ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

  ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2011 р. 10:51 Справа №2а-5224/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєва Г.Ю., при секретарі С’яновій Т.С., за участю

представника позивача –ОСОБА_1, довіреність від 15.06.11;

представника позивача – ОСОБА_2, довіреність від 16.05.11;

представника відповідача –ОСОБА_3, довіреність від 20.01.11;

представника відповідача –ОСОБА_4, довіреність від ,

представника відповідача – ОСОБА_5, довіреність від 12.08.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Відкритого акціонерного товариства «Санаторій Полтава Крим»         

до   Сакської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим              

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

  До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом  ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим»    до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АРК   про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток в розмірі 52173,10грн., №0000362301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 928784,72грн.

Позов мотивовано помилковістю і невідповідністю дійсності висновків податкового органу про визначення грошового зобов’язання з ПДВ, зроблених за наслідками перевірки позивача з питань взаємовідносин з його контрагентами, стосовно порушення правил оподаткування, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач стверджує, що ним не порушувався Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині нарахування та виплати дивідендів, оскільки загальними зборами ВАТ не приймалось рішення щодо виплати дивідендів, нерозподілений прибуток направлений на розвиток ВАТ.

Заявою від 17.06.11 позивач уточнив позовні вимоги, заявив вимогу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток в розмірі 52173,10грн., №0000362301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 928784,72грн., №0000502301 від 26.05.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 242670,81грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.05.11 року по справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та по суті справи пояснилинаступне.

Як зазначає позивач, за результатами проведених перевірок ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» з питань взаємовідносин з іншими підприємствами встановлено його взаємовідносини з ДП «Антаріум», ПП «Т-Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «Фірма «Парол», ПП «Ньютехнолоджі»; по проведеним господарським операціям Сакській ОДПІ були надані всі первинні документи, що підтверджують їх реальне проведення. ДПІ в актах перевірок зазначено про незнаходження контрагентів позивача за юридичними адресами, не надання ними звітності до податкових органів за місцем реєстрації, у зв’язку з чим укладені правочини визнані нікчемними. Позивач не знав та не міг знати про відсутність трудових та інших ресурсів у своїх контрагентів та не несе відповідальності за подання ними звітності; всі угоди були виконані реально.

З цих причин представники позивача просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у запереченні проти адміністративного позову, пояснили, що висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення, засновані на перевірці первинних документів ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» та його контрагентів (в тому числі іншими податковими органами), зроблені згідно з вимогами діючого податкового законодавства.Таким чином, винесення податкових повідомлень-рішень, що оскаржує позивач, є цілком правомірним. З вказаних підстав представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представниківсторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року №509-ХІІ (в редакції за період, що був перевірений) передбачено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сакська ОДПІ в АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах, пов’язаних із визначенням суми грошового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сакської ОДПІ в АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, суд зобов’язаний перевірити, чи є дії відповідача правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сакськоїміської ради 12.11.1993 року (що підтверджено актом перевірки позивача податковим органом).Судом встановлено, що ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» взято на податковий облік в СакськійОДПІ АР Крим з 09.07.1997 року за №86.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що позивачем змінено найменування юридичної особи - на Приватне акціонерне товариство «Клінічний санаторій «Полтава-Крим», зазначені обставини підтверджені свідоцтвом про держреєстрацію та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (наявні в матеріалах справи). Зазначені зміни проведені 29.04.2011 року, довідка з ЄДРПОУ отримана 10.05.2011 року.

Судом встановлено, що посадовими особами Сакської ОДПІв АР Крим в період з 10березня по 05 квітня 2011 року на підставі наказу про проведення планової документальної перевірки позивача №159 від 23.02.2011 року та направлення на проведення перевірки, що наявне в матеріалах справи,проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої був складений акт №410/23-01/05532345 від 12.04.2011 року (наявний в матеріалах справи).

В Акті №410/23-01/05532345 від 12.04.2011 року встановлено порушення ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим»:

-пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, ст.30 від 17.09.2008 р. №514-VІ «Про акціонерні товариства» з врахуванням внесених змін Законом України від 27.04.2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України від 03.12.2010 року №2774-VI «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» позивачем не нараховані та не виплачено дивіденди грошовими коштами у сумі 166953,92грн., що склало 30% нерозподіленого прибутку минулих років та занижено авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів за І півріччя 2010 року у сумі 41738,48грн.;

-пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями - встановлено заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість всього на суму 743027,77грн., в т.ч.: березень 2010 року – 355,92грн., за червень 2010 р. – 357959,33грн., за липень 2010 року – 56250,00грн., за серпень 2010 року – 25265,42грн., за вересень 2010 року – 70827,64грн., за жовтень 2010 року – 50204,04грн., за грудень 2010 р. – 182165,42грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі – ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Сакською ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 року №0000372301 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 52173,10грн., з яких 417738,48грн. - за основним платежем, 10434,62грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, від 20.04.2011 року №0000362301 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 928784,72грн., з яких 743027,77грн. - за основним платежем, 185756,95грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що посадовими особами Сакської ОДПІ в АР Крим11 травня 2011 року на підставі наказу №320 від 21.04.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» з питань правомірності нарахування податкового кредиту по декларації з ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої був складений акт №484/2301/05532345 від 16.05.2011 року (наявний в матеріалах справи). У справі також наявний лист Сакської ОДПІ в АРК від 21.04.2011 року, яким позивач був повідомлений про проведення перевірки, на його адресу надіслано наказ про проведення перевірки (отримано ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» 28.04.2011 року – поштове повідомлення наявне в матеріалах справи).

Листом від 10.05.2011 року №194 позивач направив відповідачу первинні документи та договори з ТОВ «Фірма «Парол» (наявний в матеріалах справи).

В Акті №410/23-01/05532345 від 12.04.2011 року зазначено про порушення ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, встановлено заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість всього на суму 242669,82грн., в тому числі за січень 2011 року – 25346,71грн., за лютий 2011 року – 217323,11грн.

Судом встановлено, що Сакською ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року №0000502301 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 242670,81грн., з яких 242669,81грн. –за основним платежем, 1грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з цими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в судовому порядку.

