Справа № 183/2230/21

№ 2/183/729/25

Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_3 , про визнання іпотекодержателем,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Стенюкової Л.М., -

в с т а н о в и в:

       Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА», у якому просить визнати ТОВ «Він Фінанс» іпотекодержателем нерухомого майна, а саме:

-садового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127330412232);

-земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 ; площа (га): 0,02; адреса: АДРЕСА_3 Кадастровий номер: 1223285500:04:004:0624 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 125460012232);

-земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 ; площа (га): 0,097, адреса: АДРЕСА_3 Кадастровий номер: 1223285500:04:004:0625 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 125525712232).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 29.04.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» (код: 20025456) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (код: 38750239) було укладено Договір № GK3N216867 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 624.

Після укладення договору № GK3N216867 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», Позивачем було встановлено, наступні обставини:

01.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА» (найменування змінено на ПАТ «КБ «НАДРА») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 761976/ФЛ, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 701 120,48 доларів США, в порядку та на умовах визначених Кредитним договором, в строк до 12.01.2032р.

01.02.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, між сторонами укладено Договір іпотеки № 761976, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Безталаною О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 357, відповідно до умов якого в іпотеку ПАТ «КБ «НАДРА» було передано нерухоме майно, а саме садовий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та земельну ділянку, площею 1170 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1223285500:01:303:0023.

13.06.2013 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-3266/11, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2014 року, позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним Договором № 761976 від 01 лютого 2008 року в сумі 1 254 315,22 доларів США (що згідно НБУ становить 10 021 978,61 грн.) яка складається з: суми основного боргу в розмірі 697 167,30 доларів США, заборгованості за відсотками в розмірі 358 504, 96 доларів США, пені в розмірі 128 530,48 доларів США, штрафу в розмірі 70 112,48 доларів США та судові витрати в сумі 1 952,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «НАДРА» про визнання кредитного договору недійсним, - відмовлено.

25.11.2015 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/7082/15 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, та закрите кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1215040000000028

ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 01 лютого 2008 року останній уклав з ПАТ «КБ «НАДРА» кредитний договір № 761976/ФЛ, призначенням якого виступили грошові кошти у розмірі 701 120,48 доларів США для придбання нерухомого майна: садового будинку з будівлями та спорудами (загальною площею 424,90кв. м.), розташованого на земельній ділянці площею 170 кв. м. (кадастровий № 1223285500-01-303-0023), за адресою: АДРЕСА_4 . Для забезпечення зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, ОСОБА_1 уклав із вказаним банком договір іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року, предметом якого є вищевказане майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується договорами купівлі-продажу № 347 та № 352 від 01.02.2008 року та відповідно до умов вказаного договору іпотеки, зазначене нерухоме майно передано ОСОБА_1 для володіння і користування, відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей, і на яке 01.02.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Безталанною О.А. накладена заборона на відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Згідно п. 3.1.11 договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року до виконання зобов`язань у повному обсязі, ОСОБА_1 не має права без згоди іпотекодержателя, тобто «КБ «НАДРА», розпоряджатися будь-яким чином предметом іпотеки, в цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме: відчужувати у будь-який спосіб, знищувати, передавати у володіння і користування третім особам, а також укладати відносно предмету іпотеки або його частини будь-які інші угоди без згоди Іпотекодержателя.

В серпні 2012 року ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відчуження заставленого майна, яке йому було ввірене, отримав в Садівничому товаристві «Висотник-2» довідку № 12 від 08.08.2012 року, на підставі якої в Піщанській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області отримав довідку за вихідним № 1688 від 08.08.2012 року щодо зміни номеру будинку з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 , з метою його подальшого відчуження, на підставі яких в подальшому була змінена адреса вказаного нерухомого майна, яке знаходилось у заставі, згідно договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року.

Після чого, 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 у денний час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відчуження заставленого майна, яке йому було ввірено, знаходячись у садовому будинку, діючи з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, порушуючи умови кредитного договору № 761976/ФЛ від 01.02.2008 року та договору іпотеки 761976 від 01.02.2008 року, уклав з ОСОБА_5 , якому нічого не було відомо про існування вказаних договорів та про злочинні дії ОСОБА_1 , у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 за 500 000 гривень придбав у ОСОБА_1 наступне нерухоме майно: садовий будинок з будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м.): 424,9, розташований на земельній ділянці площею 1170 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки ОСОБА_1 незаконно було змінено номер будинку з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_7 і тим самим було змінено адресу вказаного нерухомого майна, яке згідно кредитного договору № 761976/ФЛ від 01.02.2008 року та договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року знаходилось у заставі.

