ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а/1970/1911/11
"14" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А. при секретарі Хоменко Л.В.
за участю:
представника позивача –Дупіряк О.М.,
представника відповідача –Щепна І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об’єднання „Текстерно”
до управління пенсійного фонду України в місті Тернополі
про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об’єднання «Текстерно»звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про скасування рішення № 339 від 15 червня 2011 року про застосування штрафу в розмірі 1623,58 грн. та нарахування пені в розмірі 5102,55 грн. та рішення № 340 від 15 червня 2011 року про застосування штрафу в розмірі 1000 грн. та нарахування пені в розмірі 9250,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що відповідачем 15 червня 2011 року винесло рішення № 339 та № 340 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно»страхових внесків. Прийняті відповідачем рішення вважає протиправними, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 року порушено провадження у справі № 1/Б-294 про визнання банкрутом ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки, мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»діє протягом провадження у справі про банкрутство, то штрафи та пеня, визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період дії мораторію не застосовуються в тому числі на поточні зобов’язання перед пенсійним фондом. Таким чином просить скасувати вищевказані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Представник позивача звернула увагу суду на те, що вищенаведені висновки також знайшли своє відображення у рішенні Вищого адміністративного суду України.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що оскаржувані рішення прийнятті управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, оскільки строк виконання зобов’язань щодо сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування настав після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому дія мораторію на виконання поточних зобов’язань не розповсюджується.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
Пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону № 2464 визначено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) він регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
У ст.18 Закону №1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ч.2 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосування фінансових санкцій.
Відповідно до п.2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем на підставі п.2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV було прийняте рішення № 339 від 15 червня 2011 року про застосування штрафу в розмірі 1623,58 грн. та нарахована пеня в розмірі 5102,55 грн. за період з 20.04.2010 року по 07.02.2011 року, з 20.05.2010 року по 30.05.2011 та рішення № 340 від 15 червня 2011 року про застосування штрафу в розмірі 1000 грн. та нарахування пені в розмірі 9250,50 грн. за період з 22.09.2008 року по 28.04.2011 року.
Також, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 року в порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ) порушено провадження у справі № 1/Б-294 про визнання банкрутом ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин, суд критично ставиться до твердження позивача щодо введення мораторію на виконання вимог кредиторів, оскільки предметом оскарження у справі є рішення відповідача по нарахуванню суми недоїмки по сплаті страхових внесків за період з 20.04.2010 року по 07.02.2011 року, з 20.05.2010 року по 30.05.2011, з 22.09.2008 року по 28.04.2011 року, а тому введення мораторію ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 року ніяким чином не впливає на законність оскаржуваного рішення.
Вищенаведені висновки також знайшли своє відображення в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 17.02.2011 року по справі № К-45461/09, від 16 лютого 2011 року по справі К-42735/10, від 10 лютого 2011 року по справі К-34268/10, від 03 листопада 2010 року по справі К-30245/10, від 27 жовтня 2010 року по справі К-28358/10.
За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень є правомірними, а позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об’єднання «Текстерно» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволені позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об’єднання „Текстерно” до управління пенсійного фонду України в місті Тернополі про скасування Рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі №339 від 15 червня 2011 року про застосування штрафу в розмірі 1 623, 58 грн. та нарахування пені в розмірі 5102, 55 грн. за несплату або несвоєчасну сплату ВАТ «Текстерно»страхових внесків та скасування Рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі №340 від 15 червня 2011 року про застосування штрафу в розмірі 1000,00 грн. та нарахування пені в розмірі 9250, 50 грн. за несплату або несвоєчасну сплату ВАТ «Текстерно»страхових внесків.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 липня 2011р.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.