказаних прокурором в клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, думку захисників обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисників обвинуваеного, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Норми ч. 1 ст. 194 КПК України регламентують, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий суд згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_9 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про особу обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яка стверджується матеріалами кримінального провадження, а метою – запобігання спробам ухилення від слідства і суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_9 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання стосовно нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити інший більш м`який запобіжний захід.

Правильним, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції, що на даній стадії судового розгляду ризики, передбачені, п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, та належним чином доведені стороною обвинувачення. Враховано, що можливість переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що інкримінований злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років і тяжкість такого покарання може спонукати обвинуваченого до втечі з місця проживання. Взято до уваги й те, що ОСОБА_9 обвинувачується у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому службовою особою з використанням службового становища за попередньою змовою групою осіб, а тому вбачається ризик втечі обвинуваченого шляхом залишення меж території України.

Доведеною стороною обвинувачення є й можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений обіймав керівну посаду в органах Державної прикордонної служби і з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати вплив як на свідків, які були йому підлеглі, так і на інших свідків, яким відомі обставини вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення та показання яких мають значення для встановлення істини у справі. Поміж тим, судом першої інстанції правильно наголошено на тому, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст. 225 КПК України, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 в даний момент перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_9 , який хоча є раніше не судимий, має постійне місце проживання, дружину інваліда, двох дітей,  однак обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, в умовах воєнного стану обвинувачується у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, апеляційний суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, якиє є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_9 , а дані про його особу наведені захисниками не зменшують та не усувають наявність ризиків в цьому кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги захисників про необхідність зміни застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт були предметом дослідження суду першої інстанції, і не спростовують висновків, викладених в ухвалі, та не дають підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не бере до уваги колегія суддів і покликання сторони захисту в апеляційній скарзі про необгрунтованість обвинувачення ОСОБА_9 , оскільки обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

Таким чином наведенні захисниками доводи для скасування оскарженого рішення не дають жодних підстав для відмови в задоволенні поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На думку апеляційного суду, такий запобіжний захід як тримання під вартою є співрозмірним із тяжкістю інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 і запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин, законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст. 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 31 січня 2025 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, – без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

Судді