Справа № 2-3252/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 жовтня 2011 року                                                             м. Ужгород

          Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого                               - судді Деметрадзе Т.Р.,

при секретарі                                          Секереш О.В..  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Альянс Україна»про визнання недійсним та скасування окремого пункту кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Кредитної спілки «Альянс Україна»про визнання недійсним та скасування окремого пункту кредитного договору. У позовній заяві зазначив, що 22.08.2008 року між Ужгородським відділенням КС «Альянс Україна»та ним як членом даної спілки було укладено Договір № 0263-08к Уж, за яким кредитодавець надав йому         4 000 гривень для ремонту квартири, а він зобов’язався повернути кредит на умовах встановлених договором. Вказує, що цей договір укладений з урахуванням вимог, встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», про що зазначено в ч. 9.4 Договору. Разом з цим, п. 6.1 Договору встановлено, що за порушення визначеного графіком терміну повернення отриманого кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі 1 проценту від загальної суми неповернутого кредиту за кожен день прострочення виконання. Вважає, що зміст даного пункт договору суперечить вимогам встановленим ЗУ «Про захист прав споживачів», виходячи з несправедливості умов в договорі.

Просить визнати недійсним та скасувати п. 6.1. Договору Кредиту №0263-08к Уж від 22 серпня 2008 року.     

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просить позов задовольнити.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву відповідно до якої, у зв’язку з неможливістю їх явки в судове засідання просять провести розгляд справи без участі їх представника. Позовні вимоги не визнають, посилаючись на обставини викладені у письмовому запереченні проти позовної заяви, в якому вказують на те, що сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, а норма, що допускає збільшення договором розміру неустойки, вже діяла на момент укладення договору між ними. Розмір неустойки може бути збільшений в договорі, даний договір підписав ОСОБА_1, що свідчить про те, що він з таким видом забезпечення виконання зобов’язань по договору як і з розміром пені був згоден. Просять відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної заяви, так як вона є безпідставною.    

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

          В ході судового розгляду встановлено що 22.08.2008 року між Ужгородським відділенням Кредитної спілки «Альянс Україна», що діяло від імені КС «Альянс Україна»та членом кредитної спілки ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 0263-08к Уж відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику 4 000 гривень на ремонт квартири, а він зобов’язався повернути кредит до 22 серпня 2009 року.

          Відповідно до п. 6.1. договору кредиту за порушення визначеного графіком терміну повернення отриманого кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі 1 (одного) проценту від загальної суми неповернутого кредиту за кожен день прострочення виконання.

          Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, а відповідно до ст. 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Разом з цим, позивач ставить питання про визнання недійсним п. 6.1. договору кредиту, посилаючись на те, що зміст такого суперечить вимогам, встановленим ЗУ «Про захист прав споживачів».

          Ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», визначає, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Водночас даною нормою конкретизовано положення, які підлягають застосуванню, однак положення п. 5 ч. 3 вказаного закону, стосовно встановлення вимоги щодо сплати  споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості
продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором такою не передбачено.

           За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що п.6.1. договору кредиту суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки норми останнього  не застосовуються до регулювання відносин сторін щодо встановлення відповідальності за порушення умов кредитного договору, зокрема розміру сплати пені за порушення терміну повернення отриманого кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом.

          Натомість, позивач підписавши даний договір, погодився з його такими умовами.  

          У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

          Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності сторін передбачених нормами цивільного судочинства, щодо обов’язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що достатніх підстав для визнання недійсним та скасування п. 6.1. кредитного договору немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.   

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України,

Р І Ш И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Альянс Україна»про визнання недійсним та скасування окремого пункту кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської  області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                           Т.Р. Деметрадзе