АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. О.Довженка, 7

Справа № 22-1324/06                                   Головуючий у 1 інстанції - Довжанин М.М.

Категорія -                                                          Доповідач - Леско В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого - Леска В.В.

суддів - Готри Т.Ю., Мацунича М.В.

при секретарі - Карбованець М.В. з участю відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 представника позивачаОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 31 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

8 лютого 2006 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач працював у нього на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 7 грудня 2004 року по 29 грудня 2005 року на підставі трудового договору і з ним був укладений договір про індивідуальну матеріальну відповідальність. В обов'язки відповідача входило реалізувати продукцію, отриману на складі і в кінці кожного робочого дня здавати в касу виручку за проданий товар.

16 липня 2005 року відповідач отримав на складі товар і не здав у касу виручку на суму 5326 грн. 80 коп., а 19 липня 2005 року за отриману продукцію не здав у касу 6008 грн. 22 коп.

Крім того, відповідач отримав аванс у сумі 1900 грн., а повернув лише 250 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості 12985 грн. та судові витрати.

Рішенням суду позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про скасування рішення суду, як такого, що постановлено з порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі оскарження - суд порушив право відповідача на неупереджений й об'єктивний розгляд, гарантований ст. 10 ЦПК України. Відповідач знаходився у лікарні. Гроші за завезений ним товар збирали інші працівники і це призвело до нестачі. Висновок суду про отримання ним авансу є необгрунтованим, оскільки на видаткових касових ордерах немає підпису відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 з 7 грудня 2004 року по 29 грудня працював у позивача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 і з ним був укладений договір про індивідуальну матеріальну відповідальність.

Судом встановлено, що 16 липня 2005 року відповідач отримав на складі:

1.  товар на суму 201 грн. 40 коп. у тарі вартістю 105 грн. по накладній НОМЕР_1;

2.             продукцію на суму 2394 грн. у тарі вартістю 7000 грн.по накладній НОМЕР_2;

3.             товар на суму 1041 грн. 72 коп. у тарі вартістю 0,00 грн. по накладній НОМЕР_3.

В кінці робочого дня ОСОБА_1 повернув тару по усім накладним та кошти за товар по накладним НОМЕР_1, НОМЕР_4, а отримані кошти за реалізований товар по накладним НОМЕР_2, НОМЕР_3 на суму 5326 грн. 809 коп. у касу не здав.

19 липня 2005 року відповідач отримав на складі:

1.  товар на суму 4983 грн. 72 коп. у тарі вартістю 0,00 грн. по накладній НОМЕР_5;

2.             товар на суму 1409 грн. 20 коп. у тарі вартістю 732,00 грн. по накладній НОМЕР_6;

3.             продукцію на суму 1114,50 грн. у тарі вартістю 0,00 грн. по накладній НОМЕР_7.

Тару та виручені кошти за товар по накладній НОМЕР_6 відповідач повернув у кінці робочого дня. Отримані 6008,22 грн. за реалізований товар по накладним НОМЕР_5, НОМЕР_7. у касу не здав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач порушив п. 2.1 Договору НОМЕР_8 про індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки в кінці робочого дня не здав у касу «Роботодавця» виручку за продаж (відпуск) матеріальних цінностей.

Суд не взяв до уваги посилання відповідача на те, що гроші за виручений товар повинен був здати в касу інший експедитор, і колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки такі доводи не підтверджено належними доказами.

Відповідач не повідомляв позивача, що гроші за відпущений товар йому не виплачені, як це передбачено договором про індивідуальну матеріальну відповідальність.

Видатковими касовими ордерами від 10 серпня 2005 р. та 31 серпня 2005 р. підтверджується, що ОСОБА_1 отримав від позивача аванс у сумі 1500 грн. та 400 грн.

15 серпня 2005 р. відповідач повернув позивачеві 250 грн. в рахунок частково погашення отриманого авансу і за ним залишилася заборгованість у сумі 1650 грн.

Виходячи з наведеного, рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 12985 грн..02 коп. заборгованості за неповернуті кошти за отриманий товар та аванс відповідає вимогам ст. 134 КЗпП України, ст. ст. 509, 614 ЦК України, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання про індивідуальну матеріальну відповідальність, а доводи апеляційної скарги нічим не обгрунтовані.

Рішення суду законне та обгрунтоване, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст., ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хустського районного суду від 31 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.