ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а/1970/1933/11
"29" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мірінович У.А. при секретарі Хоменко Л.В.
за участю:
представника позивача –Гафтко Н.Л.
представників відповідача –Агрес М.В., Козак К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального зайнятості інвалідів
до селянсько (фермерського) господарства „Козак”
про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства «Козак», в якому позивач просить стягнути з підприємства адміністративно-господарські санкції в сумі 5177 грн. 78 коп. та пеню в сумі 124 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 № 233, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові, просив його задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що під час створення СФГ «Козак»у штаті працівників було передбачено 1 посаду у рахунок броні для працевлаштування інваліда, про що було проінформовано Збаразький районний центр зайнятості при подачі звіту про наявність вакансій форми № 3 –ПН від 08.06.2010 року. 05.07.2010 року Збаразьким РЦЗ був направлений, а відповідачем був працевлаштований на посаду сторожа інваліда І –ої групи ОСОБА_4, який працював на даній посаді по 01.12.2010 року та був звільнений за згодою двох сторін. Після чого, відповідачем направлено до Збаразького РЦЗ звіт про наявність вакансій № 3 –ПН від 07.12.2010 року.
Таким чином, відповідачем протягом 2010 року було забезпечено одне робоче місце для працевлаштування інваліда та подано інформацію та звітність про це до відповідних установ, а тому застосування позивачем до підприємства адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є неправомірними.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Як вбачається із поданого селянського (фермерського) господарства «Козак»звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2010 році становила 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача за 2010 рік становила 10355,56 грн. Кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до ст.19 Закону № 875-XII становить - 1 особа.
Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, поміж іншого, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.
Відповідно до абз. 1, 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як слідує з матеріалів справи, в тому числі з листа Збаразького РЦЗ від 11.07.2011р. № 03/1261 та з корінця направлення на працевлаштування ОСОБА_4, відповідачем було направлено до Збаразького РЦЗ звіт про наявність вакансій № 3 –ПН від 08.06.2010 року. 05.07.2010 року Збаразьким РЦЗ був направлений, а відповідачем був працевлаштований на посаду сторожа інваліда І –ої групи ОСОБА_4, який працював на даній посаді по 01.12.2010 року та був звільнений за згодою двох сторін.
Також, з листа Збаразького РЦЗ від 11.07.2011р. № 03/1261 вбачається, що СФГ «Козак»після звільнення з посади сторожа інваліда І –ої групи ОСОБА_4 було направлено до Збаразького РЦЗ звіт про наявність вакансій № 3 –ПН від 07.12.2010 року та відмов у працевлаштуванні на даному підприємстві безробітним –інвалідам не було.
З аналізу положень ст.ст. 18, 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов’язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда, своєчасно направлялись звіти про наявність вакансій форми № 3 –ПН до Збаразького районного центру зайнятості, а направлені центром зайнятості безробітні - інваліди були працевлаштовані відповідачем, причому, при звільненні таких працівників з незалежник від відповідача причин, відповідач своєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів шляхом подання відповідного звіту, відмов у працевлаштуванні на даному підприємстві безробітних –інвалідів не було, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними й задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 94, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального зайнятості інвалідів до селянсько (фермерського) господарства „Козак” (код ЄДРПОУ 31973379, Тернопільська обл.., Збаразький р-н., с. Залужжя) про стягнення адміністративно - господарських санкцій у сумі 5 177,78 грн. та 124,00 грн. пені, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.