ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а/1970/1365/11
"16" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Мандзія О.П.
при секретарі Бойко Н.Б.
за участю:
представника позивача Гафтко Н.Л.
представників відповідача Вознюк Н.Ф., Наворинської М.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм»про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені на суму 6789,93грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, надалі позивач, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм»про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені на суму 6789,93грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем, всупереч норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не працевлаштовано у 2010 році 1 інваліда згідно нормативу робочих місць, внаслідок чого до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції та нарахована пеня на загальну суму 6789,93 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, передбачених у позові, просила позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, пояснивши, що дитячий будинок «Віфлиєм»знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на діяльність дитячого будинку кошти з держбюджету не виділялися, існування проходить тільки за рахунок спонсорської допомоги. Просили розглянути можливість зняти адміністративно-господарські санкції та пеню на суму 6789,93 грн.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідачем 24.03.2011 року подано до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників , яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях – 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 13 438,46 грн., сума адміністративно –господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів –6719,23 грн..
Відповідач в термін до 15 квітня 2011 року самостійно не сплатив адміністративно –господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць.
Статтею 18 Закону Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі Закон №875-ХІІ), встановлено, що підприємства, поміж іншого, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Враховуючи вищенаведене, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6719,23 грн.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.4), станом на 20.05.2011, у зв’язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 35 днів, відповідачу донараховано пеню в розмірі 70,70 грн.
З аналізу положень ст.ст. 18, 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов’язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Згідно довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 04.05.2011 року відповідачем до центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не подавалися (форма №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»).
Доказів, які б підтверджували працевлаштування інваліда за 2010 рік в матеріалах справи не має, та відповідачем не надано.
Станом на дату розгляду справи відповідач не подав доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 6789,93 грн.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 6789,93 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
Щодо заперечень відповідача про те, що дитячий будинок знаходиться у скрутному фінансовому становищі, кошти з держбюджету не виділяються та через кризову ситуацію в економіці країни пожертвування в значній мірі є нестабільними, суд зазначає, що вказані обставини не позбавляють обов’язку відповідача виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати у порядку встановленому законодавством центр зайнятості про наявність таких мість.
Доказів про, те що дитячий будинок «Віфлеєм»повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, відповідачем не надано, а судом не здобуто.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідна для організації працевлаштування інвалідів, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір та судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.6, 17, 18, 50, 71, 86, 128, 158, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм»(код 24637624) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції в розмірі 6719,23 грн. (шість тисяч сімсот дев’ятнадцять гривень 23 копійки) та пеню в 70,70 (сімдесят гривень 70 копійок ) грн. на р/р №31211230700002, ГУДК України в Тернопільській області, 50070000, МФО 838012 код одержувача 23588119.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 21 червня 2011року/
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.