ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3687/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Тимощуку Є.С.
третьої особи : Ліфанової Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_4
до: комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"
про: визнання дій неправомірними
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_4 до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій неправомірними.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2007 року, яке набуло законної сили, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину в будинковолодінні АДРЕСА_1 та виділено в натурі належну їй частку. На підставі даного рішення суду позивач звернулася до органу реєстрації речових прав із заявою щодо проведення державної реєстрації права приватної власності.
Проте, рішенням комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" №132 від 05 травня 2011 року позивачу відмовлено в державній реєстрації прав.
Не погодившись із рішенням органу реєстрації, з метою захисту порушених прав та інтересів позивач звернулася до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 08 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ПАТ КБ "Приватбанк".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив врахувати усні заперечення.
Представник третьої особи проти заявлених позовних вимог також заперечувала, посилаючись на те, що рішення, яким комунальним підприємством відмовлено позивачу в реєстрації, прийнято обґрунтовано.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
14 квітня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" із заявою щодо реєстрації права приватної спільної часткової власності на 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1, при цьому надавала всі необхідні документи, в тому числі копію ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2007 року, якою за нею визнано право власності на зазначену вище частину майна.
05 травня 2011 року комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення №132, яким відмовлено позивачу в проведенні державної реєстрації. Рішення органу реєстрації мотивоване тим, що відчуження або інше визначення юридичної долі об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився (підпункт 3.5.9 пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно).
При цьому, судом встановлено, що підставою для звернення позивача до комунального підприємства із заявою щодо реєстрації права власності слугувало рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2007 року у справі №2-153-07 (а.с.12).
Разом з тим, свідоцтвом про придбання майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 26 лютого 2008 року, підтверджується факт належності закритому акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" права власності на нерухоме майно, яке складається з житлового будинку 1989 року побудови (літера "А"), з господарськими будівлями (визначені у даному свідоцтві), що розташований за номером АДРЕСА_1
Даючи правову оцінку рішенню органу державної реєстрації, суд зважає на таке.
Нормативними актами, що визначають порядок проведення державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами, внесеними 17 листопада 2009 року, а також Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5. При цьому, норми Тимчасового положення діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у відповідній редакції.
Під державною реєстрацією прав розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об’єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.2 Тимчасового положення).
Розділом ІІ та ІІІ Тимчасового положення деталізовано порядок подання документів для державної реєстрації прав та процедуру проведення самої реєстрації прав.
При цьому, пунктом 3.5 Тимчасового положення визначені підстави, за яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав. Однією із підстав передбачено таку: відчуження або інше визначення юридичної долі об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився (підпункт 3.5.9 пункту 3.5 Тимчасового положення).
Саме на цю підставу і послався орган БТІ, відмовляючи у проведенні державної реєстрації.
Проте, суд не погоджується із висновками, викладеними у рішенні комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" №132 від 05 травня 2011 року, враховуючи наступне.
Посилаючись на підпункт 3.5.9 пункту 3.5 Тимчасового положення як на підставу для відмови у здійсненні реєстрації, відповідачем не враховано того, що "інше визначення юридичної долі об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав" (на що вказує представник відповідача) відбулося у лютому 2007 року, коли було винесено ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці у справі №2-153-07.
Проте, на той момент отримання такого витягу з Реєстру прав не могло відбутися, оскільки з відповіді КП "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" вих. №3215/2/01-5/11 від 23 вересня 2011 року, що надана на запит суду, видно, що КП "ВООБТІ" лише з 19 лютого 2010 року підключене до автоматизованого електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно. При цьому, у листі органу реєстрації зазначено, що "до підключення до електронного Реєстру прав КП "ВООБТІ" користується матеріалами інвентаризаційних справ (паперові носії), які формуються виключно за адресою нерухомого майна".
З огляду на викладене, під час визначення юридичної долі об’єкта нерухомості на підставі ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2007 року КП "ВООБТІ" ще не було підключене до Реєстру прав.
Під Реєстром прав розуміється єдина державна інформаційна система, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва (пункт 1.8 Тимчасового положення).
Окремо суд звертає увагу на необхідності врахування інформації, що міститься у листі КП "ВООБТІ", оскільки з пояснень представника відповідача випливає, що КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" утворено та діє як юридична особа з 2009 року, а до цього часу його функції виконувало КП "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації". Саме тому інформацію, що надана КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", слід враховувати, оскільки на момент винесення рішення Староміським районним судом м. Вінниці від 19 лютого 2007 року функції органу реєстрації здійснювало КП "ВООБТІ", яке, як випливає з листа, на той час не було підключене до Реєстру прав.
Також, зазначена у рішенні відповідача підстава для відмови позивачу в реєстрації права власності не узгоджується із переліком тих підстав, які визначені у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами, внесеними 17 листопада 2009 року (в цій редакції Закон є чинним і сьогодні), оскільки положення статті 24 Закону не містять такої підстави, що зазначена у рішенні органу БТІ. А відповідно до положень частини 3 статті 24 Закону, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
За таких обставин, дії комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", що полягали у відмові в проведенні реєстрації прав з наведеної у рішенні від 05 травня 2011 року підстави, є неправомірними, тому в цій частині вимог адміністративний позов підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої вимоги щодо зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності, оскільки суд не наділений компетенцію при вирішенні спору підміняти відповідний орган публічної адміністрації. Тому, в цій частині вимог слід відмовити.
З метою надання повного захисту правам та інтересам позивача, на підставі статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача розглянути заяву позивача щодо проведення державної реєстрації згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності такого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що відповідачем не наведено ґрунтовних аргументів, що підтверджували б правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню 1,70 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", що полягали у відмові в проведенні державної реєстрації прав з підстав, наведених у рішенні від 05 травня 2011 року №132.
Зобов'язати комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" повторно розглянути заяву ОСОБА_4 щодо проведення державної реєстрації права власності на частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 1,70 гривень сплаченого судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
27.09.2011