Судове рішення #18561446

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Севастопольська, 43,   м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

 

ПОСТАНОВА

Іменем України


03 листопада 2011 р. (13:16) Справа №2а-6645/11/0170/22


 

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., суддів Кузнякової С.Ю. та Євдокімової О.О. при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідачів – Бедаш О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 

до  Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК і Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Обставини справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України,  Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в АРК,  Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, скасування висновків та стягнення коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.08.2010р. відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання.

Після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду під головуванням судді Лавренчук О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.01.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Лавренчук О.В., суддів Котаревої Г.М., Папуши О.В.

У зв’язку із звільненням судді Лавренчук О.В. 27.04.11р. відбулось проведення повторного автоматичного розподілу справи та справу передано на колегіальний розгляд під головуванням судді Радчук А.А. при цьому справі присвоєно №2а-10613/10/0170/22.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 роз’єднані в окремі провадження, а саме: у справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в АРК,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування висновків, залишивши справі №2а-10613/10/0170/22, і справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК і Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та стягнення коштів, присвоївши справі №2а-6645/11/0170/22.

Ухвалою суду від 08.06.2011 року адміністративну справу №2а-10613/10/0170/22 за позовом ОСОБА_1 до  Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в АРК,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, скасування висновків та стягнення коштів передано до Сакського міськрайонного суду АР Крим.

Під час розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно надав уточнену позовну заяву в редакції від 24.06.2011 року (а.с.70-72).

Ухвалою суду від 13.09.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України,  Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК в частині позовних вимог про скасування висновку УДАІ ГУ МВС України в АР Крим по факту анулювання реєстрації автомобіля (п.3 позовних вимог); скасування висновків спеціалістів НДЕКЦ при Головному управлінні МВС України в АРК №220 від 28.07.2009 року та №117 від 30.09.2009 року (п.п.4,5 позовних вимог); скасування висновків ВОАТ м.Євпаторії та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 11.08.2009 року (п.6 позовних вимог), залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та остаточно просив суд: визнати протиправними дії МВС України по ненаданню відповіді на його звернення від 31.08.2009 року, недопущенні до участі у розгляді скарги, невжиттю заходів по належній перевірці заявленої інформації та відновленню порушених прав; визнати протиправними дії ГУ МВС України в АР Крим по ненаданню відповіді на його звернення від 18.09.2009 року та 04.02.2010 року, недопущенні до участі у розгляді скарги, невжиттю заходів по належній перевірці заявленої інформації та відновленню порушених прав; стягненню з МВС України 5877 грн., в якості компенсації матеріальної шкоди та 2000 грн. компенсації за нанесену моральну шкоду; стягнення з ГУ МВС України в АР Крим 340  грн., в якості компенсації матеріальної шкоди та 100 грн. компенсації за нанесену моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не забезпечили належний розгляд направлених позивачем скарг та не надали йому мотивовані відповіді, у зв’язку із чим йому завдана матеріальна та моральна шкода.     

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі. По суті вимог пояснила, що всі звернення та скарги позивача були розглянуті належним чином, про що останньому надавались відповіді. Що ж стосується завданої позивачу шкоди, то остання не підтверджується будь-якими доказами тому задоволенню не підлягає.   

Вислухавши позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі в їх сукупності суд, -

 ВСТАНОВИВ:

 27.07.2009 року позивач звернувся до Євпаторійського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим з заявою про зняття з обліку автомобіля Форд Ескорт, д.н. НОМЕР_1, 1994 р.в., у зв’язку із чим надав зазначений автомобіль для огляду співробітникам ДАІ. Під час огляду автомобіля було виявлено знищення ідентифікаційного номеру складової частини ТЗ на днищі. У зв’язку із зазначеним позивача притягнено до адміністративної відповідальності, а автомобіль поміщено на штраф майданчик із анулюванням реєстрації ТЗ.

За висновком спеціаліста НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим від 29.07.2009 року №220 встановлено, що маркувальне позначення ТЗ знищене шляхом заміни фрагменту днища кузова.

В подальшому зазначена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була скасована, а також відмовлено у порушенні кримінальної справи проти позивача. Не зважаючи на зазначене свідоцтво реєстрації ТЗ та номерні знаки не повернуті, а також не поновлено реєстрацію ТЗ.

У зв’язку із зазначеним позивач 31.08.2009 року подав скаргу до МВС України на дії посадових осіб УДАІ та НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим.

Також позивач звертався із аналогічними скаргами від 18.09.2009 року та від 04.02.2010 року до ГУ МВС України в АР Крим.

Оскільки належним чином зазначені скарги розглянуті не були та до теперішнього часу належних відповідей позивач не отримав, він змушений був звернутись до суду із даним позовом про визнання дій протиправними, а також стягнення завданих йому збитків.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст.1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 19 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно із ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається із матеріалів справи, а також пояснень сторін 31.08.2009 року позивач був на особистому прийомі у заступника міністра внутрішніх справ України, після чого зареєстрував в МВС України за вх.№3-3641зазначену вище скаргу від 31.08.2009 року.    