Вирішуючи  питання про  законність винесення оскаржуваємих податкових повідомлень рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків,  викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

В акті перевірки №410/23-01/05532345 від 12.04.2011 року податковим органом вказано про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Санаторієм «Полтава-Крим» до складу валових витрат надмірно віднесена сума операцій з ДП «Антаріум» у 4 кварталі 2010 року у сумі 233724,17 грн. Від ДПІ у Вишгородському районі м. Києва отриманий акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ДП «Антаріум» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою; неможливістю проведення зустрічних перевірок контрагентів вказаного підприємства. В акті перевірки зазначено, що по розбіжностям з даними контрагентів щодо формування податкового зобов’язання ДП «Антаріум» направлені запити про проведення зустрічних перевірок для встановлення фактів нікчемності правочинів; на письмові запити податкового органу відповіді не надані. Кількість працівників, що була наявна на підприємстві – 8 чоловік – не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Згідно акту звірки, у ДП «Антаріум» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ДП «Антаріум» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України податковий орган дійшов висновку про те, що укладені позивачем з вказаним СПД угоди не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідачем зазначено, що господарські операції між ДП «Антаріум» (код за ЄДРПОУ 32304897) та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

По виписаним нікчемним угодам по постачальнику ДП «Антаріум» у розділі 3.1.2 акту перевірки у порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завишення податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 46744,84 грн.

По угоді з ТОВ «Проф-Строй» відповідачем зазначено наступне.

По ТОВ «Проф-Строй» сума здійснених поліпшень основних фондів віднесена ВАТ «Санаторієм «Полтава-Крим» у сумі 2525,53 грн. за 2 квартал 2010 року до складу валових витрат по рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.

Від ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва отримана інформація № 1904/7/234-11 від 30.03.2011р., згідно якої станом на 30.03.2011р. підприємство ТОВ «Проф-Строй» має стан - 14 - визнано банкрутом. Голова ліквідаційної комісії відмовився від проведення перевірки; документи для проведення перевірки на підтвердження податкових зобов’язань та податкового кредиту не надані; свідоцтво платника ПДВ вказаного СПД анульовано 22.10.2010 року за власним бажанням підприємства; декларація з ПДВ за червень 2010 року не визнана як податкова звітність; у постачальників СПД відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської операцій.

Від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва отриманий акт від 04.10.2010р. №3402/231- 00/36487114 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Проф-Строй" (код за ЄДРПОУ 36487114) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ "Антраль" (код за ЄДРПОУ 36201112) за березень- квітень 2010, ТОВ "Торгсельпром" (код за ЄДРПОУ 36700799) за березень 2010, ТОВ "Фортунаюг" (код за ЄДРПОУ 36813147) за березень-квітень 2010, ТОВ "Метагро-Стилл" (код за ЄДРПОУ 36579074) за жовтень-листопад 2009 та січень 2010 ПП "Сервіс-Компані" (код за ЄДРПОУ 35106359) за квітень 2010р. ПП "Промхімснаб" (код за ЄДРПОУ 34318608) за травень 2010», згідно якого за наявною інформацією ТОВ "Проф-Строй" не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом. Враховуючи вищенаведене, правочини, здійснені ТОВ "Проф-Строй" з контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п. 5, ст. 203 ЦК України), та згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемності. Як слід, правочини які були здійснені ТОВ "Проф-Строй" з контрагентами-покупцями, також не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемності; право податкового кредиту по виданим вказаним підприємством податковим накладним не виникає.

По угоді позивача з ПП «Т-Груп» відповідачем зазначено наступне.

По ПП «Т-Груп» сума здійснених поліпшень основних фондів віднесена ВАТ «Санаторієм «Полтава-Крим»у сумі 19215,96 грн. за 4 квартал 2010 року до складу валових витрат по рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» Декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Від ДПІ у м. Черкаси отриманий акт № 436/23-2/36543851 від 14.02.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Т- Груп» (код 36543851) з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасностісплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 23.06.2009 року по 31.12.2010 року».У ході перевірки встановлено, що ПП «Т-Груп» створене з метою мінімізації сплати податків, за результатами перевірки якого встановлено порушення ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Згідно розрахунку комунального податку за 1 квартал 2010 року – кількість працюючих – 0 чоловік.

За результатами перевірки встановлено нікчемні правочини між ПП «Т-Груп» та його основними контрагентами-покупцями. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ПП «Т-Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, форма 1-ДФ до податкового органу не подається;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "'Про податок на додану вартість'" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями.

- встановлено фіктивну діяльність ПП "Т-Груп" шляхом реєстрації на особу, що не мала наміру проводити фінансово-господарську діяльність – гр. ОСОБА_8, що є директором та головним бухгалтером підприємства, пояснив, що зареєстрував його на прохання іншої особи – ОСОБА_9, який і займався укладенням договорів, поданням звітності до ДПІ, вся бухгалтерська документація знаходиться у вказаної особи.

З питання нарахування податку на додану вартість в акті перевірки податковим органом зазначено наступне:

У порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту ВАТ «Санаторієм «Полтава-Крим» по операціям з підрядником ТОВ «Фірмою «Парол» всього у сумі 129178,91 грн. за грудень 2010 року, в тому числі по податковим накладним № 441 від 27.12.2010р. на роботи по договору № 306 від 02.12.2010р., додаткові роботи ВГЛ «Стара», 1 поверх санаторію «Полтава-Крим» всього на суму 340394,31 грн., в т.ч. ПДВ 56732.39 грн., податкова накладна № 440 від 24.12.2010р. на роботи по договору № 309 від 02.12.2010р., додаткові роботи спального корпусу № 1, санаторію «Полтава-Крим» на суму 60031,20 грн., в т.ч. ПДВ 10005.20 грн., податкова накладна № 439 від 24.12.2010р. на роботи по договору № 307 від 09.12.2010р., демонтажні роботи 2-4 поверхів спального корпусу № 2, санаторію «Полтава-Крим» на суму 259135.90 грн. ,в т.ч. ПДВ 43189.32 грн., податкова накладна № 438 від 24.12.2010р. на роботи по договору № 308 від 09.12.2010р., додаткові демонтажні роботи спального корпусу № 2, санаторію «Полтава-Крим» на суму 115512 грн., в т.ч. ПДВ 19252 грн.

