ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/644/25 Справа № 199/2463/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора                         ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_8 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041030003417, щодо

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки, - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 96807 (дев`яносто шість тисяч вісімсот сім) грн. 50 (п`ятдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином – відмовлено.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчиненому за наступних обставин.

23 серпня 2023 року о 18 год. 30 хв. водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAUT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», рухався по проїзній частині Амурського мосту з боку просп. Мануйлівського в напрямку пл. Островського в Амур-Нижньодніпровському районі у м. Дніпрі. В цей час по проїзній частині дороги Амурського мосту в попутному напрямку, попереду, рухався велосипед «PREMIER» під керуванням велосипедиста ОСОБА_10

23 серпня 2023 року о 18 год. 30 хв. водій ОСОБА_7 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, в районі електроопори № 89 в Амур-Нижньодніпровському районі у м. Дніпрі змінив напрямок руху праворуч та скоїв зіткнення з велосипедом «PREMIER» під керуванням велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався у попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події водію велосипеду «PREMIER» ОСОБА_10 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої тупої травми грудної клітини ліворуч з переломами 4-9 ребер ліворуч з розвитком у посттравматичному періоді лівостороннього гемопневмотораксу (кров та повітря в плевральній порожнині), закритого перелому лівої ключиці у середній третині, двох ділянок, які можуть бути наслідками загоєння глибоких саден або поверхневих ран - по задньо-зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом у верхню третину лівого передпліччя відповідно, по задній поверхні правого передпліччя на межі середньої та верхньої третини.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «RENAUT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник  ОСОБА_8 просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року змінити, пом`якшити призначене ОСОБА_7 покарання, виключивши з вироку посилання на застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо призначення додаткового покарання, оскільки обвинувачений не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, раніше не судимий, свою вину визнав повністю, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, кримінальне правопорушення відноситься до категорії необережного злочину. Вважає, що додаткове покарання нестиме для обвинуваченого особистий надмірний тягар, який позбавлятиме його можливості фінансово забезпечувати себе. Крім цього, вказав, що додаткове покарання унеможливлює мобільність обвинуваченого у пересуванні, зважаючи на військовий стан, щоденні обстріли та можливу необхідність термінової евакуації з міста.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити в повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив вирок суду залишити без зміни.

Представник потерпілого ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив вирок суду залишити без зміни.

Потерпілий ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду провадження, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися в апеляційній скарзі, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.

Доводи захисника про те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд не в повній мірі врахував пом`якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні ОСОБА_7 основного покарання та вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини скоєного кримінального правопорушення, врахував, що той факт, що ОСОБА_7 залишив місце ДТП, до якого він очевидно був причетний, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має зареєстроване та постійне місце проживання, не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також небезпеку його дій, а саме неумисне порушення правил дорожнього руху, суд дійшов висновку про можливість звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням та необхідність застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 визнав повністю свою вину, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що обвинувачений не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, залишив місце ДТП, жодних активних дій для розкриття злочину не вчиняв.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що той факт, що обвинувачений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 вчинив неумисний злочин, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, мають місце, проте вже були враховані судом першої інстанції при призначенні основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Посилання захисника на те, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами позбавить ОСОБА_7 фінансово забезпечувати себе, не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах провадження відсутні та захисником під час апеляційного перегляду не надані достатні докази на підтвердження обставини щодо працевлаштування обвинуваченого на роботу, яка вимагала б у нього наявності посвідчення водія.

Також необхідно зазначити, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_7 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то слід зазначити, що вказана обставина не є підставою для зміни призначеного покарання шляхом скасування додаткового покарання.

Доводи сторони захисту про те, що додаткове покарання унеможливлює мобільність обвинуваченого у пересуванні, зважаючи на військовий стан, щоденні обстріли та можливу необхідність термінової евакуації з міста, не заслуговують на увагу, оскільки у разі погіршення ситуації, пов`язаної із збройною агресією рф, що вимагатиме від обвинуваченого вжиття заходів для евакуації з міста, останній не буде позбавлений можливості керувати транспортним засобом навіть без наявності у нього посвідчення водія, оскільки такі його дії вчинятимуться у стані крайньої необхідності, що відповідно до вимог ст. 39 КК України не є кримінально караним діянням.

З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, мету покарання призначене судом покарання ОСОБА_7 за своїм видом та розміром є обгрунтованим та необхідним.

Підстав для зміни призначеного покарання в частині призначення додаткового покарання ОСОБА_7 з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.

З огляду на це наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про необхіність зміни призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання щляхом його скасування, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних для скасування призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі захисник.

Доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді:

_________________ _________________ _________________

        ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4