Справа № 2а-3779/07
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2007року Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1978 про стягнення грошової компенсації замість продовольчого забезпечення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з останнього грошову компенсацію замість продовольчого забезпечення за час проходження ним військової служби у Збройних Силах України за період з 11.03.2000р. по 05.11.2002р. з урахуванням розміру компенсації вартості набору продуктів за нормою № 1 та індексу інфляції в Україні в розмірі 13415,38 грн., посилаючись на те, що він проходив військову службу у військовій частині А-1310 до 05.11.2002р., правонаступником якої є відповідач та відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за їх бажанням, грошову компенсацію, а згідно ч. 4 ст. 9 цього Закону порядок і розміри грошового й матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що, згідно п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який вступив в дію з 11.03.2000 року, призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків (а саме, пайків для видачі на руки - за колишньою нормою № 7, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996р. № 316) або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» продовольчий пайок для видачі на руки військовослужбовцям не передбачений, а постанова КМУ від 12.03.1996 року № 316, якою передбачався такий пайок (за нормою № 7), визнана такою, що втратила чинність. Також, позивач не надав документи які б підтверджували те, що його повинні були забезпечувати продовольчим пайком згідно загальновійськової норми № 1.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на військовій службі у військовій частині А-1310 до 05.11.2002р., правонаступником якої є військова частина А 1978, що підтверджується витягами з наказів № 236 від 04.11.2002р., № 52 від 04.02.2004р. та довідкою № 129 від 20.10.2005р.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції Закону від 04.04.2006 року № 3591-VI військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Однак, ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, який набув чинності 11.03.2000 року, дію частини 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Посилання позивача на обов'язок відповідача перевести його на продовольче забезпечення за нормою № 1, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» від 29.03.2002 року № 426, не може бути взяте до уваги судом, оскільки п. 1 Норм харчування військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 426, передбачено виключний перелік категорій осіб, які забезпечуються харчуванням за рахунок держави за нормою № 1. Наданий позивачем витяг з послужного списку не дає підстав віднести його за займаними посадами до категорій осіб, які забезпечуються харчуванням за рахунок держави за нормою № 1.
Крім того, позивачем не враховано те, що згідно частини 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці мають право на отримання грошової компенсації замість продовольчих пайків тільки за їх бажанням, в іншому випадку військовослужбовці одержують за рахунок держави продовольчі пайки. Але до пред'явлення позову до суду позивач ніякого бажання про одержання грошової компенсації замість продовольчих пайків не виявляв із цим питанням до відповідача не звертався, а тому, якби, навіть дію частини 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не було призупинено, то позивач за період до моменту звернення до суду мав би право тільки на одержання продовольчих пайків в натурі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не має права на отримання грошової компенсації за продовольче забезпечення за час з 11.03.2000р. по 05.11.2002р.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за № 2011-ХІІ від 20.12.1991р., п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», суд -
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові ОСОБА_1 до військової частини А-1978 про стягнення грошової компенсації замість продовольчого забезпечення відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-