На запит ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, де ТОВ знаходиться на обліку, було направлено акт перевірки №1075/23-1/37136500 від 15.03.2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, що перебувають на обліку в ДПІ; до відповідного органу податкової міліції направлено запит про встановлення місцезнаходження підприємства; місцезнаходження зазначеної Фірми не встановлено.

ТОВ «Фірма «Парол» до перевірки не надані підтверджуючі документи щодо виникнення податкових зобов’язань та права на нарахування податкового кредиту; проведені ТОВ «Фірма «Парол» операції не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів; чисельність працівників підприємства становить 3 особи. Вказані обставини свідчать про відсутність трудових ресурсів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для здійснення економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У зв’язку з ненаданням ТОВ «Фірма «Парол» первинних документів, які підтверджують придбання та продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ завищено суму податкових зобов’язань на 2135332,00грн. та суму податкового кредиту на 2103040,00грн. Податковим органом також зроблено висновок про те, що правочини, здійснені ТОВ, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та, як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту по операціям з підрядником ПП «Т-Груп» всього у сумі 230603,51 грн., в т.ч. за червень 2010 року на суму 56250 грн., за липень 2010 року у сумі 56250 грн., за серпень 2010 року у сумі 25265,42 грн., за вересень 2010року у сумі 70827,64 грн., за жовтень 2010 року у сумі 22010,45 грн.

У ході перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завишення податкового кредиту по операціям з підрядником ПП «Т-Груп» за жовтень 2010 року на суму ПДВ 28193,59 грн. Згідно карточки рахунку 631 по контрагенту ПГ1 «Т-Груп» станом на 01.10.2009 року не рахується кредитове та дебетове сальдо, всього перераховано коштів по розрахунковому рахунку за період з 04.06.2010 року по 31.12.2010р. у сумі 1276300,71 грн., виконані роботи за період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. на суму 1383171,10 грн., станом на 01.01.2011р. рахується кредитове сальдо у сумі 106870,39 грн. Підприємством ПП «Т-Груп» була виписана податкова накладна № 3201 від 14.10.2010р. за будівельно-монтажні роботи на загальну суму 169161.53 грн., в т.ч. ПДВ 28193,59 грн. Податковим органом зроблено висновок про те, що укладені ПП «Т-Груп» правочини мають протиправний характер, є нікчемними, оскільки направлені на протиправне заволодіння майном держави.

У порушенні п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завишення податкового кредиту за грудень 2010 року у сумі 6241,67 грн. по операціям з контрагентом ПП «НЬЮТЕХНОЛОДЖИ» по податковій накладної № 783 від 27.12.2010р. на загальну суму 37450 грн., в т.ч. ПДВ 6241,67 грн. (за алюмінієві перегородки). Податкова накладна виписана на передплату, до складу валових витрат як сума передплат постачальникам не відносилася.Від ДПІ в м. Керч отримана інформація та акт позапланової документальної перевірки ПП «Ніьютехнолоджі» щодо правових відносин ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» за грудень 2010р. Вказані підприємства відповідно до податкової звітності є безпосередніми постачальниками ПП «НЬЮТЕХНОЛОДЖИ»; по зазначеним підприємствам податковим органом зроблено висновок про те, що суми податкових зобов’язань зайво включені ними до декларацій з ПДВ, оскільки проведені операції з постачання товарів є безтоварними, у ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного отримання та продажу товарів (робіт, послуг), свідчить про те, що вказані підприємства безпідставно формують податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов’язань та ухилення від оподаткування, а взагалі свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між вказаними підприємствами; в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання ПП «НЬЮТЕХНОЛОДЖИ» товарів від ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ». Враховуючи те , що у ПП «НЬЮТЕХНОЛОДЖИ» відсутня достатня кількість трудових ресурсів, основні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру; не вбачається можливим підтвердити фактичне здійснення отримання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від контрагентів – постачальників ПП «НЬЮТЕХНОЛОДЖИ» та наступне постачання до контрагентів-покупців. В ході проведення перевірки вказаного ПП не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з ненаданням до перевірки документального підтвердження: актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; здійсненні ПП правочини визнані податковим органом нікчемними.

В акті перевірки №484/2301/05532315 від 16.05.2011 року податковим органом вказано, що: у порушенні п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI встановлено завишення податкового кредиту ВАТ «Санаторієм «Полтава-Крим» по операціям з підрядником ТОВ «Фірмою «Парол» всього у сумі 1 456 018,97 грн. за січень - лютий 2011 року, в тому числі по податковим накладним № 3101001 від 31.01.2011р. на роботи по договору № 306 від 02.12.2010р., додаткові роботи ВГЛ «Стара», 1 поверх санаторію «Полтава-Крим» всього на суму 152 080,27 грн., в т. ч. ПДВ 25 346,71 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за лютий 2011 року від 18.03.2011 року № 9001265820). податкова накладна №0000098 від 22.02.2011р. на роботи по договору № 27 від 01.12.2010р., ВГЛ, додаткові роботи приміщень санаторію «Полтава-Крим» на суму 55 744.80 грн., в т. ч. ПДВ 9 290.80 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за лютий 2011 року від 18.03.2011 року № 9001265820), податкова накладна № 0000113 від 28.02.2011р. на роботи по договору № 59 від 10.01.2011р., корпус «А» ремонт приміщень санаторію «Полтава-Крим» (загально будівельні, електромонтажні роботи, водопровід, опалення, каналізація) на суму 521 976,62 грн., в т. ч. ПДВ 86 996,10 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за лютий 2011 року від 18.03.2011 року № 9001265820). податкова накладна № 0000115 від 28.02.2011р. на роботи по додатковій угоді № 1 до договору № 59 від 10.01.2011р., березень 2011 року від 20.04.2011 року № 9002356558). податкова накладна № 0000116 від 28.02.2011р. на роботи по додатковій угоді № 1-А до договору № 59 від 10.01.2011р., ремонт приміщень санаторія «Полтава-Крим» (спальний корпус № 1. додаткові угоди) на суму 114 195.48 грн., в т. ч. ПДВ 19 032,58 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за березень 2011 року від 20.04.2011 року № 9002356558), податкова накладна № 0000114 від 28.?>2.2011р. на роботи по додатковій угоді № 2 до договору № 59 від 10.01.2011р.. ремонт приміщень санаторію «Полтава-Крим» (спальний корпус № 2) на суму 19 850.57 грн.. в т. ч. ПДВ 3 308,43 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за березень 2011 року від 20.04.2011 року № 9002356558), податкова накладна № 0000097 від 22.02.2011р. на роботи по договору № 26 від 01.12.2010р., ремонт приміщень санаторія «Полтава-Крим» (капітальний ремонт старих корпусів та ВГЛ) на суму 99 917,65 грн.. в т. ч. ПДВ 16 652,94 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за березень 2011 року від 20.04.2011 року № 9002356558), податкова накладна № 0000082 від 18.02.2011р. на роботи по договору № 59 від 10.01.2011р.. корпус «А» ремонт приміщень санаторію «Полтава-Крим» (загально будівельні, електромонтажні роботи) на суму 200 000.00 грн., в т. ч. ПДВ 33 333,33 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за березень 2011 року від 20.04.2011 року № 9002356558). податкова накладна № 0000103 від 25.02.2011р. на роботи по договору № 59 від 10.01.2011р. (загально

