Справа № 2-4546/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р. Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді –Бузовського В.В.,

при секретарі          –Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхової виплати, -

встановив:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»(далі ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ») звернулася до суду та присила стягнути з відповідача здійснену страхову виплату в розмірі 38 125 грн 26 коп. В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що між ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»та ОСОБА_2, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу. 12.06.2009 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_2, та ОСОБА_1, що за умовами договору є страховим випадком. На підставі заяви ОСОБА_1, йому було виплачено страхову виплату в розмірі 38 125 грн 26 коп., на підставі висновку експерта. Таким чином, вважає, що до ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»перейшло право вимагати в порядку регресу стягнення страхової виплати з ОСОБА_1

Представник відповідача вимоги позову не визнав, та пояснив, що виплату проведено на підставі добровільного договору страхування наземного транспорту, незалежно від вини осіб, які були учасниками ДТП, але позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вини саме ОСОБА_1, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, щоб пред’являти таку вимогу.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що 31.10.2007 року між ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»та ОСОБА_2, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу строком на 12 місяців, після спливу строку дії договору ОСОБА_2, здійснив страховий платіж, та відповідно до умов договору у разі здійснення такого платежу, він продовжує свою дію на попередніх умовах на наступні 12 місяців (а.с. 45-46). 12.06.2009 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 та ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_2, що підтверджується довідкою ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області (а.с. 43). За умовами договору страхування зазначена подія є страховим випадком. ОСОБА_2, 15.06.2009 року звернувся до ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»з заявою про здійснення страхової виплати (а.с. 39), на підставі висновку експерта, згідно до якого матеріальна шкода заподіяна автомобілю НОМЕР_1 склала 38 125 грн 26 коп., (а.с. 47-52). 02.10.2009 року  ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»здійснило страхову виплату ОСОБА_2, в розмірі 38 125 грн 26 коп., (а.с. 23). Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2009 року матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП повернуті до Відділу Державтоінспекції Комінтернівського взводу ГУМВС України в Одеській області на доопрацювання, без встановлення, які саме дії вчинені учасниками дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 6).

В силу частин 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою –другою статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана майну одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, шкода заподіяна майну особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Перехід права вимоги від страхувальника до страховика, за договором добровільного страхування наземного транспорту, не є регресом (регрес виникає, наприклад, на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу) а є –суброгацією. При суброгації нового зобов’язання із відшкодування збитків не виникає –відбувається заміна кредитора, потерпілий (страховик) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. В наслідок цього страховик виступає замість потерпілого та зобов’язаний довести, що дії особи, яка завдала шкоди потерпілому, були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2009 року, як на доказ вини ОСОБА_1, оскільки по-перше: це суперечить ч. 4 ст. 61 ЦПК України, по-друге: зазначеною постановою матеріали повернуті для їх доопрацювання, крім того, постановою визначено тільки коло осіб, які були учасниками пригоди, і не встановлено, які саме дії ними вчинені –що вимагає ч. 4 ст. 61 ЦПК України, яка встановлює можливість посилатися на постанову, як на підставу для звільнення від доказування.

Позовна заява ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»та пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні в обґрунтування позову, взагалі не містять в собі посилання та доведення до суду неправомірності дій ОСОБА_1, та що між діями вчиненими ним та завданою шкодою є безпосередній причинний зв’язок, та є вина зазначеної особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ» задоволенню не підлягають, оскільки не доведені та не підтверджені доказами у судовому засіданні.     

На підставі ст. ст. 993 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 64, 88, 212-215 ЦПК України суд –

ВИРІШИВ:

В позові Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхової виплати –відмолвити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення рішення.

                               Суддя: