Справа №6869 Головуючий у 1 інстанції Блохін А.А.
Категорія 21____________________________ Доповідач Лук'янова С.В.__________
УХВАЛА Іменем України
25 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді, Зубової Л.М.
суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування вказаного рішення і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення норм матеріального і процесуального права, а також у зв'язку з тим, що рішення грунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах, які суд безпідставно визнав встановленими. Відділення Фонду виконало вимоги законодавства і компенсувало позивачу спричинену професійним захворюванням матеріальну шкоду. Довідка МСЕК підтверджує спричинення позивачу матеріальної шкоди; для встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди також необхідний висновок МСЕК, але позивач такого висновку не надав. Якщо шкода позивачу спричинена умовами виробництва, позивач має право і позивачу були призначені одноразова допомога і щомісячні платежі, але позивач не має права на призначення і виплату суми у відшкодування моральної шкоди. Судом не встановлено які саме негативні наслідки, у зв'язку з встановлення професійного захворювання, спричинили позивачу моральну шкоду. Суду не було надано підстав для стягнення у відшкодування моральної шкоди 10 тисяч гривень. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому відсутня норма права, на яку послався позивач в обґрунтування позову. Тому рішення суду з незаконним (а.с.40-41).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 12 травня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто десять тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що з 4 вересня 1978 року по 26 травня 1979 року і з 3 січня 1983 року по 5 серпня 2002 року позивач працював на шахті „Комсомолець" ДП „Артемвугілля" прохідником з повним робочим днем в шахті. Внаслідок шкідливих умов праці позивач придбав професійне захворювання, яке потягло стійку втрату професійної працездатності. 12 вересня 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25% у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт. У подальшому ступень втрати професійної працездатності збільшувалася і 30 вересня 2004 року МСЕК встановила втрату позивачем 40% професійної працездатності у зв'язку з тим же професійним захворюванням безстроково; одночасно позивача визнано інвалідом третьої групи. Вказане захворювання стало причиною регулярного лікування позивача і амбулаторно і в умовах стаціонару; спричиняє йому моральні і фізичні страждання, обмежує його можливість вести звичний спосіб життя, оскільки МСЕК встановлені певні обмеження. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступень втрати працездатності, неможливість позивачем виконувати колишню роботу, неможливість відновлення втраченого здоров'я (а.с.35-36).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний бронхіт позивачу вперше МСЕК була встановлена 12 вересня 2003 року у розмірі 25%, а повторно - 30 вересня 2004 року у розмірі 40% безстроково (а.с. 10,11,4). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі: вперше - 25%, а повторно - 40% безстроково. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.6-8), акт розслідування професійного захворювання від 11 серпня 2003 року (а.с. 10), довідки МСЕК від 12 вересня 2003 року (а.с. 11) та від 30 вересня 2004 року (а.с.12-13), виписки із історії хвороби позивача (а.с.14-17), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 12 вересня 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 25% професійної працездатності, а 30 вересня 2004 року -40% безстроково і третю групу інвалідності.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги і щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата і одноразової допомоги і щомісячних страхових виплат і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 12 вересня 2003 року.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступень втрати позивачем працездатності, неможливість виконувати позивачем колишню роботу, неможливість відновлення втраченого здоров'я. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 10 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ::
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі міста Горлівки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.