Справа № 2а-3816/07
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2007року Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського інституту танкових військ про стягнення грошової компенсації замість належного до видачі речового майна,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського інституту танкових військ про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна в сумі 4573,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у Харківському інституті танкових військ у військовому званні - «підполковника». Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройними Силами України від 24.06.2006р. № 173 був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу.
На речовому забезпеченні під час проходження служби перебував у відповідача.
Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них”.
Крім того, згідно п. 27 “Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
На день виключення позивача зі списків особового складу ХУПС сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна складала 4573,11 грн., про що свідчить довідка № 52 станом на 14.08.2006р., яка видана Харківським інституту танкових військ.
Оскільки, на момент виключення позивача зі списків особового складу відповідач не розрахувався з ним стосовно належного до видачі речового майна або грошової компенсації замість нього, відповідаючи на неодноразові звернення відмовою, тому позивач вважає, що з боку останнього має місце противоправність, яка порушує його право на одержання даної грошової компенсації і спричинює шкоду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач виключений зі списків особового складу інституту з 13.09.2006р., згідно наказу начальника Харківського інституту танкових військ № 183 від 14.08.2006р., та ст. 99 КАСУ встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому він просить в позові відмовити за пропуском позивачем строку позовної давності.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як вбачається з витягу із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройними Силами України від 24.06.2006р. № 173 позивач проходив військову службу у Харківському інституті танкових військ і був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу.
Виходячи зі змісту довідки № 52 , яка видана Харківським інституту танкових військ, станом на 14.08.2006 р., тобто на час звільнення ,
- на речовому забезпеченні під час проходження служби позивач перебував у самому інституті; на день виключення позивача зі списків особового складу Харківського інституту танкових військ сума грошової компенсації замість належного до видачі йому речового майна складала 4573,11 грн. і на момент виключення позивача зі списків особового складу відповідач не розрахувався з ним стосовно належного до видачі речового майна або грошової компенсації замість нього.
Частиною 5 статті 1 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» визначено: «військовослужбовці - особи, які проходять військову службу», а частиною 2 статті 24 цього ж Закону визначено: «Закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу.».
Норма частини другої ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна (яка була призупинена пунктом 2 Закону України від 17.02.2000р. № 1459-III “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”) поширюється на військовослужбовців. При цьому, особи, які належать до військовослужбовців і на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, вичерпно визначені статтями 3 і 4 цього Закону і, відповідно до вказаних норм позивач з дня звільнення з військової служби і виключення зі списків особового складу, перестав відноситись до військовослужбовців, на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а звідти - і на яких поширюється дія пункту 2 Закону України від 17.02.2000р. № 1459-III “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
Пунктом 27 “Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати грошову компенсацію за речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Отже, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, суд виходить з того, що позивач є військовослужбовцем, звільненим з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу, і відповідно до пункту 27 “Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444, має законне право за своїм бажанням одержати грошову компенсацію замість речового майна, належного йому на день звільнення.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду є безпідставним, оскільки ст. 233 КЗпроП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Також згідно ст. 9 КАСУ у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, згідно вимог ст. 8 Конституції України , в якій закріплено слідуючий принцип, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 100, 102, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 22, 55 Конституції України, ст. 233 КЗпроП України, ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п. 27 “Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Стягнути з Харківського інституту танкових військ на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у розмірі 4573 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят три ) грн. 11 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-