03 грудня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу, укладеного 28.08.2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 дійсним та таким, що не підлягає наступному нотаріальному оформленню та визнання за ОСОБА_5 права власності на наступне нерухоме майно: садовий будинок з будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м.): 424,9, розташований на земельній ділянці площею 1170 кв. м, (кадастровий № 1223285500-01-303-0023) за адресою: АДРЕСА_3 , а 07.12.2012 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 403/14925/12 винесено рішення щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_1 , діючи умисно, здійснив незаконні дії щодо відчуження заставленого майна, яке було йому ввірено, на користь третьої особи.

Крім цього, за заявою ОСОБА_1 була підготовлена технічна документація щодо поділу земельної ділянки площею 0,1170 га. (кадастровий № 1223285500-01-303-0023) на дві ділянки.

05.08.2013 року та 07.08.2013 року, на підставі підробленого рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2012р., Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно.

Позивач наполягає, що об`єкт нерухомого майна, садовий будинок з будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м.): 424,9, а також земельна ділянка площею 1170 кв. м, (кадастровий № 1223285500-01-303-0023) за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: садовий будинок з будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м.): 424,9, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0200 га, кадастровий номер 1223285500:04:004:0624, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0970 га, кадастровий номер 1223285500:04:004:0625 за адресою: АДРЕСА_3 , є одним і тим же об`єктом нерухомого майна, характеристики якого змінено внаслідок умисних злочинних дій Іпотекадавця ОСОБА_1 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта їм стало відомо, що власником спірного нерухомого майна, а саме садового будинку та двох земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 , яка фактично являється особою, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого остання набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Стенюкова Л.М. позовні вимоги не визнає та звертає увагу на декілька підстав для відмови у позові.

Відповідачка наполягає, що у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відсутні оригінали документів в натурі про перехід права вимоги до боржника на суму 26 581 090, 57 грн., ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна за нотаріально посвідченими договорами за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на це нерухоме майно або їх обтяжень та заявляє про сплив позовної давності.

Так, 29.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір № GL3N216867 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 624. Відповідно до п. 1. договору № GL3N216867 в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1.

Згідно витягу із додатку № 1 до Договору № GL3N216867 право вимоги відступаються за кредитним договором № 761976/ФЛ від 01.02.2008 р. та договором іпотеки № 761976 від 01.02.2008 р. боржник та заставодавець ОСОБА_1 на суму 26 581 090, 57 грн.

Отже, відповідачка, посилаючись на норми цивільного законодавства України щодо відступлення права вимоги, звертає увагу на те, що договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч.1 ст.517 ЦК України), внаслідок чого правонаступник може доводити своє право вимоги лише фізично, маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом може оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги таке право відсутнє і не може бути передане.

У даному випадку оригінали кредитної справи не були передані новому кредиторові, а тому, на думку відповідача у ТОВ «Він-Фінанс відсутнє право вимоги, оскільки при укладенні 29.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» договору № GL3N216867 про відступлення права вимоги, останньому не були передані оригінали документів - кредитний договір № 761976/ФЛ від 01.02.2008 р., договір іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року.

Далі, відповідачка, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 7.15, 7.16, 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, звертає увагу суду на те, що вона являється добросовісним набувачем, яка законним шляхом, за договорами купівлі-продажу від 10.04.2020 року №№ 1290, 1291, 1292, посвідченими приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., набула своє право майно, покладаючись на добросовісність дій продавця ОСОБА_6 , а також приватного нотаріуса Солошенко Юлії Володимирівни, що були вчинені в процесі укладання договорів купівлі-продажу садового будинку та двох земельних ділянок, тому у неї не може бути витребувано майно на підставі статті 388 ЦК України, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною у даному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того, відповідачка вважає, що позивачем пропущений строк загальної позовної давності для звернення до суду, і звертає увагу на наступне.

