АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-2160/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 20 Кальчук А.П.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.

при секретаріБєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси  від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, виконавчого комітету Соснівської районної ради, треті особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина-6», комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визнання свідоцтв про право власності частково недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15. ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_16, відкритого акціонерного товариства «Черкаський завод залізобетонних виробів», треті особи - комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_17 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та дарування кімнат, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визнання свідоцтв про право власності частково недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 серпня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 було укладено договір дарування житлових кімнат № 51, 52 в АДРЕСА_1. Житлова кімната № 52 належала на праві приватної власності ОСОБА_16 на підставі договору купівлі - продажу від 02 серпня 2001 року. Але не зважаючи на те, що вона являється власницею вказаних кімнат мешканці вказаного будинку перешкоджають їй в користуванні власністю.

           ОСОБА_6 в своїй позовній заяві просила суд усунути перешкоди в користуванні кімнатою № 52 шляхом вселення, демонтажу столів, електроплит, навісних поличок та наданні ключів від вказаної кімнати та усунути перешкоди в користуванні кімнатою № 51 шляхом вселення та надання ключів від вказаної кімнати.

15.04.2008 року позивачкою було подано додаткову позовну заяву про визнання свідоцтв про право власності частково недійсними в частині приватизації кімнати № 52.

ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_16, ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 02.08.2001 року та договору дарування від 08.08.2001 року. Просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 за основним позовом та задовольнити їх позовні вимоги. Мотивуючи тим, що на момент укладання договору купівлі-продажу, а потім договору дарування будинок мав статус гуртожитку, а кімната №52 згідно технічного паспорту була і є кухнею.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси  від 21 жовтня 2010 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, виконавчого комітету Соснівської районної ради, треті особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Калина - 6", комунальне підприємство „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визнання свідоцтв про право власності частково недійсними задоволено  частково.

Зобов’язано ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 кімнатою №51 в АДРЕСА_1 шляхом вселення та надання ключів від вказаної кімнати.

Зобов’язано ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 кімнатою №52 в АДРЕСА_1 шляхом надання можливості ОСОБА_6 користуватись кімнатою №52 як кухнею.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 21 жовтня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено незаконне та необґрунтоване рішення, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 і задовольнити їхні позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6 та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

На підставі наказу Фонду держмайна від 05.06.1998 року № 1350-ПА зареєстрованого в ЧООБТІ 15 листопада 2000 року в реєстрову книгу № 11, ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» являвся власником гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно ст.225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Відповідно до ст.86 ЦК УРСР, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Для реалізації свого права власності ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» 26 липня 2001 року отримав довідку-характеристику №2303к для оформлення відчуження приміщень №51 та № 52. Вказана довідка була видана КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Черкаської державної адміністрації», яке проводило інвентаризацію спірного приміщення. Станом на 26 липня 2001 року КП «ЧООБТІ» зафіксувало факт того, що приміщення № 52 по АДРЕСА_1 є житловим.

02 серпня 2001 року між ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» та ОСОБА_16 було укладено договір купівлі - продажу кімнати № 52 в гуртожитку по АДРЕСА_1. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 02 серпня 2001 року за реєстровим №3822, зареєстрованого в ЧОБТІ 03 серпня 2001 року в реєстровій книзі № 575.

08 серпня 2001 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування житлових кімнат № 51, 52 по АДРЕСА_1. Для оформлення вказаного договору ОСОБА_16 було отримано довідку-характеристику, видану ЧОБТІ 06 серпня 2001 року №2595к на відчуження кімнат №51 і №52 житловою площею 24,9 кв.м.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08 серпня 2001 року позивачка являється власницею кімнат №51 та №52 по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, що ОСОБА_6 і попередній власник ОСОБА_16 є добросовісними набувачами зазначених кімнат. ОСОБА_16 суду пояснив, що ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» мав перед ним заборгованість по зарплаті і ця заборгованість була погашена вартістю кімнат. Про те, що кімната №52 використовується як кухня йому не було відомо. Кімнати подарував ОСОБА_6, оскільки йому для проживання вони не були потрібні.

Суд першої інстанції вважає, що правовстановлюючі документи на кімнати №51 та №52 були оформлені раніше, ніж проводилась приватизація кімнат гуртожитку відповідачами за первісним позовом, що орган приватизації не врахував довідку ЧООБТІ про те, що право власності на кімнати 51 і 52 вже було оформлене і включив кімнату №51 до свідоцтв інших співвласників (хоча по матеріалах справи до свідоцтв інших співвласників включено кімнату №52).

Суд першої інстанції врахував ту обставину, що відповідно до технічного паспорту на будинок, кімната №52 була введена в експлуатацію як кухня і використовувалась фактично як кухня. 03.04.2009 року працівниками ЧООБТІ було проведено обстеження приміщення №52 по АДРЕСА_1. Під час обстеження встановлено, що приміщення №52 використовується мешканцями гуртожитку як кухня. Самовільного переобладнання житлової кімнати в кухню мешканці гуртожитку не проводили.

Суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 в частині кімнати №51 підлягають до задоволення повністю, а стосовно кімнати №52 - частково, в частині надання їй можливості користування кімнатою №52 наряду з іншими мешканцями гуртожитку як кухнею.

Зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсними, суд першої інстанції вважає таким, що не підлягає до задоволення, оскільки на даний час неможливо повернути сторони по цих договорах у первинне становище, так як ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» як підприємство-банкрут - ліквідоване.

