УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18 тел.7-34-67
Справа №22а-555 2007 року Головуючий по 1-й інстанції
Кобзій Б.І. Суддя -доповідач- Триголов В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого місяця „27" дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді- Триголова В.М.
Суддів - Бондаревської СМ. , Омельченко Л.М.
при секретарі - Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від „21" грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до страхового ТОВ „Страхова компанія КРЕДО" та страхового агента Кременчуцької філії „Приватбанку" про визнання договору страхування частково недійсним і відшкодування матеріальної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами до СТОВ „Страхова компанія „КРЕДО", страхового агента Кременчуцької філії „Приватбанку" про відшкодування матеріальної шкоди, визнання договору страхування частково недійсним, посилаючись на те, що між ним та СТ додатковою відповідальністю „Страхова компанія „КРЕДО" була укладена 12.03.2004 року страхова угода, відповідно до вимог якої було застраховано належний на праві власності позивачу автомобіль марки „NISSAN" моделі MAXIMA, реєстраційний НОМЕР_1 на загальну суму 32898 грн.85 коп.
28.06.2004 року при в"їзді в м. Полтаву та знаходячись за кермом автомобіля, з дозволу ОСОБА_1, племінник останнього
ОСОБА_2 скоїв ДТП, в результаті якої був пошкоджений автомобіль.
Оскільки відбувся страховий випадок, позивач звернувся з вимогою до страхової компанії „КРЕДО" виплатити йому страхову суму в розмірі 38, 6% вартості транспортного засобу, що становить 23488 грн. 54 коп.
ОСОБА_1 також просив визнати частково недійсним п.22 страхового договору та просив стягнути з відповідачів на його користь пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1259 грн. 76 коп., 216 грн. судових витрат по оплаті експертизи, 1200 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги в сумі 1200 грн. та 244 грн. 19 коп. по поверненню судового збору.
Просить визнати відрахування на його користь франшизи в розмірі 234 грн.89 коп., що становить 1% від страхової суми, а не 3 відсотка, як п передбачено в договорі.
Просить визнати п.22 Договору страхування в частині встановлення франшизи у розмірі 3% недійсним.
Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність.
Рішенням Крюківського райсуду М. Кременчука Полтавської області від 21 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційному порядку вказане рішення оскаржив ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального закону, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом не враховано, що договір страхування в п.6.3.5. суперечить п.4.1 „Правил страхування наземного транспорту", затвердженого ТДВСК „КРЕДО" від 5 березня 1997 року, де зазначено вичерпний перелік підстав, що виключають виплату страхової суми. До вказаного переліку не внесені підстави, що зазначені в п.6.3.5 договору.
Не дав суд належної оцінки п.1.2 вказаного договору, де зазначено, що останнім укладено договор відповідно до „Правил страхування наземного транспорту", розроблених та затверджених відповідачем.
Проігнорував суд першої інстанції вимоги ст. 16 Закону України „Про страхування", де зазначено, що договори страхування укладаються відповідно до „Правил страхування транспортних засобів".
Судом не належним чином надано оцінку тій обставині, що безумовна франшиза, відповідно до „Правил страхування наземного транспорту" повинна складати 1% страхової суми.
Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення в межах останньої та позовних вимог прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з слідуючих підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечувалось сторонами, що між ОСОБА_1 та страховою компанією „КРЕДО"
12.03.2004 року був укладений договір страхування наземного транспорту -автомобіля „NISSAN" MAXIMA QX /A32/НОМЕР_1, 1997 року виготовлення.
28.06.2004 року під час керування вказаним автомобілем племінником позивача в присутності останнього без відповідного доручення, тимчасового реєстраційного талону та не являючись власником названого транспортного засобу сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований транспортний засіб.
Правильним є висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 не має права на страхове відшкодування, так як порушив умови п.6.3.5 Договору страхування, а саме передав керування транспортного засобу особі, що не мала довіреності на право керування автомобілем, не мала тимчасового реєстраційного талону та не була вписана в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Доводи апелянта про те, що вказаний пункт договору суперечить вимогам п.2.2. Правил дорожнього руху та „Правилам страхування транспортних засобів", затверджених СК „КРЕДО", не заслуговують на увагу, так як спростовуються вимогами ч.2 ст. 991 ЦК України та п.13 названих „Правил страхування", відповідно до якого питання, що лишились поза межами цих Правил, регулюються чинним законодавством України, а саме вищевказаною нормою цивільного закону.
Обгрунтовано суд відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п.2.2. страхового договору, так як він відповідає вимогам ст. 1 Закону України „Про страхування".
Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення останнього необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 303 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Крюківського райсуду М. Кременчука Полтавської області від 21 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.