Дата документу 07.02.2025 Справа № 335/5874/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/5874/23Головуючий у 1-й інстанції Калюжна В.В.

Пр. № 22-ц/807/82/25Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року                                       м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)                Гончар М.С.

суддів                                                Кочеткової І.В., Кухаря С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі – КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-3), який в подальшому уточнив (а.с.117-119), та в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.01.2024 року у розмірі 56387,61 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування послуги постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 у нежитлове приміщення першого поверху літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач. У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань по оплаті отриманих послуг за відповідачем утворилася відповідна заборгованість.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Калюжну В.В. (а.с.34). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.39) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року (а.с.163-165) позовні вимоги КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458)суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 рокупо 30.04.2023 року у розмірі 33444,85 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., а всього стягнути 36128,85 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині відмови у задоволенні позовних вимог), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач КОНЦЕРН «МТМ» у своїй апеляційній скарзі (а.с.170-175) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.01.2024 року у розмірі 56387,61 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. і 3220,80 грн.

В автоматизованому порядку 11.09.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Бєлку В.Ю. та Подліянову Г.С. (а.с.180). Ухвалою апеляційного суду від 12.09.2024 року (а.с.181) справу витребувано у суду першої інстанції, остання надійшла до апеляційного суду 18.09.2024 року (а.с.184). Ухвалою апеляційного суду клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції у цій справі задоволено, строк поновлено, скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.185-186), які було усунуто 27.09.2024 (а.с.188-191). В автоматизованому порядку 02.10.2024 року суддями Кочетковою І.В. і Кухарем С.В. у цій справі замінено суддів Бєлку В.Ю. (у зв`язку із звільненням останнього у відставку, рішення ВРП від 24.09.2024 року) і ОСОБА_2 (у зв`язку з тривалою відпусткою останньої) (а.с.192-193). Ухвалою апеляційного суду (а.с.194) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02.10.2024 року, дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.195).

Оскільки, згідно зі ст. 368 ч. 1 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с.205-211).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Хоча, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, при вирішенні цієї справи правильно керувався ст.ст. 12 - 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України та правильно виходив із того, що позивач Концерн «МТМ» має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за фактично надані послуги з постачання теплової енергії за період, починаючи з 01.11.2021 року за адресою нежитлового приміщення (опис: нежитлове приміщення № 77 літ. А-5): АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач з 27.10.2021 року (витяг від 11.12.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – копія а.с. 121).

Оскільки, суд першої інстанції, при цьому, правильно виходив із того, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення першого поверху літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 27.10.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., за реєстровим № 2579 (копія а.с. 5-6).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

02 жовтня 2021 року на виконання вимог закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів застосовуються до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідно до вищенаведеного, судом першої інстанції було правильно встановлено, що станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 з 1 листопада 2021 року є укладеним (а.с. 25-27). Відповідач є споживачем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що постачається КОНЦЕРНОМ «МТМ». Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, підтверджується у тому числі рішеннями виконавчого комітету ЗМР про початок та закінчення опалювального сезону та актами зняття показань приладів обліку теплової енергії (а.с. 28-29).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 67 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вищевказаних норм діючого законодавства належним чином не виконував свої зобов`язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за період, починаючи з листопада 2021 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рішенням суду у цій справі.

Проте, суд першої інстанції при визначенні періоду та розміру заборгованості відповідача перед позивачем у цій справі за фактично надані позивачем послуги з постачання теплової енергії відповідачу у зазначене нежитлове приміщення відповідача за період, починаючи з листопада 2021 року та площі нежитлового приміщення допустився помилки, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні, у тому числі шляхом збільшення апеляційним судом кінцевої дати періоду з «30.04.2023 року» на «31.01.2024 року» та розміру з «33444,85 грн.» на «56387,61 грн.» згідно із розрахунком позивача, доданим до його уточненого позову у цій справі, який сам по собі є збільшеннямпозовних вимог та не потребує додавання до нього будь-якої окремої заяви про збільшення позовних вимог, і який мав бути розглянутий саме по суті у цій справі судом першої інстанції (а.с. 117-120) (оскільки, належні, допустимі того, що вказаний уточнений позов позивача був повернутий судом першої інстанції у цій справі останньому без розгляду, у тому числі через порушення строку його подачі (відповідна ухвала суду першої інстанції про повернення уточненого позову позивача у цій справі з будь-яких підстав тощо) у матеріалах цієї справи відсутні, позивач в силу вимог ст. 49 ч. 2 п. 2 ЦПК України мав право при вищевикладених обставинах збільшити та збільшив свої позовні вимоги у цій справі (період та розмір заборгованості з урахуванням відповідної площі нежитлового приміщення відповідача) у передбачений ЦПК України спосіб шляхом подачі уточненого позову у цій справі одразу після повідомлення відповідачем у цій справі інформації, яка до цього не була відома позивачу).

