справа №176/38/23

провадження №2/176/28/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді         Волчек Н.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Коваленко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В: 

09.01.2024 року на адресу суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , відповідно до якого представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами у загальному розмірі 30587,84 грн., а також судові витрати у розмірі 2481,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.02.2019 року між АТ “Таскомбанк” (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002/6044643-СК.

12.08.2019 між ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (Первісний кредитор-2) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1494092282.

10.09.2021  між АТ “Таскомбанк” та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № НІ/11/5-Ф, відповідно до якого АТ “Таскомбанк” відступає ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, право вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників.

29.12.2021 між ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір відступлення права вимоги № 20211229 відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до даних реєстрів ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за вищезазначеними кредитними договорами на загальну суму 30587,84 грн.

Заочним рішенням суду від 21.03.2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором на загальну сумм 30587 гривень 84 копійки та судові витрати у розмірі 2481 гривень 00 копійок.

12.04.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 02.05.2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 5статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

27.02.2019 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/6044643-СК. Договір підписаний 27.02.2019 року особисто відповідачем ОСОБА_1

10.09.2021 між АТ “Таскомбанк” та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № НІ/11/5-Ф. Згідно умов даного договору, АТ “Таскомбанк” відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги від ОСОБА_1 коштів, право на одержання яких належало Первісному кредитору АТ “Таскомбанк” на підставі укладеного кредитного договору № 002/6044643-СК від 27.02.2019 року (а.с. 6, 10-13, 14-17).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 09.12.2022 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 002/6044643-СК, що складається із основної суми боргу у розмірі 9994,98 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 6814,61 грн. та суми заборгованості за пенею у розмірі 300,00 грн., а всього 17109,59 грн. (а.с. 18).

12.08.2019 між ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1494092282, який підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1

29.12.2021  між ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір відступлення права вимоги № 20211229, згідно ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступила ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги від ОСОБА_1  коштів, право на одержання яких належало на підставі укладеного кредитного договору № 1494092282 від 12.08.2019 року укладеного між ТОВ Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 23-25, 30-34, 35-36).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.12.2021 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1494092282 від 12.08.2019 року, у розмірі 13478, 25 грн., що складається із основної суми боргу у розмірі 4860,07 грн., суми заборгованості за річними відсотками у розмірі 0,76 грн., суми заборгованості за щомісячними відсотками у розмірі 8617,42 грн.(а.с. 37).

Однак як вбачається, відповідач зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконує та має заборгованість, яка складається з наступного:

-заборгованість за кредитним договором № 002/6044643-СК від 27.02.2019 року у розмірі 17109,59 грн.,

-заборгованість за кредитним договором № 1494092282 від 12.08.2019 року у розмірі 13478, 25 грн.

Загальна заборгованість за даними договорами складає 30587,84 грн., що підтверджується відповідними розрахунками, які проведені у відповідності з чинним законодавством та умовами договору (а.с. 12-13, 34).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

За вимогами частин 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Так, до матеріалів справи позивачем надано заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/6044643-СК , паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка».

Проте, доказів підтверджуючих, що відповідач отримав кредитні кошти за вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем також надано Заяву № 1494092282 від 12.08.2019 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК`ЦФР» разом із Паспортом кредиту.

Проте, доказів підтверджуючих, що відповідач отримав кредитні кошти за вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.

Згідно ч.1ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі№161/16891/15-ц).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Жодних належних доказів підтверджуючих, що відповідач отримав грошові кошти за договорами № 002/6044643-СК від 27.02.2019 року та № 1494092282 від 12.08.2019 року матеріали справи не містять, а отже і про наявність заборгованості за наданими кредитами, матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідност.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. №75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30.01.2018 р. в справі №161/16891/15-ц.

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 р. в справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів наданих відповідачу кредитів первісними кредитодавцями, суми, які ним були внесені для їх погашення, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих складових боргу та процентів відповідачу не є можливим.

10.09.2021між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № НІ/11/5-Ф.

При цьому, в якості доказів позивач надав суду лише окремі аркуші вказаного договору.

На підтвердження набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/6044643-СК від 27.02.2019 року у розмірі 17109,59 грн позивачем надано Витяг з Реєстру боржників від 10.09.2021 до договору факторингу № НІ/11/5-Ф від 10.09.2021 року, який сформований  та підписаний одноосібно представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» 09.12.2022 року та скріплений його печаткою (а.с.18).

29.12.2021 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір відступлення прав вимог № 20211229.

При цьому, в якості доказів позивач надав суду лише окремі аркуші вказаного договору.

На підтвердження набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1494092282 від 12.08.2019 року у розмірі 13478,25 грн позивачем надано Витяг з Реєстру боржників від 29.12.2021 року до договору відступлення прав вимог № 20211229 від 29.12.2021 року, який сформований  та підписаний одноосібно представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» 09.12.2022 року та скріплений його печаткою (а.с.37).

Відповідно до ч. 1ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У ч. 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд не приймає як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні статті 77-79 ЦПК України.

Крім того, витяги з реєстру боржників не містять підписів сторін договорів (генеральних директорів товариств), його лише підписано представником позивача та скріплено печаткою «для документів», що не може вважатися належним доказом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факти перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами, не обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках, як і не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеними договорами. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то позивачу відмовлено в задоволенні позову саме з цієї підстави (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18).

За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, то судові витрати по справі слід залишити за останнім.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ.

Представник позивача: Сіміч Ігор Вікторович, місце знаходження: вул. Лісова, буд.2, поверх 4 м. Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача:

адвокат Морозов Вадим Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності від 23.01.2020 року № 4636 від 27.02.2009 року, місце знаходження: вул. Серафимовича, буд. 215 м. Кривий Ріг Дінпропетрвоської області.

адвокат Рясний Владислав Денисович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності № 6321 від 28.06.2023 року, місце знаходження: вул. В.Великого, буд. 14а, оф. 104 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області                                                                  Н.Ю. ВОЛЧЕК