АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-797
Головуючий по 1-й інстанції Марущак
Суддя-доповідач: Кисіль А. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Кисіля А.М.
суддів: Куліша В.М., Лісіченко Л.М.
за участю
прокурора Столяра Д.Є.
засудженого ОСОБА_2
2011 року серпня місяця 30 дня розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, не судимого згідно ст.89 КК України ,-
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі.
Стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди – 4377 грн. 59 коп., моральної шкоди - 100 тисяч грн., за надану правову допомогу – 1500 грн., а всього 105877 грн. 59 коп.
Відповідно до вимог ст.81 КПК України по справі вирішено долю речових доказів.
Згідно із вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 22 березня 2010 року о 12 годині 15 хвилин за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, з причини неприязних стосунків під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, умисно наніс їй декілька ударів кулаком у ділянку живота, внаслідок чого спричинив тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, у виді розриву – розможення селезінки та розриву долі печінки, внутрішньої кровотечі, що призвело до її смерті.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено необ’єктивно та неповно, оскільки не були допитані свідки, які б могли підтвердити його непричетність до інкримінованого злочину, вказує на те, що свідки та потерпіла ОСОБА_3 давали неповні та неправдиві свідчення. Окрім цього вказав, що на досудовому слідстві до нього були застосовані незаконні методи слідства внаслідок чого він обмовив себе.
Просить скасувати вирок, а справу направити прокурору для організації додаткового розслідування з метою встановлення істини.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, засудженого ОСОБА_2, який вказує на непричетність до інкримінованого злочину, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи викладені в апеляції колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, що спричинили її смерть, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Посилання у судовому засіданні та в апеляції засудженого щодо фальсифікації доказів його вини, неправильні показання потерпілої та свідків і застосування незаконних методів слідства за яких він себе обмовив на досудовому слідстві і визнав вину, нічим не підтверджується, а навпаки, спростовується належно дослідженими та оціненими у сукупності та взаємозв’язку доказами у відповідності до вимог ст. 22 КПК України.
Так, потерпіла ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_5 підтвердили у суді, що безпосередньо після спричинення дочці ударів засудженим при наданні їй допомоги вона їм повідомила, що вказані побої їй спричинив саме співмешканець ОСОБА_2, який завдавав ударів кулаком у ділянку живота. Раніше під час сумісного проживання він також до неї затосовував таке ж насильство.
Подібні дані зазначила і допитана у ході досудового слідства свідок ОСОБА_6(а.с.52 т.1), а свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11 підтвердили, що ОСОБА_2 постійно під час сумісного проживання спричиняв своїй співмешканці побої.
За висновком судово-медичної експертизи (т.1а.с.157-160) у потерпілої ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у виді розриву-розможення селезінки та розриву лівої долі печінки, внутрушньої кровотечі, які є прижиттєвими та утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук, стиснуті у кулак і є тяжкими, як небезпечні для життя в момент спричинення та призвело у даному випадку до настання смерті.
Посилання засудженого у ході судового слідства та в апеляції про те, що потерпіла могла отримати такі тілесні ушкодження при падінні з висоти на металеву діжку, то їх було перевірено судом і встановлено, що такий механізм отримання тілесних ушкоджень є неможливим.
Так, за висновком додаткової судово-медичної експертизи і допитаного у суді медичного експерта ОСОБА_12 встановлено, що за даних вказаних засудженим його твердження спростовуються тим, що при такому падінні потерпіла повинна була б мати інші тілесні ушкодження, яких на ній не виявлено, а наявні тілесні ушкодження отримані нею не менше ніж від двох ударів у вказану ділянку від яких у кожному разі були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла згодом, і за даними допитаних вище свідків і потерпілих у вказаному засудженим місці металева бочка ніколи не стояла.
Твердження засудженого ОСОБА_2 у апеляційному суді про саме такий механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілою під час падіння, колегією суддів не приймається, так як воно спростовуються вище наведеними доказами у їх сукупністю, а тому місцевий суд правильно дійшов висновку про кваліфікацію його дій за ч.2 ст.121 КК України, оскільки він умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя у момент спричинення, що потягло смерть потерпілої.
Заява ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних методів слідства, також перевірялося як прокурором, який після її перевірки виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, так і судом, його твердження не знайшло підтвердження у матеріалах справи.
Визнавальні показання ОСОБА_2 під час досудового слідства повністю узгоджуються із даними викладеними у його явці з повинною (т.1а.с.32) та при відтворенні обстановки та обставин ним вчиненого за участю його захисника, коли унеможливлювалися будь-які незаконні дії щодо нього працівників міліції.
За висновком судово-психологічної експертизи дані неведені ОСОБА_2 про обставини нанесення ударів потерпілій наводилися ним самостійно без будь-якого впливу сторонніх осіб, добровільно.
Під час обрання запобіжного заходу у судовому засіданні ОСОБА_2 вказував, що завдав потерпілій два удари кулаком у область живота, що узгоджується із висновком судово-медичної експертизи.
Виявлені у засудженого під час досудового слідства тілесні ушкодження ним були отримані, як він пояснював експертові, під час обоюдної сварки із потерпілою ОСОБА_4
Визнавальні показання засудженого у ході дізнання та досудового слідства були послідовними, детальними, узгоджувалися між собою та об’єктивно підтверджувалися іншими даними в матеріалах справи.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 гія суддів не вбачає.має. звільнення особи з під варти і ннаправлення справи на додаткове розслідуввання про що ставиться з про допущені порушення норм КПК України, які перешкодили встановленню істини по справі, неправильне застосування кримінального Закону, тому що вони не грунтуються на певних даних і вони є явно надуманими і спростовуються доказами зібраними в справі.
При обранні покарання засудженому суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України та належним чином врахував, що особа вчинила тяжкий злочин, негативну його характеристику, а тому призначив покарання яке є необхідне і достатнє для його виправлення.
За таких мотивів підстав для скасування вироку суду та звільнення особи з під варти і направлення справи прокурору на додаткове розслідування про що ставиться у апеляції, колегія суддів не вбачає. Вирок суду відповідно до вказаного є законним та обґрунтованим.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2010 року щодо нього за ч.2 ст.121 КК України - без зміни.
Суддя А. М. Кисіль
Копія