ЄУН: 336/1109/25

Провадження №: 1-кп/336/903/2025

У Х В А Л А

про підготовче судове засідання

10 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складіголовуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. великен, надєждинського району, приморського краю, рф, громадянина України, який проходить військову службу на посаді снайпера (2 категорії) ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Від прокурора до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов вищевказаний обвинувальний акт.

Такий обвинувальний акт отримано в провадження коллегії суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор просить суд призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, заявив про необхідність здійснення судового виклику до суду обвинуваченого, захисника.

Інші учасники судового засідання заперечень проти висловленої прокурором позиції не мали.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення у справі її судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав, передбачених п. 1- 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено, в зв`язку з чим процесуальних перешкод для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, не вбачається.

Обставини, викладені в обвинувальному акті, не вимагають судового розгляду у закритому судовому засіданні чи судом присяжних.

Обставин, передбачених ст. 75 КПК України, що виключають участь суддів колегії в кримінальному провадженні, не вбачається.

Необхідним є виклик учасників кримінального провадження, а саме, прокурора, обвинуваченого, захисника.

До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому на 60 днів строку вказаного запобіжного заходу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Вимогами ч.1 ст. 186 КПК України встановлено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

У судовому засіданні прокурор підтримав власне клопотання за вказаними у ньому доводами.

У судовому засіданні захисник, з думкою якого погодився обвинувачений, просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляціюєю від суспільства.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора та перевіривши його доводи матеріалами кримінальної справи, суд, вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу, виходить з наступного.

Як встановлено під час судового провадження, обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)).

Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Обґрунтованість висунутої обвинуваченому підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення у суду не викликає сумніву, адже підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема обвинувальним актом з пред`явленим у ньому обвинуваченням та з викладеним в акті реєстром проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд зобов`язаний врахувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Встановлено, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення від покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину (позбавлення волі), може вдатися до відповідних дій.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії»(Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Обставин, які б свідчили про те, що обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, судом не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу,

Отже, досліджені обставини провадження вказують на те, що на даний час не зникли ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, а саме: є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. На даний час, суд не вбачає підстав зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Враховуючи викладене, суд вважає, що продовження відносно обвинуваченого строку тримання під вартою узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини та викладеними правовими позиціями у вищенаведених рішеннях.

Крім цього, суд враховує, що у зв`язку із внесеними змінами до КПК України, які набрали чинності, поточна редакція - редакція від 10.09.2022, підстава - 2531-IX, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (тримання під вартою) - Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 09-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. (Частину четверту статті 183 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2531-IX від 16.08.2022).

Відповідно до п. 7 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

За викладених обставин, суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України. Суд, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, та вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, передбаченому ч.5 ст. 182 КПК України, оскільки відомостей про матеріальну спроможність обвинуваченого внести більший розмір застави суду надано не було, а застава має бути саме альтернативним запобіжним заходом щодо тримання під вартою, а не створювали для особи непереборну можливість.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 55, 61, 62, 181, 197, 199, п.4 ч.3, ст. ст. 314, 331, 352, 392, КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 10 квітня 2025 року включно.

Одночасно визначити щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України.

Встановити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172 (при призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу (застава чи вартість частки майна тощо); ПІБ особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд у якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби);

- не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти.

Копію ухвали надіслати начальнику Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання в частині звільненнявищевказаного підозрюваного з-під варти в разі внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Призначити судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження

на 10 лютого 2025 року о 14-00 годині,

яке відбудеться у залі судових засідань № 6 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Справу розглядати у відкритому судовому засіданні судом у складі головуючого судді ОСОБА_1 .

Дати розпорядження секретарю судового засідання:

- в призначене судове засідання здійснити виклик прокурора, обвинуваченого, захисника.

Ухвала в частини продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Визначення часу та дати оголошення повного тексту ухвали - 15-00 год. 10.02.2025.

Головуючий суддя ОСОБА_1