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, повторнонадані стороною відповідача до її відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі апеляційному суду: - копії технічного паспорта вищезазначеного нежитлового приміщення, виготовленого станом на 11.08.2023 року та витягу від 11.08.2023 року з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за змістом якого: «… 10.11.2022 року ПНВФ «СТРОЙІНДУСТРІЯ-Л» було виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення 77 будинку АДРЕСА_2 . Техніком помилково було зараховано площу ганку та пандусу до загальної площі приміщення, що призвело до зміни – зменшення загальної та основної площі приміщення…» (а.с. 216-218).

Так як апеляційним судом встановлено, що вищевказані докази вже надавались стороною відповідача суду першої інстанції у цій справі (копії а.с.90-92), та судом першої інстанції у цій справі останнім надавалась відповідна оцінка, зокрема останні були помилково враховані для зменшення розміру заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2023 року з «44371,81 грн.» (а.с. 2 зворот) на «33444,85 грн.», з чим апеляційний суд погодитись не може.

Оскільки, цей технічний паспорт на вищезазначене нежитлове приміщення відповідача не може бути та не є сам по собі правовстановлюючим документом на підтвердження права власності відповідача на останнє та конкретної площі останнього. Правовстановлюючими документами у даному випадку можуть бути та є лише договір дарування вже нежитлового приміщення (загальна площа 109,6 кв. м – копія а.с. 5-6) та Витяг з Державного реєстру речових прав, в якому зазначено загальну площу 138,5 кв. м з 27.10.2021 року (а.с.93), та будь-які зміни приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Єдемською-Фастовець О.О. чи іншим нотаріусом або державним реєстратором, у тому числі на підставі вищезазначеного технічного паспорту від 11.08.2023 року тощо, у вищезазначений Державний реєстр речових прав в частині розміру вищезазначеного нежитлового приміщення, одноособовим власником якого є відповідач ОСОБА_1 , не вносились і не внесені на час перегляду цієї справи апеляційним судом (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані).

Також, суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що відповідно до п. 10 Розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. Визначаючи площу нежитлового приміщення №        77 відповідача, позивачем самостійно сформовано витяг з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2023 р., згідно якого було виявлено, що площа приміщення складає 161,1 кв. м. В подальшому, споживачем було надано Концерну «МТМ» договір дарування від 27.10.2021 р., згідно якого, площа приміщення Відповідача складала 109,6 кв. м. Після реконструкції, споживачем 01.09.2023 р. було надано Концерну «МТМ» оновлену інформацію (технічний паспорт) щодо площі, яка складала 138,5 кв. м. «Споживач інформує», «індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір», «відомості про опалювану площу надаються споживачем». Аналізуючи нормативно - правову базу, можна дійти висновку, що виконавець послуг, індивідуально, від кожного споживача отримує данні для розподілу послуг. Тому, виконавець здійснює розподіл послуг на ті житлові та нежитлові приміщення, інформацію на які було надано споживачами. У разі ненадання або невчасного надання інформації щодо площі, позивач самостійно здійснює пошук. Але доступ до таких документів, як технічні паспорти тощо, наявний виключно у власника приміщення. Тому, невчасне інформування споживачем щодо змін в площі приміщення № 77 призвело до здійснення прорахунку саме після вересня 2023 р., тобто після того, як споживачем було надано виконавцю технічний паспорт після реконструкції.