 будівельні. електромонтажні роботи) на суму 247 251,18 грн., в т. ч. ПДВ 41 208.53 грн. (дана податкова накладна включена до податкової декларації за березень 2011 року від 20.04.2011 року № 9002356558).Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим»п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 242 669,82 грн., в т. ч. за січень 2011 року на суму 25 346,71 грн., за лютий 2011 року на суму 217 323.11 грн.

На запит ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, де ТОВ знаходиться на обліку, було направлено акт перевірки №1075/23-1/37136500 від 15.03.2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, що перебувають на обліку в ДПІ; до відповідного органу податкової міліції направлено запит про встановлення місцезнаходження підприємства; місцезнаходження зазначеної Фірми не встановлено.

ТОВ «Фірма «Парол» до перевірки не надані підтверджуючі документи щодо виникнення податкових зобов’язань та права на нарахування податкового кредиту; проведені ТОВ «Фірма «Парол» операції не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів; чисельність працівників підприємства становить 3 особи. Вказані обставини свідчать про відсутність трудових ресурсів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для здійснення економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У зв’язку з ненаданням ТОВ «Фірма «Парол» первинних документів, які підтверджують придбання та продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ завищено суму податкових зобов’язань на 1844534,00грн. та суму податкового кредиту на 1816800,00грн. Податковим органом також зроблено висновок про те, що правочини, здійснені ТОВ, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та, як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Щодо визначення позивачем податкових зобов`язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1., п.п.3.1.1 ст.3  ЗУ “Про податок на додану вартість”N 168/97-ВР, 03.04.1997р. - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.4.1. ст.4 ЗУ “Про податок на додану вартість”N 168/97-ВР, 03.04.1997р. - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 6.1.1. ст. 6 Закону №168 передбачено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №168 - поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з п.7.3, п.п.7.3.1. ст. 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначаєтьсявиходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005)

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження надання послуг на користь позивача від Дочірнього підприємства «Антаріум» позивачем під час розгляду справи надані наступні документи:

- свідоцтво про державну реєстрацію ДП «Анатріум», відповідно до якого вказане підприємство зареєстровано 18.06.2003 року, 11.11.2008 року проводилась заміна свідоцтва, юридична адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, буд.5; свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ №100151693 від 29.11.2008 року за зазначеною адресою;

- договір про надання послуг по проживанню від 02.01.2009 року №26/27, відповідно до якого ДП «Антаріум» надає ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» послуги по проживанню осіб, що прибули на лікування до позивача; послуги по проживанню надаються у орендованих виконавцем спальних корпусах;

- платіжні доручення №1252 від 29.12.2010 року на 278245,00грн., №126 від 2.02.2011 р. на 99917,65грн., №125 від 22.02.2011 р. на 55744,80грн., №112 від 18.02.2011 р. на 200000,00грн., №152 від 25.02.2011 р. на 247251,18грн.,

- податкові накладні №2912713 від 29.12.2010р. на 278245,00грн., №783 50000097 від 22.02.2011 р. на 99917,65грн., №0000098 від 22.02.2011 р. на 55744,80грн., №0000082 від 18.02.2011 р. на 200000,00грн., №0000103 від 25.02.2011 р. на 247251,18грн., №0000113 від 28.02.2011 р. на 521976,62грн., №0000114 від 28.02.2011 р. на 19850,57грн., №0000116 від 28.02.2011 р. на 114195,48грн.

На підтвердження проведення робіт на користь позивача від Приватного підприємства «Т-груп» позивачем під час розгляду справи надані наступні документи:

- ліцензія ПП «Т-груп» на здійснення господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури від 11.05.2010 року зі строком дії до 11.05.2013 року, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, довідка Головного управління статистики у Черкаській області про реєстрацію Приватного підприємства «Т-груп»; довідка про взяття на облік платника податків ПП «Т-груп» від 23.06.2009 року №665/29-012; свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ №100238705 від 05.08.2009 року за юридичною адресою: Черкаська область, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.403, кв.63;

- договір підряду №134 від 02.06.2010 року про виконання ПП «Т-груп» будівельно-монтажних робіт по укладці тротуарної плитки, установці дорожнього та тротуарного бор діра на бетонну суміш, на території санаторію «Полтава-Крим» та додаткові угоди до нього;

- щомісячні розрахунки витрат на будівництво, розрахунки договірної ціни на ремонт об’єктів санаторію, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси, розрахунки виробничих витрат, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання-передачі матеріалів від замовника підряднику;

- щомісячні акти приймання виконаних робіт;

- платіжні доручення №359 від 04.06.2010 року на 337500,00грн., №82 від 13.07.2010 р. на 337500,00грн., №360 від 10.08.2010 р. на 151592,53грн., №602 від 13.09.2010 р. на 102025,00грн., №716 від 27.09.2010 р. на 53437,00грн., №717 від 27.09.2010 р. на 102025,00грн., №806 від 12.10.2010 р. на 169161,53грн., №946 від 08.11.2010 р. на 23059,15грн.,

- податкові накладні №840 від 04.06.2010 р. на 337500,00грн., №1230 від 13.07.2010 р. на 337500,00грн., №999 від 04.08.2010 р. на 151592,53грн., №3337 від 25.09.2010 р. на 167028,35грн., №3428 від 27.09.2010р. на 53437,50грн., №2948 від 14.09.2010 р. на 204050,00грн., №3201 від 14.10.2010 р. на 169161,53грн.,№3311 від 26.10.2010 р. на 23059,15грн., №3315 від 26.10.2010 р. на 109003,57грн.