Далі, за підвідомчістю зазначена заява із скаргою 03.09.2009 року передана для розгляду по суті до департаменту ДАІ МВС України (а.с.81). Згідно із листа заступника начальника департаменту ДАІ України за вих. №4/8-З-3641 від 01.10.2009 року, позивачу надана мотивована відповідь на його скаргу із роз’ясненнями подальших дій, а саме: провести дублювання ідентифікаційного номеру кузова (а.с.153).

У відповідності до наданого реєстру простої поштової кореспонденції за №237, зазначена відповідь направлена на адресу позивача 01.10.2009 року.

З огляду на викладене суд не вбачає будь-якого порушення норм діючого законодавства в діях ГУ МВС України при розгляді скарги позивача від 31.08.2009 року. У зв’язку із чим в задоволенні позову в цій частині вимог відмовляє.

Що ж стосується вимог позивача про визнання протиправними дії ГУ МВС України в АР Крим по ненаданню відповіді на звернення від 18.09.2009 року та 04.02.2010 року,  суд вважає їх також не обґрунтованими з наступних підстав.

Позивачем в судовому засіданні підтверджено факт подання до ГУ МВС України в АР Крим звернень від 18.09.2009 року та 04.02.2010 року при цьому стверджується про не вчинення дій по розгляду скарг та не прийняттю відповідних дій.

Надаючи правової оцінки діям відповідача при розгляді вказаних скарг суд зазначає наступне.

Згідно Положення «Про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2004 р. N 1177 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 р. за №1361/9960 (далі – Положення), останнє установлює єдиний для органів внутрішніх справ України, внутрішніх військ МВС України, навчальних закладів МВС України, установ, організацій і підприємств системи МВС України (далі - органи внутрішніх справ) порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначає порядок контролю за його дотриманням (п.1).

Пунктом 3.8 Положення передбачено, що у підрозділах документального забезпечення облік взятих на контроль письмових та усних звернень громадян ведеться в алфавітному порядку відповідальним працівником.

Результати розгляду звернення заносяться до журналу обліку звернень громадян, що надійшли поштою, або до журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому, або до ЕРК, а також до контрольної картки на звернення, яка після підписання керівником структурного підрозділу надається до підрозділу документального забезпечення разом з копією відповіді заявникові для зняття з контролю.

За результатами розгляду звернення громадянина на його адресу надсилається відповідь за підписом посадової особи органу внутрішніх справ, за резолюцією якої розглядалися викладені у зверненні відомості чи факти, а в разі її відсутності - посадової особи відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Після виконання доручень, визначених у резолюціях керівництва за зверненнями громадян, працівники підрозділу документального забезпечення приймають від виконавців контрольну картку, оформлену належним чином, разом з копією (копіями) відповідей, копією звернення громадянина, а також висновки, доповідні записки та інші документи, які підтверджують виконання в повному обсязі завдань щодо розгляду звернень громадян відповідно до резолюцій.

Зазначені документи (у разі виконання завдання в повному обсязі) є підставою для зняття з контролю доручень, визначених керівництвом за зверненнями громадян.

Контрольні доручення, визначені керівництвом за зверненнями громадян, знімаються з контролю лише після того, як ужито заходів щодо вирішення всіх питань, порушених у зверненні, і авторові та, за необхідності, кореспондентові надано вичерпні письмові відповіді.

Рішення про зняття з контролю звернень громадян приймають посадові особи, які прийняли рішення про взяття їх на контроль.

Звернення, на які даються попередні (проміжні) відповіді, з контролю не знімаються. Контроль завершується тільки після прийняття рішення і вжиття заходів щодо вирішення порушених у зверненні питань.

Як же вбачається із наданих представником позивача листів за вих.№11/3-4749 від 01.10.2009 року та №11/3-3 від 15.03.2010 року (а.с.125,145) скарги позивача розглянуті належним чином, про що також свідчать належним чином завірені та надані суду копії листів журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою (а.с.156-159).     

Приймаючи рішення про відмову позивачу у позові в частині визнання протиправними дій відповідачів, суд також приймав до уваги ту обставину, що на час розгляду справи права позивача відновлені у повному обсязі, оскільки реєстрація автомобіля поновлена ще в листопаді 2009 року, після розгляду скарг позивача саме до органів МВС України.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди суд виходив із наступного.

Згідно із ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.25 Закону у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, оскільки відповідачі не приймали ніяких рішень, які б були визнані судом протиправними, а також оскільки не встановлена будь-яка вина останніх, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу понесеної ним шкоди. Крім того, на думку суду позивачем не доведено причинний зв’язок між діями відповідачів та конкретними шкідливими наслідками. Крім зазначеного, позивачем в порушення вимог Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р, жодними доказами обґрунтований не був, як і повністю відсутній і розрахунок суми моральної шкоди.      

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 04.11.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.183-2 КАС України, суддя, -

 ПОСТАНОВИВ:

           В задоволенні адміністративного позову відмовити.

 Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

 

  Судді                                          Радчук А.А.

  Кузнякова С.Ю.

                                                                                                     Євдокімова О.О.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація