ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а/1970/2053/11
"05" серпня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А. при секретарі Костецькій Н.Т.
за участю:
представника позивача - Богуш Л.Є.
представників відповідача - Олексик П.С., Шумило В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального зайнятості інвалідів
до комунального підприємства «Благоустрій»Кременецької міської ради
про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В :
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Благоустрій»Кременецької міської ради, в якому позивач просить стягнути з підприємства адміністративно-господарські санкції в сумі 17685,00 грн. та пеню в сумі 430,11 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 № 233, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позові, просила його задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що на підприємстві забезпечено два робочих місця для працевлаштування інвалідів, як це передбачено ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Також пояснили, що при подачі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 р. помилково зазначено одного штатного працівника, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, оскільки на момент подання звіту не було враховано працівника який помер та працівників які були звільнені на момент подання звіту. Відповідно на протязі 2010 р. на підприємстві працювали 4 працівники, яким встановлена інвалідність, а саме: ОСОБА_4 –інвалід ІІ-гої групи, ОСОБА_5 –інвалід ІІ-гої групи, ОСОБА_6 –інвалів ІІ-гої групи та ОСОБА_7 –інвалід І-шої групи.
Таким чином, враховуючи сукупний відпрацьований час всіх працівників, відповідачем протягом 2010 року було забезпечено два робочих місця для працевлаштування інвалідів, про що свідчать документи подані представниками відповідача, а тому застосування позивачем до підприємства адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є неправомірними.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року №875-ХІІ із змінами та доповненнями (далі по тексту –Закон 875), для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця.
Відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону №875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 40 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен становити - 2 інваліди, проте у звіті помилково вказано, що на підприємстві було зайнято лише 1 інвалід. Оскільки, судом встановлено, що на підприємстві дотримано норматив працевлаштування інваліді передбаченого ч.1 ст.19 Закону. А саме, виходячи із табелів виходу на роботу за 2010 р., посвідчень інвалідів ОСОБА_7 – І-гої групи, ОСОБА_6 –ІІ-гої групи, ОСОБА_4 –ІІ-гої групи та листка непрацездатності ОСОБА_5 –інвалід ІІ-гої групи на підприємстві на протязі 2010 р. працювали 4 працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, з яких два працівники звільнені.
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату №6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглити його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об’єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Фонду за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2010 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 17 685,00 грн., відповідно, відповідачу були нараховані штрафні санкції в розмірі 17 685,00 грн.
Також підприємству була нарахована пеня за порушення термінів сплати санкцій в розмірі 430,11 грн.
На момент розгляду справи дана заборгованість підприємством не сплачена та погашення боргу суду не було представлено.
Відповідно до ст.18 Закону №875 Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з
урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Iнвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Абзацом 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення»визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства. В установи організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації та знань та з урахуванням їх побажань.
З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом №875 нормативом, покладається як на роботодавців так і на Державну службу зайнятості.
Згідно ч.2 ст.19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору. Інформують центри зайнятості та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Правопорушення включає в себе такий обов’язковий елемент як вина.
З матеріалів справи слідує, що відповідач створив робочі місця відповідно до встановленого нормативу та 2 інваліди були працевлаштовані на підприємстві на протязі звітного періоду.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому суд вважає, що застосуваня адміністративно господарських санкцій є незаконним. А в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального зайнятості інвалідів до комунального підприємства «Благоустрій»Кременецької міської ради (код ЄДРПОУ 33532473) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 17685,00 грн. та 430,11 грн. пені, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.