На підтвердження проведення робіт на користь позивача від Приватного підприємства «Ньютехнолоджі» позивачем під час розгляду справи надані наступні документи:

- договір на виготовлення і установку перегородок із анодируваного алюмінія №22/12/314 від 22.12.2010 року; відповідно до додатку до договору та специфікацій вказані вироби встановлюються в приміщеннях грязелікарні; додаткові угоди до зазначеного договору;

- розрахунки витрат на будівництво, розрахунки договірної ціни на ремонт об’єктів санаторію, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт;

- акти приймання виконаних робіт;

- платіжні доручення №1216 від 27.12.2010 року на 37450,00грн., №2 від 28.01.2011 р. на 37450,00грн., №3 від 28.01.2011 р. на 5330,00грн., №112 від 18.02.2011 р. на 200000,00грн., №152 від 25.02.2011 р. на 247251,18грн.,

- податкові накладні №783 від 27.12.2010 р. на 37450,00грн., №000101 від 28.01.2011 р. на 5330,71грн., №000102 від 28.01.2011 р. на 37450,00грн., №0000082 від 18.02.2011 р. на 200000,00грн., №0000103 від 25.02.2011 р. на 247251,18грн., №0000113 від 28.02.2011 р. на 521976,62грн., №0000114 від 28.02.2011 р. на 19850,57грн., №0000116 від 28.02.2011 р. на 114195,48грн.

На підтвердження проведення робіт на користь позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф-Строй» позивачем під час розгляду справи надані наступні документи:

- Ліцензія ТОВ «Проф-строй» на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом – внутрішнє перевезення вантажів автомобілями, причепами та напівпричепами від 21.10.2009 року; Ліцензія від 07.08.2009 р. на господарсьву діяльність, що пов’язана зі створенням об’єктів архітектури, Свідоцтво про держреєстрацію ТОВ «Проф-строй», зареєстровано 12.05.2009 року, довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ №100229541 від 05.06.2009 року за юридичною адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.. Червоних майовщиків, буд.17-Б, кв.55;

- договір підряду на ремонт фасаду №173 від 22.04.2010 року, роботи ведуться на території санаторію «Полтава-Крим»; договір на установку метало пластикових вікон №174 від 23.04.2010 року, роботи ведуться на території санаторію «Полтава-Крим»;

- розрахунки витрат на будівництво, розрахунки договірної ціни на ремонт об’єктів санаторію, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт;

- акти приймання виконаних робіт;

- податкові накладні №290610 від 29.06.2010 р. на 532510,80грн., №300624 від 30.06.2010 р. на 43266,80грн., №300618 від 30.06.2010 р. на 497181,60грн., №300615 від 30.06.2010 р. на 436183,20грн., №290609 від 29.06.2010 р. на 301113,60грн.

На підтвердження проведення робіт на користь позивача від ТОВ “Фірма Парол» позивачем під час розгляду справи надані наступні документи:

- договір підряду №59 від 10.01.2011 року про виконання ТОВ «Фірма Парол» ремонту об’єкту санаторія «Полтава-Крим», корпус «А», ремонт приміщень; додаткові угоди до нього №1 та №1-А, №2, №3; договір підряду №27/321 від 01.12.2010 року на ремонт об’єктів санаторія, відповідно до якого ТОВ «Фірма Парол» зобов’язується провести ремонт об’єктів санаторію – додаткові роботи згідно наданих обсягів; договір підряду №26/322 від 01.12.2010 року, згідно з яким ТОВ «Фірма Парол» зобов’язується провести ремонт об’єкту санаторію «Полтава-Крим» - ремонтні роботи;

- розрахунки витрат на будівництво, розрахунки договірної ціни на ремонт об’єктів санаторію, ітогові відомості ресурсів, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт;

- акти приймання виконаних робіт;

- платіжні доручення №81 від 11.02.2011 року на 152080,27грн., №126 від 22.02.2011 р. на 99917,65грн., №125 від 22.02.2011 р. на 55744,80грн., №112 від 18.02.2011 р. на 200000,00грн., №152 від 25.02.2011 р. на 247251,18грн.,

- податкові накладні №3101001 від 31.01.2011 р. на 152080,27грн., №0000097 від 22.02.2011 р. на 99917,65грн., №0000098 від 22.02.2011 р. на 55744,80грн., №0000082 від 18.02.2011 р. на 200000,00грн., №0000103 від 25.02.2011 р. на 247251,18грн., №0000113 від 28.02.2011 р. на 521976,62грн., №0000114 від 28.02.2011 р. на 19850,57грн., №0000116 від 28.02.2011 р. на 114195,48грн.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі - Закон про ПДВ), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Суд зазначає, що актами перевірок підтверджено надання вказаних податкових накладних та інших документів під час їх проведення. Крім того, копії вказаних податкових накладних надані представником відповідача під час розгляду справи та наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що надані позивачем та представником відповідача під час розгляду справи податкові накладні містять всі необхідні реквізити, що встановлені Законом України “Про податок на додану вартість”, в актах перевірок відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки документи –первинні бухгалтерські документи та податкові накладні - не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Також суд зазначає, що відповідач а наданих суду актах перевірок не посилається також і на те, що на час їх виписки ДП «Антаріум», ПП «Т-Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «Фірма «Парол», ПП «Ньютехнолоджі» не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що у вказаний час зазначені підприємства були ліквідовані у встановленому порядку, установчі документи вказаних підприємств були визнані недійсними, державну реєстрацію анульовано тощо. Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів щодо наявності таких обставин, не повідомлено про докази, що їх підтверджують та не заявлено клопотання про їх витребування у третіх осіб.