Суд першої інстанції прийшов до висновку зобов'язати ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 кімнатою №51 в АДРЕСА_1 шляхом вселення та надання ключів від вказаної кімнати та відповідачів за первісним позовом усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 кімнатою №52 в АДРЕСА_1 шляхом надання можливості ОСОБА_6 користуватись кімнатою №52, як кухнею.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, оскільки при ухваленні судового рішення судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 1350- ПА від 05.06.1998 року гуртожиток по АДРЕСА_1 було включено до цілісного майнове комплексу ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів». (Фактично здійснено приватизацію у складі цілісного майнового комплексу). Під час включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів,
що підлягали приватизації, органи приватизації застосовували Закон України «Про
приватизацію державного майна» та інше законодавство, прийняте на виконання зазначеного
Закону.                    

Згідно з листом Фонду державного майна України від 30.12.2005 pоку за №10-25-21463, дане включення гуртожитку до цілісного майнового комплексу є неправомірним.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, чітко було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Статтями 127-131 ЖК УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 №208 передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Таким чином, включення до цілісного майнового комплексу ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» гуртожитку по АДРЕСА_1 є неправомірним, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, чим допущено порушення вищевказаних норм права.

На час укладання договору купівлі-продажу від 02 серпня 2001 року між ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» та ОСОБА_16 кімнати №52 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та договору дарування від 08 серпня 2001 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_19 кімнат під номером 51,52 в гуртожитку по АДРЕСА_1, статус будинку по АДРЕСА_1 був гуртожитком про що свідчить рішення Черкаської ради від 21 вересня 2005 року № 519, яким змінено статус гуртожитку на «житловий будинок для малих сімей». Не можливо відчужити кімнату, що знаходиться в гуртожитку, яка перебуває у спільному користуванні мешканців гуртожитку, так як дане приміщення є об'єктом соціально-культурно призначення.

Приміщення № 52 по АДРЕСА_1 - є кухнею, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи наявної в матеріалах даної справи та поясненнями представника ЧООБТІ. В оспорюваних договорах зазначено, що приміщення №52 є кухнею, отже при укладанні даних договорів самовільно змінено цільове призначення приміщення, чим порушено права громадян, які проживали в гуртожитку та постійно користувалися приміщенням, як кухнею. Не допускається зміна цільового призначення приміщення при укладанні цивільно-правових угод, а тому договір купівлі-продажу кімнати №52 в гуртожитку по АДРЕСА_1 від 02 серпня 2001 року та договір дарування, в частині дарування кімнати під номером 52 в гуртожитку по АДРЕСА_1 від 08 серпня 2001 року, не відповідають вимогам закону.

Кухня №52 приватизована відповідачами за первісним позовом у встановленому законом порядку так, як частина площі приміщення включена до їх свідоцтв про право власності, які надані до справи.

Згідно з ст. 48 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року (який діяв на час спірних правовідносин) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Колегія судів прийшла до висновку, що ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» недобросовісно користуючись правами, наданими законодавством, розпорядилося приміщенням №52 гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Черкаси, на власний розсуд, чим порушило права громадян, які проживали в гуртожитку.

Встановлено, що перешкод  у вселенні та в користуванні ОСОБА_6 кімнатою №51 по АДРЕСА_1, відповідачі не чинять, тому позов в цій частині є безпідставним.

З огляду на наведене колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_6, відхиляє, а апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20, задовольняє, рішення суду першої інстанції - скасовує та ухвалює нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 – відмовляє, а зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_11 – задовольняє.

Визнає недійсним договір купівлі-продажу від 02 серпня 2001 року, укладений між ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» та ОСОБА_16 кімнати №52 в гуртожитку по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 02 серпня 2001 року за реєстровим №3822, зареєстрований в ЧОБТІ 03 серпня 2001 року в реєстровій книзі № 575.

Визнає недійсним договір дарування від 08 серпня 2001 року, укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_19, кімнати під номером 51,52 в гуртожитку по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 08 серпня 2001 року за реєстровим №3949, зареєстрований в ЧОБТІ 13 серпня 2007 року за реєстраційним номером 19906891, в частині дарування кімнати під номером 52 в гуртожитку по АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 – задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси  від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, виконавчого комітету Соснівської районної ради, треті особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина-6», комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визнання свідоцтв про право власності частково недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15. ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_16, відкритого акціонерного товариства «Черкаський завод залізобетонних виробів», треті особи - комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_17 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та дарування кімнат – скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, виконавчого комітету Соснівської районної ради, треті особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина-6», комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визнання свідоцтв про право власності частково недійсними – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15. ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_16, відкритого акціонерного товариства «Черкаський завод залізобетонних виробів», треті особи - комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_17 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та дарування кімнат – задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 серпня 2001 року, укладений між ВАТ «Черкаський завод залізобетонних виробів» та ОСОБА_16 кімнати №52 в гуртожитку по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 02 серпня 2001 року за реєстровим №3822, зареєстрований в ЧОБТІ 03 серпня 2001 року в реєстровій книзі № 575.

Визнати недійсним договір дарування від 08 серпня 2001 року, укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_19, кімнати під номером 51,52 в гуртожитку по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 08 серпня 2001 року за реєстровим №3949, зареєстрований в ЧОБТІ 13 серпня 2007 року за реєстраційним номером 19906891, в частині дарування кімнати під номером 52 в гуртожитку по проспекту Хіміків, 10 (на даний час 10/1)  в м. Черкаси.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :