Справа № 317/142/25

Провадження № 2-а/317/6/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року                                                                        м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гайдука Сергія Павловича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гайдука С.П. до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позов обґрунтовано наступним.

Відповідно до постанови №6510 від 23.12.2024 тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 встановив, що розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації від 29.11.2024 №299 голову Степненської сільської ради ОСОБА_3 було зобов?язано здійснити комплекс організаційних та практичних заходів з призову військовозобов?язаних на військову службу по мобілізації за грудень у кількості 7 осіб, з них у листопаді Степненською сільською радою було призвано 0 осіб, а відповідно до розпорядженням районної державної адміністрації від 01.11.2024 №290 було зобов?язано провести вищевказану роботу у листопаді з планом 11 осіб, з них було призвано 3 осіб... що ставить під сумнів виконання загального плану по мобілізації, що ставить під загрозу зриву поставки людських ресурсів до військових частин. Оцінка діяльності посадових осіб Степненської сільської ради щодо виконання вищевказаних планів знаходиться на незадовільному рівні, якісне оповіщення не проводиться, чим порушено вимоги абзацу 7 пункту 24, пункт 32 постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022, а саме оповіщення здійснюється на низькому рівні, забезпечення прибуття військовозобов?язаних не здійснюється, чим порушив вимоги абзаців 1, 6, 11, 14 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - незабезпечення ведення військового обліку військовозобов?язаних у Степненській сільській раді.

Згідно постанови порушення кваліфіковане за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

В оскаржуваній постанові керівник військкомату посилається на абзаци 1, 6, 11, 14 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзац 1 статті 18 вказаного закону лише зазначає орган щодо якого визначені повноваження.

Абзац 6 статті 18 вказаного закону не має безпосереднього відношення до призову громадян. Крім того, а ні протокол, а ні постанова, а ні інші матеріали не містять доказів порушення виконавчим комітетом Степненської сільської ради обов?язку щодо переведення підприємств, установ і організацій, які знаходяться на території відповідних населених пунктів, на роботу в умовах особливого періоду.

Протокол, постанова або інші матеріали не містять жодних доказів порушення виконавчим комітетом Степненської сільської ради, іншим виконавчим органом на території Степненської громади абзацу 11 статті щодо своєчасного оповіщення та забезпечення прибуття громадян по мобілізації, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, відмови виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України), їх взаємозв?язку з кількісними показниками призову та персональну вину в цьому Степненського сільського голови.

У контексті абзацу 14 статті протокол, постанова, інші матеріали не містять посилання на відсутність сприяння виконавчих органів Степненської громади та безпосередньо Степнеського сільського голови роботі військкомату в мирний час та в особливий період.

Таким чином посилання керівника військкомату в оскаржуваній постанові на абзаци 1, 6, 11, 14 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» носить абстрактний характер, не обґрунтовується та не підтверджується жодними конкретними доказами, фактами, обставинами.

Крім того, протокол та оскаржувана постанова містять невідповідності щодо кількості призваних осіб за листопад місяць: 0 осіб / 3 особи, невірне зазначено ім?я (правильно Вячислав). У постанові не зазначено за який рік наводяться кількісні показники.

Постанова не містить час та місце її розгляду. Наведені обставини унеможливлюють притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначає, що ведення військового обліку в органі місцевого самоврядування відбувається згідно законодавства. Порушення відсутні. Під час складання протоколу та винесення постанови ведення військового обліку в органі місцевого самоврядування не перевірялося, фактів порушення порядку ведення військового обліку не встановлено.

Притягнення до адміністративної відповідальності керівника органу місцевого самоврядування за порушення ведення військового обліку в Степненській сільській раді є безпідставним, необґрунтованим та протиправним.

Крім того, статтею 210-1 КУпАП України передбачена відповідність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Частина друга 210-1 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тобто за наявності кваліфікуючої ознаки - повторності.

При цьому протокол, постанова та інші матеріали не містять відомості про притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідності за ч. 1 статті 210-1 КУпАП.

Відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, унеможливлює притягнення особи за ч. 2 статті 210-1 КУпАП.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №6510 від 23.12.2024 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 10.012025 року було відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач повідомлений судом про розгляд справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву, заяв або клопотань на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Відповідно до протоколу №6510 від 23.12.2024 установлено, що Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 29.11.2024 №299 «Про проведення (продовження) заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів на території Запорізького району Запорізької області», голову Степненської сільської ради Вячислава Любименка було зобов?язано здійснити комплекс організаційних та практичних заходів з призову військовозобов`язаних на військову службу по мобілізації за грудень у кількості 7 осіб, з них у листопаді Степненською СР було призвано 0 військовозобов`язаних, а відповідно до Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 01.11.2024 №290 було зобов?язано провести вищевказану роботу у листопаді з планом у 11 військовозобов`язаних, з них було призвано по мобілізації 3 військовозобов`язаних, що становить 27% від плану. Даний стан справ щодо проведення оповіщення військовозобов`язаних з метою призову на військову службу по мобілізації ставить під сумнів виконання загального плану по мобілізації, що ставить під загрозу зриву поставки людських ресурсів до військових частин. Оцінка діяльності посадових осіб Степненської СР щодо виконання вищевказаних планів знаходиться на незадовільному рівні, якісне оповіщення військовозобов`язаних не проводиться чим було порушено вимоги абзацу 7 пункту 24. пункт 32 Постанови Кабінету Міністрів України N?1487 від 30.12.2022р. «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме: оповіщення на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється на низькому рівні, забезпечення прибуття військовозобов`язаних. не здійснюється, чим порушив вимоги чинного законодавства України, а саме абз. 1, 6, 11, 14 ст. 18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - незабезпечення ведення військового обліку військовозобов`язаних у Степненській сільській раді, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 12)

Постановою №6510 від 23.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 210-1 КУпаП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн (а.с. 13).

Згідно із щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, заробітна плата ОСОБА_1 склала 401200 грн (а.с. 14-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП (діючої на момент винесення постанови) передбачена відповідальність за Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 ст. 210-1 КУпАП (діючої на момент винесення постанови) передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

При цьому ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є банкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Згідно із пп. 7, п. 24 постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» з метою забезпечення персонально-первинного військового обліку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють оповіщення на вимогу відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Відповідно до п. 32 вказаної постанови у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

-відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

-здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

-у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства;

-забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Відповідно до абз. 1, 6, 11, 14 ст. 18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

-планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів;

-доводять розпорядження про виконання мобілізаційних завдань (замовлень) до підприємств, установ і організацій, які знаходяться на території відповідних населених пунктів і залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), та укладають з ними договори (контракти);

-забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

-одержують від місцевих органів виконавчої влади необхідну інформацію про характер мобілізаційних завдань (замовлень), встановлених підприємствам, установам і організаціям, які знаходяться на території відповідних населених пунктів, з метою планування раціонального використання людських і матеріальних ресурсів під час мобілізації та у воєнний час.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, будучи зобов`язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів суду не надав.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідачем не доведено факт невиконання позивачем розпорядження щодо оповіщення громадян, які перебувають на військовому обліку у Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області, а також недоведено незабезпечення ведення військового обліку військовозобов`язаних у Степненській сільській раді, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Крім того, вбачається, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ній не містить вказівки на місце та час вчинення адміністративного правопорушення, крім того в резолютивній частині не вірно зазначено ім`я правопорушника.

Доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані. Відповідачем відзиву до суду не подано.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб`єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, відтак справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: ордер серії СЕ №1101608 від 29.12.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір (угода) про участь адвоката у цивільному, крмінальному, господарському, адміністративному провадженні, провадженні по справах про адміністративне правопорушення, наданні юридичної допомоги від 15.04.2024, за умовами якого визначено, що за виконання обов`язків, передбачених цим договором, ОСОБА_1 сплачує адвокату Гайдуку С.П. гонорар за домовленістю сторін, актом №1 приймання-здавання наданих послуг від 17.01.2025 до договору №б/н від 15.04.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 5000 грн.

Так, вказана форма оплати відповідає нормам законодавства що регулюють договірні правовідносини та узгоджується з позицією викладеною в додатковій постанові КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/4134/20, відповідно до якої адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв

При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, про що зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15, згідно із яким при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Гайдуком С.П., які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір адвокатських витрат є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1321, 251, 252 КУпАП України, ПДР України, ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гайдука Сергія Павловича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №6510 у справі про адміністративні правопорушення від 23.12.2024 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 605 грн 60 коп (шістсот п`ять гривень 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000 грн 00 коп (п`ять тисяч гривень 00 коп) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача – адвокат Гайдук Серігй Павлович, адреса робочого місця адвоката: 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 2/146, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя                                                                                 М.О. Ткаченко