Право первісного іпотекодержателя - ПАТ КБ «Надра» було порушено в момент зміни предмета іпотеки і вибуття із володіння іпотекодавця ОСОБА_1 шляхом продажу ОСОБА_5 іпотечного майна.

Саме таку подію відповідачка вважає початком перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, який пов`язується з моментом, коли іпотекодержатель довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 247142481 від 05.03.2021 (стор. 4 з 22), яка долучена до позову, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 26.08.2014 року спірне майно зареєстроване за ОСОБА_7 .

21.07.2014 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» подано до суду позов до ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставне майно, який ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 року у справі № 183/4837/14 залишено без розгляду за повторну неявку представника позивача без поважних причин в судові засідання.

26.04.2016 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» подано до суду заяву, заінтересована особа: ОСОБА_7 про встановлення фактів, що має юридичне значення. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року у справі № 761/16284/16-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року скасовано, заяву залишено без розгляду. Залишаючи заяву ПАТ «КБ «Надра» без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що між ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_7 та іншими не зазначеними у справі особами існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Таким чином, відповідач вважає, що перебіг позовної давності для судового захисту прав іпотекодержателя на іпотечне майно почався - з подачі ПАТ «КБ «Надра» позову від 21.07.2014 року у справі № 183/4837/14, який судом залишено без розгляду, та сплив через три роки - 22.07.2017 року.

Позов у справі № 183/2230/21 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 подано до суду 07.04.2021 року, тобто майже через 7 років коли іпотекодержатель довідався про порушення його права та про особу, яка його порушила, а тому відповідачка, із посиланням на вимоги ст.ст. 256, 261 і 267 ЦК України, просить застосувати позовну давність (т.2, а.с. 59-69).

У відповіді на відзив (т.2, а.с. 138-139) позивач спростовує доводи відповідача щодо набуття права вимоги від первісного Кредитора, та звертає увагу, що оригінали Кредитного договору та Договору іпотеки були вилучені в рамках кримінального провадження, порушеного щодо ОСОБА_1 , та не були повернуті первісному кредиторові. Так само, позивач не вважає ОСОБА_2 добросовісним набувачем та звертає увагу на злочинний спосіб вибуття майна із власності ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 мала можливість, купуючи вартісне нерухоме майно, перевірити всю історію цього майна та пересвідчитись у законності такого відчуження.

У письмових поясненнях третьої особи – ОСОБА_3 останній просить відмовити у задоволенні позову, фактично посилаючись на обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов. Третя особа також звернула увагу на те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, набуте ними в період шлюбу. При укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна вони не знали і не могли знати про недобросовісну поведінку відчужувача майна, та покладалися на правомірність дій приватного нотаріуса, який перевіряв усю інформацію щодо наявності заборон на відчужуване майно (т.3, а.с. 2013-218)

Рух по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 року справу № 183/2230/21 передано в провадження судді Сороки О.В. (т.1, а.с. 97).

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року відкрите провадження по справі (а.с. 109).

Ухвалою суду від 21 вересня 2022 року закінчене підготовче судове засіданн (т.1,а.с. 244).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року позов ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання іотекодержателем, - задоволено (т.2, а.с. 7-13).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2023 року заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, - скасовано, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого судового засідання (т.2, а.с. 50-53).

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (т.3, а.с. 40-42).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року до участі у розгляді справи залучено третіх осіб – ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 (т.4, а.с. 211).

Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року призначено розгляд справи по суті (т.4, а.с. 240).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав (т.4, а.с. 241).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник відповідача Тібаєвої А.С. в судовому засіданні позов не визнала, з підстав, викладених у відзиві, також наполягала на застосуванні позовної давності.

Представник третьої особи - ПАТ «Надра» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник третьої особи – ОСОБА_3 – адвокат Опара Г.В. звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, просила відмовити у задоволенні позову (т.4, а.с. 242).

Фактичні обставини справи.

01.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА» (найменування змінено на ПАТ «КБ «НАДРА») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 761976/ФЛ, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 701 120,48 доларів США в порядку та на умовах визначених Кредитним договором, в строк до 12.01.2032 року (т.1, а.с.21-24).