На підставі викладеного у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних первинних бухгалтерських документів та податкових накладних як належних доказів по справі.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні акти зустрічних перевірок ДП «Антаріум», ПП «Т-Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «Фірма «Парол», на які є посилання в актах перевірок позивача податкового органу. Однак суд не приймає вказані акти перевірок як належні докази  протиправності укладених позивачем угод з вказаними підприємствами і обґрунтованості нарахування податку на додану вартість з наступних підстав.

Суд не погоджується з висновками відповідача про нікчемність укладених позивачем з зазначеними юридичними особами угод як таких, що порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості підстави для визнання вказаних угод нікчемними відповідачем зазначено про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів тощо. Крім того, відповідачем зазначено, що під час проведення перевірок позивачем та його контрагентами не були надані документи, що підтверджують реальне виконання угод.

Розглядаючи доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і інших матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Судом встановлено, що під час проведення перевірок і контрагентів позивача, і ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим», податкові органи (зокрема, і відповідач) виходили з наявності матеріально-технічних та трудових ресурсів підприємств для укладення та виконання договорів з купівлі-продажу матеріальних цінностей, наявності персоналу та проведення господарських операцій з контрагентами у 2 ланцюгу – чи наявна у постачальників ДП «Антаріум», ПП «Т-Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «Фірма «Парол», ПП «Ньютехнолоджі» можливість поставки продукції на адресу вказаних СПД, та, як наслідок, наступна поставка на адресу позивача.

Однак, під час проведення перевірки податкові органи виходили лише з поставок продукції в періоди, коли надавались послуги позивачу; податковими органами жодним чином в актах перевірок не обґрунтовано вибір саме вказаних періодів.

Більш того, в тексті всіх договорів зазначено, що їх предметом є саме надання послуг (виконання робіт), а не поставка продукції, виконання укладених договорів не можуть залежати від того – чи наявна у контрагентів вказаних підприємств у 2 ланцюгу матеріально-технічна база, чи ні. Відповідачем в акті перевірки висновки щодо наявності такого зв’язку жодним чином не пояснені та не обґрунтовані.

Наявність чи відсутність контрагентів позивача у 1 ланцюгу – тобто безпосередніх контрагентів – за юридичною адресою перевірялось на час проведення перевірок, тобто в березні та травні 2011 року, тоді як угоди укладались та виконувались до лютого 2011 року,більша частина – в 2010 році. Як свідчать матеріали справи вказані акти перевірок фактичного місцезнаходження складені через декілька місяців після виконання робіт та не можуть свідчити про відсутність вказаних підприємств за юридичною адресою на час укладення договорів. Наступна зміна стану на обліку в ДПІ за місцем реєстрації контрагентів позивача не може свідчити ані про відсутність реального виконання договорів, ані про намір укласти угоду, що порушує інтереси держави та суспільства, оскільки такі зміни, як свідчать тексти актів перевірок, відбулись вже після укладення договорів.

Відповідачем самостійно описані первинні документи, що підтверджують виконання робіт, в актах перевірок: зазначені реквізити, перелік робіт, що виконувались з їх детальним переліком тощо. Таким чином, відповідачем жодним чином не пояснено причини, з яких за наявності документів, передбачених діючим законодавством (податкових накладних, актів виконаних робіт, кошторисів та інших документів), в яких докладно перелічені види виконаних робіт, зазначена їх вартість, підтверджено факт виконання робіт, відповідачем вказані документи не прийнято до уваги як такі, що підтверджують факт виконання робіт (надання послуг). В актах перевірок також не зазначено які саме документи не були надані позивачем для підтвердження факту виконання робіт (надання послуг), якими саме діючими нормативно-правовими актами передбачено їх складення. Відповідачем не повідомлено суду і про інших осіб, які виконували роботи на території санаторію якщо контрагенти позивача не могли їх виконати (на думку податкового органу). Про наявність таких осіб, а також про відсутність факту виконання робіт в акті податковим органом не зазначено, також не надано доказів виконання таких робіт позивачем власними силами та засобами.

У контрагентів позивача також наявні ліцензії щодо виконання робіт по будівництву та надання послуг по транспортуванню. Згідно зі ст.1, 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року №1775-III ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - підприємців. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов. У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб'єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, у визначений цим Законом строк.

В акті перевірки та в інших документах, що наявні в матеріалах справи, відсутні відомості про невідповідність діяльності підприємств – контрагентів позивача – ліцензійним умовам, визначеним спеціально уповноваженими органами, про повідомлення податковим органом відповідної інформації про відсутність необхідних умов та про проведення перевірок контрагентів позивача з зазначеного питання спеціально уповноваженими органами.

Відповідачем також не надано суду доказів стосовно невикористання отриманих послуг (виконаних робіт) у власній господарській діяльності позивача. Про наявність таких доказів також не повідомлено і під час розгляду справи та представником відповідача не заявлено клопотання про їх витребування судом у третіх осіб для залучення до матеріалів справи.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Т-Груп» суд зазначає також наступне. Судом встановлено, що під час допиту ОСОБА_10, що є директором ПП «Т-Груп», він заявив про відсутність у вказаного підприємства найманих працівників, відсутність у підприємства будь-яких можливостей надавати послуги, здійснювати поставку товарів та виконання робіт. Однак в даному протоколі допиту від 21.12.2010 року ОСОБА_8 також зазначено, що господарською діяльністю підприємства він не займався. В протоколі зазначено лише про те, що ОСОБА_8 не підписував договори з ТОВ «Брілюкс», ТОВ «БМК-Тріада», питання про наявність або відсутність взаємовідносин з ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» в зазначеному протоколі не відображено взагалі. В матеріалах справи відсутні також і будь-які відомості про проведення почеркознавчої, технічної або інших експертиз документів для встановлення справжності підписів ОСОБА_10, не надано документів, що підтверджують підписання договорів не уповноваженою на те особою, та, взагалі, про наявність порушеної кримінальної справи, по якій проводився допит свідка. Крім того, протокол містить відомості про те, що укладенням договорів та здійсненням господарської діяльності іншою особою, однак під час розгляду справи відповідачем не повідомлено – чи були наявні у вказаної особи відповідні повноваження, чи могла вказана особа укладати договори з найманими працівниками, наймати техніку та придбавати необхідні товарно-матеріальні цінності для виконання робіт (надання послуг). Тобто якщо ОСОБА_8 не обізнаний про господарську діяльність підприємства, оскільки при наявності підзвітної особи, що має повноваження на укладення договорів та/або на організацію їх виконання, зазначена особа не звітує перед ним про проведену діяльність, то ОСОБА_8 не має уявлення (як свідчить протокол допиту) про діяльність підприємства взагалі та, зокрема, про наявність технічної можливості виконання договорів. Однак протокол допиту ОСОБА_9 відповідачем під час розгляду справи не надано, про наявність будь-яких позовів до суду про визнання угод ПП «Т-Групп» недійсними з зазначених підстав не повідомлено.

