Справа № 214/9721/24

2/214/1422/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Сіденка С. І.,

при секретарі судового засідання – Розстальної К. В.,

за відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Примаков К.О., який діє в інтересах позивача  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради та просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме право власності 1/3 частини квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.03.1998 року, та право власності на 2/3 частини в порядку спадкування, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від. 25.03.1998 року, квартиру АДРЕСА_1 , приватизували ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. За договором дарування від 14 липня 1999 року, ОСОБА_4 подарувала чоловіку ОСОБА_2 1/3 частину квартири. За таких підстав ОСОБА_2 , став власником 2/3 частини квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 .. За життя він заповіт не складав.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, як дружина спадкодавця. Однак в свідоцтві про укладання шлюбу та в книзі реєстрації актів цивільного стану про шлюб позивачка помилково зазначена ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 як зазначено в паспорті. ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки сумісно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та заяви про відмову у прийнятті спадщини не подавала. Після смерті ОСОБА_2 , приватний нотаріус Волошко О.М., завела спадкову справу, однак не видала свідоцтво про право на спадщину, оскільки: в свідоцтві про народження (на російській мові) позивачка зазначена « ОСОБА_6 »; в свідоцтві про укладання шлюбу зазначено, що шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; в паспорті позивачка зазначена як – ОСОБА_7 ; окрім того в свідоцтві про шлюб зазначено що шлюб укладений 17.11.1974 року, а згідно до витягу з реєстру актових записів зазначено, що шлюб уклався 01.12.1974 року. Тобіж є різниця дати реєстрації шлюбу між записом в свідоцтві про одруження та в реєстрі актових записів; в свідоцтві про право власності на квартиру позивачка також зазначена як ОСОБА_8 .

Таким чином із за невірно переводу з російської на українську мови, а також помилки дати реєстрації шлюбу при внесенні відомостей в реєстр актових записів, нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

ОСОБА_1 намагалася виправити помилки, зверталася до органів РАЦС, однак їй надали відповідь що в книзі реєстрації актів цивільного стану про народження за 1944-1945 рік та поновленних актових записів по Волочинському за 1945 рік ОСОБА_9 не значиться. Книга реєстрації актів цивільного стану про народження по с. Залужжя Білогірського (до 1959 року Плужснького) Хмельницької області за 1944, 1945 рік на державне зберігання – не надходили.

З огляду ва вказані обставини позивач звернулася до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Сторони на їх представники в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача, адвоката Примакова К. О., до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує.

Від представника відповідача до суду скеровано заяву про розгляд справи за її відсутності, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом також встановлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від. 25.03.1998 року, квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому №С-592 від 13.03.1998 року приватизували та отримали у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

       На підставі договору дарування від 14 липня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенком О.А., ОСОБА_2 , отримав у власність 1/3 частину квартири, яка була йому подарована ОСОБА_4 . За таких підстав ОСОБА_2 , став власником 2/3 частини квартири.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 . За життя він заповіт не складав.

       У відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України,  у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

       Оскільки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя заповіт не складав, то спадщина приймається за законом.

       Згідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У відповідності до ч.1 ст.1261 ЦК України,  у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 , у відповідності до зазначеної правової норми є спадкоємцем першої черги за законом, як дружина спадкодавця.

Те, що ОСОБА_1 , була дружиною спадкодавця, підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу НОМЕР_3 , видане 17.11.1974 року видане Бобринецьким районним відділом РАЦС Кіровоградської області, актовий запис №175. В свідоцтві про укладання шлюбу зазначено, що шлюб уклався між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , після укладання шлюбу заявниця залишила дівоче прізвище – ОСОБА_8 .

Таким чином в паспорті позивачка зазначена ОСОБА_7 , а в свідоцтві про шлюб ОСОБА_8 .

У відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

        ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки сумісно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та заяви про відмову у прийнятті спадщини не подавала.

       Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом криворізького районного нотаріального округу Волошко О.М., 11.02.2023 року була відкрита спадкова справа №70252858. Судом була досліджена копія спадкової справи, яка підтверджує ту обставину, що лише ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки сумісно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, більше ніхто зі спадкоємців спадщину не прийняв, заяв при прийняття спадщини не подавав.

       У відповідності до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.        