Також, 01.02.2008 року, в якості забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, між сторонами укладено Договір іпотеки № 761976, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Безталаною О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 357, відповідно до умов якого в іпотеку ПАТ «КБ «НАДРА» було передано нерухоме майно, а саме садовий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та земельну ділянку, площею 1170 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1223285500:01:303:0023 (т.1, а.с.25-27).

В серпні 2012 року, відповідно до довідки № 1688 від 08.08.2012 року, виданої виконкомом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області змінено адресу: АДРЕСА_2 , з №  НОМЕР_1 на №  НОМЕР_2 , в садовому товаристві «Висотник-2», розташовану на території Піщанської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області на підставі довідки голови садового товариства «Висотник - 2», №12 від 08.08.2012 року (т.1,а.с.72).

07 грудня 2012 року рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська договір купівлі-продажу, що був укладений 28.08.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано дійсним та таким, що не підлягає наступному нотаріальному посвідченню. Судом визнано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно: садовий будинок з будівлями та спорудами (площею 424,90 кв.м), розташованого на земельній ділянці площею 1170 кв.м. (кадастровий № 1223285500:01:303:0032) за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.199-200).

13.06.2013 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-3266/11, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 05 травня 2014 року, позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним Договором № 761976 від 01 лютого 2008 року в сумі 1 254 315,22 доларів США (що згідно НБУ становить 10 021 978,61 грн.), яка складається з: суми основного боргу в розмірі 697 167,30 доларів США, заборгованості за відсотками в розмірі 358 504, 96 доларів США, пені в розмірі 128 530,48 доларів США, штрафу в розмірі 70 112,48 доларів США та судові витрати в сумі 1 952,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «НАДРА» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено (т.1, 33-36).

В липні 2013 року за заявою ОСОБА_1 , на підставі рішення №48-21/6 від 12.07.2013 року Піщанської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області (т.1, а.с. 240), підготовлена технічна документація щодо поділу вищевказаної земельної ділянки площею 0,1170 га. (кадастровий № 1223285500-01-303-0023), на якій знаходиться садовий будинок з будівлями та спорудам (загальна площа 424,90 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_3 на дві земельні ділянки, а саме:

- земельну ділянку, площею 0,0200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; якій присвоєний кадастровий номер - № 1223285500:04:004:0624;

- земельну ділянку, площею 0,097 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; якій присвоєний кадастровий - №1223285500:04:004:0625.

05 серпня 2013 року та 07 серпня 2013 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2012 р. по справі № 403/14925/12, Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно:

- садовий будинок з будівлями та спорудами (загальна площа 424,90 кв.м.) на земельній ділянці площею 1170 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку, площею 0,0200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , якій присвоєний кадастровий номер - № 1223285500:04:004:0624;

- земельну ділянку, площею 0,097 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , якій присвоєний кадастровий - №1223285500:04:004:0625.

В серпні 2014 року ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу завірений 26.08.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В. покупець ОСОБА_7 .

25 червня 2015 року слідчим суддею Бабушкінського районного суду заборонено ОСОБА_7 розпоряджатися нерухомим майном:

- садовим будинком з будівлями та спорудами (загальна площа 424,90 кв.м.) на земельній ділянці площею 1170 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельною ділянкою, площею 0,0200 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , якій присвоєний кадастровий номер - № 1223285500:04:004:0624;

- земельною ділянкою, площею 0,097 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , якій присвоєний кадастровий - №1223285500:04:004:0625 (т.1, а.с. 37-38).

25 листопада 2015 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т.1, а.с.29-32).

Відповідно до зазначеної ухвали ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 01 лютого 2008 року останній уклав з ПАТ «КБ «НАДРА» кредитний договір № 761976/ФЛ, призначенням якого виступили грошові кошти у розмірі 701 120,48 доларів США для придбання нерухомого майна: садового будинку з будівлями та спорудами (загальною площею 424,90кв. м.), розташованого на земельній ділянці площею 170 кв. м. (кадастровий № 1223285500-01-303-0023), за адресою: АДРЕСА_4 . Для забезпечення зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, ОСОБА_1 уклав із вказаним банком договір іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року, предметом якого є вищевказане майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується договорами купівлі-продажу № 347 та № 352 від 01.02.2008 року та відповідно до умов вказаного договору іпотеки, зазначене нерухоме майно передано ОСОБА_1 для володіння і користування, відповідно до його функціонального призначення та технічний можливостей, і на яке 01.02.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Безталанною О.А. накладена заборона на відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Згідно п. 3.1.11 договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року до виконання зобов`язань у повному обсязі, ОСОБА_1 не має права без згоди іпотекодержателя, тобто «КБ «НАДРА», розпоряджатися будь-яким чином предметом іпотеки, в цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме: відчужувати у будь-який спосіб, знищувати, передавати у володіння і користування третім особам, а також укладати відносно предмету іпотеки або його частини будь-які інші угоди без згоди Іпотекодержателя.

