Справа № 22-ц-1090/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів Вакарук В.М., Васильковського В.М.,
секретаря Возняк В.Д.
з участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу та стягнення процентів за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу та стягнення процентів за договором позики.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 234910,39 грн. боргу за договором позики, 1717 грн. судового збору та 123 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Постановлено також накласти арешт на майно та кошти, що належать ОСОБА_2, зокрема квартиру АДРЕСА_1.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Судом не було враховано того, що борговою розпискою від 17 січня 2009 року нею повторно підтверджено факт отримання позики 15 грудня 2008 року на суму 3000 дол. США зі сплатою 10% місячних. Такою ж повторною є і розписка від 24 квітня 2009 року, якою підтверджено факт укладення договору позики на суму 500 дол. США зі сплатою 10%.
Відповідач вказує на те, що вона протягом шести місяців позичила у позивача лише 7500 дол. США зі сплатою 10%.
Не дав суд належної оцінки тому, що вона систематично сплачувала відсотки від суми позики і цей факт визнала в судовому засіданні представник позивача.
ОСОБА_2 вважає, що здійснюючи погашення нарахованих відсотків, вона повністю повернула позивачу суму боргу.
Крім того, задовольняючи позов в частині стягнення відсотків за користування коштами, суд не врахував того, що Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлює право фінансових установ на здійснення операцій з надання фінансових послуг, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.
Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що за період з 15.12.2008 року про 15.05.2009 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 11277 доларів США. Зокрема, 15.12.2008 року – 3000 доларів США; 17.01.2009 року – 3000 доларів США; 27.03.2009 року – 2250 доларів США; 18.04.2009 року – 527 доларів США; 24.04.2009 року – 1500 доларів США; 30.04.2009 року – 1100 доларів США; та 15.05.2009 року – 100 доларів США.
Наведене підтверджено власноручно написаними відповідачем розписками, у кожній з яких зазначений місячний строк повернення боргу та сплату відсотків у розмірі 10% місячних.
Також встановлено, що ОСОБА_2 частково сплачувала відсотки – всього на суму 750 доларів США.
При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Посилання ОСОБА_2 у апеляційні скарзі на те, що розписки від 17.01.2009 року та від 24.04.2009 року не є новими борговими розписками, а лише підтвердженням попередніх за датами розписок, а також доводи про фактичне повернення нею боргу не заслуговують на увагу.
Зі змісту вищевказаних розписок вбачається, що відповідач позичає певну суму коштів, і не зазначено про підтвердження попереднього боргу. Крім того, ОСОБА_2 не подала суду належних доказів про повернення нею боргу.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що суд безпідставно стягнув проценти за договором позики, не врахувавши при цьому положень ЗУ"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який надає лише фінансовим установам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності право на здійснення операцій з надання фінансових послуг.
Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлює право фінансових установ на здійснення операцій з надання фінансових послуг, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Оскільки сторони у справі не є ні фінансовими установами, ні фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення зазначеного закону.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Однак, вирішуючи питання про забезпечення позову, судом не було враховано того, що власником квартири АДРЕСА_1 з 18.10.2010 року є ОСОБА_4, яка не є стороною у даній справі. У зв’язку з цим рішення суду в частині накладення арешту на зазначену квартиру слід скасувати.
Керуючись ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року в частині забезпечення позову – накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 скасувати.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Л.В. Ясеновенко
В.М. Вакарук
В.М. Васильковський