Судом встановлено, що ТОВ «Фірма «Парол» звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекцій у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними дій з проведення перевірки, нарахування податкових зобов’язань, складення акту перевірки від 21.03.2011 року №1200/23-1/37136500, про скасування наказу про проведення перевірки №495 від 21.03.2011 року (ухвала від 19.05.2011 року по справі №2а/1570/3622/2011 наявна в матеріалах справи). Також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року по справі №2а/1570/3123/2011 визнано протиправним та скасовано рішення №1011/29-2 від 16.03.2011 року Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одесі про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАРОЛ"(ІПН 371365015544) як платника податку на додану вартість; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Суворовському районі міста Одеси відновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ПАРОЛ"(ІПН 371365015544) як платника податку на додану вартість з моменту проведення анулювання реєстрації - з 16.03.2011 року. Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що у відповідача станом на 16.03.2011 року (дата прийняття рішення №1011/29-2 про анулювання реєстрації ТОВ "ФІРМА ПАРОЛ" як платника ПДВ) були відсутні підстави для прийняття такого рішення у зв’язку з відсутністю в ЄДР запису про не встановлення місцезнаходження позивача по вказаний справі - ТОВ "ФІРМА ПАРОЛ", на запит держреєстратора ТОВ підтвердило своє місцезнаходження.

Також по угоді з ДП «Антаріум» відповідачем не надано доказів, що його працівники не могли виконувати роботи по наданню послуг з проживання за наявності їх на підприємстві в кількості 8 чоловік (зокрема, не зазначено – якій саме кількості відпочиваючих надавались послуги) та в акті не вказано про обґрунтування неможливості виконання такої роботи 8 особами.

Відповідачем не надано доказів і відсутності ділової мети та відсутності розумного економічного обґрунтування надання послуг у позивача та його контрагентів, оскільки за виконання угод були сплачені ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» грошові кошти СПД, тобто підтверджено наявність ділової мети – отримання доходу.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати зазначеними підприємствами податкових зобов’язань по укладеним з позивачем угодам під час проведення перевірки в повному обсязі не досліджено. В акті перевірок взагалі відсутні відомості про сплату або несплату контрагентами позивача податкових зобов’язань з ПДВ до бюджету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентами позивача податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціям з надання послуг позивачу або про недекларування вказаних податкових зобов’язань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди. Крім того, відповідачем в тексті акту не доведено несплату контрагентами позивача податків та зборів по проведеним з позивачем операціям до бюджету.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ДП «Антаріум», ПП «Т-Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «Фірма «Парол», ПП «Ньютехнолоджі».

Враховуючі вимоги Податкового кодексу України, що набув законної сили з 01.01.2011 року, у ДПІ в м. Сімферополі АРК відсутні повноваження для визнання вказаних договорів нікчемними під час проведення перевірки; доказів визнання укладених договорів недійсними у встановленому діючим законодавством судовому порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладених угод підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що

надані під час розгляду справи, у зв’язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Податковий кодекс України.

Крім того, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що ТОВ «Фірма «Парол» роботи виконані в повному обсязі, що підтверджено наданими первинними документами, перелік зазначених робіт наведено в акті перевірки, матеріалами справи підтверджено їх оплату, роботи виконувались на території санаторію «Полтава-Крим», що належить позивачу; результати виконаних робіт були використані в господарській діяльності позивача, що податковим органом під час розгляду справи не спростовано, адже санаторій і після проведеного ремонту надавав послуги відпочиваючим, що відповідачем не оспорено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем в перевіреному періоді сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціям з ДП «Антаріум», ПП «Т-Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «Фірма «Парол», ПП «Ньютехнолоджі».

Крім того, в акті перевірки від 12.04.2011 року Сакською ОДПІ зазначено про порушення позивачем пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), з урахуванням ст.30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VІ «Про акціонерні товариства» з урахуванням внесених змін Законом України від 27.04.2010 № 2154-VІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України від 03.12.2010 р. № 2774-VІ «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році», в результаті чого ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» не нарахувало та не виплатило дивіденди грошовими коштами у сумі 166953,92 грн., що склало 30 відсотків нерозподіленого прибутку минулих років та занизило авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів, за 1 півріччя 2010 року у сумі 41738.48 грн.

Отже ВАТ «Санаторій «Полтава-Крим» зобов'язано було до 30.06.2010 р. нарахувати та виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків нерозподіленого прибутку на кінець 2009 року, нарахувати на суму дивідендів та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Відповідач стверджує, що Законом України від 27 квітня 2010 р. № 2154-VІ «Про державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон №2154) було внесено зміни до Закону України від 17.09.2008 р. № 514- VІ «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514) та до Закону України від 19.09.1991 року №1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі- Закон № 1576). Внесеними змінами суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму із Закону №514. яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів.

Статтею 30 Закону №514 визначено такий порядок виплати дивідендів:

товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами;

дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року:

виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків;

розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства;

у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Таким чином, у 2010 році акціонерні товариства можуть самостійно приймати рішення щодо дивідендів, виплачуваних своїм акціонерам лише стосовно розміру понад 30 відсотків.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 514 до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене Закон № 514 із набранням чинності підлягає виконанню всіма акціонерними товариствами.