В серпні 2012 року ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відчуження заставленого майна, яке йому було ввірене, отримав в Садівничому товаристві «Висотник-2» довідку № 12 від 08.08.2012 року на підставі якої в Піщанській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області отримав довідку за вихідним № 1688 від 08.08.2012 року щодо зміни номеру будинку з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 , з метою його подальшого відчуження, на підставі яких в подальшому була змінена адреса вказаного нерухомого майна, яке знаходилось у заставі, згідно договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року.

Після чого, 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 у денний час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відчуження заставленого майна, яке йому було ввірено, знаходячись у садовому будинку, діючи з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, порушуючи умови кредитного договору № 761976/ФЛ від 01.02.2008 року та договору іпотеки 761976 від 01.02.2008 року, уклав з ОСОБА_5 , якому нічого не було відомо про існування вказаних договорів та про злочинні дії ОСОБА_1 , у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 за 500 000 гривень придбав у ОСОБА_1 наступне нерухоме майно: садовий будинок з будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м.): 424,9, розташований на земельній ділянці площею 1170 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки ОСОБА_1 незаконно було змінено номер будинку з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_7 і тим самим було змінено адресу вказаного нерухомого майна, яке згідно кредитного договору № 761976/ФЛ від 01.02.2008 року та договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року знаходилось у заставі.

03 грудня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу, укладеного 28.08.2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 дійсним та таким, що не підлягає наступному нотаріальному оформленню та визнання за ОСОБА_5 права власності на наступне нерухоме майно: садовий будинок з будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м.): 424,9, розташований на земельній ділянці площею 1170 кв. м, (кадастровий № 1223285500-01-303-0023) за адресою: АДРЕСА_3 , а 07.12.2012 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 403/14925/12 винесено рішення щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_1 , діючи умисно, здійснив незаконні дії щодо відчуження заставленого майна, яке було йому ввірено, на користь третьої особи, його дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 388 КК України, як незаконне відчуження заставленого майна, здійснене особою, якій це майно ввірено.

10 жовтня 2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва заяву ПАТ «КБ «НАДРА» про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Встановлено факт зміни номеру будинку по АДРЕСА_2 , з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 .

Встановлено факт поділу земельної ділянки площею 1170 кв.м (кадастровий № 1223285500-01-303-0023) на дві земельні ділянки: з кадастровим № 1223285500:04:004:0624 площею 0,097 га земельну ділянку з кадастровим №1223285500:04:004:0625 площею 0,02 га, що знаходяться: АДРЕСА_3 .

Ухвала суду мотивована тим, що встановлення факту не матиме наслідків у вигляді його примусового виконання, проте буде доказом на підтвердження факту зміни номеру будинку та земельної ділянки (т.1, а.с.209-212).

Ухвалою апеляційного суда міста Києва від 28 березня 2017 року ухвалу Шевченківського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року скасовано.

Постановою Верховного Суда від 08 серпня 2019 року ухвала апеляційного суду від 28 березня 2017 року залишена без змін (т.1, 205-208).

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо набуття прав іпотекодержателя врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Дане також підтверджується Правовою Позицією ВСУ по справі № 6-130цс17 від 01.03.2017р. «За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення та реєстрації.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.6 ст.3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення Боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 ЗУ «Про іпотеку».

Враховуючи невиконання основного зобов`язання, яке встановлене рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2013 року у справі № 2-3266/11, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 05 травня 2014 року, Позивач має право звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань іпотекодержатель в силу частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.

29.04.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» (код: 20025456) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (код: 38750239) було укладено Договір № GK3N216867 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 624 (т.1, а.с14-15).

