Номер провадження: 11-кп/813/1105/25

Справа № 522/20301/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023163520000437, внесеному до ЄРДР 21.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10.02.2025 року, без визначення застави.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які передбачені ст.177 КПК України. Крім того, врахувавши положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважав за доцільне не визначати обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу з огляду на обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на наступне:

- сторона обвинувачення жодним чином не підтверджує ті ризики, на які вона посилається, як на підстави продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- потерпілого було допитано під час судового засідання та який у своїх показаннях зазначив, що гроші у нього ніхто не викрадав, а було нанесено лише тілесні ушкодження, тому обвинуваченому немає ніякого сенсу впливати на потерпілого;

- захисник звертає увагу, що тяжкість злочину не є вагомою підставою для тримання особи під вартою;

       - ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв`язи, а саме: цивільну дружину, з якою проживав тривалий час, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, дружина обвинуваченого готова матеріально забезпечувати ОСОБА_7 , допоки останній не матиме власного доходу; за місцем утримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» зарекомендував себе посередньо; обвинувачений є патріотом своєї держави та здійснював захист її державного суверенітету та територіальної цілісності, вступив до лав добровольчого батальйону з власної ініціативи, серед військових характеризується позитивно та бажає продовжувати захищати України від російського агресора.

Посилаючись на наведені обставини, захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , Транспортний в`їзд, або інший альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням волі.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просила залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12023163520000437, внесене до ЄРДР 21.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов`язків.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.

Зокрема, зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, пов`язаного із заволодінням чужим майном шляхом нападу, поєднаного із застосуванням стосовно потерпілого ОСОБА_10 насильства, небезпечного для життя чи здоров`я із застосуванням ножа, вчиненого в умовах воєнного стану, його характеру, тяжкості, суспільної небезпечності, розміру завданої майнової шкоди, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим – у виді позбавлення волі строком від 8-ми до 15-ти років із конфіскацією майна, на думку апеляційного суду, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Апеляційний суд також вважає, що в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, в тому числі й за вчинення умисного злочину проти власності, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та схильність до вчинення майнових злочинів.

Таким чином, твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.

Відповідно доводи сторони захисту про можливість застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту чи іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із утриманням під вартою, колегія суддів визнає неспроможними.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_7 фактичної дружини, позитивної характеристики за місцем проживання, його посередньої характеристики за місцем утримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та позитивної характеристики з боку товаришів по військовій службі, проте наголошує на тому, що вказана обставина не виключає та не зменшує існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків та не може слугувати єдиною підставою для застосування стосовно ОСОБА_7 більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.

Доводи захисника про недоведеність ризику впливу на потерпілого, оскільки його було допитано під час судового засідання, тому обвинуваченому немає ніякого сенсу впливати на потерпілого, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до оскарженої ухвали вказаний ризик місцевим судом не враховувався.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаного обвинуваченого під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м`який.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує повідомлення захисника, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні вже продовжено іншою ухвалою суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого – залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд

            постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023163520000437, внесеному до ЄРДР 21.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                 ОСОБА_4