У зв`язку з недобросовісним виконанням споживачем своїх обов`язків щодо вчасного інформування виконавця послуг щодо змін в площі нежитлового приміщення, виконавцем було здійснено перерахунок (перерозподіл) спожитих послуг в січні 2024 р., тобто під час судового розгляду справи, що не суперечить вимогам ст. 49 ч. 2 п. 2 ЦПК України (а.с. 122-131). А саме, виконуючи приписи розділу ХІІ Методики № 315 Перерозподіл обсягів наданих комунальних послуг здійснюється:        при уточненні показань вузлів комерційного обліку спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги; при уточненні показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації. Обсяг перерозподілу може мати як додатне, так і від`ємне значення, що призводить як до збільшення, так і до зменшення розподілених між окремими споживачами обсягів спожитої комунальної послуги у попередні розрахункові періоди. Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

У разі виявлення різниці в результаті уточнення показань вузла (вузлів) комерційного обліку, що визначає/визначають загальний обсяг спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку, перерозподіл проводиться пропорційно до обсягів спожитої відповідної комунальної послуги споживачами, розподілених у розрахунковому періоді, за який здійснюється перерозподіл. В результаті уточнення показань вузлів розподільного обліку / приладів - розподілювачів теплової енергії (на підставі звіряння їх показань, подання споживачем уточненої інформації, відновлення надання показань споживачами) визначається обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги між споживачами у будівлі/будинку, як різниця між сумою показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії до коригування та сумою показань таких засобів після коригування. Після здійснення перерозподілу розподіленого обсягу спожитої комунальної послуги виконавцем розподілу комунальної послуги проводиться перерахунок із окремим споживачем та з усіма споживачами будівлі/будинку. Результати перерозподілу та перерахунку відображаються у рахунках споживачів у розрахунковому періоді, у якому здійснено перерозподіл.

Виконуючи вимоги п.8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Апеляційним судом встановлено, що у позивача не було підстав здійснити перерахунок (перерозподіл) спожитих послуг раніше, у зв`язку з тим, що відповідач звернувся з технічним паспортом після подачі позову до суду першої інстанції у цій справі (вх. № від 01.11.2024 року - а.с.87-94). Тому, позивачем за наслідками останнього було подано уточнену позовну заяву із належним обґрунтуванням підстав неможливості раніше її подання (вх. № суду від 19.02.2024 року - а.с. 117-132), що у тому числі узгоджується із вимогами ст. 49 ч. 2 п. 2 ЦПК України, враховуючи, що перше судове засідання по суті у цій справі відбулось лише 23.04.2024 року, в якому й було ухвалено оскаржуване рішення суду першої інстанції суду у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи та вимоги апеляційної скарги позивача частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МТМ» слід задовольнити частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року у цій справі змінити, збільшивши період та розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а саме: кінцевої дати періоду з «30.04.2023 року» на «31.01.2024 року» та розміру з «33444,85 грн.» на «56387,61 грн.», а разом із судовим збором 2684,00 грн., з «36128,85 грн.» на «59071,61 грн.», в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1,13 ЦПК України в разі повного задоволення позову та часткового задоволення апеляційної скарги позивача у цій справі при вищевикладених обставинах: - відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, - з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 3220,80 грн. (платіжна інструкція а.с. 191, розрахунок: 2684,00 грн. *150%/100% * коефіцієнт 0,8 за подачу апелянтом вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі через «Електронний суд» - а.с. 170), - оскільки судовий збір за позовну заяву позивача у цій справі вже було стягнуто з відповідача оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у повному обсязі у розмір 2684,00 грн. (а.с. 33), а тому рішення суду першої інстанції у цій частині апеляційним судом не змінюється.

Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 – 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року у цій справі  змінити, збільшивши період та розмір стягнутої зОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а саме: кінцевої дати періоду з «30.04.2023 року» на «31.01.2024 року» та розміру з «33444,85 грн.» на «56387,61 грн.», а разом із судовим збором 2684,00 грн., з «36128,85 грн. «на «59071,61 грн.».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір за апеляційну скаргу 3220,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 07.02.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кочеткова І.В.Кухар С.В.