Справа № 175/19173/24

Провадження № 1-кп/175/1170/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року                                         смт Слобожанське Дніпровського

                                                               району Дніпропетровської області

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

за участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

за участю захисника: адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024050010013463 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», з середньою спеціальною освітою, неодруженого, який неповнолітніх дітей, інших осіб на утриманні не має, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2023 року № 361 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 12 листопада 2024 року о 09 год. 00 хв., перебуваючи на території тимчасового розташування роти у населеному пункті Комишуваха Краматорського району Донецької області, відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 №БР-136 від 07.11.2024, доведене командиром 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_7 , згідно якого, окрім іншого, солдату ОСОБА_4 необхідно було до 17 год. 30 хв. 12.11.2024 висунутись для несення спільного бойового чергування разом з військовослужбовцями 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_3  « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в районі населеного пункту Торецьк, провести інженерне облаштування та нести спільне бойове чергування, стійко утримувати вказану позицію.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому званні солдат, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, 12 листопада 2024 року о 09 год. 00 хв. вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Під час досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 12 грудня 2024 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та обвинувачений уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 402 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі, а також із застосуванням ст. 62 КК України заміною одного року шести місяців позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на строк один рік шість місяців. В угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ`ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, є військовослужбовцем, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодружений, неповнолітніх дітей, інших осіб на утриманні не має, раніше не судимий.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, його наміри щодо подальшого проходження військової служби з метою обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Разом із цим суд приймає до уваги, що обставини, які обтяжують покарання, відсутні, а наведені вище обставини не лише пом`якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Тому, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає, що є підстави для застосування положень ст. 69 КК України і можливо призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі, із подальшою заміною на підставі положень ст. 62 КК України цього покарання на один рік шість місяців тримання у дисциплінарному батальйоні. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 12 грудня 2025 року, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним за ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 62 КК України замінити призначене ОСОБА_4 покарання у виді у одного року шести місяців позбавлення волі на один рік шість місяців тримання у дисциплінарному батальйоні.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичної затримки з 12 листопада 2024 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити той самий тримання під вартою.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення в період часу з 12 листопада 2024 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку складено 11 лютого 2025 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частини вироку.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1