Відповідно до Закону № 514 при „переході" закритих/відкритих акціонерних товариств у приватні/публічні акціонерні товариства їх правова основа - „акціонерні товариства" не змінюється та приведення діяльності закритих/відкритих акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону № 514 проводиться через процедуру державної реєстрації внесення відповідних змін до статутів акціонерних товариств, пов'язаних із зміною найменування юридичної особи.

За період з 29.04.2009р. до 28.04.2011р. акціонерні товариства до приведення у відповідність до норм Закону №514 статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності Законом України „Про господарські товариства" та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Також Законом № 2154 внесено зміни до ст. 15 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства», де зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно до п. «д» ч.5 ст.41 Закону № 1576, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) загальні збори господарського товариства повинні здійснювати з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами.

Окремі положення Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VІ «Про державний бюджет України на 2010 рік», а саме щодо внесення змін до статті 30 Закону України від 17.09.2008 року № 514-VІ «Про акціонерні товариства» та статті 15 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства». Рішенням Конституційного суду України від 30.11.2010 року № 22-рп/2010 визнано неконституційними, втрачають чинність з 30.11.2010 року.

Але Законом України від 03.12.2010 № 2774-VI «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» вдруге внесено зміни, які були раніше скасовані за рішенням Конституційного суду. Відповідно до ст.6 Закону № 2774 цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 30 листопада 2010 року та діє до 1 січня 2011 року.

З урахуванням зазначеного, дія норм Законів № 514 та № 1576 не переривалась у часі.

Однак зазначені твердження відповідача суперечать вимогам діючого законодавства та обставинам справи.

Пунктами 10 і 11 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154-VI було внесено зміни до ст. 15 та 41 Закону України “Про господарські товариства” і ст.30 та 33 Закону України “Про акціонерні товариства”, якими змінено порядок виплати дивідендів:

- виплата дивідендів має здійснюватись в розмірі не менше 30% з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку;

- строк виплати дивідендів – не пізніше 6-ти місяців після закінчення звітного року;

- розмір виплати дивідендів може бути лише збільшений за рішенням загальних зборів учасників господарського товариства.

Проте рішенням Конституційного Суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010 р. у справі №1-47/2010 Конституційний Суд визнав, зокрема, зазначені пункти Закону про Держбюджет неконституційними. Ці норма втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом – з 30.11.2010 р. Зазначене рішення було обґрунтовано, зокрема, тим, що корпоративні правовідносини не можуть бути предметом регулювання закону про Державний бюджет України.

Верховною Радою України прийнято Закон України №2774-VI від 03.12.2010 р. «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році». Статтями 3 та 4 цього Закону повністю дублюються пункти 10 і 11 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет на 2010 рік щодо виплати дивідендів господарськими товариствами. При цьому згідно зі ст. 6 нового Закону він набирає чинності з дня опублікування (04.12.2010 р.), а застосовується - з 30.11.2010 р. (дата прийняття рішення Конституційним судом) та діє до 01.01.2011 р.

На підставі викладеного судом встановлено, що нові правила сплати дивідендів були чинними з 30.04.2010 р. (дата набрання чинності Законом про Держбюджет 2010 року) до 01.01.2011 р.

При вирішенні питання про застосування Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" для визначення закону, що підлягає застосуванню до відкритих та закритих акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", суд враховує, що відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства".

За вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Дія статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", застосовуються положення статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства".

Зазначена позиція підтверджена також рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2009 р. №04-06/190.

Таким чином акціонерні товариства, які не привели свої статути у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства", керуються у своїй діяльності Законом України "Про господарські товариства" з 30.04.2009 р. (дата набрання чинності цим законом) по 30.04.2011 р. (дата, з якої для акціонерних товариств втрачають чинність статті 1–49 Закону України "Про господарські товариства"). Отже суд приходить до висновку, що правила сплати дивідендів у 2010 році не поширюються на закриті та відкриті АТ, які до цього часу не привели свої статути у відповідність з нормами Закону "Про акціонерні товариства".

Враховуючі, що відповідні зміни до статуту позивача були внесені лише 29.04.2011 року, у позивача відсутній обов'язок сплати дивідендів у 2010 році.

Крім того, відповідачем також жодним чином не спростовано твердження позивача про проведення загальних зборів акціонерів 02.04.2010 року, на якому було прийнято рішення не виплачувати дивіденди. За такої ситуації рішення загальних зборів акціонерів відповідає законодавству, що діяло до 30.04.2010 р., і підстави для застосування іншого способу розпорядження прибутком відсутні.

Суд враховує, що податковий орган як орган державної влади, не має права втручання до господарської діяльності підприємств та не має права давати вказівки позивачу щодо нарахування та виплати дивідендів.

Порядок оподаткування дивідендів податком на прибуток встановлено п.7.8 ст.7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин). У відповідності до зазначеного пункту емітент корпоративних прав до/або одночасно із виплатою дивідендів акціонерам (власникам) нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 % від суми таких дивідендів. Зазначеним пунктом не встановлені будь-які граничні терміни виплати дивідендів. Також як вбачається з пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, обов’язковою передумовою сплати дивідендів (та, відповідно, авансового внеску з податку на прибуток) є прийняття підприємством-емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів. Тобто відсутність такого рішення (за одночасної відсутності самого факту сплати дивідендів) зумовлює також відсутність обов’язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сакської ОДПІ АР Крим№0000372301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток в розмірі 52173,10грн., №0000362301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 928784,72грн., №0000502301 від 26.05.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 242670,81грн.є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 12 вересня 2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 12 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції АРКрим №0000372301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на прибуток в розмірі 52173,10грн., №0000362301 від 20.04.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 928784,72грн., №0000502301 від 26.05.2011 року про визначення суми грошового зобов’язання по платежу податок на додану вартість в розмірі 242670,81грн.

3.          Стягнути на користь позивача Відкритого акціонерного товариства «Санаторій Полтава Крим» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

  Суддя                                Кащеєва Г.Ю.