Справа №: 307/478/25

                                Провадження № 3/307/228/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

11 лютого 2025 року                                                                        м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

розглянувши матеріали, якi надійшли від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

начальником відділення зв`язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 , 05 лютого 2025 року, близько 19 год. 40 хв., на напрямку 254 прикордонного знаку, в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), порушив вимоги ст. 9 і ст. 12 Закону України "Про державний кордон України", а саме, на відстані 400 метрів від лінії державного кордону України, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, однак був виявлений прикордонним нарядом "Контрольний пост", тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До матеріалів справи долучена заява про розгляд справи без участі в разі його неявки.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, а частиною 2 цієї ж статті передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Із протоколу про адміністративне правопорушення відомо, що ОСОБА_1 , 05 лютого 2025 року, близько 19 год. 40 хв., в напрямку 254 прикордонного знаку, порушив вимоги ст. 9 і ст. 12 Закону України "Про державний кордон України", а саме, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, однак був виявлений.

За наведеного, відсутні докази про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконно перетнути державний кордон з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, як і відсутні докази того в чому саме полягала спроба ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон, оскільки ОСОБА_1 був виявлений працівниками прикордонної служби за 400 м. від лінії державного кордону.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення (ст. 256) є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому, у справі "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

А тому, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі слід закрити за відсутністю у діях  ОСОБА_1   події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч.2 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 204-1 КУпАП розглядаються протягом доби, тобто по даній категорії справ встановлений спеціальний строк їх розгляду та, відповідно, повідомлення учасників про виклик до суду в межах цього строку.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 283, 284, КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Суддя                 В.В. Ніточко