Справа № 2-а-496/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» серпня 2007 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі :
судді - Спірідонова М.О.
за участі секретаря - Пихтіній А.В.
представника Гедеровського А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адмінистративний позов ОСОБА_1 до Війської частини А 1620 про визнання дій командування військової частини А 1620 щодо невиплати йому грошової компенсації за продовольче забезпечення при звільненні в запас незаконними та стягнення з військової частини А1620 на його користь 16436 грн. 93 коп.
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом у якому вказав, що проходив військову службу у військовій частині А 1620 та після звільнення у запас, однак на час звільнення йому не було видано продовольчий пайок, тому позивач просив суд визнанти дію командування військової частини А 1620 щодо невиплати йому грошової компенсації за продовольче забезпечення при звільненні в запас незаконними та стягнення з військової частини А1620 на його користь 16436 грн. 93 коп. з яких 11329 грн. 64 грн. грошова компенсація за продовольче забезпечення та 5107 грн. 29 коп. компенсація за втрату упущеної вигоди.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, вказав, що дія закону в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації зупинена з 11.03.2000 року. Крім того, постановою КМ України від 29.03.2002 року №426 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань” продовольчий пайок для видачі на руки військовослужбовцям не передбачений, а постанова КМ України від Ухвала іменем України.03.1996 року №316, якою передбачався такий пайок (за нормою №7), втратив чинність. Крім цього ОСОБА_1 не було зараховано на продовольче забезпечення.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи судом встановлене наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу з 24.06.2000 року по 15.07.2005 в військовій частині А 1620. 15.07.2005 року ОСОБА_1 був звільнений із військової служби у запас за п.63 п.п.А. після закінчення строку контракту, наказом Начальника командира військової частини А 1620 від 15.07.2005 року №155, наказом Коп..ПС ЗСУ № 8 від 22.07.2005 року виключений зі особового складу частини А 1620.
Право на одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них на час виникнення спірних правовідносин, встановлювалося ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону до 03.11.2006 року.
Дію ч.2 ст. 9 Закону № 2011-XII в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них зупинено Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 07.02.2000 року № 1459-III. Зазначений Закон опублікований в газеті „Урядовий кур'єр”, 2000, 03, від 11.03.2000 року № 45.
Зазначене положення закону залишалося зупиненим на час звільнення позивача з військової служби 15.07.2005 року.
Таким чином, оскільки позивач як на початку служби так і під час проходження військової служби в військовій частині А № 1620 не набув права на одержання продовольчих пайків, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка. З цих же підстав суд вважає правомірною відмову відповідача в наданні позивачу довідки на одержання грошової компенсації замість належного до видачі продовольчого пайка.
Що стосується посилань представника позивача на рішення Конституційного суду України № 73-рп 2004 від 17.03.2004 року та рішення від 11.10.2005 року № 8-рп 205 то в ці рішення стосуються лише тлумачення положень абзацу третього пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49 - 51, ст. 376), абзацу четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 17, N 18 - 19, ст. 267) та офіційного тлумачення положень частини третьої статті 11, статей 42, 43, 44, 45 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56) з наступними змінами (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, четвертої статті 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"(справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) аналізуючи ці рішення суд доходить висновку що вони не стосуються грошової компенсації за продовольче забезпечення військовослужбовців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, ст.ст. 9, 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від 3 листопада 2006 року № 328-V, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Війської частини А 1620 про визнання дій командування військової частини А 1620 щодо невиплати йому грошової компенсації за продовольче забезпечення при звільненні в запас незаконними та стягнення з військової частини А1620 на його користь 16436 грн. 93 коп. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 03. 09.2007 року.
Суддя