Справа № 2-4207/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"12" жовтня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді                              САВЛУК Т.В.

при секретарі                                       Зелді  Е.С.,               

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно,

в с т а н о в и в:

          Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», звертаючись з позовом до суду, просить: « В рахунок погашення  заборгованості за кредитним договором №КІІ0АК05661369 від 09.08.2007 року в сумі 6536,98 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ №417/179 від 16.05.2011 року складає 52155,29 грн.;  звернути стягнення на предмет застави: автомобіль CHERY, модель: AMULET А15, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним  товариством Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням   Публічному  акціонерному  товариству Комерційний банк «Приватбанк»всіх повноважень необхідних для здійснення продажу», а також відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Представник позивача Діденко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав,  просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав,  викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу вказаній в позовній заяви, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника  позивача,  дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір за №КІІ0АК05661369, відповідно до якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 16038,62 доларів США на строк до 09 серпня 2012 року зі сплатою відсотків в розмірі 12% річних, а Позичальник зобов’язувався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки встановлені даним договором і виконати свої обов’язки за даним договором в повному обсязі.

В забезпечення кредитних зобов’язань по кредитному договору, 09 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1  укладено договір застави автотранспорту. Відповідно до якого ОСОБА_1 надав у заставу автомобіль CHERY, модель: AMULET А15, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої  статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, позивач зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови  кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв’язку з чим виникла заборгованість по кредитному договору, яка станом на 25 травня 2011 року складає 6536,98 доларів США, що  включає: заборгованість по кредиту в сумі - 5814,40 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі –536,53 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі –107,10 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у сумі 78,95 доларів США, розмір заборгованості позивач підтверджується  відповідними розрахунками,  які залучено до матеріалів справи. (а.с.5-6)

Однак, як вбачається з долучених до позову доказів, 19 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»направило на адресу ОСОБА_1 (вих.№30.1.0.0/2-125) повідомлення про необхідність погашення поточної заборгованості по кредитному договору, яка станом на 19 травня 2011 року складала 2368,68 доларів США та  включала: основний борг –1701,41 доларів  США; відсотки –486,58 доларів США; пеня –73,59 доларів США; комісія 107,10 доларів США. (а.с.7)

Згідно ст.19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку з пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями п.23 Договору застави автотранспорту, звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбаченим п.п.15.7.1, 15.7.2, 15.7.3, 15.8 цього Договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Якщо Заставодержатель у випадку порушення Заставодавцем умов Кредитного договору набуває права зверхня стягнення на предмет застави, він може використати таке право у випадках:

- затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць;

- перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; або

- несплати Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; або

- іншого істотного порушення умов Кредитного договору.

Відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства і відповідно до статі 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які неврегульовані цими актами; можуть відступитись від законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступитись від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статі 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжував, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяжування, зобов’язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, у якій зазначена можливість продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Як вбачається з матеріалі справи, не заперечується представником позивача, до звернення з даними позовом до суду, Публічне  акціонерне  товариство комерційний банк «ПриватБанк»  не зверталось до ОСОБА_1  з вимогою  про дострокове повернення всього кредиту, враховуючи, що строк дії кредитного договору визначений до 09 серпня 2012 року, та не повідомило про початок процедури реалізації заставленого майна в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, тобто визначена договором застави процедура звернення стягнення на предмет застави позивачем дотримана не була, що суперечить положенням договору застави та нормам чинного законодавства, яке регулюють ці відносини.

Крім того,  Публічне   акціонерне  товариство Комерційний банк «Приватбанк», звертаючись з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, не визначили вартість предмету застави, що унеможливлює надати оцінку співмірності визначеної позивачем суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленого автомобіля, в той же час відповідно до положень Закону України «Про заставу», однією із вимог дотримання даної процедури є визначення початкової ціни предмету забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, що має можливе юридичне значення для правильного вирішення справи.  

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса в установленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Разом з тим, позивачем визначено спосіб реалізації заставленого майна наступним чином: «звернути стягнення на предмет застави: автомобіль CHERY, модель: AMULET А15, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним  товариством Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному  акціонерному  товариству Комерційний банк «Приватбанк»всіх повноважень необхідних для здійснення продажу», в той же час визначений позивачем спосіб реалізації заставленого майна, не кореспондується з нормами чинного законодавства, оскільки вирішення питання про надання права Банку продавати автомобіль від імені ОСОБА_1, тобто фактично видати доручення Банку від імені Позичальника на реалізацію майна, не входить до повноважень суду, тому, суд діючи в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно  є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 526, 612, 615, 589, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу»,  ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.10, 11, 58, 60, 208, 212-215, 218, 224-226  Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання її копії.

С у д д я