       В матеріалах спадкової спарви також мається Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

       В своїй Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зазначає, що: в свідоцтві про народження (на російській мові) НОМЕР_4 видане Волочиським рай бюро РАЦС, заявниця зазначена, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Залужжя Плужанського району народилася « ОСОБА_6 », про що в книзі реєстрації актових записів про народження 12.08.1944 року зроблений актовий запис №7; відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу НОМЕР_3 , видане 17.11.1974 року видане Бобринецьким районним відділом РАЦС Кіровоградської області, актовий запис №175, шлюб уклався між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а на теперішній час спадкоємця зазначена як – ОСОБА_7 . Окрім того в свідоцтві про шлюб зазначено що шлюб укладений 17.11.1974 року, а згідно до витягу з реєстру актових записів зазначено, що шлюб уклався 01.12.1974 року. Тобіж є різниця дати реєстрації шлюбу між записом в свідоцтві про одруження та в реєстрі актових записів.

Позивачем вчинялися дії з метою врегулювання спору у позасудовий спосіб. Так, позивач звернулася до Державного архіву Хмельницької області, однак їй надали відповідь що в книзі реєстрації актів цивільного стану про народження за 1944-1945 рік та поновлення актових записів по Волочинському за 1945 рік ОСОБА_9 не значиться. Книга реєстрації актів цивільного стану про народження по с. Залужжя Білогірського (до 1959 року Плужснького) Хмельницької області за 1944, 1945 рік на державне зберігання – не надходили. Оскільки відсутня книга реєстрації актів цивільного стану в якій було зазначено народження ОСОБА_1 то і не можливо виправити помилки в її народженні та даті укладення шлюбу, а також номеру актового запису.

Суд вважає, що позивачем доведено, що вона є дружиною спадкодавця, а також встановлення факту належності право установчого документу – Свідоутва про право власності на житло, отримане нею у відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду, оскільки: згідно до паспорту ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Залужжя, Плужанського району; В свідоцтві про народження заявниця на російській мові зазначена ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Залужжя, Плужанського району; в свідоцтві про одруження заявниця також зазначена як ОСОБА_5 , дана народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Залужжя, Плужанського району, шлюб укладений з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином в зазначених документах заявниці зазначена одна і та ж дата народження та одне місце народження, одне і те ж ім`я та по батькові, однак в прізвищі різниця лише в одній букві ОСОБА_10 .

Суд зауважує, що різне написання прізвищ зумовлено специфікою перекладу прізвища з іноземної мови на державну. З практики лінгвістичних експертиз відомі непоодинокі випадки некоректної документальної фіксації особових імен або імен по батькові, прізвищ під впливом російської вимови та фонетичних говіркових особливостей в ситуації контактного білінгвізму, відхилення орфографічних норм і правил і принципів міжмовного перетворення і зумовлені ситуацією контактного білінгвізму.

       Окрім того, згідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 25.03.1988 року, видане згідно до розпорядження С-592 від 13.03.1988 року, в приватизації квартири АДРЕСА_1 , приймали участь та набули у власність на зазначену квартиру: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_4 потім, 14 липня 1999 року подарувала свою частку квартири ОСОБА_2 ..

Також, відповідно положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) та у справі № 592/7860/17 (провадження № 61-43757св18), за таких обставин, належним способом захисту у такому випадку є звернення спадкоємців про визнання права на спадщину.

З позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що фактично виник спір з приводу визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті її чоловіка.

В той же час, позивач не позбавлена права звернутись за захистом свого порушеного право у спосіб, передбачений ч.2 ст. 1223 ЦК України .

Крім того, факти родинних стосунків підлягають встановленню при розгляді позовних вимог про визнання за ним права власності на спадщину. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (Постанова від 21 жовтня 2020 року, справа № 592/7860/17, провадження № 61-43757св18), зазначає, що юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.

       У даному випадку, встановлення факту родинних стосунків та факту належності правоустановчого документу необхідне позивачеві для реалізації свого права на спадщину та впливає на спадкові права відповідача, зокрема, визнання за ним права власності на спадкове майно.

       За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову.

Керуючись статями10,12,13,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м., житлову площу 27,5 кв.м., а саме право власності 1/3 частини квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло №С-746 від 25.03.1998 року, та право власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . .

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05410872, вул. Володимира Великого, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сіденко С.І.