12.10.2011

                                                                                                           Справа № 2-1917/2011

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року Дзержинський районний суд м.Харкова

у складі –головуючого судді    - Наумової С.М.

                 при секретарі –Кривошеіні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири  і по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності  за відповідачем 1/6 частини квартири, стягненні 5000 гр комунальних платежів.

                                               В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та поділити спільне майно , яке придбане під час  спільного проживання під час знаходження в зареєстрованому шлюбі.

        ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з зустрічним позовом,який уточнила 16 березня 2011 року ,  в якому просила визнати за відповідачем права власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 вимоги ОСОБА_1 в частині розподілу майна , яке придбане за час спільного проживання подружжя в шлюбі залишити без задоволення , та стягнути  5000 гривень для часткового відшкодування витрат за комунальні послуги.

        В судовому засіданні від 12 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_1.(за первісним позовом) уточнив свої позовні  вимоги і просив тільки визнати за ним права власності на  Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, інше майно вони розділять самостійно.

       Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні свій зустрічний позов підтримала і просила його задовольнити. В задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

        Суд , вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.  

        Відповідно  до вимог ст. 57 Сімейного Кодексу України передбачено правові підстави визначення майна , що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

       Стаття. 10 ЦПК України передбачає –кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановленим цим Кодексом.

       Згідно ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільних справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

   Судом встановлено :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04.08.1976 року перебували в зареєстрованому шлюбі. ( а.с. 5)  На цей час в  провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Сторони не проживають разом , не ведуть спільного господарства, у них неприязнені стосунки один до одного ,кожний з них при виникненні скандалу ,вирішує стосунки через виклик  працівників міліції.

     Під час спільного проживання , сторони придбали  квартиру за адресою : АДРЕСА_1,яка зареєстрована на і м*я  ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого 20.06.2001 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, НОМЕР_1.

     Права власності на вказану квартиру мають обидва подружжя , оскільки вона придбана за час спільного проживання. За позивачем ОСОБА_1 суд визнає права власності  на Ѕ частини цієї квартири.

    Що стосується заперечень відповідачки , яка вказує , що за позивачем необхідно визнати права власності на 1/6 частину квартири, то суд вважає наступне.

    Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини ( навчання , ведення домашнього господарства , догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

    Вважається , що кожна річ , набута за час шлюбу , крім речей індивідуального користування , є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Згідно ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна , що належить їм на праві спільної сумісної власності , незалежно від розірвання шлюбу.

    Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено у разі поділу майна , що є суб*єктом права спільної  сумісної власності подружжя , частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

    Згідно частини 2 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин , що мають істотне значення , зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім*ї , приховав , знищив чи пошкодив спільне майно , витратив його на шкоду інтересам смі*ї.

    Ч.3 ст.70 СК України передбачає , що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена , якщо з нею , ним проживають діти , а також непрацездатні повнолітні син, дочка , за умови , що розмір аліментів , які вони одержують , недостатній для забезпечення їхнього фізичного , духовного розвитку та лікування.

    Відповідачка вказує , що спірну квартиру вона придбала на частину грошей , які були нею отримані від двоюрідного брата ОСОБА_4, котрий знаходиться в США і надала ксерокопію(оригінал відсутній)  його заяви , де ОСОБА_4 підтверджує факт передачі ним весною 2001 року грошової суми в розмірі 2000 доларів США для придбання в майбутньому квартири АДРЕСА_1

        Але суд не може погодитись з цим , доказом , оскільки  ОСОБА_4. не був опитаний судом у якості свідка  з цього приводу. А також не надано документ  , який  підтверджує , що восени 2001 року ОСОБА_4 . дійсно передав ОСОБА_2 2000 доларів США. Ніяких угод в письмовій формі між сторонами не укладено. Ці докази  з огляду на положення ст..59 ЦПК України не можуть бути допустимими доказами.

        Окрім  того , заява ОСОБА_4 з*явилась лише 10 березня 2011 року, тобто тоді , коли в суді знаходився позов  про розподіл квартири та майна від 01.12.2010 року.

       Що стосується грошей від  продажу домоволодіння в с.Андріївка Балаклійського району Харківської області, котрі , як вказує відповідачка пішли на ремонт квартири ,але  чеки на придбання  сантехніки  надані до суду  за 2010 рік, тоді як ремонт зроблений в 2003 р.

       Підтверджень  того , що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім*ї , приховав , знищив чи пошкодив спільне майно , витратив його на шкоду інтересам сімі*ї ,відповідачкою належним чином не надано.

         Для забезпечення належного проживання відповідачки за рішенням  Дзержинського районного суду м.Харкова , відповідно до вимог ст.75,76 СК України з позивача стягнуті аліменти на її утримання в розмірі 1000 гривень.

         Суд вважає , що  підстав для збільшена частки в розподілі квартири не мається.

         Розподіл майна  судом не проводився , оскільки позивач просив  визнати за ним   права власності на Ѕ частку спірної квартири,  сумісне майно вони розділять  самостійно. Вартість майна на момент розгляду справи в суді  сторони не вирішили .

          Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 відносно стягнення 5000 гривень за комунальні послуги, то відповідно до  ч. 3 ст.10 ЦПК України  позивачка за зустрічним позовом  не надала доказів в підтвердження сплати платежів за комунальні послуги.

          На підставі викладеного , суд визнає за ОСОБА_1 Олександром Павловичем права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

         Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності за ОСОБА_1 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнені 5000 гривень  - залишити без задоволення.

           Керуючись ст.. 10,11,60,209,212-218 ЦПК України , ст.57 , 60,69 ,70  Сімейного Кодексу України , суд

                                                     В И Р І Ш И В :

            Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 Олександром Павловичем права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

          Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності за ОСОБА_1 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнені 5000 гривень  - залишити без задоволення.

            Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області  через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з моменту проголошення.

   Суддя                                                                               С.М. Наумова.