Відповідно до п. 1. договору № GK3N216867 в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору (т.1, а.с. 16), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Правовідносини щодо заміни сторони у зобов`язанні врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 цієї статті).

Частина 3 статті 512 ЦК України визначає випадки, коли кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд звертає увагу, що при укладенні договору про відступлення права вимоги від 29.04.2019 року новому кредиторові біли передані в копіях кредитний договір № 885178/ФЛ від 08.09.08 р., договір іпотеки № 885178/ФЛ від 08.09.08 року, посвідчений Кудрявцевою Т.М., приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, реєстр № 2177, договір поруки № 885178/ФЛ-П, від 08.09.08 року, укладений з ОСОБА_8 , про що свідчить акт приймання передачі оригіналів документів (т.2, а.с. 181-197).

Між тим, на відміну від нотаріально посвідченого договору відступлення прав, в тому числі за іпотечним договором, у розумінні статті 202 ЦК України, акт приймання-передачі прав вимоги від 29.04.2020 року є лише одним із доказів, що підтверджує належне виконання ПАТ «КБ «Надра»» свого зобов`язання з передачі на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» прав вимоги, а тому вказаний акт приймання-передачі, не маючи ознак правочину, не підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначений правовий висновок узгоджується із викладеним висновком у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2018 року у справі №910/12827/17.

Крім того, судом встановлено, не спростовано сторонами, що оригінали кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки вилучені в ході досудового розслідування 10.03.2015 року, на підставі ухвали слідчого судді (т.1, а.с. 46-81).

Таким чином, аналіз поданих доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 було змінено адресу нерухомого майна, яке знаходиться у заставі згідно договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року із подальшим незаконним відчуженням та поділом предмету іпотеки з оформленням окремих об`єктів нерухомого майна, а ТОВ «Він-Фінанс» набуло право вимоги первісного кредитора.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що: - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; - у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; - у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Судом встановлено, що п порушення умов договору іпотеки ОСОБА_1 змінив адресу нерухомого майна, яке знаходиться у заставі згідно договору іпотеки № 761976 від 01.02.2008 року, в подальшому відчужив та поділив предмет іпотеки з оформленням окремих об`єктів нерухомого майна. Зазначене нерухоме майно, на думку суду, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки воно створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Договір іпотеки від 01.02.2008 року не припинив свою дію, а основне зобов`язання залишається невиконаним, хоча існує рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

У разі визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек, іпотекодержатель відповідно до положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» набуває право пред`являти вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки та яка набула статусу іпотекодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Відповідно до пункту 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Так, ОСОБА_2 , купуючи 10.04.2020 року у ОСОБА_6 садовий будинок АДРЕСА_6 (т.3, а.с. 87-88), а також земельні ділянки: загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 1223285500:04:004:0625 (т.4, а.с. 1-2), загальною площею, 0,0200 га, кадастровий номер 1223285500:04:004:0625 (т.4, а.с. 104-105), що розташовані за тією ж адресою, укладала письмові договір, посвідчуючи їх у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.

На момент придбання спірного нерухомого майна відомості щодо іпотеки, де іпотекодавцем був би ПАТ «КБ «Надра» чи позивач, у відповідних реєстрах були відсутні.

Навпаки, відповідні реєстри містять дані про те, що іпотекодавцем всього нерухомого майна на момент придбання ОСОБА_2 спірного нерухомого майна був ОСОБА_6 .

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Протягом судового розгляду Позивач не доводив недобросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна, як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання позивача іпотекодержателем нерухомого майна.

За встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу за договором купівлі-продажу, який ніким не ос порений, а тому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, отже, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Отже, у цій справі презюмується, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна.

Аналізуючи викладене суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінюючи позицію відповідача щодо застосування позовної давності, суд звертає увагу на наступне.

Так, у постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

«Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові.

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Оскільки суд дійшов до переконання про відмову в задоволенні позову ТОВ «Він-Фінанс», у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача, у суду не виникає обов`язку зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_3 , про визнання іпотекодержателем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», Код ЄДРПОУ 38750239, знаходиться за адресою: 04112, м.Київ, вул.. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ;

- третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Код ЄДРПОУ 20025456, знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 15;

- третя особа – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 .

Суддя                                                                        О.В. Сорока.